Постанова

від 21.01.2014 по справі 820/8847/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2014 р. Справа № 820/8847/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

представника позивача Пономаренко Г.О.

представника відповідача Дитиненко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.10.2013р. по справі № 820/8847/13-а

за позовом Приватного підприємства "Науково-виробничої фірми "АгроДизель"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне підприємство "Науково-виробнича фірма "АгроДизель", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.09.2013 року №0002692201 про донарахування податку на додану вартість в сумі 578 грн. та стягнення фінансових санкцій 178 грн.; №0002672201 про донарахування податку на прибуток в сумі 601574 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.10.2013 року адміністративний позов Приватного підприємства "Науково-виробнича фірма "АгроДизель" - задоволено.

Скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 11.09.2013 року № 0002692201 та № 0002672201.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Науково-виробнича фірма "АгроДизель" (61002, м. Харків, вул. Дарвіна, 12, кв. 13, код 32238992) судовий збір в сумі 2 294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі відповідач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.10.2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обґрунтування викладені в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення - скасуванню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ПП НВФ "АгроДизель" пройшло передбачену діючим законодавством процедуру державної реєстрації та перебуває на обліку як платник податків та зборів в ДПІ у Київському районі м. Харкова.

У період з 06.08.2013 року по 23.08.2013 року співробітниками ДПІ у Київському районі м. Харкова було проведено виїзну планову документальну перевірку ПП НВФ "АгроДизель" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року, за наслідками якої складено Акт № 427/20-31-22-01-07/32238992 від 02.09.2013 року.

Під час перевірки встановлені порушення позивачем вимог діючого законодавства, зокрема:

- п.п.135.5.4 п. 135.5 ст. 135 з урахуванням п.п.14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього в сумі 601574 грн., у т.ч. за 3 квартал 2011 року в сумі 601574 грн.;

- п. 186.3 ст.186, п.187.8 ст. 187 ПК України, в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість всього в сумі 578 грн., у т.ч. за березень 2012 року в сумі 306 грн., за серпень 2012 року в сумі 272 грн.;

На підставі висновків акту перевірки, податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення за порушення зазначених вище вимог податкового законодавства:

- № 0002672201 від 11.09.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 601574 грн., у т.ч. за основним платежем 601574 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 0 грн.;

- № 0002692201 від 11.09.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 748 грн., у т.ч. за основним платежем 578 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 170 грн.

Позивач, не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду із даним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та дійшов висновку про прийняття податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень з порушенням приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України, згідно яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що стало обґрунтованою підставою для їх скасування.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Переглянувши рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення № 0002672201 від 11.09.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 601574 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, фактичною підставою, яка слугувала для висновків про заниження позивачем суми податку на прибуток слугувало те, що за даними бухгалтерського обліку ПП НВФ "АгроДизель" перевіряючими було встановлено, що по рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" станом на 01.04.2011 р. рахувалась кредиторська заборгованість в сумі 2615538,37 грн. перед ДНПП "Метенергомаш", яка станом на 31.12.2012 р. залишилась без змін.

Відповідач вказує, що дана кредиторська заборгованість встановлена ще за результатами попереднього акту перевірки від 02.12.2011 року № 4279/23-3/32238992 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.03.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.03.2011 року. Так у Додатку до акта перевірки "Реєстр суб'єктів господарювання, з якими ПП "НВФ "АгроДизель" перебував у господарських відносинах" наведена заборгованість перед ДНПП "Метенергомаш" та визначена дата виникнення 2-3 кв.2008 року.

20.08.2013 року до у ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова направлено запит № 444/7/20-31-22-01-10 щодо проведення зустрічної звірки ДНПП "Метенергомаш", що перебував у господарських відносинах з ПП НВФ "АгроДизель" за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2012 р. Станом на 02.09.2013 року відповідь не отримано.

Згідно баз даних ДПІ у Київському районі м. Харкова станом на 02.09.2013 року ДНПП "Метенергомаш" зареєстроване на обліку у ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова. Підприємство має стан 8 "До ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням". Свідоцтво з ПДВ анульоване 25.03.2010 р. за ініціативою податкової у зв'язку із наданням декларацій про відсутність діяльності. Остання податкова звітність, яка надана до податкового органу є Декларація з податку на прибуток підприємств за півріччя 2011 року без діяльності.

Враховуючи зазначене, відповідач дійшов висновку, що оскільки вказана кредиторська заборгованість не була стягнута після закінчення строку позовної давності, то вона підпадає під визначення безнадійної кредиторської заборгованості, у зв'язку з чим, на підставі пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України, повинна включатись до складу доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

Колегія суддів погоджується з висновком податкового органу, враховуючи наступне.

