Ухвала

від 22.01.2014 по справі 820/8252/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2014 р.Справа № 820/8252/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Донець Л.О., Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання - Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду справу за апеляційною скаргою Індустріальної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року по справі за позовом приватного підприємства «ДІОЛ АГРО» до Індустріальної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В с т а н о в и л а:

У вересні 2013 року позивач, приватне підприємство «ДІОЛ АГРО» (далі по тексту ПП «ДІОЛ АГРО»), звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача - Індустріальної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - Індустріальна ОДПІ) від 13.05.2013 року, прийнятих на підставі акта перевірки № 1926/22.1-06/34953706 від 19.04.2013 року:

- №0000562210, яким за встановлені порушення п. 5.1., пп.5.2.1. п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 8.281 грн. 25 коп., з якої у тому числі 6.625 грн. - за основним платежем, 1.656 грн. 25 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- № 0000572210, яким за встановлені порушення пп. 7.2.3, пп. 7.2.6, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість з вироблених Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 38.358 грн. 75 коп., з якої у тому числі: 30.687 грн. - основний платіж, 7.671 грн. 75 коп. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає про хибність висновків податкового органу про порушення підприємством податкового законодавства, викладених і акті перевірки від 19.04.2013 року №1926/22.1-06/34953706 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки приватного підприємства «Діол-Агро» (податковий номер 34953706) з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Донтрансторг» (податковий номер 36061529) та ТОВ «Донстройтранс» (податковий номер 36306165) за травень - липень 2010 року» (далі - Акт перевірки).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року адміністративний позов ПП «ДІОЛ АГРО» задоволено у повному обсязі.

Судове рішення вмотивоване тим, що, позивачем правомірно сформований податковий кредит за господарськими операціями, фактичне виконання яких підтверджено письмовими доказами, отримані послуги безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю підприємства, позивач правомірно включив до податкового кредиту суми, які підтверджені первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, у зв'язку з придбанням товарів, які в свою чергу були використані ним в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності. Документи підприємства з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, тощо оформлені у відповідності до вимог Податкового кодексу України (далі - ПК України) і Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі Індустріальна ОДПІ, посилаючись на неповне з'ясування та дослідження судом першої інстанції обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ПП «ДІОЛ АГРО».

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувана постанова, відповідно до положень ст. 200 КАС України, підлягає залишенню без змін, з наступних підстав.

Судом встановлено, що Індустріальною ОДПІ проведено позапланову невиїзну документальну перевірку приватного підприємства «ДІОЛ АГРО» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Донтрансторг» та ТОВ «Донстройтранс» за травень-липень 2010 року за наслідками якої складено Акт перевірки від 19.04.2013 року №1926/22.1-06/34953706 (т. 1 а.с. 15-26).

В Акті перевірки податковим органом визначено про порушення позивачем:

- п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 30.687 грн. у т. ч. за червень 2010 року у сумі 22.690 грн., серпень 2010 року у сумі 7.997 грн.;

- п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 6.625 грн. у т.ч. за 2 квартал 2010 року у сумі 3.500 грн., 3 квартал 2010 року у сумі 3.125 грн.

Вказаних висновків податковий орган дійшов зокрема з огляду на інформацію, отриману від ДПІ у Київському районі м. Донецька, що закріплена в:

- акті №1811/15-4/36061529 від 27.08.2012 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Донтрансторг» (код за ЄДРПОУ 36061529) з питань дотримання податкового законодавства, правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.07.2009 року по 31.07.2012 року та податку на прибуток за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року»;

- акті №1808/15-4/36306165 від 27.08.2012 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Донстройтранс» (код за ЄДРПОУ 36306165) з питань дотримання податкового законодавства, правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 17.12.2008 року по 31.07.2012 року та податку на прибуток за період з 01.01.2009 року по 30.06.2012 року» внаслдок розгляду якої Індустріальною ОДПІ зроблено висновок про те, що угоди між ТОВ «Донтрансторг», ТОВ «Донстройтранс» та ПП «Діол Агро» на постачання ТМЦ, не спричиняли реального настання правових наслідків, в зв'язку з чим при проведені операцій з ТОВ «Донтрансторг», ТОВ «Донстройтранс» позивачем порушено приписи податкового законодавства та завищено податковий кредит та валові витрати.

З урахуванням виявлених порушень, Індустріальною ОДПІ прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 13.05.2013 року, а саме:

- №0000562210, згідно до якого підприємству позивача збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на суму 8.281,25 гривень, у тому числі: 6.625,00 гривень за основним платежем; 1.656,25 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями (т. 1 а.с. 51)

- №0000572210, згідно до якого підприємству позивача збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 38.358,75 гривень, у тому числі: 30.687,00 гривень за основним платежем; 7.671,75 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1 а.с. 53).

Погоджуючись з висновками суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що відповідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України, передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог , які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Судом встановлено, що зміст договорів, укладених позивачем з вищезазначеними контрагентами, не суперечить актам цивільного законодавства. Судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст договорів не відповідав дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів. Таких доказів у відповідності до вимог ст. 71 КАС України відповідачем судам першої та апеляційної інстанції не надано.

Відповідачем не надано доказів наявності притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб як позивача так і ТОВ «Донтрансторг», ТОВ «Донстройтранс» за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення. Також, як і не надано доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Згідно п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 вказаного Закону - валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Виходячи зі змістового аналізу наведеної норми, основною умовою для віднесення до складу валових витрат є подальше використання таких товарів у власній господарській діяльності.

