Ухвала

від 16.01.2014 по справі 827/1629/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 827/1629/13-а

16.01.14 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дудкіної Т.М.,

суддів Омельченка В. А. ,

Дадінської Т.В.

секретар судового засідання Кисельова В. В.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ЕС.Т.КОМ"- Дорохова Мар'яна Семенівна, довіреність № 132 від 03.01.14

представник відповідача, Державної податкової інспекції у Гагарінському районі ГУ Міндоходів у м. Севастополі- Таточенко Інна Віталіївна, довіреність № 21/9/27-05-10-25 від 29.08.13

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Гагарінському районі ГУ Міндоходів у м. Севастополі на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Александров О.Ю. ) від 28.08.13 у справі № 827/1629/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ЕС.Т.КОМ" (вул. Вакуленчука, буд.31-В,Севастополь,99053)

до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі ГУ Міндоходів у м. Севастополі (вул. Пролетарська, 24,Севастополь,99014)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ЕС.Т.КОМ" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №000024222 від 27.03.2013 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 39 348,30 грн., у тому числі: 35 233,23 грн. - основний платіж, 4 115,07 грн. - штрафні санкції.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 28 серпня 2013 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби №000024222 від 27.03.2013 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ЕС.Т.КОМ" (ідентифікаційний код 25144007) суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 39 348,30 грн., у тому числі: 35 233,23 грн. - основний платіж, 4 115,07 грн. - штрафні санкції.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати судове рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, також судом порушені норми матеріального та процесуального права.

Апелянт посилається на ту обставину, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про фактичне здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами.

У судовому засіданні представник апелянта підтримала апеляційну скаргу з підстав, викладених в ній, просила задовольнити.

Представник позивача просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, вислухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведено документальну невиїзну позапланову перевірку позивача з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "ВТК "Окнополь", ПП "Сіті Буд", ПП "Мобкримторг", ПП «Визит Торг» та ПП «Мастер ТОРГ» за період з 01.01.2011 р. по 29.02.2012 року.

За наслідками перевірки відповідачем складено акт перевірки від 30.11.2012 р. № 1484/22-212/25144007/53, за висновками якого встановлено порушення позивачем:

- частин 1, 5 статті 203, пунктів 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України, так як правочини, які були укладені за період з 01.01.2011 по 29.02.2012 з постачальниками ТОВ "ВТК "Окнополь", ПП "Сіті Буд", ПП "Мобкримторг", ПП "Визит Торг", ПП "Мастер Тоpг" мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу припису закону;

- підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, так як ТОВ НВП "ЕС.Т.КОМ" не мало права на віднесення до складу доходів суми 109 347,49 грн., по взаємовідносинам з ТОВ "Союз-Спецсвязьстрой", ВАТ "Суха Балка", ДВАТ "Шахта "Надія", ТОВ "Еколь", Ват "Укрпошта", ТОВ "Інструментспецторг", ТОВ "СГС Плюс", Військова частина А4480, КП "Севміськводоканал", ПНВП "Кабельтехресурси", ДП "Ренійський Морський Торговельний Порт", ПАТ "Укртелеком" філія СЕЗ №5, ВАТ "Свердловський машинобудівний завод", Військова частина А2355, військова частина 40136, Державне підприємство обслуговування повітряного руху України РСП "Кримаерорух", TOB "Стандар- Строй", за період з 01.01.2011 по 29.02.2012;

- пункту 187.1 статті 187. Податкового Кодексу Україні, - завищені податкові зобов'язання з ПДВ у сумі 21 869,50 грн., в тому числі за лютий 2011 року у сумі - 265,26 грн, березень 2011 року у сумі - 2 908,54 грн., травень 2011 року у сумі - 357,21 грн., липень 2011 року у сумі - 8 356,79 грн., серпень 2011 року у сумі - 3 465,55 грн., вересень 2011 року у сумі - 1 564,94 грн., жовтень 2011 року у сумі - 389,60 грн., листопад 2011 року у сумі - 4 561,61 грн., по операціям постачання товарів на адреси покупців TOB "Союз Спецсвязьстрой", ВАТ "Суха Балка", ДВАТ "Шахта "Надія", TOB "Еколь", ВАТ "Укртелеком" Луганська філія, ВАТ "Укртелеком" Одеська філія, Запорізька дирекція УДППЗ "Укрпошта", ТОВ "Інструментспецторг", TOB "СГС Плюс", Військова частина А 4480, КП "Севміськводоканал", ПНВП "Кабельтехресурси", ДП "Ренійський Морський Торговельний Порт", ПАТ "Укртелеком" філія СЕЗ №5, ВАТ "Свердловський машинобудівний завод", Військова частина А 2355, Військова частина 40136, Державне підприємство обслуговування повітряного руху України РСП "Кримаерорух", TOB "Стандарт Строй", за період з 01.01.2011 по 29.02.2012;

