Постанова

від 21.05.2009 по справі 10/207-08(25/210-08)

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10/207-08(25/210-08)

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2009 року                                                                                 Справа№  10/207-08(25/210-08)

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого                    Виноградник О.М. ( доповідач)

суддів:             Джихур О.В., Герасименко І.М. (зміни у складі колегії суддів на підставі розпорядження від 20.05.2009р. № 258)

при секретарі: Вовченко О.В.

за участю представників сторін:  

позивача –Угрин Віктор Миколайович, довіреність №02-08  від 19.02.08;

позивача – Бондаренко Оксана Валеріївна, довіреність №01-09  від 28.01.09;

відповідача –Пільх Андрій Володимирович, заступник начальника юридичного відділу, довіреність №42  від 08.12.08;

розглянувши у відкритому судовому засіданні          апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю комерційного банку “Земельний капітал” м.Дніпропетровськ

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від  09.04.2009 року                                    

у справі № 10/207-08 (25/210-08)                             

за позовом  українсько-ірландського закритого акціонерного товариств з іноземними інвестиціями “Міжнародний готель “Україна”, м.Дніпропетровськ

до  товариства з обмеженою відповідальністю комерційного банку “Земельний капітал”, м.Дніпропетровськ

про  стягнення 525 000 грн. 00 коп.  

ВСТАНОВИВ:

          Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2009р. (суддя Кощеєв І.М.) по справі № 10/207-08 (25/210-08) за позовом українсько-ірландського закритого акціонерного товариств з іноземними інвестиціями “Міжнародний готель “Україна”, м.Дніпропетровськ (далі –ЗАТ з ІІ “Міжнародний готель “Україна”) до  товариства з обмеженою відповідальністю комерційного банку “Земельний капітал”, м.Дніпропетровськ (далі –ТОВ КБ “Земельний капітал”) про стягнення 525 000 грн. позов було задоволено частково та стягнено з відповідача на користь позивача 500 000 грн. збитків, 25 000 грн. пені, 5150 грн. витрат по держмиту, 112 грн. 58 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті вимог в частині стягнення 25 261 грн. 80 коп. було відмовлено.

          Рішення господарського суду Дніпропетровської області мотивовано фактом неналежного виконання відповідачем, як “банком” своїх договірних зобов'язань по повному та своєчасному перерахуванню грошових коштів позивача на рахунок іншого контрагента, в зв'язку з чим позивачу було спричинено збитки в сумі 500 000 грн. у виді сплати штрафних санкцій за прострочення оплати; оскільки факт прострочення в здійсненні платежу за пред'явленим до банку платіжним дорученням мав місце, то господарським судом задоволено позовні вимоги в частині 25 000 грн. пені за прострочення оплати за платіжним дорученням; в задоволенні вимоги в частині стягнення 25 261 грн. 80 коп., як збитків, спричинених сплатою позивачем суми виконавчого збору, то в цій частині вимог господарським судом в задоволенні позову було відмовлено з посиланням на факт несплати позивачем 25 261 грн. 80 коп.; в якості норм матеріального права господарський суд послався на ст.ст.16, 22, 526, 611, 623, 1066, 1068, 1074 ЦК України, ст.ст.193, 224, 225 Господарського кодексу України, ст.55 Закону України “Про банки та банківську діяльність”, ст.32 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджену постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004р. № 22.

          Не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням господарського суду, його оскаржує в апеляційному порядку відповідач по справі –ТОВ КБ “Земельний капітал” м.Дніпропетровськ, посилається на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків, викладених в рішенні господарського суду, матеріалам , обставинам справи, зокрема:

          - господарським судом безпідставно не взято до уваги, не надано належної правової оцінки тому, що з лютого по квітень 2008 року подані позивачем платіжні доручення містили підписи осіб не заявлених, як уповноважені розпоряджатись банківськими рахунками, та були повернуті на підставі п.2.5 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні;   

          - господарським судом також не взято до уваги, що у відповідності до п.2.4 зазначеної Інструкції особи, які мають право розпоряджатись рахунками, подають особисто картку із зразками підпису та відбитком печатки, а не рекомендованою кореспонденцією, поштою;

