Постанова

від 16.01.2014 по справі 820/13056/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

16 січня 2014 р. № 820/13056/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Лук'яненко М.О.,

за участю секретаря судового засідання Тарасюк Ю.М.,

представників сторін:

позивача - Швеця Р.П.,

відповідача - Журавльової А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Зотті" до державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Зотті", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд: скасувати податкові повідомлення-рішення №0001782201, №0001792201 від 21.11.2013 року.

В обґрунтовування позову зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №0001782201, №0001792201 від 21.11.2013 року, прийняті відповідачем без достатніх правових підстав, з перевищенням ним своїх повноважень, а отже є повністю незаконними і підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, надав суду письмові заперечення позиція яких повністю збігається з викладеною в судовому засіданні, де вказав, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на цілком законних підставах та відповідають чинному законодавству, у зв'язку із чим просив у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Зотті" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Харківської міської ради 08.07.2002 року, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (т. 1 а.с. 101).

Відповідно до довідки АА №518640 товариство за КВЕД-2010 займалось такими видами діяльності: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, 15.20 Виробництво взуття, 28.94 Виробництво машин і устаткування для виготовлення текстильних, швейних, хутряних і шкіряних виробів, 46.19 Діяльність посередників у торгівлі машинами й устаткуванням для текстильного, швейного та трикотажного виробництва (т. 1 а.с. 103).

Позивач знаходиться на обліку в державній податковій інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області 18.07.2002 року за реєстраційним номером 13756, згідно довідки від 08.02 2012 року №58192 (т. 1 а.с. 104).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Зотті" є платником податку на додану вартість, відповідно до свідоцтва №28305241 від 19.07.2002 року (т. 1 а.с. 105).

Відповідачем була проведена планова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "Зотті" (код ЄДРПОУ 32005434) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, результати якої оформлені актом від 07.11.2013 року №1327/20-30-22-01/32005434 (т. 1 а.с. 9-98).

Вказаним актом перевірки встановлено, що позивачем допущено порушення: пп. 3.1 ст. 3, пп. 4.1.1 ст. 4, п. 4.1 ст.4, п. 5.1 ст. 5, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", зі змінами та доповненнями, п.135.1 ст. 135, п.135.2 ст. 135, п.137.1 ст. 137, пп.14.1.27 п.14.1 ст. 14, пц. 138.1.1 п.138 ст.138, пп. 138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 «Податкового Кодексу України» від 02.12.2010 року №2755-УІ, зі змінами та доповненнями, внаслідок чого встановлено заниження податку на прибуток в загальній сумі 215994 грн., в тому числі у І кварталі 2011 року на суму 8512 грн., у Ш кварталі 2011 року на суму 17071 грн., у ІУ кварталі 2011 року на суму 59421 грн., у І кварталі 2012 року на суму 32189 грн., у II кварталі 2012 року на суму 61284 грн., в Ш кварталі 2012 року на суму 29224 грн., у ІУ кварталі 2012 року на суму 8293 грн.; п.3.1 ст. 3, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 №168/97-ВР, зі змінами та доповненнями, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, пп. 198.1, 198.2, пп. 198.3 ст.198, п. 198.6 ст. 198, п.201.4, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, внаслідок чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 198077 грн., в тому числі за за березень 2011 року на суму 6809 грн., за вересень 2011 року на суму 14844 грн., за жовтень 2011 року на суму 11609 грн., за листопад 2011 року на суму 26 625 грн., за грудень 2011 на суму 13 438 грн., за січень 2012 року на суму 17536 грн., за лютий 2012 року на суму 4343 грн., за березень 2012 року на суму 8778 грн., за квітень 2012 року на суму 9451 грн., за травень 2012 року на суму 25031 грн., за червень 2012 року на суму 23883 грн., за вересень 2012 року на суму 27832 грн., жовтень 2012 року на суму 7 898 грн.; відсутній факт реального вчинення господарських операцій ТОВ "Зотті" із ТОВ "АЛАТАР-ТЕХНО" (код ЄДРПОУ 32005434), ТОВ "СТАТУС ЛЮКС" (код ЄДРПОУ 33298366), ТОВ "ЗВ'ЯЗОК - БУД" (код ЄДРПОУ 33542476), ТОВ "АКВАТРЕЙДІНГ" (код ЄДРПОУ 33883979).