- підпункту 139.1.9 пункту 139 статті 139. Податкового кодексу України - TOB "НПВ "ЕС.Т.КОМ" не мало права на віднесення до складу витрат суми 130 933,33 грн. по взаємовідношенням з постачальниками TOB "ВТК "Окнополь", ПП "Сіті Буд", ПП "Мобкримторг", ПП "Визит Торг", ПП "Мастер Торг" за період з 01.01.2011 по 29.02.2012;

- пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України - TOB "НПВ "ЕС.Т.КОМ" не мало права на віднесення до податкового кредиту з ПДВ суми у розмірі 30 706,85 грн., по операціям придбання від постачальників TOB "ВТК "Окнополь", ПП "Сіті Буд", ПП "Мобкримторг", ПП "Визит Торг", ПП "Мастер Торг";

- підпункту 139.1.9 пунтку 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, результаті чого встановлено віднесення до складу валових витрат суми 123 333,3 грн.: у 1 кварталі 2011 року включено суму 20 833,33 грн., у 3 кварталі 2011 року включено сумау75 000,00 грн., у 1 кварталі 2012 року включено суму: 27 500,00 грн., у результаті чого занижено податку на прибуток у сумі 28 947,65 грн., а саме: у 1 кварталі 2011 року на суму 5 208,33 грн., у 3 кварталі 2011 року на суму 17 964,50 грн., у 1 кварталі 2012 року на суму 5 774,82 грн.;

- пунктів 198.1, 198.2, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено ПДВ у загальній сумі 35 333,34 грн., у тому числі по періодам: січень 2011 року у сумі - 4 166,67 грн., травень 2011 року у сумі - 10 666,67 грн., серпень 2011 року у сумі - 15 000,00 грн., у лютому 2012 року у сумі - 5 500,00 грн.

На підставі акта перевірки №1484/22-212/25144007/53 від 30.11.2012 відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ЕС.Т.КОМ" відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000570222 від 21.12.2012 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 40 459,34 грн., у тому числі: 35 333,34 грн. - основний платіж, 5 126,00 грн. - штрафні санкції.

Позивач оскаржив вказане податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку.

Рішенням Державної податкової служби у м. Севастополі від 21.03.2013 за вих. 579/10/10.2-21 скаргу позивача задоволено частково - податкове повідомлення-рішення №000024222 від 27.03.2013 скасовано в частині визначення податку у розмірі 100,11 грн. та в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 1 010,93 грн., а в іншій частині (35 233,23 грн. - податок, 4 115,07 грн. - штрафні санкції) залишено без змін.

За результатами адміністративного оскарження відповідачем відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ЕС.Т.КОМ" прийнято податкове повідомлення-рішення №000024222 від 27.03.2013 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 39 348,30 грн., у тому числі: 35 233,23 грн. - основний платіж, 4 115,07 грн. - штрафні санкції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом не доведено обґрунтованість висновків за наслідками перевірки та правомірність прийнятого за цією перевіркою податкового повідомлення-рішення. Суд першої інстанції зазначив, що установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та переглядаючи постанову суду в межах доводів апеляційної скарги зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки, висновків про порушення позивачем податкового законодавства відповідач дійшов внаслідок того, що визначив нікчемними правочини між позивачем та його контрагентами, стосовно взаємовідносин з якими і проводилася позапланова перевірка. Вважаючи правочини нікчемними, податковий орган дійшов висновку про відсутність реального здійснення господарських операцій та відсутність правових наслідків за ними, що не дає підстав платнику податків на формування податкового кредиту та витрат за цими операціями. Зазначене також покладено в основу доводів апеляційної скарги.

