Рішення

від 27.01.2014 по справі 905/8741/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.01.2014 Справа № 905/8741/13

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Осадчої А.М., за участю секретаря судового засідання Мітронової А.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи

за позовом: Комунального підприємства Донецької міської ради «Біосфера Донецька» м.Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Данком» м.Донецьк

про стягнення 158644,99грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: Мар'їна З.В. за довіреністю б/н від 13.01.2014р.

СУТЬ СПРАВИ:

11.12.2013 року Комунальне підприємство Донецької міської ради «Біосфера Донецька» м.Донецьк (далі - КП «Біосфера Донецька») звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Данком» м.Донецьк (далі - ТОВ «Данком») з вимогами про стягнення 158 528,10грн., у тому числі: основної заборгованості у розмірі 154156,80грн., 3%річних в сумі 4271,30грн., мотивуючи свої вимоги тим, що на підставі укладеного договору №35/11 від 21.11.2012 року позивачем надані послуги з вивезення будівельних відходів, між сторонами договору підписано відповідні акти здачі-приймання робіт (надання послуг) №383 від 30.11.2012 року та №401 від 20.12.2012 року, однак у порушення вимог договору відповідач оплату наданих послуг здійснив лише частково, заборгованість відповідача перед позивачем складає 154156,80грн., що стало підставою для звернення до суду з позовом.

Ухвалою від 12.12.2013 року господарським судом Донецької області позовна заява КП «Біосфера Донецька» прийнята до розгляду, порушено провадження у справі №905/8741/13.

На підтвердження зазначених у позові обставин позивач надав суду належним чином засвідчені копії: договору №35/11 від 21.11.2012, претензії №137 від 17.06.2013 року, рекомендованого повідомлення, фіскального чеку №3948, актів здачі-приймання робіт (надання послуг) №383 від 30.11.2012 року та №401 від 20.12.2012 року, рахунків на оплату №381 від 20.12.2012 року, №368 від 06.12.2012 року, №339 від 21.11.2012 року, податкових накладних, паспортів будівельних відходів, які вивозять на Ларинський полігон, правовстановлюючих документів підприємства, виписку з банківського рахунку.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує статтями 526, 530, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статтями 173, 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що між відповідачем та Управлінням капітального будівництва Донецької міської ради було укладено договори №227 та №228 від 26.10.2012 року про закупівлю робіт з реконструкції за державні кошти, позивача було залучено як субпідрядну організацію, яка мала надати послуги з прийму будівельних відходів та укладено договір №35/11 від 21.11.2012 року, однак через відсутність фінансування, Замовник робіт - Управління капітального будівництва Донецької міської ради не сплатив відповідачу вартість наданих послуг, внаслідок чого, відповідач не розрахувався з позивачем за спірним договором в повному обсязі.

На підтвердження своїх доводів надав суду належним чином засвідчені копії: договорів №227 та №228 від 26.10.2012 року, №35/11 від 21.11.2012 року, робочого проекту «Реконструкція автодороги по пр.Миру на ділянці від бульвару Шахтобудівельників до набережної ріки Кальміус у Калінінському районі. Коректування», листа №02/17.1260 від 02.04.2013 року, правовстановлюючих документів підприємства.

23.12.2013 року позивач звернувся до суду з клопотанням про залучення Управління капітального будівництва Донецької міської ради в якості іншого відповідача, оскільки заборгованість за спірним договором виникла через несплату останнім вартості наданих послуг.

У письмових поясненнях від 13.01.2014 року відповідач пояснив, що після підписання договору №35/11 від 21.11.2012 року, сторони погодили інші умови договору та замість підписання додаткової угоди до нього, підписали новий проект договору під тим же номером та від тієї ж дати, обидва примірники договору у попередній редакції залишились у позивача, відповідачу був повернутий договір у новій редакції, яким він і керувався протягом дії договору.