          - господарський суд не надав оцінку факту порушення позивачем п.2.5 зазначеної Інструкції щодо оформлення та пред'явлення до банку платіжних доручень №№ 380, 416, 427, 436 складених російською мовою, що неприпустимо;  

          - також господарським судом не взято до уваги, що протягом січня-квітня 2008 року до банку неодноразово направлялись документи господарського суду Дніпропетровської області та Дніпропетровського апеляційного господарського суду по справі № 23/72 в зв'язку з “рейдерським захопленням” будівлі позивача, оскарження рішень загальних зборів акціонерів по вказаній справі, не взято до уваги наявність спору щодо корпоративних прав;     

          - господарським судом порушено вимоги ст.22 ЦК України щодо відсутності причинно-слідчого зв'язку між неправомірними діями відповідача ( а вони були, на думку скаржника, такими, що відповідають вимогам закону) та спричиненою шкодою (як вказано в скарзі).

          Позивач по справі –ЗАТ з ІІ “Міжнародний готель “Україна” м.Дніпропетровськ –у відзиві на апеляційну скаргу проти її задоволення заперечував, посилаючись на відповідність оскаржуваного судового рішення вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи.

          Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, заслухавши представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення слід скасувати на підставі п.3 ч.1 ст.104 ГПК України, виходячи з наступних підстав.

02.07.2008р. позивач звернувся з позовом до господарського суду Дніпропетровської області про стягнення 500 000 грн., сплачених на користь ТОВ “Терра когніта” штрафних санкцій за договором № 0208-ч від 01.02.2008р. в зв'язку з несвоєчасною оплатою послуг пов'язаних з неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань по договору № 1411 від 23.12.2004р., а також 25 000 грн. пені за несвоєчасне виконання своїх зобов'язань відповідачем по договору № 1411 по повному та своєчасному перерахуванню безготівкових коштів з рахунку позивача на підставі платіжних доручень останнього, на користь ТОВ “Терра когніта” (а.с.2-12, т.1). В якості норм матеріального права позовні вимоги, згідно з прохальною частиною позовної заяви, обґрунтовувались ст.ст.11, 14-16, 22, 509, 526, 611, 623-625, 1066-1068, 1078 ЦК України, ст.ст.20, 193, 224, 225, 231 Господарського кодексу України, Законом України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, Законом України “Про банки та банківську діяльність”, Інструкцією, затвердженою постановою Правління Національного банку України (а.с.11-12, т.1).

          В подальшому, 05.03.2008р. позивач відповідно до ст.22 ГПК України звернувся до господарського суду Дніпропетровської області  з заявою про уточнення (збільшення) позовних вимог (а.с.43-45, т.2), відповідно до якої просив господарський суд додатково стягнути з відповідача на користь позивача ще 25 261 грн. 80 коп. –суми виконавчого збору, який належить сплатити позивачеві в зв'язку з примусовим виконанням рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2008р. по справі № 11/228-08 (а.с.48-49, т.2). Зазначену заяву позивача було прийнято господарським судом до розгляду. При цьому нормативно-правове обґрунтування позовних вимог залишилось незмінним. Отже, позовні вимоги позивачем було остаточно сформульовано в заяві від 05.03.2009р. (а.с.43-45, т.2), як збитки, спричинені відповідачем, внаслідок неналежного виконання договору № 1411 від 23.12.2004р. (ст.ст.224, 225 Господарського кодексу України, ст.ст.22, 623, 624 ЦК України) та пеня за прострочення оплати.   

З матеріалів справи вбачається, що 23.12.2004р. між сторонами по справі було укладено два договори № 1411 –на розрахункове обслуговування відповідачем з використанням програмно-технічного комплексу “клієнт-банк” (а.с.20-22, т.1) та на відкриття та розрахунково-касове обслуговування поточних рахунків в національній валюті України (а.с.23-26, т.1). Обидва договори регламентували правовідносини сторін при виконанні операцій за банківським рахунком № 2600100101411 (а.с.20, 23, т.1) як за допомогою програмно-технічного комплексу “клієнт-банк”, так і по наданню послуг банком з розрахунково-касового обслуговування вказаного рахунку згідно з Інструкцією “Про відкриття банківських рахунків у національній та іноземній валюті”, затвердженої постановою Правління НБУ (як зазначено в розділі 1 договорів).

