Постанова

від 27.01.2014 по справі 910/17266/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2014 р. Справа№ 910/17266/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Калатай Н.Ф.

Пашкіної С.А.

при секретарі: Богатчук К.І.

за участю представників сторін:

від позивача - Сугоняко О.О.

від відповідача - не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Даніель" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2013 року (суддя Гулевець О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАЗМА

ЛЮКС ЛІМІТЕД"

до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк

"Даніель"

про зобов'язання виконати платіжні доручення

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.12.2013 року по справі №910/17266/13 року позовні вимоги задоволено частково.

Зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Даніель" виконати:

платіжне доручення №19 від 22.04.2013 року (Платник: Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЛАЗМА ЛЮКС ЛІМІТЕД", СУМА: 32898,00 грн., призначення платежу - сплата податку на додану вартість за березень 2013 року);

платіжне доручення №20 від 27.05.2013 року (Платник: Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЛАЗМА ЛЮКС ЛІМІТЕД", СУМА: 27290,00 грн., призначення платежу - сплата податку на додану вартість за квітень 2013 року);

платіжне доручення №21 від 18.06.2013 року (Платник: Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЛАЗМА ЛЮКС ЛІМІТЕД", СУМА: 10000,00 грн., призначення платежу - сплата податку на додану вартість за травень 2013 року);

платіжне доручення №22 від 26.06.2013 року (Платник: Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЛАЗМА ЛЮКС ЛІМІТЕД", СУМА: 26281,00 грн., призначення платежу - сплата податку на додану вартість за травень 2013 року.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Даніель" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАЗМА ЛЮКС ЛІМІТЕД" 1147 грн. 00 коп. - судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищезазначене рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.01.2014 року прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду 27.01.2014 року.

23 січня 2014 року від представника позивача, через відділ документального забезпечення суду, надійшов відзив на апеляційну скаргу.

В судове засідання 27.01.2014 року з'явився представник позивача.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Беручи до уваги, що представник відповідача повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 98), колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність представника відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просив залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2013 року. Проти розгляду справи у відсутність представника відповідача не заперечував.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

26 листопада 2012 року між відповідачем (банк) та позивачем (клієнт) укладено Договір банківського рахунку № РКО-33462Т (далі Договір).

Відповідно до умов Договору банк відкриває позивачу поточний рахунок №260013346201, МФО 380980 у валюті, що визначаються позивачем в заяві на відкриття рахунку, та здійснює розрахункові та касові операції за цим рахунком відповідно до чинного законодавства України, нормативно-правових актів Національного банку України.

Пунктом 3.1.1. Договору встановлено, що відповідач зобов'язаний вести комплексне розрахунково-касове обслуговування позивача та виконувати за його дорученням усі розрахункові та касові операції, в межах чинного законодавства.

Згідно з п. 3.1.2 Договору банк зобов'язаний здійснювати розрахунково - касове обслуговування клієнта в операційний та післяопераційний час за умови сплати комісійної винагороди відповідно до тарифів банку, крім суботи, неділі, неробочих та святкових днів.

Відповідно до пп. 3.1.3. Відповідач зобов'язаний виконати доручення позивача, що міститься в розрахунковому документі, в строк, визначений в п. 8.4. Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні". Проводити списання коштів з рахунку позивача за його дорученням. Примусове списання коштів з рахунку клієнта виконується банком, у випадках, передбачених чинним законодавством України.

Пунктом 8.4 ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору відповідач відкрив ТОВ "ПЛАЗМА ЛЮКС ЛІМІТЕД" поточний рахунок № 260013346201. Відповідач, на умовах визначених Договором, подав для виконання відповідачем платіжні доручення №19 від 22.04.2013 року на суму 32898,00 грн., №20 від 27.05.2013 року на суму 27290,00 грн., №21 від 18.06.2013 року на суму 10000,00 грн. та №22 від 26.06.2013 року на суму 26281,00 грн. Наявність грошових коштів, необхідних для виконання відповідачем вищезазначених платіжних доручень, на рахунку позивача, на момент подання платіжних доручень, підтверджується банківськими виписками, які містяться в матеріалах справи.

Місцевим господарським судом встановлено, що відповідач порушив свої зобов'язання за Договором та не виконав вищезазначені платіжні доручення.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також: з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.1 ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між: учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України та cт.193 ГК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Частиною 1 статті 1068 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до ч. 3 ст. 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Згідно зі ст. 1074 Цивільного кодексу України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Пунктом 1.12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.04 №22 (далі - Інструкція) встановлено, що банк (філія, відділення), який не може виконати розрахунковий документ на списання/примусове списання/стягнення коштів з рахунку клієнта банку в установлений законодавством України термін, якщо немає/недостатньо коштів на своєму кореспондентському рахунку, зобов'язаний: узяти розрахунковий документ платника/стягувача на обліковування за відповідним позабалансовим рахунком; надіслати письмове повідомлення платнику/стягувачу про невиконання його розрахункового документа із зазначенням причини: "Немає/недостатньо коштів на кореспондентському рахунку банку" (додаток 23); ужити заходів для відновлення своєї платоспроможності. Платник/стягувач, отримавши повідомлення банку, для забезпечення своїх прав щодо розрахунків може вжити заходів відповідно до законодавства України.

З огляду на викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що банк не виконуючи доручення клієнта без поважних причин, порушив норми чинного законодавства (зокрема, ст.1068 ЦК України, п.8.4 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні"), умови Договору (п.п. 3.1.2, 3.1.3, 3.2.1 Договору ) та права клієнта.

Посилання відповідача на п. 3.5 Інструкції, відповідно до якого банк платника приймає платіжні доручення до виконання протягом 30 календарних днів з дати їх виписки, колегією суддів визнано необґрунтованими, оскільки відповідач прийняв до виконання платіжні доручення №19 від 22.04.2013 року, №20 від 27.05.2013 року, №21 від 18.06.2013 року та №22 від 26.06.2013 року в ті самі дні, в які спірні платіжні доручення були виписані, тобто 22.04.2013 року, 27.05.2013 року, 18.06.2013 року та №22 від 26.06.2013 року відповідно, що підтверджується відмітками операціоністів ПАТ "Комерційний банк "Даніель", на платіжних дорученнях, з датою здійснення операції.

Таким чином, платіжні доручення подані позивачем з дотриманням строку, передбаченого п. 3.5 Інструкції.

Колегія суддів зазначає, що пунктом 3.5 Інструкції, на який посилається скаржник, врегульовано питання щодо термінів прийняття платіжного доручення до виконання, а не строку, протягом якого, на думку апелянта, банк зобов'язаний здійснити операцію по перерахуванню коштів за дорученням клієнта.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги що відповідачем не надано належних доказів, які б свідчили про виконання спірних платіжних доручень, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо задоволення позовних вимог в частині зобов'язання позивача виконати спірні платіжні доручення.

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що судом першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Даніель" та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2013 року.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Даніель" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2013 року по справі №910/17266/13 - без змін.

Матеріали справи №910/17266/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді Н.Ф. Калатай

С.А. Пашкіна

Повний текст постанови виготовлено та підписано 28.01.2014 року