10.01.2014 року позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, яка за своїм змістом є заявою про збільшення позовної вимоги про стягнення 3%річних. З огляду на те, що доказів надіслання або вручення зазначеної заяви відповідачу до суду не надано, що є порушенням правил вчинення зазначеної процесуальної дії, суд не враховує зазначену заяву при розгляді справи.

14.01.2014 року позивач звернувся до суду із заявою про уточнення позовних вимог, в якій зазначив, що вірна редакція п.2.3 договору зазначена у примірнику, що наданий до суду відповідачем, а саме: «п.2.3. Замовник зобов'язаний перерахувати суму згідно рахунку-фактури за фактично виконаний об'єм послуг наданого Виконавцем у термін 3-х банківських днів».

З урахуванням вказаних уточнень позивач здійснив розрахунок 3% річних, які просить стягнути з відповідача в сумі 4488,19грн.(арк.справи 220).

Копія зазначеної заяви надіслана відповідачу, що підтверджується описом вкладення та фіскальним чеком (арк.справи 221-222).

Виходячи зі змісту поданої позивачем заяви про уточнення позовних вимог, суд розцінює її як заяву про збільшення позовної вимоги про стягнення річних, подану відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з дотриманням правил вчинення зазначеної процесуальної дії та приймає до розгляду, внаслідок чого розглядає позовні вимоги з урахуванням зазначеної заяви.

Клопотання відповідача про залучення до участі у справі іншого відповідача судом відхиляється з урахуванням наступного.

Відповідно до ст.24 ГПК України господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.

В даному випадку підставою заявлених позовних вимог визначено договір №35/11 від 21.11.2012 року, яким врегульовані правовідносини між позивачем та відповідачем, стороною зобов'язаною здійснити оплату наданих послуг за договором є ТОВ «Данком». Доказів, які б свідчили, про те, що Управління капітального будівництва Донецької міської ради може виступати зобов'язаною стороною у даних правовідносинах, відповідач суду не надав, у зв'язку з чим, заявлене відповідачем клопотання задоволенню не підлягає як таке, що заявлено безпідставно.

У судове засідання 27.01.2014 року представник позивача не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Представник відповідача у судовому засіданні 27.01.2014 року надав докази часткової оплати заборгованості, а саме, платіжне доручення про сплату 10 000,00грн. та визнав заборгованість перед позивачем у розмірі 144 156,80грн., про що письмово зазначив у заяві від 27.01.2014 року.

Відповідно до положень статті 81 1 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи. З клопотаннями щодо фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів сторони до суду не зверталися.

Вислухавши пояснення представника відповідача, який з'явився у судове засідання, дослідивши представлені сторонами в порядку статті 43 ГПК України докази, вивчивши матеріали справи, суд у межах заявлених позовних вимог встановив наступне.

Згідно зі ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

21.11.2012 року між КП «Біосфера Донецька» (Виконавець) та ТОВ «Данком» (Замовник) укладено договір №35/11, за умовами якого Замовник здає на полігон будівельні інертні відходи у кількості 6000 тон, а Виконавець приймає їх відповідно діючих норм та правил, а також чинного законодавства.

Договір підписано уповноваженими представниками сторін з прикладання печаток підприємств, без складання протоколу розбіжностей.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем та відповідачем надані до суду різні примірники договору №35/11 від 21.11.2012 року, зокрема, розбіжності стосуються редакції пункту 2.3 договору.

Даний факт сторони пояснюють тим, що після підписання сторонами договору виникла необхідність внести зміни у його первісну редакцію, що ними зроблено шляхом підписання договору в іншій редакції під тим же номером та від тієї ж дати. При цьому, у письмових поясненнях обидві сторони підтвердили, що умови договору №35/11 від 21.11.2012 року узгоджені ними в редакції, що надана до суду відповідачем.

З огляду на зазначене, суд при розгляді зазначеної справи виходить з того, що правовідносини сторін врегульовані умовами договору №35/11 від 21.11.2012 року в редакції, що викладена у примірнику відповідача (арк.справи 175).

У п.6.1 договору сторони встановили, що договір діє до 31.12.2013 року.