Договором від 23.12.2004р. № 1411 на відкриття та розрахунково-касове обслуговування поточних рахунків в національній валюті (а.с.23-36, т.1) сторони в п.2.4 р.2 договору передбачили, що розрахункові документи (як в електронному вигляді, так і на паперових носіях) та касові документи позивача (“клієнта” за договором) приймаються “банком” (відповідач) протягом операційного дня банку та виконуються в межах залишку коштів на рахунку на початок операційного дня.

Пунктом 2.6 р.2 цього договору сторони визначили, що при здійсненні операцій “клієнт” зобов'язаний використовувати порядок і форми розрахунків, що передбачені нормативними актами НБУ.

Пунктом 2.7 р.2, п.3.1.5 р.3 договору передбачений обов'язок “банку” видавати за бажанням “клієнта” особам, які зазначені в картці із зразками підписів і відбитком печатки або представникові “клієнта” згідно з дорученням, виписки з рахунку щодо його поточного стану.

Пунктом 3.1.2 р.3 договору сторони визначили обов`язок “банку” своєчасно здійснювати розрахункові операції відповідно до Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті, затвердженій НБУ, та відповідно до діючого законодавства. В свою чергу, п.3.2.1 р.3 договору “клієнт” (позивач) зобов'язаний виконувати вимоги діючих нормативних актів НБУ з питань здійснення розрахунково-касових операцій та надання звітності.

При цьому п.п.3.3.2 п.3.3  договору сторони передбачили право “банку” у разі оформлення клієнтом розрахункових документів з порушеннями чинного законодавства України, нормативних актів НБУ мотивовано, з посиланням на підстави, передбачені чинним законодавством, повернути їх “клієнтові” протягом 1 робочого дня з моменту надходження. “Клієнт” (позивач) згідно з п.п.3.4.1 р.3.4 договору має право самостійно розпоряджатись коштами на своєму рахунку із дотриманням вимог чинного законодавства.

Обидва договори від 23.12.2004р. укладено на невизначений термін, що підтверджується змістом р.8 обох договорів з урахуванням змін за додатковими угодами № 1 до договорів (а.с.25-26, а.с.22, т.1).

Пунктом 4.4 р.4 договору № 1411 (а.с.24, т.1) передбачено, що за неналежне виконання своїх обов'язків сторони відшкодовують один одному збитки в порядку та розмірах, передбачених чинним законодавством.    

Договорами № 1411 не передбачений обов'язок банку по кредитуванню позивача, у випадку недостатності коштів для здійснення платежів (ст.1079 ЦК України).

01.02.2008р. між ТОВ “Терра когніта” м.Київ (“виконавець” за договором) та позивачем –ЗАТ з ІІ “Міжнародний готель “Україна” (“замовник” за договором, позивач) було укладено договір № 0208-ч (а.с.27-28, т.1), відповідно до р.1 якого “виконавець” зобов'язався виконати роботи –чищення килимових покриттів за місцезнаходженням позивача, а останній зобов'язався прийняти та оплатити вартість виконаної роботи та провести з “виконавцем” передбачені договором розрахунки.

Пунктом 2.3 р.2 договору від 01.02.2008р. сторони передбачили, що моментом виконання робіт є дата підписання акту виконаних робіт.

Загальна вартість робіт за цим договором сторонами була визначена 381 820 грн. (з ПДВ); оплату робіт “замовник” зобов'язався здійснити протягом 30 банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт на підставі виставленого “виконавцем” рахунку; повна вартість робіт повинна бути оплачена не пізніше 30 днів з моменту підписання акту виконаних робіт (а не дати виписки рахунку) шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок “виконавця”.

Пунктом 7.2 р.7 договору від 01.02.2008р. сторони передбачили майнову відповідальність “замовника” (позивача по цій справі) перед “виконавцем” за несвоєчасну оплату по наданому рахунку –штраф 200% від вартості суми, від якої було допущено прострочення.

27.02.2008р. між сторонами по договору № 0208-ч було підписано акт виконаних робіт на суму 381 820 грн. (а.с.29, т.1).

