Постанова

від 16.01.2014 по справі 801/9079/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 801/9079/13-а

16.01.14 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дудкіної Т.М.,

суддів Омельченка В. А. ,

Дадінської Т.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Дудін С.О. ) від 31.10.13 у справі № 801/9079/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Асоціація Таір" (пр. Перемоги, буд. 56, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)

до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим (вул. М. Залки, 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Асоціація Таір" звернулось до Окружного адміністративного суду АРК з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0008822210, № 0008832210 від 29.08.2013 р.

Постановою Окружного адміністративного суду АРК від 31 жовтня 2013 року позов задоволений в повному обсязі.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим №0008832210 від 29.08.2013 р. та №0008822210 від 29.08.2013 р.

Також судом вирішене питання про судові витрати.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною про скасування по станови від 31.10.2013 р. та ухвалення нової про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

У судове засідання 16.01.2014 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим з 17.07.2013 р. по 30.07.2013 р. проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Асоціація ТАІР" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складений акт № 624/22.10 від 19.08.2013 року.

За наслідками перевірки податковою інспекцією зроблений висновок про порушення позивачем, зокрема:

1. п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5, п.п. 5.4.3 п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 138.1 ст. 138, п. 138.2, п. 138.6, п.п. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138, п.п. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 розділу ІІІ Податкового кодексу України, в результаті чого занижений податку на прибуток на загальну суму 543817 грн. (у тому числі по періодах: 1 кв. 2010 року - 34712 грн., 2 кв. 2010 року - 54915 грн., 3 кв. 2010 року - 57802 грн., 4 кв. 2010 року - 165684 грн., 1 кв. 2011 року -53957 грн., 2 кв. 2011 року - 29034 грн., 4 кв. 2011 року - 52746 грн., 1 кв. 2012 року - 23537 грн., 2 кв. 2012 року - 20399 грн., 3 кв. 2012 року - 26838 грн., 4 кв. 2012 року - 24193 грн.);

2. п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання в сумі 381763,00 грн. (у тому числі по періодах: січень 2010 року - 3123 грн., лютий 2010 року - 9570 грн., березень 2010 року - 15077 грн., квітень 2010 року - 14918 грн., травень 2010 року - 9342 грн., червень 2010 року - 19672 грн., липень 2010 року - 27351 грн., серпень 2010 року - 67117 грн., вересень 2010 року - 17362 грн., жовтень 2010 року - 32216 грн., листопад 2010 року - 68080 грн., грудень 2010 року - 40283 грн., січень 2011 року - 7617 грн., лютий 2011 року - 7388 грн., травень 2011 року - 3292 грн., червень 2011 року - 33313 грн., серпень 2011 року - 2875 грн., вересень 2011 року - 3167 грн.

Висновків про порушення зазначених вимог податкового законодавства, відповідач дійшов внаслідок того, що визнав фіктивними господарські операції позивача з ТОВ "Вістфорт", ТОВ ТД "Інвесттрейд" та ПП "Стар-Гоу"; відсутність підстав для формування податкового кредиту за господарськими операціями з контрагентами, у яких анульовані свідоцтва платників ПДВ, зокрема з: ТОВ "Акустика", ТОВ "Інтер - тех", ТОВ " Прайд Крим", ТОВ "Зеніт НКВП", ТОВ "Меридіан - С", ТОВ "ПСВ Тернар логік". Крім того, податкова інспекція в акті перевірки зазначає, що операції зі сплати ПАТ "Банк Ренесанс Капітал" та ПАТ "Дельта Банк" комісійної винагороди за перерахування на поточний рахунок позивача кредитних коштів покупців в оплату придбаних у магазинах роздрібної торгівлі товарів не є витратами, пов'язаними з господарською діяльністю, а отже віднесення цих сум до витрат на збут - є неправомірним.

За результатом проведеної перевірки ДПІ у м. Сімферополі ГУ Міндоходів в АР Крим 29.08.2013 р. були виписані податкові повідомлення-рішення:

-№ 0008822210 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Асоціація ТАІР" суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 557546,00 грн., у тому числі 454190,00 грн. за основним платежем та 103356,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

-№ 0008832210 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Асоціація ТАІР" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 392841,75 грн., у тому числі 310061,00 грн. за основним платежем та 82780,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції з контрагентами, правочини з якими податковий орган визнав нікчемними, мали реальний характер, позивач правомірно формував податковий кредит та витрати за господарськими операціями, які пов'язані з його господарською діяльністю.