На підставі вищезгаданого акту перевірки контролюючим органом винесені податкові повідомлення - рішення №0001782201 від 21.11.2013 року, №0001792201 від 21.11.2013 року (т. 1 а.с. 99-100).

Однак, суд не погоджується з такими висновками органу податкової інспекції виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено, що між Позивачем (Покупець) та ТОВ "АДІС-МЕДІА-ХОЛДІНГ" (Постачальник) було укладено договір №0309-2012 від 03.09.2012 року (т. 2 а.с. 2).

Відповідно до умов договору Постачальник зобов'язується поставити товар у власність Покупця в кількості і в терміни згідно з поданими заявками, а Покупець зобов'язується прийняти товари та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.

На виконання вищевказаного договору ТОВ "АДІС-МЕДІА-ХОЛДІНГ" були виписані податкові накладні (т. 2 а.с. 47, 97, 150, 175, т. 3 а.с. 3), накладна та рахунком - фактури (т. 2 а.с. 46, 96, 149, 174, т. 3 а.с. 2), прибутковий акт (т.2 а.с. 48, 98, 151, 177, т. 3 а.с. 4).

Оплата по укладеному правочину здійснювалась в повному обсязі шляхом списання коштів з рахунків позивача, що підтверджується виписками з банку (т. 2 а.с. 3-44).

Крім того, між ТОВ "Зотті" (Замовник) та ТОВ "Ерітаж" (Виконавець) було укладено договір №21/02 від 21.02.2011 року (т. 4 а.с. 2).

За умовами вищевказаного договору Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання на надання поліграфічних послуг по виготовленню бланків, буклетів, каталогів, журналів, календарів і проспектів.

Факт виконання умов даного договору підтверджується залученими до матеріалів справи документами бухгалтерського та первинного обліку, а саме: податковими накладними (т. 4 а.с. 4, 6, 8, 10); прибутковим актом (т. 4 а.с. 11-14), видатковими накладними та рахунком - фактурою (т. 4 а.с. 3, 5, 7, 9), актами здачі - прийняття (т. 4 а. с. 15-18).

Оплата по укладеному правочину здійснювалась в повному обсязі шляхом списання коштів з рахунків позивача, що підтверджується виписками з банку (т. 4 .с. 20-21).

Також між Позивачем (Покупець) та ТОВ "ЗВ'ЯЗОК - БУД" (Постачальник) було укладено договір поставки №05/05-1 від 05.05.2011 року (т. 5 а.с. 2).

За умовами вищевказаного договору Постачальник зобов'язується поставити товар у власність Покупця в кількості і в термін згідно з поданими заявками, а Покупець зобов'язується прийняти товари та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.

Факт виконання умов даного договору підтверджується залученими до матеріалів справи документами бухгалтерського та первинного обліку, а саме: накладною (т. 5 а.с. 14, 59, 101, 124, 132, 165, т. 6 а.с. 2, 45, 89), податковими накладними (т. 5 а.с. 15, 60, 102, 125, 133, 165, т. 6 а.с. 3, 46, 90); прибутковим актом (т. 5 а.с. 16, 62, 104, 126, 134, 168, т. 6 а.с. 4, 47, 91).

Оплата по укладеному правочину здійснювалась в повному обсязі шляхом списання коштів з рахунків позивача, що підтверджується виписками з банку (т. 5 а.с. 3-12).

З матеріалів справи також встановлено, що між ТОВ "Зотті" (Покупець) та ТОВ "АКВАТРЕЙДІНГ" (Постачальник) було укладено договір №2011008 від 01.08.2011 року (т. 7 а.с. 2).