Докази визнання недійсними договорів № 1411, № 0208-ч, розірвання останніх в встановленому законом порядку, відсутні в матеріалах справи, не надавались жодною із сторін відповідно до ст.ст.33, 35 ГПК України.

12.05.2008р. на адресу позивача ТОВ “Терра когніта” направило претензію з вимогою оплатити 250 000 грн. частки боргу за виконані роботи (з урахуванням здійсненої часткової оплати 02.04.2008р. за платіжним дорученням № 27), а також 500 000 грн. штрафу на підставі п.7.2 р.7 договору № 0208-ч (а.с.30-31, т.1).

17.05.2008р. на адресу ТОВ “Терра когніта” була надана відповідач позивачем на претензію, яку було визнано в частині 250 000 грн. боргу (а.с.33-34, т.1), в решті щодо оплати 500 000 грн. штрафу –факт несвоєчасної оплати позивач пояснив неналежним виконанням банком (відповідачем) своїх зобов'язань по перерахуванню коштів за платіжними дорученнями позивача протягом березня-квітня 2008 року.

Як вбачається із змісту претензії (а.с.30, т.1), відповіді на неї (а.с.33, т.1) на оплату виконаних робіт “виконавцем” по договору ТОВ “Терра когніта” було оформлено рахунок від 09.03.2008р. та позивачем було частково сплачено ТОВ “Терра когніта” 131 820 грн. за платіжним дорученням № 27 від 02.04.2008р., таким чином, борг позивача перед ТОВ “Терра когніта” становив 250 000 грн.

Отже, з урахуванням умов, передбачених р.3 договору № 0208-ч, строку оплати –30 днів з моменту підписання акту виконаних робіт  на підставі рахунку та умов, викладених в п.7.2 договору –штраф саме за несвоєчасну оплату рахунку слід обчислювати з 29.03.2008р. Таким чином, зобов'язання за договором № 0208-4 мало бути виконано належним чином в строк по 28.03.2008р. включно, тобто, здійснення оплати ТОВ “Терра когніта” позивачем мало б бути до 29.03.2008р., а лише сплата після 29.03.2008р. заборгованості ТОВ “Терра когніта” мало б наслідки оплати штрафу за договором № 0208-ч.

Протягом березня-квітня 2008 року позивач звернувся до відповідача з наступними платіжними дорученнями на суму 250 000 грн. про сплату ТОВ “Терра когніта”:

- 26.03.2008р. з платіжним дорученням № 380 (а.с.119, т.2), отриманим банком, що підтверджується листом від 28.03.2008р. № 18/345 (а.с.52-56, т.1), в якості підстав невиконання платіжного доручення № 380 вказано “порушення чинного законодавства України”. Докази отримання платіжного доручення № 380 від 26.03.2008р. саме 26.03.2008р., тобто, протягом одного операційного дня відсутні в матеріалах справи, не надавались судам обох інстанцій відповідно до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України (п.3.3.2 р.3 договору № 1411 (а.с.15) в редакції додаткової угоди);

- 31.03.2008р. з платіжним дорученням № 416 (а.с.118, т.2), направленим супровідним листом 31.03.2008р.; отримано банком 01.04.2008р. (а.с.43-45, т.1) та листом від 04.04.2008р. відповідачем було надано відповідь (а.с.53, т.1) з причин невиконання;

- 10.04.2008р. з платіжним дорученням № 427 (а.с.117, т.2), направлено супровідним листом 10.04.2008р., отримано банком 11.04.2008р. (а.с.46-48, 54, т.1); відповідь надано листом від 15.04.2008р. (а.с.54, т.1); підстава відмови –“порушення діючого законодавства”;

- 16.04.2008р. з платіжним дорученням № 436 (а.с.116, т.2) направлено супровідним листом від 16.04.2008р. кур'єрською поштою (а.с.49-50, т.1); докази отримання відправлення “банком” (відповідачем) відсутні в матеріалах справи, не надавались відповідно до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України позивачем в ході розгляду справи судам обох інстанцій. Докази того, що позивач направляв і інші платіжні доручення до 28.03.2008р., крім платіжного доручення від 26.03.2008р. № 380 відсутні в матеріалах справи, не надавались позивачем, відсутні.  