Вартість прийому будівельних відходів за 1 тону складає 35грн.52коп., у т.ч. ПДВ 20% (п.1.1 договору).

Відповідно до п.1.2 договору загальна сума договору - 213120грн.00коп., у тому числі ПДВ 20% - 35520грн.20коп.

Згідно з п.2.1 договору за данні послуги Замовник здійснює Виконавцю передплату послуг згідно розрахунку на кожні 1000 тон будівельних відходів у розмірі - 35520грн.40коп., у тому числі ПДВ 20% - 5920грн.00коп.

Відповідно до зазначеного пункту договору відповідачу був виставлений рахунок №338 від 21.11.2012 року на суму 31968,00грн.

На підставі зазначеного рахунку 21.11.2012 року та 22.11.2012 року відповідачем здійснена передплата за договором на загальну суму 31968,00грн., докази чого містяться в матеріалах справи (арк.справи 156).

У п.2.2 договору сторони домовились, що Виконавець по факту вивезення кожного узгодженого сторонами об'єму відходів надає Акт виконаних робіт за фактично виконаний обсяг послуг. Об'єм виконаних роботи зазначається в Акті про виконану роботу, який підписується Замовником впродовж 5 днів з моменту надання Акту.

Позивачем належним чином виконані зобов'язання за договором, що підтверджується підписаними сторонами актами здачі-приймання робіт (надання послуг) №383 від 30.11.2012 року на суму 177600,00грн. та №401 від 20.12.2012 року на суму 8524,80грн.

При цьому, суд зазначає, що в акті здачі-приймання робіт (надання послуг) №383 від 30.11.2012 року відсутнє посилання на спірний договір, зокрема, не вказано його реквізитів, разом з тим, виходячи з назви наданих послуг та предмету договору, враховуючи пояснення представників сторін, суд вважає, що зазначений акт складений та підписаний сторонами на виконання умов договору №35/11 від 21.11.2012 року.

Акти підписано уповноваженими представниками сторін за відсутності заперечень стосовно обсягу наданих послуг або їх якості, скріплено печатками підприємств.

Факт надання послуг у обсягах, зазначених в актах, підтверджено представником відповідача у судовому засіданні.

Виходячи з викладеного, підписані сторонами акти здачі-приймання робіт (надання послуг) №383 від 30.11.2012 року та №401 від 20.12.2012 року є належними та допустимими доказами факту виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за договором №35/11 від 21.11.2012 року.

Згідно зі ст.903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п.2.3 договору Замовник зобов'язаний перерахувати суму згідно рахунку-фактури за фактично виконаний об'єм послуг наданого Виконавцем у термін 3-х банківських днів.

Для оплати вартості виконаних робіт відповідачу виставлені рахунки на оплату №368 від 06.12.2012 року на суму 145 632,00грн. та №381 від 20.12.2012 року на суму 8 524,80грн.

У заяві від 27.01.2014 року відповідач підтвердив факт отримання зазначених вище рахунків.

За таких обставин, згідно п.2.3 договору кінцевим строком оплати вартості наданих послуг за рахунком №368 від 06.12.2012 року на суму 145 632,00грн. є 11.12.2012 року , за рахунком №381 від 20.12.2012 року на суму 8 524,80грн. - 25.12.2012 року.

Разом з тим, у встановлений в договорі строк відповідач оплату вартості наданих послуг на суму 154 156,80грн. не здійснив, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у вказаному розмірі.

Позивач в установленому порядку звертався до відповідача з претензією №137 від 14.06.2013 року, відповідно до якої просив відповідача сплатити суму заборгованості у розмірі 154 156,80грн. з урахуванням інфляційних витрат, 3% річних та неустойки. Відправлення претензії на адресу відповідача підтверджується копіями фіскального чеку та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи відповідач здійснив часткову оплату заборгованості за договором послуг на суму 10 000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №4917 від 22.01.2014 року. Враховуючи зазначене, провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України за відсутністю предмету спору.