Згідно умов договору №2011008 від 01.08.2011 року ТОВ "АКВАТРЕЙДІНГ" у якості постачальника зобов'язувалося надати на адресу ТОВ "Зотті" у якості покупця сировину, матеріали, тканини та комплектуючі для виробництва взуття, а також інші непродовольчі товари.

На виконання вищевказаного договору ТОВ "АКВАТРЕЙДІНГ" були виписані податкові накладні (т. 7 а.с. 11, 98, 143, 158, 185), накладні (т. 7 а.с. 10, 97, 142, 157, 184), прибутковий акт (т.7 а.с. 12, 99, 144, 160, 186).

Оплата по укладеному правочину здійснювалась в повному обсязі шляхом списання коштів з рахунків позивача, що підтверджується виписками з банку (т. 7 а.с. 3-8).

Крім того, між ТОВ "Зотті" (Покупець) та ПП "Гранд-Трейд" (Постачальник) було укладено договір №0405-1 від 04.05.2012 року (т. 8 а.с. 2).

За умовами вищевказаного договору ПП "Гранд-Трейд" у якості постачальника зобов'язувалося надати на адресу ТОВ "Зотті" у якості покупця комплектуючі для виробництва взуття.

Факт виконання умов даного договору підтверджується залученими до матеріалів справи документами бухгалтерського та первинного обліку, а саме: податковими накладними (т. 8 а.с. 16, 64, 128, 151-а, т. 9 а.с. 3, 55, 96); прибутковим актом (т. 8 а.с. 18, 65, 130, 153, т. 9 а.с. 5, 57, 98), видатковими накладними (т. 8 а.с. 15, 63, 127, 151, т. 9 а.с. 2, 54, 95).

Оплата по укладеному правочину здійснювалась в повному обсязі шляхом списання коштів з рахунків позивача, що підтверджується виписками з банку (т. 8 .с. 3-13).

Доставка товару по вищевказаним правочинам укладеним між Позивачем та його контрагентами здійснювався за рахунок продавця шляхом складання товарно - транспортних накладних (т. 2 а.с. 99, 152, т. 3 а.с. 5, т. 4 а.с. 19, т. 5 а.с. 17, 61, 103, 127, 135, 167, т. 6 а.с. 5, 48, 92, т. 7 а.с. 13, 100, 145, 159, 187, т. 8 а.с. 17, 66, 129, 152, т. 9 а.с. 4, 56, 97).

Придбаний товар у своїх контрагентів позивач зберігав на орендованому складському приміщенні, на умовах укладеного договору №3 від 01.11.2010 року, за адресою: мс.т. Пересічне, вул. Партизанська, 4, нежиле приміщення за літерою Д-1, площею 282 кв. м. (т. 1 а.с. 175-176), здача приміщення в оренду підтверджується складеними та підписаними актами прийому - передачі від 01.11.2010 року (т. 1 а.с. 177).

Отримані товари/послуги за укладеним договорами були використані позивачем у подальшій діяльності підприємства позивача, що підтверджується залученими до матеріалів справи: договорами, податковими накладними, видатковими накладними, довіреностями, розрахунковими документами (т. 2-10).

Проаналізувавши вищенаведені обставини, суд приходить до висновку, що позивачем доведено придбання у своїх контрагентів товарів/послуг та використання їх в своїй господарській діяльності, оскільки ними виконані умови укладених договорів, що підтверджується первинними бухгалтерськими та податковими документами, які виписані з додержанням вимог п. 9.2. ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995року за №168/704), п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI та п.2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку". Факти, які б позбавляли правового значення конкретні видані за здійсненою господарською операцією документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, відповідачем не надані.

Досліджуючи витребувані та приєднані до справи документи, суд відзначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладенні, виконанні договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено.

При цьому, суд бере до уваги, що доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за цими договорами, за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України відповідач суду не подав.

Судом не встановлено невідповідності даних податкових накладних фактичним обставинам справи.

