Постанова

від 19.05.2009 по справі 32/517

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

32/517

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.2009 року                                                                                       Справа№  32/517

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого                    Виноградник О.М. ( доповідач)

суддів:             Джихур О.В., Пруднікова В.В. (зміни у складі колегії суддів на підставі розпорядження від 18.05.2009р. № 244)

при секретарі: Геворгян Е.М.

за участю представників сторін:  

позивача –не з'явився; про час та місце судового засідання повідомлений належним чином (а.с.111)

відповідача –Сідлецька Світлана Олексіївна, дов. № 22/01 від 02.01.2009р.;

ДВС –не з'явився; про час та місце судового засідання повідомлений належним чином (а.с.110);

розглянувши у відкритому судовому засіданні          апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Центральний гірничо-збагачувальний комбінат” м.Кривий Ріг

на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2009 року                                    

у справі № 32/517                              

за позовом  відкритого акціонерного  товариства “Державний експортно-імпортний банк України” в особі філії в м.Кривому Розі, м.Кривий Ріг

до відкритого акціонерного товариства “Центральний гірничо-збагачувальний комбінат”, м.Кривий Ріг, с.Мирівське

за участю Жовтневого відділу Державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції, м.Кривий Ріг

про  стягнення 615 675 грн. 31 коп. (скарга на дії ВДВС)

          За згодою представників сторін, присутніх в судовому засіданні, було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).

ВСТАНОВИВ:

          Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2009р. (суддя Васильєв О.Ю.) по справі № 32/517 за позовом відкритого акціонерного  товариства “Державний експортно-імпортний банк України” в особі філії в м.Кривому Розі, м.Кривий Ріг  до відкритого акціонерного товариства “Центральний гірничо-збагачувальний комбінат”, м.Кривий Ріг, с.Мирівське (далі –ВАТ “Центральний ГЗК”), за участю Жовтневого відділу Державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції, м.Кривий Ріг (далі –Жовтневого ВДВС Криворізького МУЮ) про стягнення 615 675 грн. 31 коп. за результатами розгляду скарги на дії ВДВС в порядку ст.121-2 ГПК України в задоволенні клопотання відповідача про відновлення процесуального строку на оскарження дій органу ДВС було відмовлено та відмовлено в задоволенні скарги відповідача.

          Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області мотивовано фактом пропуску відповідачем без поважних причин десятиденного строку, передбаченого ч.1 ст.121-2 ГПК України.

          Не погодившись з вищезазначеною ухвалою, її оскаржує в апеляційному порядку відповідач по справі –ВАТ “Центральний ГЗК” м.Кривий Ріг, посилається на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, на невідповідність висновків, викладених в ухвалі господарського суду, матеріалам, обставинам справи, зокрема:

          - господарським судом необґрунтовано зроблено висновок про те, що слід відмовити відповідачу в задоволенні скарги одночасно з висновком про відмову у відновленні строку, передбаченого ч.1 ст.121-2 ГПК України;

          - господарським судом порушено вимоги ст.257 ЦК України, ст.21, 23 Закону України “Про виконавче провадження”; ч.1 ст.53 ГПК України.

          У відзиві на апеляційну скаргу позивач по справі –ВАТ “Державний експортно-імпортний банк України” в особі філії в м.Кривому Розі –проти її задоволення заперечує, посилаючись на відповідність оскаржуваної ухвали господарського суду Дніпропетровської області вимогам закону, матеріалам, обставинам справи.

          Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали господарського суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, заслухавши представника скаржника, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржувану ухвалу слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2005р. по цій справі з відповідача на користь позивача було стягнено 615 675 грн. 31 коп. боргу, 1700 грн. витрат по держмиту, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (а.с.50-52). Вищевказане судове рішення набрало законної сили та у відповідності до ст.115 ГПК України є обов'язковим на всій території України. На виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2005р. пор цій справі було видано наказ від 14.03.2005р. (а.с.53), який був дійсний для пред'явлення до виконання до 14.03.2008р. Вказані обставини повністю підтверджені матеріалами справи № 32/517, не спростовані жодним доказом в розумінні ст.ст.32, 33, 36 ГПК України обома сторонами.    