Доказів оплати заборгованості на суму 144 156,80грн. відповідач суду не надав, позовні вимоги в цій частині визнає, про що ним зазначено у заяві від 27.01.2014 року.

Суд, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Договір, як визначено в статті 629 ЦК України, є обов'язковим до виконання сторонами.

У статті 526 ЦК України зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи доведено факт виконання позивачем своїх зобов'язань у відповідності до умов договору №35/11 від 21.11.2012 року, строк виконання зобов'язання відповідача на момент звернення з позовом настав, тому відповідач зобов'язаний здійснити оплату вартості наданих послуг на суму 144 156,80грн., тоді як, матеріали справи не містять доказів на підтвердження оплати відповідачем суми заборгованості 144156,80грн. Відповідно ТОВ «Данком» в односторонньому порядку порушено взяті на себе зобов'язання за спірним договором в частині оплати вартості наданих послуг у встановленому договором порядку.

ТОВ «Данком» позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 144156,80грн. визнає в повному обсязі, про що ним письмово зазначено у заяві від 27.01.2014 року.

Відповідно до ч.5 ст.78 ГПК України у разі визнання позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову.

Враховуючи, що дії відповідача з визнання позовних вимог про стягнення заборгованості не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, оцінюючи надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 144 156,80грн. підлягають задоволенню, оскільки є законними і обґрунтованими, заснованими на діючому законодавстві, умовах договору та підтверджуються наданими до позову документами.

Зі змісту статті 625 ЦК України випливає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само 3% річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності та незалежно від вини відповідача, оскільки неможливість виконання грошового зобов'язання не звільняє від його виконання.

З урахування заяви про уточнення позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача 3%річних на суму 4488,19грн. , що нараховані за період з 10.12.2012 року по 29.11.2013 року на заборгованість у розмірі 145632,00грн. та за період з 24.12.2012 року по 29.11.2013 року на заборгованість у розмірі 8524,80грн.

Однак, здійснений позивачем розрахунок 3%річних суд вважає невірним в частині визначення початку періоду нарахування річних.

Як встановлено судом, кінцевим строком оплати вартості наданих послуг за рахунком №368 від 06.12.2012 року є 11.12.2012 року , за рахунком №381 від 20.12.2012 року - 25.12.2012 року . Початок прострочення грошового зобов'язання починається з наступного дня після спливу строку, встановленого для оплати, в даному випадку нарахування річних можливе з 12.12.2012 року та 26.12.2012 року відповідно.

З урахуванням зазначеного, судом здійснено власний розрахунок та встановлено, що розмір 3%річних, який є арифметично вірним та відповідає обставинам справи складає 4462,85грн.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення 3%річних підлягають задоволенню частково на суму 4462,85грн., в решті позовних вимог в цій частині суд відмовляє.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 610, 612, 625, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України; ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 43, 44, 49, п.1 ч.1 ст.80, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Припинити провадження у справі за позовом Комунального підприємства Донецької міської ради «Біосфера Донецька» м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «Данком» м.Донецьк в частині стягнення заборгованості у розмірі 10000,00грн.

Позовні вимоги Комунального підприємства Донецької міської ради «Біосфера Донецька» м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «Данком» м.Донецьк про стягнення 148644,99грн., у тому числі: заборгованості у розмірі 144156,80грн., 3% річних у розмірі 4488,19грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Данком» (83054, місто Донецьк, вулиця Економічна, 19, ідентифікаційний код 34705334) на користь Комунального підприємства Донецької міської ради «Біосфера Донецька» (83050, місто Донецьк, вулиця Артема, 98, ідентифікаційний код 20334861) 148619,65грн., у тому числі: заборгованість в сумі 144156,80грн., 3%річних в сумі 4462,85грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 3172,39грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повернути Комунальному підприємству Донецької міської ради «Біосфера Донецька» (83050, м.Донецьк, вул.Артема, 98, ідентифікаційний код 20334861) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 5,27грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 27.01.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 29.01.2014 року.

Суддя А.М. Осадча