Крім того, суд також зауважує, що вказані податкові накладні містять усі обов'язкові реквізити, передбачені п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Відповідно до п.п.14.1.27 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п.135.1 ст. 135 вище вказаного кодексу доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.135.2 ст. 135 ПК України).

Положеннями п.137.1 ст. 137 Податкового кодексу України визначено, що дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Згідно п.п.138.1.1. п.138.1 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2 ст. 138 ПКУ).

Відповідно до пп.139.1.9 ст.139 ПКУ витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом (п.185.1 ст. 185 Податкового кодексу України).

У відповідності до п.187.1 ст. 187 вище зазначеного кодексу датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Також, згідно п.5.2. ст.5 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) вказаного Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не включаються до складу валових витрат витрати на: потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним пунктом 7.11 цього Закону, та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 5.4.4 цієї статті). Обмеження частини другої цього підпункту не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб; придбання лотерей, участь в азартних іграх; фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону (п.п.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

До валових витрат відносяться витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку (п.п.5.4.4 п.5.4 ст. 5 Закону №334 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Порядок формування податкового кредиту передбачений ст. 198 Податкового кодексу України.

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст. 198 ПКУ ).

Згідно п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Зі змісту п.198.6 ст. 198 вищевказаного кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Положеннями п.п.7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 №168/97-ВР, датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 вище зазначено закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. Для банківських установ при одержані ними права власності на заставлене майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна (п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно п.201.4, п.201.7 ст. 201 вищевказаного кодексу податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

З приводу посилань в акті перевірки відповідача на висновки актів перевірок контрагентів Позивача, якими зафіксовано нереальність здійснення господарських операцій, то вказані посилання контролюючого органу є необґрунтованими, оскільки у відповідності до вимог ст. 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер, а отже господарська діяльність контрагентів позивача не вказує на нереальність укладених правочинів з ТОВ "АЛАТАР-ТЕХНО" (код ЄДРПОУ 32005434), ТОВ "СТАТУС ЛЮКС" (код ЄДРПОУ 33298366), ТОВ "ЗВ'ЯЗОК - БУД" (код ЄДРПОУ 33542476), ТОВ "АКВАТРЕЙДІНГ" (код ЄДРПОУ 33883979) за перевіряємий період.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню.

Отже, такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Так, наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентом позивача, взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Додатково суд бере до уваги, що згідно з змістом суджень відповідача, котрі викладені в акті висновок суб'єкта владних повноважень про відсутність факту реального вчинення господарських операцій спірних правочинів вмотивований виключно посиланням на акти податкових інспекцій на обліку в яких знаходяться контрагенти позивача.

Разом з тим, в силу ст.70 КАС України судження органу державної податкової служби України про нікчемність укладених суб'єктами господарювання правочинів не може бути визнано належним, допустимим і достатнім доказом невідповідності правочину вимогам закону.

Інших мотивів нікчемності спірного правочину відповідач в основу оскаржених податкових повідомлень -рішень не поклав.

За таких обставин, слід дійти висновку, що за правилами ч.2 ст.71 КАС України відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів власного судження про нікчемність правочинів укладених між позивачем та контрагентами.

Враховуючи, що обґрунтованість та правомірність судження суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів не знайшла свого підтвердження добутими судом по справі доказами, а інших фактичних мотивів суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень згідно з актом перевірки не покладено, у зв'язку з чим, суд дійшов до висновку про недоведеність факту порушення позивачем положень Податкового кодексу України.

А, отже, суд дійшов до висновку, що Відповідач ні документально, ні нормативно не довів правомірності винесених повідомлень - рішень, а тому вважає за доцільне задовольнити позовні вимоги та скасувати податкові повідомлення-рішення №0001782201, №0001792201 від 21.11.2013 року.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст. 7-11, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч. ч. 1, 2 ст. 160, ст. 161, ч. 1 ст. 162, ст. 163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Зотті" до державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення №0001782201, №0001792201 від 21.11.2013 року. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 21 січня 2014 року.

Суддя М.О. Лук'яненко