Пунктом 134.1 статті 134 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Статтею 135 вказаного Кодексу передбачено, що доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходів від операційної діяльності, яка визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань та інші доходи, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу (п.135.1, п.135.4). Інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи (п.п.135.5.4).

Датою отримання доходів, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, є звітний період, у якому такі доходи визнаються згідно з цією статтею, незалежно від фактичного надходження коштів (метод нарахувань), визначений з урахуванням норм цього пункту та статті 159 цього Кодексу (п.137.4).

Відповідно до пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, безнадійна заборгованість, зокрема, визначається як заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

За визначенням пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України, безповоротна фінансова допомога це, зокрема, сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності.

Порядок врегулювання сумнівної, безнадійної заборгованості визначається ст. 159 Податкового кодексу України.

Пунктом 159.3 ст. 159 Кодексу визначено, що безнадійною заборгованістю є заборгованість, за якою кредитор не звертається до суду або не вживає інших заходів, передбачених законодавством України, щодо її стягнення до закінчення строків позовної давності.

Відтак, якщо сума кредиторської заборгованості платника податку за неоплачені товари/послуги залишилася нестягнутою після закінчення терміну позовної давності, то у податковому періоді, на який припадає закінчення терміну позовної давності, такі товари/послуги вважаються безоплатно отриманими і платник податку повинен всю суму такої непогашеної кредиторської заборгованості включити до складу доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

Під час судового розгляду справи встановлено, що 22.04.2008 року між ПП НВФ "АгроДизель" та ДНПП "Метенергомаш" було укладено Договір про спільну діяльність №1, згідно умов якого Сторони домовились без утворення юридичної особи на основі об'єднання вкладів спільно створити когенераційну установку на базі двох газо-поршневих мотор-генераторів типа 11ГД100 потужністю 1 МВт кожний, які працюють на природному газі, з метою отримання прибутку від реалізації виробленої установкою електричної та теплової енергії. Відповідно до п. 4.1 Договору керівництво сумісною діяльністю , а також ведення загальних справ було доручене ПП НВФ "АгроДизель" (т. 1 а.с. 16-20).

Кількість та вартість переданого Товару була визначена у Додатку № 2 до Договору (т. 1 а.с.37-40).

На виконання вказаного Договору ДНПП "Метенергомаш" було передано позивачу Товар на загальну суму 2615538,37 грн., що підтверджується наданими позивачем копіями Акту приймання-передачі №1 від 06.05.2008 року та податкової накладної №13 від 06.05.2008 року (т. 1 а.с. 21-22).

Позивач зазначив, що оскільки виконання предмету договору про сумісну діяльність стало неможливим для обох сторін, 14.07.2009 року ДНПП "Метенергомаш" звернувся до ПП НВФ "АгроДизель" із листом (вих. №14/07/09), в якому повідомив про зміну суті господарської операції щодо переданих двох газових мотор-генераторів типу 11ГД100 та допоміжних систем до них, та просив вважати вказану операцію купівлею-продажем (т. 1 а.с.35).

Листом від 15.07.2009 року за вих. № 15/07/2009-1 позивач - ПП "НВФ "АгроДизель", підтвердив прийняття пропозиції ДНПП "Метенергомаш", в якому зазначив, що погоджується прийняти у власність вказаний товар загальною вартістю 2 615 538,37 грн. та просить вважати передачу цього товару господарською операцією купівлі-продажу з 15.07.2009 року.

Враховуючи наведене, позивачем у липні 2009 р. отримані товари були оприбутковані на бухгалтерських рахунках 281 "Товари на складі" та 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками".

Вказані обставини визнаються сторонами по справі та в силу ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають додатковому доказуванню перед судом.

У відповідності до положень ч.1 та ч.2 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, листом ДНПП "Метенергомаш" від 14.07.2009 року не було встановлено конкретного строку виконання грошових зобов'язань за поставлений товар, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що згідно із положеннями ч. 2 ст. 530 ЦК України, кредитор мав право вимагати його виконання у будь-який час.

Водночас, колегія суддів зазначає, що згідно ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність-це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання (ч.1 та ч.5 ст. 261 Кодексу).

Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (1095 днів).

З огляду на зазначені приписи чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що право для пред'явлення вимоги про виконання зобов'язання зі сплати поставленого товару (двох газових мотор-генераторів типу 11ГД100 та допоміжних систем до них) загальною вартістю 2615538,37 грн. виникло у ДНПП "Метенергомаш" в липні 2009 року, з моменту прийняття позивачем пропозиції від ДНПП "Метенергомаш" про зміну суті господарської операції, внаслідок чого у липні 2009 р. отримані товари були оприбутковані ПП "НВФ "АгроДизель" на бухгалтерських рахунках 281 "Товари на складі" та 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками".