Як вбачається із змісту самих, наведених вище, платіжних доручень, наданих позивачем до справи, їх було виконано російською, а не українською мовою в порушення вимог абз.2 п.2.2 глави 2 Інструкції “Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті”, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004р. № 22 (зареєстрованої Міністерством юстиції України за № 377/8976 (в редакції постанови Правління НБУ від 18.10.2006р.)). Відповідно до п.2.5 вищевказаної Інструкції, якщо платіжні документи оформлено з порушенням вимог глави 2 цієї Інструкції, банк повертає такі документи без виконання згідно з п.2.15, 2.18 глави 2 цієї Інструкції.

Згідно з частинами 1, 2 ст.1090 ЦК України зміст і форма платіжного доручення та розрахункових документів, що подаються разом з ним, мають відповідати вимогам, встановленим законом і банківськими правилами. Банк не має права робити виправлення у платіжному дорученні клієнта, якщо інше не встановлено законом або банківськими правилами.   

28.05.2008р. позивач з рахунку в КБ “Приватбанк” за платіжним дорученням № 84 сплатив 500 000 грн. на рахунок ТОВ “Терра когніта”, що підтверджується наданим платіжним дорученням (а.с.36, т.1). Як зазначено в цільовому призначенні платежу –в якості оплати штрафних санкцій за несвоєчасну оплату послуг згідно договору № 0208-ч від 01.02.2008р.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2008р. по справі № 11/228-08 з позивача по цій справі було стягнено на користь ТОВ “Терра когніта” м.Київ 250000 грн. основного боргу за договором № 0208-ч від 01.02.2008р., 2500 витрат по держмиту, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (а.с.48-49, т.2). Вищевказане судове рішення набрало законної сили, що не спростовується жодною із сторін будь-якими доказами.

20.10.2008р. в порядку примусового виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2008р. по справі № 11/228-08 було перераховано 252 618 грн. (а.с.78, 93, т.2). Докази перерахування 25 261 грн. 80 коп. виконавчого збору по виконанню рішення господарського суду Дніпропетровської області по справі № 11/228-08 відсутні в матеріалах справи (а.с.79, т.2), платіжна вимога № В8-215/08 залишилась без оплати, такі докази не надавались позивачем судам обох інстанцій при розгляді справи відповідно до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України.

Відповідно до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема,  є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України  з урахуванням особливостей, що передбачені цим Кодексом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Відповідно до ч.2 ст.224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України регламентовано, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема, включаються додаткові витрати, в тому числі штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам господарювання, понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Статтею 226 Господарського кодексу України (частиною 1) передбачено, що учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру.

Частиною 4 ст.226 Господарського кодексу України передбачено, що не підлягають відшкодуванню збитки, завдані правомірною відмовою зобов'язаної сторони від виконання зобов'язання.

Згідно з ч.6 ст.226 Господарського кодексу України у разі невиконання зобов'язання надати послугу сторона має право доручити надання послуги третім особам, якщо інше не передбачене законом або зобов'язанням, та вимагати відшкодування збитків, завданих невиконанням зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, слід зазначити, що ні діючим законодавством, ні договором № 1411 від 23.12.2004р. не обмежено право позивача мати інші рахунки в банківських установах України, що фактично підтверджується платіжним дорученням № 84 від 28.05.2008р. на перерахування з рахунку в КБ “Приватбанк” добровільно позивачем 500 000 грн. штрафу.

Відповідно до ч.3 ст.1090 ЦК України платіжне доручення платника приймається банком до виконання за умови, що сума платіжного доручення не перевищує суми грошових коштів на рахунку платника, якщо інше не встановлено договором між платником і банком.

Докази, підтверджуючи, що станом з 28.02.2008р. по 28.03.2008р. не існувало будь-яких інших розрахункових рахунків в банківських установах, були відсутні взагалі грошові кошти у позивача на сплату основного боргу –250 000 грн., саме в цих обсягах, відсутні в матеріалах справи, не надавались позивачем відповідно до ст.32, 33, 36 ГПК України.  

Докази, підтверджуючи те, що саме в період з 28.02.2008р. по 28.03.2008р. у позивача були в наявності грошові кошти на оплату 250 000 грн. боргу ТОВ “Терра когніта” на рахунку в банку відповідача відсутні в матеріалах справи, не надавались судам обох інстанцій відповідно до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України.