Згідно ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність об'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення чи реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Стосовно визначення платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на час виникнення спірних правовідносин (в період до 01 січня 2011 року) був Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР.

Згідно з пунктом 1.7. статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7. Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше, ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1. статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Аналогічні норми містяться також у Розділі V Податкового кодексу України.

Колегія суддів зазначає, що з 1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України (подалі ПК України), відповідно до п. 198.1 ст. 198 якого право на віднесення сум податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких актив як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, надані президентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачанні яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітної періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) і послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України).

Згідно п. 138.1 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 статті 138;

- інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5 статті, 138.10 - 138.12 статті 138, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 статті 138 та у статті 139 Кодексу.

Пунктом 138.2 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Положеннями ст. 1 Закону України від 16.07.1999 року N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що позивачем - ПП «ДІОЛ-АГРО» документально підтверджено факт здійснення господарських операцій з ТОВ «Донтрансторг», ТОВ «Донстройтранс», що обґрунтовано наявними в матеріалах справи первинними документами:

Стосовно господарських відносин позивача з ТОВ «Донтрансторг» судом встановлено, що 05.05.2010 ороку між позивачем, ПП «ДІОЛ АГРО» (Покупець), та ТОВ «Донтрансторг» (Постачальник) укладено письмовий правочин у формі договору купівлі-продажу №67, предметом якого є поставка запасних частин до сільськогосподарської техніки та сільськогосподарського обладнання (т.1 а.с. 83). На підтвердження реальності господарських операцій, що були проведені в межах спірного правочину, позивачем подані до суду виписані ТОВ «Донтрансторг» договір, рахунки-фактури, журнал реєстрації доручень, податкові та видаткові накладні (т. 1 а.с. 86-109). Податкові накладні, отримані від ТОВ «Донтрансторг» зареєстровані у Реєстрі виданих та отриманих податкових накладних, відповідно до місяця їх виписки. Розрахунки з постачальником здійснювались у національній валюті, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок, згідно банківських виписок: від 11.06.2010р. на суму 1790,12грн., від 06.07.2010р. на суму 23199,34грн., від 30.07.2010р. на суму 48930,42грн., від 06.08.2010р. на суму 494,77грн., від 07.10.2010р. на 77910,93грн.

Щодо господарських відносин позивача з ТОВ «Донстройтранс» встановлено, що 05.05.2010 року між позивачем, ПП «ДІОЛ АГРО» (Замовник), та ТОВ "Донстройтранс" (Виконавець) укладено письмовий правочин у формі договору №68, предметом якого було надання довідково-консультаційних послуг з питань комплектації запчастин до сільськогосподарської техніки іноземного виробництва (т. 1 а.с. 84-85). Операції по наданню послуг підтверджені наступними актами виконаних робіт та податковими накладними: актом № б/н від 31.05.2010р. на суму 16.800,00грн., та актом №б/н від 31.07.2010р., на суму 15.000,00грн., податковою накладною (далі за текстом -ПН) №310564 від 31.05.10 на суму 16.800,00 грн. (у т.ч. ПДВ 2800,00 грн.), ПН №310703 від 31.07.2010р. на суму 15.000,00 (у т.ч. ПДВ 2.500,00 грн.). Розрахунки з виконавцем здійснювались у національній валюті, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок. Банківські виписки, які підтверджують оплату, згідно укладеного договору, наведені у письмових поясненнях позивача: банківська виписка від 11.06.10 на суму 252,00 грн., від 06.07.10р. на суму 16.548,00 грн., від 06.08.10р. на суму 225,00 грн., від 02.09.10р. на суму 14.775,00 грн.

Судом встановлено, що придбаний у вищезазначених контрагентів позивача, товар в подальшому реалізовувався позивачем іншим підприємствам: ТОВ «Востокстройгаз» (код 31040698), ТОВ «Агропродсервіс» (код 32865972), ТОВ «Елеватор «Чиста Криниця» (код 30490001), ТОВ АФ «Пісчанська» (код 30767795), ФГ «Таврія-Скіф» (код 23878863) ФГ «Шанс» (код 24273910), ТОВ «Чиста Криниця» (код 30731271), ТОВ ВКП «Мотор-агро» (код 30882197), позивачем подані до суду податкові та видаткові накладні, банківські виписки, доручення, товарно-транспортні накладні, договори, копії яких містяться в матеріалах справи.

Колегія суддів підтримує позицію суду першої інстанції сто воно того, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх доводів щодо неправомірності формування податкового кредиту та об'єкту оподаткування позивача податковим органом не констатовано порушень законодавства, що стосуються обставин виконання договірних відносин.

При цьому, колегія суддів зазначає, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

На думку колегії суддів, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Таких доказів на виконання приписів ч. 2 ст. 71 КАС України судам першої та апеляційної інстанції податковим органом не надано.

Виходячи з наведеного, колегія суддів не вбачає підстав, передбачених ст.ст. 201, 202 КАС України для зміни чи скасування судового рішення та приходить до висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.

Інші доводи апеляційної скарги на висновки колегії суддів не впливають.

В порядку, визначеному ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 41 ч.1, 160, 167, 185, 195, 196, 198 ч. 1 п. 1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Індустріальної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року по справі № 820/8252/13-а - без змін.

Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя - (підпис) Л.В. Мельнікова

Судді (підпис) Л.О. Донець

(підпис) Л.В. Курило

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 27 січня 2014 року