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що саме з липня 2009 року по вказаним операціям почав перебіг строк позовної давності, а тому податковий орган дійшов обґрунтованого висновку про віднесення кредиторської заборгованості, яка виникла на підставі придбання позивачем товару загальною вартістю 2615538,37 грн., до складу безнадійної заборгованості, яку позивач повинен був включити до складу валових доходів протягом 3 кварталу 2012 року.

За таких обставин, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання позивача, з якими помилково погодився суд першої інстанції, на те, що 15.09.2013 року (тобто після проведення планової перевірки) ДНПП "Метенергомаш" звернулось до ПП НВФ "АгроДизель" із письмовою вимогою (вих. №15/09/13) в якій вимагав: підписати акт звірки розрахунків станом на 15.09.2013 року та в строк до 30.09.2013 року сплатити вартість раніше поставленого товару (двох газових мотор-генераторів типу 11ГД100 та допоміжних систем до них) загальною вартістю 2615538,37 грн., а тому строк позовної починає перебіг саме з 30.09.2013 року, оскільки таку вимогу виставлено ДНПП "Метенергомаш" поза межами строку її пред'явлення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на встановлені у справі обставини, колегія суддів дійшла до висновку, що відповідач, приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення № 0002672201 від 11.09.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 601574 грн., діяв на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовна вимога про скасування такого рішення є необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню.

Переглянувши рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення № 0002692201 від 11.09.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 748 грн., у т.ч. за основним платежем 578 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 170 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Колегією суддів встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугували висновки податкового органу викладені в акті перевірки № 427/20-31-22-01-07/32238992 від 02.09.2013 року щодо заниження позивачем податкового зобов'язання в сумі 578 грн., у т.ч. за березень 2012 року в сумі 306 грн. та за серпень 2012 року в сумі 272 грн. за отримані від нерезидента послуги за договором про надання посередницьких послуг на товарному ринку 12.03.2012 року № 86, внаслідок допущених порушень п. 186.3 ст. 186, п. 187.8 ст. 187 Податкового кодексу України.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками податкового органу, враховуючи наступне.

У відповідності до пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно п. 180.2 ст. 180 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування та сплату податку до бюджету у разі постачання послуг нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платники податку, якщо місце постачання послуг розташоване на митній території України, є отримувач послуг.

Згідно п. 208.2 ст. 208 Податкового кодексу України, отримувач послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, нараховує податок за основною ставкою податку на базу оподаткування, визначену згідно з пунктом 190.2 статті 190 цього Кодексу. При цьому отримувач послуг - платник податку у порядку, визначеному статтею 201 цього Кодексу, складає податкову накладну із зазначенням суми нарахованого ним податку, яка є підставою для віднесення сум податку до податкового кредиту у встановленому порядку.

Згідно з абзацом 3 пункту 187.8 статті 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань за операціями з постачання послуг нерезидентами, місцем надання яких є митна територія України, є дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату послуг або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом, залежно від того, яка з подій відбулася раніше.

Як встановлено в акті перевірки та підтверджено в суді під час апеляційного розгляду справи, у перевіряємому періоді ПП НВФ "АгроДизель" було отримано послуги від нерезидента на підставі договору № 86 від 12.03.2012 про надання агентських послуг на товарному ринку, укладеному між ТОВ "Паритет" (у якості агента" та ПП НВФ "АгроДизель" (у якості клієнта).

Згідно п. 2.1 договору, Агент зобов'язується від імені, за дорученням та за рахунок Клієнта за винагороду представляти Клієнта на Біржі під час проведення Біржових торгів та укладати угоди у відношенні біржового товару у ході Біржових торгів.

На підставі виконаних агентом робіт, виконавцем були складені та підписані акти №22/12 від 28.03.2012року на суму 5544 російських рублів та №32/12 від 06.08.2012 року в сумі 5544 російських рублів. Розрахунки між підприємствами проведені в повному обсязі через р/р 25.12.2012р. пл. доручення 642920 в сумі 1 1088 російських рублів.

Згідно з пп. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з: б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

У відповідності до п. 186.4 Податкового кодексу України, місцем постачання послуг є місце реєстрації постачальника, крім операцій, зазначених у пунктах 186.2 і 186.3 цієї статті.

Враховуючи зазначене, послуги, отримані від нерезидента, місце надання яких знаходиться поза межами митної території України, що підтверджено первинними документами, не підпадають під об'єкт оподаткування. У разі, якщо нерезидент надає послугу за межами митної території України, то зазначена операція не є об'єктом оподаткування ПДВ.

