Постанова

від 02.04.2019 по справі 820/13056/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 квітня 2019 року

Київ

справа №820/13056/13-а

касаційне провадження №К/9901/2590/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.01.2014 (суддя Лук'яненко М.О.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2014 (головуючий суддя - Донець Л.О., судді: Бартош Н.С., Мельнікова Л.В.) у справі №820/13056/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Зотті до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Зотті у грудні 2013 року звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 21.11.2013 №0001782201 та №0001792201.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 16.01.2014 позов задовольнив.

Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 25.03.2014 залишив постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.01.2014 без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна податкова інспекція у Дзержинському районі міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області оскаржила їх у касаційному порядку.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.01.2014 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2014 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.

В обґрунтування своїх вимог Державна податкова інспекція у Дзержинському районі міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, пункту 3.1 статті 3, підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997 № 168/97-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), статей 69, 70, 72, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вирішення справи в судах попередніх інстанцій).

Зокрема, наголошує на безтоварності господарських операцій з придбання позивачем активів у контрагентів.

Переглядаючи оскаржені судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи на підставі встановлених фактичних обставин у справі правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Зотті з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт від 07.11.2013 №1327/20-30-22-01/32005434.

На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 21.11.2013:

№0001782201 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 248742,5грн., в тому числі: 215994 грн. основного платежу та 32748,5 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

№0001792201 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 245895 грн., в тому числі: 198077 грн. основного платежу та 47818 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Перевіркою, зокрема, встановлено порушення позивачем вимог, пункту 3.1 статті 3, підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпунктів 5.3.1, 5.3.9 пункту 5.3, підпункту 5.4.4 пункту 5.4 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), пункту 3.1 статті 3, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997 № 168/97-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), пунктів 135.1, 135.2 статті 135, пункту 137.1 статті 137, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.7 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Вчинення позивачем вказаних порушень податкового законодавства податковий орган пов'язує із неправомірним формуванням даних податкового обліку за безтоварними господарськими операціями з придбання у:

Товариства з обмеженою відповідальністю Алатар-Техно на підставі договору від 01.07.2010 товарів (взуттєва фурнітура);

Приватного підприємства Гранд-Трейд на підставі договору від 04.05.2012 №0405-1 товарів (сировина, матеріали, тканини та комплектуючі для виробництва взуття, інші непродовольчі товари),

Товариства з обмеженою відповідальністю Зв'язок-Буд на підставі договору від 05.05.2011 №05/05-1 товарів (комплектуючі для виробництва взуття),

Товариства з обмеженою відповідальністю Акватрейдінг на підставі договору від 01.08.2011 №2011008 товарів (сировина, матеріали, тканини та комплектуючі для виробництва взуття, інші непродовольчі товари),

Товариства з обмеженою відповідальністю Адіс-Медіа-Холдінг на підставі договору від 03.09.2012 №0309-2012 товарів (сировина, матеріали, тканини та комплектуючі для виробництва взуття, інші непродовольчі товари);

Товариства з обмеженою відповідальністю Ерітаж на підставі договору від 21.02.2011 №21/02 поліграфічних послуг по виготовленню бланків, буклетів, каталогів, журналів, календарів і проспектів.

Свою позицію податковий орган обґрунтовує наявністю певних недоліків у первинних документах за наслідками вчинення спірних господарських операцій, а також відсутністю документів, які б підтверджували транспортування товару.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, з того, що фактичне виконання спірних господарських операцій підтверджується належним чином складеними первинними документами.

За правилами підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997 № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997 № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Подібні за правовим регулюванням норми закріплено і в пункті 138.2 статті 138, підпункті 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктах 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, валові витрати (витрати) для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарської операції та відмови у формуванні валових витрат (витрат) та податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судові інстанції встановили, що вони є реальними та підтверджуються долученими Товариством з обмеженою відповідальністю Зотті до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а саме: договори поставки, додаткові угоди, витяги з банківського рахунку, накладні, рахунки-фактури, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, видаткові накладні, лист-пропозиція.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності Товариства з обмеженою відповідальністю Зотті як платника податків або можливої фіктивності його постачальників, як-от: пояснень посадових осіб щодо їх непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваних суб'єктів господарювання, судових рішень, вироків тощо.

Разом з тим, за результатами дослідження наявності ділової мети та економічної доцільності у позивача при укладенні спірних господарських операцій судами встановлено, що придбання Товариством з обмеженою відповідальністю Зотті товарів по послуг у задекларованих контрагентів узгоджується з видами господарської діяльності позивача за КВЕД-2010: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, 15.20 Виробництво взуття, 28.94 Виробництво машин і устаткування для виготовлення текстильних, швейних, хутряних і шкіряних виробів, 46.19 Діяльність посередників у торгівлі машинами й устаткуванням для текстильного, швейного та трикотажного виробництва. Крім того, використання придбаних товарів та послуг позивачем у власній господарській діяльності підтверджується наданими судам доказами - договорами, податковими накладними, видатковими накладними, довіреностями, розрахунковими документами.

Посилання податкового органу на неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача не спростовує встановленого судами факту реального здійснення господарських операцій.

За таких обставин, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставність твердження контролюючого органу про неправомірність формування позивачем даних податкового обліку за здійсненими з контрагентами господарськими операціями ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області без задоволення, а оскаржуваних судових рішень судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.01.2014 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2014 у справі №820/13056/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т.М.Шипуліна Л.І.Бившева В.В.Хохуляк