З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Апеляційним розглядом та судом першої інстанції встановлено, що позивач мав взаємовідносини з TOB "ВТК "Окнополь" щодо надання останнім послуг з чищення каналізації та обслуговування об'єктів нерухомості. Так, позивачем була сформована кошторис-заявка з поточного обслуговування на загальну суму 115000 грн. з зазначенням необхідних робіт.

ТОВ «ВТК «Окнополь» виставило позивачеві рахунки-фактури від 21.01.2011р. та від 29.08.2011 р. на загальну суму 115000 грн. з ПДВ.

31.08.2011 р. сторонами був підписаний акт сдачі-приймання робіт. Послуги, отримані від ТОВ «ВТК «Окнополь» оплачені позивачем у безготівковій формі платіжними дорученнями №272 від 21.01.2011 та № 41 від 06.09.2011.

За подіями отримання коштів - 21.01.2011 та за подією надання послуг по акту сдачі-приймання робіт, ТОв «ВТК «Окнополь» виписало позивачеві податкові накладні №№17 та 78 на суми 25000 грн., ПДВ 4166,67 та 90000 грн. ПДВ 15000 грн. відповідно.

Колегією суддів безперечно встановлено, що контрагент позивача мав спеціальну правоздатність на видачу податкових накладних.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, одним із видів господарської діяльності позивача є надання в оренду та експлуатація власного та орендованого нерухомого майна. Надані позивачеві послуги ТОВ «ВТК «Окнополь» пов'язані з його господарською діяльністю.

Таким чином, дослідивши первинні бухгалтерські документи, колегія суддів дійшла висновку про те, що реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «ВТК «Окнополь» підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а самі операції спрямовані позивачем на здійснення господарської діяльності.

Апеляційним розглядом встановлено, що між позивачем та ПП "Мобкримторг" була досягнута домовленість про надання останнім послуг з дослідження кон'юнктури ринку.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП "Мобкримторг" виставило позивачеві рахунок-фактуру від 07.02.2012 на суму 33000 грн. з ПДВ.

На виконання вказаної домовленості позивачем 07.02.2012 було перераховано контрагенту суму оплати послуг у розмірі 33 000,грн., у тому числі податок на додану вартість 5 500,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку 26000000201835 у Севастопольському відділенні №1 АТ "Ерсте Банк", МФО 380009, на 29800,00 грн. та платіжним дорученням №74 на суму 3 200,00 грн.

Приватним підприємством "Мобкримторг" за фактом надання послуг та прийняття їх позивачем, про що був складений акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 07.02.2012 на підставі підпункту б) пункту 187.1 статті 187, пунктів 201.1, 201.4, 201.7 статті 200 Податкового кодексу України складено та надано покупцеві податкову накладну від 07.02.2012 №2 на суму 33 000,00 грн. у тому числі податок на додану вартість 5 500,00 грн.

Податкову накладну виписано особою яка є платником ПДВ.

Згідно з довідкою Головного управління статистики в Автономній Республіці Крим АА №462844 від 02.06.2011 /т.2, а.с.53/, а також інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, основним видом діяльності підприємства за КВЕД є дослідження кон'юнктури ринку та виявлення суспільної думки.

Таким чином, за фактом настання подій, передбачених підпунктами а) і б) пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України - зарахування 07.02.2012 коштів від покупця та оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 07.02.2012), ПП "Мобкримторг" мало право виписати податкову накладну (від 07.02.2012 №2) та видати її покупцю - ТОВ "НВП "ЕС.Т.КОМ".

За фактом настання першої події, передбаченої пунктом 198.2 статі 198 Податкового кодексу України - списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату послуг (виписка по рахунку 26000000201835 у Севастопольському відділенні №1 АТ "Ерсте Банк", МФО 380009, та платіжне доручення №74 від 07.02.2012) ТОВ "НВП "ЕС.Т.КОМ" мало право віднести до податкового кредиту за лютий 2012 року суму податку на додану вартість у розмірі 5 500,00 грн. за податковою накладною від 07.02.2012 №2, складеною ПП "Мобкримторг".