З таким висновком суду погоджується колегія суддів та переглядаючи постанову суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач мав договірні відносини з ТОВ "Вістфорт" щодо поставки продукції (договір поставки №41/3-08). Згідно п. 4.2. Договору поставка здійснюються на умовах DDP.

На виконання укладеного між сторонами договору ТОВ "Вістфорт" поставило, а ТОВ "Асоціація ТАІР" прийняло товар на загальну суму 948 037,98 грн. (у тому числі ПДВ 158006,33 грн.), про що свідчать видаткові накладні.

Оплата товару, отриманого від ТОВ "Вістфорт" була здійснена позивачем в повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

За результатом здійснення господарських операцій ТОВ "Вістфорт" були виписані податкові накладні на загальну суму 948037,98 грн., у тому числі ПДВ 158006,33 грн.

Податкові накладні були відображені в реєстрах виданих та отриманих податкових накладних, а суми сплаченого ПДВ у загальному розмірі 158006 грн. за вказаними накладними були включені позивачем до складу податкового кредиту січня, лютого, березня, квітня, травня, червня, липня, серпня, вересня, жовтня та листопада 2010 року, про що свідчать Додатки 5 до податкових декларацій з ПДВ за вказані звітні періоди.

01 вересня 2010 року між ТОВ ТД "Інвесттрейд" та ТОВ "Асоціація ТАІР" був укладений договір поставки №0110/23-10/108/3-10, згідно умов якого постачальник (ТОВ ТД"Інвесттрейд") передає у власність покупцю (ТОВ "Асоціація ТАІР"), а покупець приймає та зобов'язується оплатити продукцію, згідно договору.

Згідно п. 4.2. Договору поставки поставка здійснюються на умовах Інкотермс-2000, базис поставки DDP на адресу м. Сімферополь, вул. Монтажна, 2а.

На виконання укладеного між сторонами договору ТОВ ТД "Інвесттрейд" поставило, а ТОВ "Асоціація ТАІР" прийняло товар на загальну суму 554900 грн. (у т. ч. ПДВ 92483,15 грн.) відповідно до видаткових накладних.

Оплата товару, отриманого від ТОВ ТД"Інвесттрейд" була здійснена в повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

За результатом проведення господарських операцій ТОВ ТД "Інвесттрейд" були виписані податкові накладні. Отримання позивачем зазначених податкових накладних підтверджується наявними в матеріалах справи реєстрами виданих та отриманих податкових накладних за жовтень та листопад 2012 року.

Суми сплаченого ПДВ у загальному розмірі 92483 грн. за вказаними накладними були включені позивачем до складу податкового кредиту жовтня, листопада та грудня 2010 року, про що свідчать Додатки 5 до податкових декларацій з ПДВ за вказані звітні періоди.

10 жовтня 2010 року між ПП "Стар-Гоу" та ТОВ "Асоціація ТАІР" був укладений договір поставки №21/10-10/113/3-10, згідно якого постачальник (ПП "Стар-Гоу") передає у власність покупцю (ТОВ "Асоціація ТАІР"), а покупець приймає та зобов'язується оплатити продукцію, згідно договору.

Згідно п. 4.2. Договору поставки поставка здійснюються на умовах Інкотермс-2000, базис поставки DDP на адресу м. Сімферополь, вул. Монтажна, 2а.

На виконання укладеного між сторонами договору ПП "Стар-Гоу" поставило, а ТОВ "Асоціація ТАІР" прийняло товар на загальну суму 410482 грн., у т. ч. ПДВ 68413,66 грн. відповідно до видаткових накладних.

Оплата товару, отриманого від ПП "Стар-Гоу" була здійснена в повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

За результатом здійснення господарських операцій ПП "Стар-Гоу" в березні-квітні 2011 р. були виписані податкові накладні.

Отримання позивачем зазначених податкових накладних підтверджується наявними в матеріалах справи реєстрами виданих та отриманих податкових накладних за березень та квітень 2012 року.