Посилання позивача на докази –виписки відповідача станом на 09.01.2008р., 30.01.2008р. (а.с.61, 62, т.1) не приймаються колегією суддів, оскільки не підтверджують наявність обсягів коштів, необхідних до сплати за пред'явленим спірним платіжними дорученнями №№ 380, 416, 427, 436. Доводи позивача про факт надходження грошових коштів по платіжному дорученню № 2729 від 19.02.2008р. на суму 2575 грн. 50 коп., по платіжному дорученню № 153 від 15.02.2008р. на суму 9599 грн. 04 коп. не приймаються в силу вищенаведеного (а.с.67, 68, 64, т.1). Крім цього, жодним доказом в розумінні ст.ст.32, 33, 36 ГПК України не підтверджено, що з рахунку в банку відповідача до 28.02.2008р. не здійснювались будь-які стягнення в примусовому порядку, зокрема, по документам виконавчого характеру, такі докази відсутні в матеріалах справи, не надавались судам обох інстанцій при розгляді справи позивачем. Докази відсутності першочергових розрахункових документів для списання коштів з рахунку позивача, відкритого за договором № 1411, в період з 28.02.2008р. по 28.03.2008р. відповідно до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України  не надавались позивачем, відсутні в матеріалах справи (ст.1072, ч.2 ст.1071 ЦК України).

Частиною 3 ст.1091 ЦК України регламентовано, що банк повинен негайно інформувати платника на його вимогу про виконання платіжного доручення. Порядок оформлення та вимоги до змісту повідомлення про виконання банком платіжного доручення встановлюються законом, банківськими правилами або договором між банком і платником.

Докази інформування позивача про підстави неоплати платіжних доручень від 26.03.12008р., 31.03.2008р., 10.04.2008р. в строки, передбачені договором № 1411 та в спосіб, регламентований п.п.2.15, 2.18 глави 2 Інструкції “Про безготівкові розрахунків Україні в національній валюті”, затвердженої постановою правління НБУ від 21.01.2004р. № 22 відсутні в матеріалах справи, не надавались відповідачем згідно зі ст.ст.32, 33, 36 ГПК України.

Однак, виходячи із аналізу вищенаведених норм матеріального права, зокрема, ст.ст.22, 623, 624 ЦК України, ст.ст.224, 225 Господарського кодексу України слід зазначити, що підставою притягнення до цивільно-правової відповідальності у формі збитків є доведеність у відповідності зі ст.33 ГПК України наявності визначених законом умов, які обґрунтовують склад цивільного правопорушення. Склад цивільного правопорушення включає наступні елементи: суб'єкт, об'єкт, суб'єктивна сторона (вина), об'єктивна сторона (наявність збитків в майновій сфері кредитора; протиправна поведінка, яка виразилась в невиконанні або неналежному виконанні боржником взятого на себе зобов'язання; причинно-слідчий зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками; розмір збитків). Відсутність хоча б одного із вищенаведених елементів цивільного правопорушення звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.  

Таким чином, враховуючи, щ строк належного виконання обов'язку по оплаті боргу за договором № 0208-ч до 28.03.2008р. включно, а спірні платіжні доручення направлялись до банку лише 26.03.2008р. та після 29.03.2008р., відсутність доказів в розумінні ст.ст.32, 33, 36 ГПК України, підтверджуючих факт наявності коштів –250 000 грн. –на розрахунковому рахунку позивача в банку відповідача в період з 28.02.2008р. по 28.03.2008р., відсутність доказів, підтверджуючих факт відсутності взагалі грошових коштів у позивача, неможливість виконання зобов'язань перед ТОВ “Терра когніта” через інші установи банку, дозволяють зробити висновок про відсутність причинно-слідчого зв'язку між фактом неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором № 1411 та понесеними збитками позивачем по договору № 0208-ч, а склад цивільного правопорушення, вимоги позивача в частині стягнення збитків такими, що не доведені відповідно до ст.623 ЦК України, ст.33 ГПК України.