Викладеним в акті перевірки №1484/22-212/25144007/53 від 30.11.2012 підтверджується наявність фінансово-господарських відносин між ТОВ "НВП "ЕС.Т.КОМ" та ПП "Мобкримторг" з приводу придбання-надання послуг з дослідження кон'юнктури ринку, а також оформлення наведених вище первинних документів за встановленими законодавством України вимогами та оплата послуг /т.1, а.с.18-21/. Зокрема, перевіркою встановлено, що TOB "НВП "ЕС.Т.Ком" віднесені суми до складу податкового кредиту по фінансово-господарським взаємовідносинам з ПП "Мобкримторг" у лютому 2012 року у розмірі 5 500,00 грн.

Доказів про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, відповідачем суду не надано; господарські операції здійснювалися в межах основного виду діяльності (надання в оренду та експлуатація власного та орендованого нерухомого майна) за КВЕД, зазначених в довідці АА №867072 від 20.05.2013 /т.1, а.с.143/.

Як встановлено судом першої інстанції, одержання від ПП "Мобкримторг" послуг з дослідження кон'юнктури ринку дозволило позивачеві у 2012 році підтримати рівень продажу товарів іншим суб'єктам господарювання, внаслідок чого за підсумками року вдалося отримати прибуток від фінансово-господарської діяльності, що підтверджується показниками декларації з податку на прибуток підприємств за 2012 рік /т.2, а.с.7-8/.

Зокрема, позивач реалізовував товар контрагентам з різних регіонів України, у тому числі на адресу: ПАТ "Укртелеком" Одеська філія; ДВАТ "Шахта "Надія"; УДППЗ "Укрпошта" Запорізька дирекція; ПАТ "Укртелеком" Запорізька філія; ДП "Східний-гірничо-збагачувальний комбінат"; ПАТ "Укртелеком" Кримська філія; Військова частина А 4480; ПАТ "Укртелеком" Луганська філія; ДСК "Керченська паромна переправа"; КП "Севгрводоканал" СГС; ВТОВ "Електро", ТОВ "Союз-Спецсвязьстрой"; Військова частина А2355; ТОВ "СГС Плюс"; ПАТ "Укртелеком" філія СЕЗ; ТОВ "НВП "Віан"; Військова частина 40136, про свідчать первинні документи - довіреності на отримання матеріальних цінностей, видаткові накладні /т.1, а.с.156-206/.

Не надано відповідачем й доказів відсутності у сторін цього договору на час вчинення господарських операцій статусу юридичної особи та платника податку на додану вартість, незвичності цієї операції для осіб, які приймали в них участь, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про їхню фіктивність, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами, а дії позивача були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

На підставі вказаних вище положень Податкового кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення №88 та за підтвердженості реальності здійснення господарських операцій, складена Приватним підприємством "Мобкримторг" податкова накладна є підставою для включення Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ЕС.Т.КОМ" зазначеної у ній суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Колегією суддів встановлено, що між позивачем та ПП "Сіті буд" була досягнута усна домовленість про надання останнім першому послуг з виконання ремонтно-оздоблювальних робіт.

На виконання вказаної домовленості Позивачем платіжним дорученням №62 19.05.2011 було перераховано контрагенту суму оплати послуг у розмірі 3 000,грн., у тому числі податок на додану вартість 500,00 грн., а платіжним дорученням №71 від 26.05.2011 було перераховано 61 000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 10 166,67 грн. /т.1, а.с.49, 50/.

Приватним підприємством "Сіті буд" за фактом отримання коштів від позивача, на підставі підпункту а) пункту 187.1 статті 187, пунктів 201.1, 201.4, 201.7 статті 200 Податкового кодексу України складено та надано покупцеві податкові накладні: від 19.05.2011 №20 на суму 3 000,00 грн. у тому числі податок на додану вартість 500,00 грн., від 26.05.2011 №37 на суму 61 000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 10 166,67 грн. /т.1, а.с.47, 48/. Також було складено рахунок-фактуру №СФ-0000132 від 04.05.2011 на таку ж суму /т.1, а.с.46/.

Приватне підприємство "Сіті буд" зареєстровано у податковому органі у м. Сімферополі як платник податку на додану вартість (номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість 100313198) /т.2, а.с.46/, що сторонами не оспорюється.

Згідно з довідкою Головного управління статистики в Автономній Республіці Крим АА №233490 від 26.04.2010 /т.2, а.с.44/, а також інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, одним з основних видів діяльності підприємства за КВЕД є "надання інших комерційних послуг".