Податковий орган, аналізуючи зазначені господарські відносини позивача, дійшов висновку щодо завищення ТОВ "Асоціація Таір" валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування:

- по операціям з ТОВ "Вістфорт" у загальному розмірі 790032 грн.,

- по операціям з ТОВ ТД "Інвесттрейд" - у загальному розмірі 462417 грн.;

- по операціям з ПП "Стар-Гоу" - у загальному розмірі 342070 грн.

Крім того, податковою інспекцією було зазначено про завищення позивачем податкового кредиту по операціям із ТОВ "Вістфорт" на суму 158006 грн., із ТОВ ТД "Інвесттрейд" на суму 92483 грн.

Колегією суддів досліджені первинні бухгалтерські документи, надані позивачем у підтвердження правомірності формування витрат при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту. Документи містять всі необхідні реквізити, як того вимагають приписи ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є належними доказами здійснення позивачем господарської діяльності з ТОВ "Вістфорт", ТОВ ТД "Інвесттрейд" та ПП "Стар-Гоу" та підставою для відображення сум за угодами в податковому обліку.

Як вбачається з акту перевірки, висновок податкового органу про заниження позивачем сум податку на додану вартість та податку на прибуток зроблений на підставі припущень про фіктивність господарських операцій позивача з ТОВ "Вістфорт", ТОВ ТД "Інвесттрейд" та ПП "Стар-Гоу", не підтвердження їх первинними документами, з приводу чого слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість обов'язковому з'ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Разом з тим, податковим органом не було враховано, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків продавцем, порушення ним правил здійснення господарської діяльності та наявність обставин державної реєстрації, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи-платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства.

Статтею 4 Податкового Кодексу України закріплено принцип презумпції добросовісності платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Фіктивність діяльності одного з постачальників в ланцюзі до позивача, порушення ним податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не є підставою для висновку про необґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, якщо податковий орган не доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, ТОВ "Асоціація Таір" , згідно з видами його діяльності, реалізовувало покупцям отримані від ТОВ "Вістфорт", ТОВ ТД "Інвесттрейд" та ПП "Стар-Гоу" товари, що свідчить про наявність господарської мети при вчиненні позивачем угод з вищезазначеними контрагентами та пов'язано з господарською діяльністю позивача.

Судом першої інстанції та апеляційним розглядом безперечно встановлено, що подальша реалізація позивачем товарів, отриманих від вказаних контрагентів підтверджує зв'язок між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку та вказує на правомірність формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Так, придбана у ТОВ "Вістфорт", ТОВ ТД "Інвесттрейд" та ПП "Стар-Гоу" побутова техніка була в подальшому реалізована позивачем через магазин "ТЕХНОМАРКЕТ", що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними на внутрішнє переміщення, відповідними зворотними відомостями руху ТМЦ у магазині "ТЕХНОМАРКЕТ", м. Сімферополь, а також звітами по господарським операціям.

Таким чином, рух активів, господарська мета при вчиненні позивачем правочинів з ТОВ "Вістфорт", ТОВ ТД "Інвесттрейд" та ПП "Стар-Гоу" та їх реальність безпосередньо підтверджується наявними в матеріалах справи документами, отже суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість висновків податківців , викладених в акті перевірки щодо «безтоварності» господарських операцій позивача з зазначеними поставщиками.

Суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги доводи податкового органу стосовно відсутності у ТОВ "Вістфорт", ТОВ ТД "Інвесттрейд" та ПП "Стар-Гоу" об'єктивної можливості для виконання поставки товарів в силу відсутності основних засобів та робочого персоналу та вірно вказав, що укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки, а податкове законодавства не ставить право платника на податковий кредит та на формування валових витрат в залежність від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів постачальником.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на неврахування судом першої інстанції тієї обставини, що у позивача відсутні товарно-транспортні накладні, як первинні документи, які безпосередньо підтверджують факт поставки товару.

З цього приводу колегія суддів вказує на таке.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом, затвердженим Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Разом з тим, вказані правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна або подорожний лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, поставка товару за правочином з ТОВ "Вістфорт" здійснювалася за договором на умовах DDP, а з ТОВ ТД "Інвесттрейд" на умовах Інкотермс-2000, базис поставки DDP і зазначені документи (ТТН) не є безумовною ознакою підтвердження поставки товару.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відсутність товарно-транспортних накладних поряд з наявністю інших первинних бухгалтерських документів, які підтверджують фактичне виконання господарських операцій, не є підставою для висновків про фіктивність правочинів.