Відповідно до ч.1 ст.121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Частиною 1 ст.53 ГПК України регламентовано, що за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

За загальними правилами поважними причинами можуть бути визнані лише такі причини пропуску певних строків, за яких сторона не могла своєчасно заявити позов або звернутись з відповідною заявою до суду з причин, що не залежали від його волевиявлення, при цьому перелік поважних причин не регламентований законодавством.

Оскільки за змістом ст.121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень господарських судів розглядає виключно місцевий господарський суд, який відповідну справу розглянув в першій інстанції, так як виконання рішення, ухвали, постанови господарського суду є невід'ємною частиною судового процесу саме в господарському суді, тому господарський суд не порушує нового провадження за такою скаргою в порядку ст.121-2 ГПК України (п.7 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002р. № 04-5/365 “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” (зі змінами та доповненнями); абз.2 п.4, абз.3 п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003р. № 14 “Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження”).

Отже, необґрунтоване звернення відповідача до суду загальної юрисдикції зі скаргою на дії ВДВС не є поважною причиною пропуску десятиденного строку на оскарження постанови від 02.04.2008р. про відкриття виконавчого провадження, оскільки: необізнаність відповідача з чинним законодавством є причиною суто суб'єктивного характеру (звернення з заявою по оскарженню дій ВДВС в порядку Кодексу адміністративного судочинства України). Тобто, господарським судом обґрунтовано зроблено висновок про відмову в задоволенні клопотання відповідача про поновлення строку, передбаченого ч.1 ст.121-2 ГПК України (п.5 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003р. № 14) та відмовив в задоволенні заяви відповідача.   

Щодо доводів скарги відповідача про безпідставне відкриття виконавчого провадження в строк більший, ніж 3 роки, в порушення вимог ст.21 Закону України “Про виконавче провадження”, то колегія суддів зазначає, що матеріали справи, подані докази позивачем свідчать, що первісно позивач пред'явив до виконання наказ від 14.03.2005р. по справі № 32/517 26.10.2007р. та ВДВС було відкрито виконавче провадження відповідно до постанови від 01.11.2007р. (а.с.79-80). 10.03.2008р. наказ від 14.03.2005р. по справі № 32/517 було повернуто стягувану, що підтверджується листом Жовтневого ВДВС м.Кривого Рогу від 24.03.2008р. № 5597 (а.с.81) та 24.03.2008р. зазначений наказ було вдруге пред'явлено до виконання.

Статтею 21 Закону України “Про виконавче провадження” від 21.04.1999р. № 606-ХІV (в редакції Закону України від 05.03.2009р. № 1076-VІ) передбачено, що виконавчі листи та інші судові документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом 3-х років (п.1 ч.1 ст.21 цього Закону).

Згідно з ч.1 ст.22 цього ж Закону строк пред'явлення виконавчого документу до виконання переривається шляхом пред'явлення виконавчого документу до виконання (п. “а” ч.1 ст.22 цього Закону). Отже, 26.10.2007р. зазначений строк перервався. За правилами частин 2, 3 ст.22 вищевказаного Закону після переривання строку пред'явлення виконавчого документу до виконання перебіг строку поновлюється, а час, що сплинув до переривання строку, до нового строку не зараховується.  У разі повернення виконавчого документу стягувану у зв'язку з неможливістю виконання рішення строк пред'явлення виконавчого документу до виконання після перерви встановлюється з дня повернення виконавчого документу стягувачу.

Враховуючи викладене, висновки господарського суду, зроблені в резолютивній частині оскаржуваної ухвали господарського суду відповідають вимогам закону, матеріалам, обставинам справи, правові підстави щодо зміни або скасування ухвали господарського суду від 31.03.2009р. по цій справі відсутні.

Керуючись ст.ст.99, 101, 103-105, 106 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

          Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2009р. по справі № 32/517 –залишити без змін;  апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Центральний гірничо-збагачувальний комбінат” м.Кривий Ріг –залишити без задоволення.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд в місячний строк.

Головуючий                                                                                                    О.М. Виноградник

Судді                                                                                                               О.В. Джихур

                                                                                                    В.В.Прудніков