Таким чином, за фактом настання подій, передбачених підпунктами а) пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України - зарахування 19.05.2011 та 26.05.2011 коштів від покупця, ПП "Сіті буд" мало право скласти податкові накладні (від 19.05.2011 №20, від 26.05.2011 №37 ) та видати їх покупцю - ТОВ "НВП "ЕС.Т.КОМ".

За фактом настання першої події, передбаченої пунктом 198.2 статі 198 Податкового кодексу України - списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату послуг (платіжні доручення №62 від 19.05.2011, №71 від 26.05.2011) ТОВ "НВП "ЕС.Т.КОМ" мало право віднести до податкового кредиту за травень 2011 року суми податку на додану вартість у розмірі 500,00 грн. та 10 166,67 грн., за податковим накладними від 19.05.2011 №20, від 26.05.2011 №37, складеними ПП "Сіті буд".

Викладеним в акті перевірки №1484/22-212/25144007/53 від 30.11.2012 підтверджується наявність фінансово-господарських відносин між ТОВ "НВП "ЕС.Т.КОМ" та ПП "Сіті буд" з приводу придбання-надання послуг з виконання ремонтно-оздоблювальних робіт, а також оформлення наведених вище первинних документів за встановленими законодавством України вимогами та оплата послуг /т.1, а.с.22-24/. Зокрема, перевіркою встановлено, що TOB "НВП "ЕС.Т.Ком" віднесені суми до складу податкового кредиту по фінансово-господарським взаємовідносинам з ПП "Сіті буд" у травні 2011 року у розмірі 10 666,67 грн.

Доказів про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, відповідачем суду не надано; господарські операції здійснювалися в межах основного виду діяльності (надання в оренду та експлуатація власного та орендованого нерухомого майна) за КВЕД, зазначених в довідці АА №867072 від 20.05.2013 /т.1, а.с.143/.

Не надано відповідачем й доказів відсутності у ТОВ "НВП "ЕС.Т.КОМ" на час вчинення господарських операцій статусу юридичної особи та платника податку на додану вартість, незвичності цієї операції для осіб, які приймали в них участь, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про їхню фіктивність, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами, а дії позивача були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

На підставі вказаних вище положень Податкового кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення №88 та за підтвердження реальності здійснення господарських операцій, складені Приватним підприємством "Сіті буд" податкові накладні є підставою для включення Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ЕС.Т.КОМ" зазначених у них сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Граничний строк, протягом якого такі суми податку можуть обліковуватися у складі податкового кредиту з податку на додану вартість без фактичного виконання робіт (надання послуг) чинним законодавством не визначений, проте, позивач не позбавлений протягом строку позовної давності звернутися до суду з вимогою про повернення сплачених сум за фактично не надані послуги, а контрагент позивача - ПП "Сіті буд", у свою чергу, може у будь-який момент часу повернути позивачеві суму, сплачену за послуги, якщо сторони так і не дійдуть згоди щодо конкретного строк у виконання робіт (надання послуг).

Стосовно взаємовідносин з ПП «Визит Торг».

Апеляційним розглядом встановлено, що позивач придбавав у ПП «Визит Торг» групу товарів та маркетингові послуги.

ПП «Визит Торг» була складена рахунок-фактура від 05.10.2011 р. на суму 2314,43 грн. з ПДВ.

За видатковою накладною від 05.10.2011 р. позивач фактично отримав товар від поставщика. Оплата товару була здійснена у безготівковій формі за платіжними дорученнями №57 від 31.10.2011 р.

По факту передачі товару - 05.10.2011 р. позивач отримав податкову накладну №34 від 05.10.2011 р.

Придбаний товар позивач реалізував іншим своїм контрагентам у межах виду господарської діяльності - неспеціалізована оптова торгівля.

Також, апеляційним розглядом встановлено, що між цими ж особами мали місце договірні відносини щодо надання позивачеві маркетингових та консалтингових послуг.

ПП «Визит Торг» виставило позивачеві рахунок -фактуру від 05.10.2011 р. на загальну суму 4185,57 грн. з ПДВ.

Про надання/отримання таких послуг сторонами складений та підписаний акт від 05.10.2011 р. на суму 4185,57 грн., в т.ч ПДВ -697,59 грн. Зазначена сума сплачена позивачем платіжним дорученням №57 від 31.10.2011 р.