Крім того, слід зауважити, що на момент взаємовідносин позивача з ТОВ "Вістфорт", ТОВ ТД "Інвесттрейд", ПП "Стар-Гоу", останні були зареєстровані як платники податку на додану вартість, відомості стосовно зазначених підприємств та їх керівництва були зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджує наявність у цих осіб спеціальної правосуб'єктності.

Також, податковою інспекцією був зроблений висновок про завищення позивачем податкового кредиту на загальну суму 131274 грн. (у періоди липень 2010 року, серпень 2010 року, грудень 2010 року, січень 2011 року, березень 2011 року, травень 2011 року, червень 2011 року, серпень 2011 року, вересень 2011 року) по операціям з контрагентами ТОВ "Акустика", ТОВ "Інтер-тех", ТОВ " Прайд Крим", ТОВ "Зеніт НКВП", ТОВ "Меридіан - С", ТОВ "ПСВ Тернар логік", з підстав анулювання свідоцтв платника ПДВ у зазначених підприємств та наявності розбіжностей з даними бази співставлення показників розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ в розрізі контрагентів.

Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив такі висновки податківців, оскільки вони безперечно спростовуються тими обставинами, що роздруковані з веб-сайту Міністерства доходів та зборів України повідомлення про анульовані свідоцтва, на момент виписування податкових накладних зазначені в них свідоцтва платників ПДВ були чинними, що надавало контрагентам позивача право на складання відповідних податкових накладних. Анулювання ж в подальшому відповідних свідоцтв не позбавляє юридичної сили раніше виписаних податкових накладних та не є підставою для коригування складеного на підставі них податкового кредиту.

Дані ж автоматизованих комп'ютерних систем податкових органів щодо співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань в розрізі контрагентів, є внутрішньою інформаційною системою податкових органів, та не є належним та допустимим доказом порушення позивачем податкової дисципліни при підтвердженні протилежного первинними документами.

Стосовно висновків податкової інспекції, викладених в акті перевірки, про завищення ТОВ "Асоціація ТАІР" витрат на збут у сумі 681554 грн., за результатами здійснення операцій зі сплати банкам комісійної винагороди за перерахування на поточний рахунок позивача кредитних коштів покупців в рахунок оплати придбаних у магазинах роздрібної торгівлі товарів, слід зазначити наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 16 травня 2011 року між ТОВ "Асоціація ТАІР" (продавець) та ПАТ "Банк Ренесанс Капітал" (банк) був укладений договір про співробітництво № 2SF-142/1/1-11, згідно умов якого сторони домовились про співробітництво з метою збільшення обсягів реалізації товарів та збільшення обсягів надання споживчих кредитів для придбання товарів в точках їх реалізації у розмірі до 100 % вартості товарів на строк не більше 36 місяців.

Пунктом 1.4 договору передбачено, що в рамках цього договору банк здійснюватиме розрахункові операції при перерахуванні кредитних коштів покупців на користь продавця.

З п. 2.1.2 договору вбачається, що банк зобов'язаний здійснювати перерахування коштів на користь продавця на підставі акта звірки наданих товарів та кредитів, що надаються для їх оплати та копії листа-гарантії банку з відміткою покупця про отримання товару.

Відповідно до п. 2.2.9 договору продавець за здійснення банком розрахункових операцій при перерахуванні кредитних коштів покупців на користь продавця зобов'язаний щомісячно сплачувати банку комісійну винагороду у розрізі кредитних продуктів та у розмірах, визначених у додатку 5 до цього договору.

Як свідчать матеріали справи, сторонами було укладено ряд додаткових угод до договору про співробітництво № 2SF-142/1/1-11 від 16.05.2011 р. (т. 3, а.с. 8, 10, 13, 18, 19).

Колегією суддів безперечно встановлено, що на виконання умов цього договору банком були перераховані кошти на користь продавця, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами виконаних робіт.

З матеріалів справи вбачається, що 23 травня 2011 року між ТОВ "Асоціація ТАІР" (продавець) та ПАТ "Дельта Банк" (банк) був укладений договір про співробітництво №11-23/05/11-86/2/1-11.