Щодо вимог в частині стягнення з відповідача суми виконавчого збору –25261 грн. 80 коп., то ці вимоги не підлягають задоволенню як в силу вищевикладеного, так і з урахуванням того, що позивачеві у відповідності до постанови ВДВС Дніпропетровського управління юстиції від 26.08.2008р. надавався строк до 29.08.2008р. для добровільного виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області по справі № 11/228-08 (а.с.47, т.2). Докази, підтверджуючи факт неможливості виконання судового рішення по справі № 11/228-08 в період з 26.08.2008р. по 29.08.2008р., докази оплати 25 261 грн. 80 коп., відсутні в матеріалах справи, не надавались судам обох інстанцій відповідно до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України.

Щодо вимог в частині стягнення пені на підставі ст.32 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, Інструкції “Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті”, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004р. № 22 (зареєстрованої Міністерством юстиції за № 377/8976), то ці вимоги також слід визнати необґрунтованими в силу ч.3 ст.1090 ЦК України, з урахуванням п.32.2 ст.32 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, оскільки: по-перше, жодним доказом в розумінні ст.ст.32, 33, 36 ГПК України не підтверджений факт наявності грошових коштів в обсягах 250 000 грн.  станом з 26.03.2008р. по 16.04.2008р. (абз.2 п.3.5, п.2.25 Інструкції “Про безготівкові розрахунки в національній валюті”, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004р. № 22); по-друге, п.32.2 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” від 05.04.2001р. № 2346-ІІІ (в редакції Закону України від 31.05.2005р.) передбачена відповідальність банку за порушення строків виконання платіжного доручення платника, а не за порушення строків та порядку інформування платника про причини невиконання платіжного доручення; такий вид відповідальності не передбачений ні умовами договору № 1411, ні законом, ні іншими обов'язковими для обох сторін нормативними актами;  по-третє, штраф за прострочення невиконання платіжного доручення від 16.04.2008р. № 436 не може бути нарахований, так як матеріалами справи, належними доказами згідно зі ст.ст.32, 33, 36 ГПК України позивачем не доведений факт направлення платіжного доручення № 436 відповідачеві; вчетверте, враховуючи факт оформлення всіх платіжних доручень позивачем з порушенням п.2.2 Інструкції “Про безготівкові розрахунки в національній валюті”, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004р. № 22 (зареєстрованої Міністерством юстиції за № 377/8976), то у відповідності до п.2.3 цієї Інструкції відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документу несе особа, яка оформляє цей документ і подала до обслуговуючого банку, а не банк, тобто відповідно до ч.1 ст.614 ЦК України вина банку, як сторони, яка порушила зобов'язання по здійсненню платежів відсутня, а інформуючи позивача листами про причини неоплати платіжних доручень від 26.03.2008р., 30.03.2008р., відповідач вжив всіх залежних від нього заходів, спрямованих на виконання умов договору № 1411.

Щодо доводів обох сторін про легітимність підписів та печатки підприємства позивача, то колегія суддів їх не приймає, оскільки вони не спростовують вищевикладене та не впливають на правову оцінку обставин, матеріалів справи, поданих доказів.   

Враховуючи викладене, рішення господарського суду Дніпропетровської області підлягає скасуванню, як таке, що не відповідає вимогам закону, матеріалам, обставинам справи.

Керуючись ст.ст.99, 101, 103-105 ГПК України, суд, -  

ПОСТАНОВИВ:

          Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю комерційного банку “Земельний капітал” м.Дніпропетровськ –задовольнити.

          Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2009р. по справі № 10/207-08 (25/210-08) –скасувати.

          В задоволенні позову –відмовити.

          Судові витрати покласти на позивача.

          Стягнути з українсько-ірландського закритого акціонерного товариств з іноземними інвестиціями “Міжнародний готель “Україна”, м.Дніпропетровськ на користь товариства з обмеженою відповідальністю комерційного банку “Земельний капітал” м.Дніпропетровськ 2625 грн. державного мита , сплаченого при подачі апеляційної скарги.

          Видачу відповідних наказів згідно зі ст.ст.116-118 ГПК України доручити господарського суду Дніпропетровської області.

          Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд в місячний строк.

Головуючий                                                                                                    О.М. Виноградник

Судді                                                                                                               О.В. Джихур

                                                                                                    І.М.Герасименко