За подією надання послуг ПП «Визит Торг» була видана позивачеві податкова накладна №33 ввід 05.10.2011 р.

Колегією суддів встановлено, що на час (05.10.2011) ПП «Визит Торг» було платником ПДВ, отже мало право виписувати податкові накладні. Надання зазначених послуг цим підприємством відноситься до його господарської діяльності.

Таким чином позивачем доведено правомірність формування податкового кредиту на підставі податкової накладної виданої ПП «Визит Торг», оскільки право на його формування підтверджується документами первинного та бухгалтерського обліку, що також свідчить про фактичне виконання господарських операцій.

Стосовно взаємовідносин з ПП «Мастер Торг».

Колегією суддів встановлено, що у період, що перевірявся, позивач мав господарські взаємовідносини з ПП «Мастер Торг».

Так, позивач придбавав у зазначеного підприємства комплектуючі на загальну суму 1041100 грн. з ПДВ.

ПП «Мастер Торг» виписало позивачеві рахунок-фактуру від 06.07.2011 р. на суму 34500 грн. з ПДВ, рахунок -фактуру від 01.08.2011 р. на суму 27700 грн. з ПДВ.

За видатковими накладними від 06.07.2011 на суму 34500 грн. ПДВ 5750 грн., від 01.08.2011р. на суму 27700 грн., ПДВ 4616,67 грн. та від 02.09.2011 р. на суму 41900 грн. ПДВ 6883,33 грн. позивач отримав товар від ПП «Мастер Торг» та оплатив його платіжними дорученнями №№1,217,18 від 29.07.2011 р.; №29 від 26.08.2011 р., №33 від 31.08.2011, №42 від 12.09.2011 р., №48 від 21.09.2011 р.

За подією отримання товару, ПП «Мастер Торг» видало позивачеві податкові накладні № 16 від 06.07.2011р., № 12 від 01.08.2011 р. № 22 від 02.09.2011 р.

На час видачі податкових накладних позивачеві ПП «Мастер Торг» було платником ПДВ, та здійснювало торгівлю непродовольчими товарами.

Товар, придбаний позивачем у зазначеного поставщика, був реалізований іншим покупцям у межах господарської діяльності позивача.

Таким чином позивачем доведено правомірність формування податкового кредиту на підставі податкової накладної виданої ПП «Мастер Торг», оскільки право на його формування підтверджується документами бухгалтерського та податкового обліку, що також свідчить про фактичне виконання господарських операцій.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив обставини щодо підтвердження факту придбання позивачем товарів та послуг, тобто наявності реального характеру господарських правовідносин та наслідків за ними.

При цьому апелянт посилається на акти податківців про неможливість проведення зустрічних перевірок контрагентів позивача та на постанову слідчого про порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва.

Такі доводи колегія суддів вважає неспроможними з огляду на таке.

Згідно з частиною п'ятою статті 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини першої статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодуванні

Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, що порушує публічний порядок, є нікчемним (стаття 228 Цивільного кодексу України).

При цьому, згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Всупереч вимог частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем не доведено наявність у позивача умислу на укладання правочинів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому вони не можуть розглядатися як нікчемні. Крім того, не доведено наявність інших підстав, передбачених законом, що вказують на неможливість включення позивачем податкових накладних, виписаних на його адресу, до складу валових витрат з податку на прибуток підприємств та до складу податкового кредиту з податку на додану вартість. При цьому, вищенаведеним підтверджується, що позивач здійснював усі необхідні дії, спрямовані на виконання господарських правовідносин, маючи за мету здійснення господарських операцій з придбання послуг.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податків права на віднесення сум до складу валових витрат з податку на прибуток підприємств та до складу податкового кредиту з податку на додану вартість, від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який був постачальником товарів (робіт,послуг) по операціях, що підлягали оподатковуванню. Тобто, якщо контрагент не виконав своїх податкових зобов'язань щодо нарахування та сплати податків до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для нього, а не для добросовісного покупця товарів (робіт, послуг).

З аналізу положень статті 15, підпунктів 16.1.2, 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України випливає, що обчислення, декларування та/або сплата сум податків та зборів є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Така позиція обґрунтована захистом прав добросовісних платників податків та принципом особистої відповідальності правопорушника за скоєне порушення вимог податкового законодавства.