Відповідно до п. 186.3 ст. 186 Податкового кодексу України, місцем постачання зазначених у цьому пункті послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання. До таких послуг належать:

а) надання майнових прав інтелектуальної власності, створення за замовленням та використання об'єктів права інтелектуальної власності, у тому числі за ліцензійними договорами, а також надання (передача) права на скорочення викидів парникових газів (вуглецевих одиниць);

б) рекламні послуги;

в) консультаційні, інжинірингові, інженерні, юридичні (у тому числі адвокатські), бухгалтерські, аудиторські, актуарні, а також послуги з розроблення, постачання та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп'ютерних систем;

г) надання персоналу, у тому числі якщо персонал працює за місцем здійснення діяльності покупця;

ґ) надання в оренду (лізинг) рухомого майна, крім транспортних засобів та банківських сейфів;

д) телекомунікаційні послуги, а саме: послуги, пов'язані з передаванням, поширенням або прийманням сигналів, слів, зображень та звуків або інформації будь-якого характеру за допомогою дротових, супутникових, стільникових, радіотехнічних, оптичних або інших електромагнітних систем зв'язку, включаючи відповідне надання або передання права на використання можливостей такого передавання, поширення або приймання, у тому числі надання доступу до глобальних інформаційних мереж;

е) послуги радіомовлення та телевізійного мовлення;

є) надання посередницьких послуг від імені та за рахунок іншої особи або від свого імені, але за рахунок іншої особи, якщо забезпечується надання покупцю послуг, перерахованих у цьому підпункті;

ж) надання транспортно-експедиторських послуг.

Отже, законодавець визначив вичерпний перелік господарських операцій, які є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, однак, зазначеним переліком не передбачено такого виду послуг, що отримані позивачем згідно договору № 86 від 12.03.2012 про надання агентських послуг на товарному ринку, укладеному з ТОВ "Паритет".

Колегія суддів зауважує, предметом агентської угоди, укладеної між позивачем та ТОВ "Паритет", є представлення Товариством з обмеженою відповідальністю "Паритет" позивача на Біржі під час проведення Біржових торгів та укладення угод у відношенні біржового товару у ході Біржових торгів, тобто надання представницьких послуг на біржових торгах.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає безпідставними посилання податкового органу на пп. "є" п. 186.3 ст. 186 Податкового кодексу України, оскільки зазначеною нормою передбачено надання посередницьких послуг, якщо забезпечується надання покупцю послуг, перерахованих у цьому підпункті.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що послуги, отримані позивачем від нерезидента - ТОВ "Паритет", за договором № 86 від 12.03.2012 про надання агентських послуг на товарному ринку, не підпадають під об'єкт оподаткування ПДВ, а тому податковий орган дійшов помилкового висновку щодо порушення позивачем вимог п. 186.3 ст. 186, п. 187.8 ст. 187 Податкового кодексу України внаслідок заниження податкових зобов'язань в сумі 578 грн., у т.ч. за березень 2012 року в сумі 306 грн. та за серпень 2012 року в сумі 272 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що відповідач, в порушення приписів ч. 2 ст. 71 КАС України, правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення № 0002692201 від 11.09.2013 року належним чином не довів.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи податкове повідомлення-рішення № 0002692201 від 11.09.2013 року, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про скасування такого рішення підлягають задоволенню, однак, з інших підстав.

Колегія суддів зауважує, що, приймаючи рішення про скасування повідомлення-рішення № 0002692201 від 11.09.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 748 грн., у т.ч. за основним платежем 578 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 170 грн., суд першої інстанції помилково надав правову оцінку обставинам, що не є предметом спору та перевірки судом в межах розгляду даної справи, а саме - правомірності формування позивачем податкового кредиту за квітень-грудень 2011 року, січень 2012 року та реальності господарських операцій з контрагентами-постачальниками: ПП "Кристал-Г", ТОВ "Компанія "Енерго БАТ", ПП "УКРАГРО-ТРЕЙД", ТОВ "ДЕКОС АЛЬЯНС", ТОВ "УСП-ДФ", ТОВ "ДМІ", ПП "Агро-Трейд".

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 29.10.2013 року не відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки вона ухвалена при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Відповідно до п. 1, п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції, внаслідок допущених порушень підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 1, п. 4 ч. 1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.10.2013р. по справі № 820/8847/13-а скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Приватного підприємства "Науково-виробничої фірми "АгроДизель" - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0002692201 від 11.09.2013 року про донарахування податку на додану вартість у розмірі 578 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 170 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В. Судді (підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С.

Повний текст постанови виготовлений 27.01.2014 року