Пунктом 1.1 договору встановлено, що з метою просування товарів, які реалізуються у магазинах, та з метою задоволення потреб споживачів, сторони домовились, що продавець буде виписувати кінцевим споживачам товарів рахунки-фактури і резервувати вказані в рахунках-фактурах товари на термін не більше п'яти днів, а банк буде приймати виписані продавцем рахунки-фактури та додаткові документи для надання кредитів в оплату вартості товарів, вибраних споживачами у продавця, та контролювати надходження коштів в оплату товарів.

Відповідно до п. 4.4. договору банк зобов'язується на протязі трьох банківських днів з моменту надіслання продавцю листа-гарантії про видачу споживачу кредиту на оплату вартості товару, перераховувати суму кредиту, зазначену в листі-гарантії, на поточний рахунок продавця.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами було укладено ряд додаткових угод до договору про співробітництво №11-23/05/11-86/2/1-11 від 23.05.2011 р. (т. 3, а.с. 41-52).

На виконання умов цього договору банком були перераховані кошти на користь продавця, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі виконаних робіт та наданих послуг.

Вказані операції кваліфіковані відповідачем як сплата процентів за кредитами, наданим банками покупцям (споживачам) при торгівлі у розстрочку та віднесені до витрат, не пов'язаних з господарською діяльністю.

Проте, такий висновок не ґрунтується на приписах п.п. 138.10.3 ст.138 ПК України.

Відповідно до пп.138.10.3 п.138.10 ст.138 ПК України, до витрат на збут законодавець відносить, зокрема, інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Як вбачається з умов вищенаведених договорів (та додаткових угод до них) позивача з ПАТ "Банк Ренесанс Капітал" від 16.05.2011р. №SF -141 та з ПАТ "Дельта Банк" від 23.05.2011 р. № 11-23/5/11-86, банки надають споживчі кредити покупцям для придбання товарів в магазинах роздрібної торгівлі ТОВ "Асоціація ТАІР", перераховують отримані від покупців кошти продавцеві, за що позивач сплачує банкам винагороду. Таким чином, винагорода банку є платою за надані послуги, які фактично збільшують обсяг реалізації продукції позивачем, тобто збут, а отже - пов'язані з його господарською діяльністю.

Судом першої інстанції вірно застосовані приписи ч.2 ст.71 КАС України в частині доказування факту перевищення винагороди банкам середній торговій націнці на товари, оскільки дійсно в акті перевірки податковою інспекцією не зазначено за якою саме вартістю відчужувався товар за наданими споживчими кредитами, та, крім того, відповідачем не було враховано, що згідно з договорами про співробітництво кредитні кошти надаються споживачам згідно з умовами, визначеними кредитною політикою банків та відповідними правилами Банків. В свою чергу, в акті перевірки відповідачем не зазначено, чи була ним врахована плата за надання споживчих кредитів (відповідна процентна ставка тощо), наявність якої впливає на остаточну вартість відчужуваних товарів.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку про відповідність постанови суду першої інстанції приписам ст.159 КАС України, який законно та обґрунтовано визнав протиправними висновки податкового органу про порушення позивачем положень податкового законодавства та правильність здійснюваного позивачем податкового обліку, в зв'язку з чим, правомірно скасував податкові повідомлення-рішення.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги в зв'язку з їх спростуванням матеріалами справи і встановленими обставинами, а тому, залишає апеляційну скаргу без задоволення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Разом з тим, колегія суддів вважає необхідним змінити п.3 резолютивної частини постанови стосовно стягнення судових витрат.

Так, суд першої інстанції, вирішуючи питання про судові витрати, стягнув на користь позивача судовий збір з Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з рахунків Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Головного управління Міндоходів в АРК. Проте, приписами ч.1 ст.94 КАС України визначено, що у разі, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 31.10.13 у справі № 801/9079/13-а змінити.

Викласти п.3 резолютивної частини постанови в наступній редакції: «Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Асоціація Таір" (95034, АР Крим, м. Сімферополь, проспект Победи, 56, ідентифікаційний код 14274391) 2294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні) судового збору».

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 31.10.13 у справі № 801/9079/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Постанову може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Т.М. Дудкіна

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис Т.В. Дадінська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.М. Дудкіна