Позивач при проведені господарських операцій зі своїми постачальниками (виконавцями робіт) оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось відповідачем. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена. За цими первинними документами безперечно підтверджується факт змін в активах позивача, що в свою чергу свідчить про фактичне виконання господарських операцій.

Стосовно доводів та посилань апелянта на акти про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період, що перевірявся, колегія суддів зазначає, що такі доводи не можуть вважатися доказами порушення позивачем податкового законодавства, оскільки відповідно до частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, належним для адміністративного суду доказом того, чи мало місце діяння та вчинено воно певною особою, є вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили. Тому, будь-які висновки УПМ ДПС, матеріали попереднього слідства: протоколи допиту обвинувачених, акти, постанови процесуального характеру незалежно від їх змісту, не можуть вважатися належними, допустимими та достатніми доказами порушення законодавства суб'єктами господарювання.

Стосовно доводів податкового органу про те, що позивачем до перевірки не було надано договорів між позивачем та його контрагентами, укладених у письмовій формі, колегія суддів зазначає наступне.

Підставою для бухгалтерського обліку (на підставі якого формується податковий облік) господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Цією ж статтею визначено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Ст. 208 ЦК України передбачено укладення договорів між юридичними особами у письмовій формі.

Проте, відсутність письмової форми договору не свідчить про відсутність угоди взагалі, оскільки наявні первинні документи на його виконання. Тобто, у позивача наявні первинні документи, які фіксують господарські операції, які в свою чергу є підставою для бухгалтерського обліку та податкового.

Крім того, недотримання форми договору не тягне його недійсності, крім випадків, встановлених законом (ч.1.ст.218 ЦК України).

Як було зазначено вище, визнання угод нікчемними як і недійсними не може встановлюватися актом перевірки податкового органу щодо дотримання позивачем податкового законодавства.

Таким чином, сама по собі відсутність договору, укладеного у письмовій формі не свідчить про «безтоварність» господарських операцій поряд з первинними бухгалтерськими документами, які ці операції підтверджують.

Стосовно доводів апелянта про не підтвердження позивачем товарності операцій з надання послуг по дослідженню кон'юнктури ринку, маркетингових та консалтингових послуг підприємствами «Мобкримторг» та «Визит Торг» колегія суддів вказує таке.

Апелянт зазначає, що позивачем не надані відомості, які б містили дані про те, яку саме роботу було проведено виконавцями при наданні зазначених послуг, результат та обсяг послуг, форми викладення результатів таких послуг, як то - звіт, висновок тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, складені позивачем та його контрагентами акти виконаних робіт за вказаними вище послугами відповідають вимогам ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Діючим законодавством не встановлено певної типової послідовності та структури надання послуг, передбачених статтями 901, 902 ЦК України з визначенням орієнтовної вартості кожної з конкретних операцій, що включаються до їх структури.

Щодо необхідності обов'язкової наявності інших документів, окрім тих, які були складені сторонами на підтвердження фактів надання вказаних послуг, колегія суддів зазначає, що ці послуги за своєю природою безпосередньо не створюють певних матеріальних результатів, не можуть мати певного натурального вимірника, а можуть бути оцінені лише у грошовому виразі, то найменування наданих послуг в актах прийому-передачі як, вони вказані сторонами наприклад, є достатнім для розкриття змісту та обсягу вищевказаної господарської операції.

Колегія суддів відхиляє посилання відповідача на те, що відсутність інформації про конкретні види послуг, наданих позивачеві, одиницю виміру, звіти, висновки тощо, позбавляє можливості дійти висновку про фактичне надання послуг, оскільки фактичне виконання контрагентами позивача зобов'язань за спірними договорами підтверджено матеріалами справи, відповідачем не спростовано.

Також, колегія суддів враховує презумпцію добросовісності платника податків, а його дії, результатом яких є отримання податкової вигоди, є економічно виправдані, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності - достовірні.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга не містить доводів, які б спростували висновки суду першої інстанції, ці доводи були предметом дослідження та не знайшли свого правового підтвердження.

З огляду на зазначене, судова колегія дійшла висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Гагарінському районі ГУ Міндоходів у м. Севастополі залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 28.08.13 у справі № 827/1629/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 21 січня 2014 р.

Головуючий суддя підпис Т.М. Дудкіна

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис Т.В. Дадінська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.М. Дудкіна