Постанова

від 21.01.2014 по справі 823/1786/13-а

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2014 року справа № 823/1786/13-а

м. Черкаси

09 год. 25 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Паламар П.Г.,

при секретарі - Овсієнко О.І.,

за участю представника позивача Чернеця С.С. - за довіреністю, представника відповідача Левенець А.М. - за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Центрально-українська паритетна група» до державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

22 травня 2013 року приватне підприємство «Центрально-українська паритетна група» (далі - позивач) звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.01.2013 року №0000272301, яким ПП «Центрально-українська паритетна група» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість» на загальну суму 84646 грн. 00 коп. та від 14.01.2013 року №0000282301, яким ПП «Центрально-українська паритетна група» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на прибуток» на загальну суму 71102 грн. 00 коп.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями не погоджується, вважає їх протиправними з огляду на те, що висновки, викладені в акті перевірки є незаконні, не підтверджуються даними первинних документів та зроблені на підставі припущень, факт господарських відносин та виконання договірних зобов'язань в повному обсязі підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку, а тому вони підлягають скасуванню.

13.06.2013р. ухвалою суду зупинено провадження в адміністративній справі та 13.01.2014р. поновлено провадження в адміністративній справі.

Ухвалою суду від 13.01.2013р. замінено відповідача державну податкову інспекцію у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби на належного - державну податкову інспекцію у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, позов просив задовольнити, зазначивши, що висновки акту перевірки «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Центрально-українська паритетна група» по взаємовідносинах з ПП «МАР-98» за вересень 2012 року» є необґрунтованими, а прийняті на його підставі податкові повідомлення-рішення не відповідають нормам чинного законодавства, а тому просить суд скасувати вищезазначені податкові повідомлення-рішення.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував повністю з підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Позивач - приватне підприємство «Центрально-українська паритетна група» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Черкаської міської ради 19.02.2009р. за №1 026 102 0000 009821, ідентифікаційний код 36391407, перебуває на обліку в ДПІ у м. Черкасах з 20.02.2009р. за №19522 та є платником податків на додану вартість, згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 03.03.2009р. №100204982.

Відповідно до наказу ДПІ у м. Черкасах від 18.12.2012 року №1501 посадовими особами відповідача проведена документальна позапланова невиїзна перевірка приватного підприємства «Центрально-українська паритетна група» з питань господарських взаємовідносин з приватним підприємством «МАР-98», про що складено акт від 24.12.2012 року № 391/22-11/36391407.

Згідно акту перевірки позивачем порушено:

1. вимоги п.п.139.1.9 п. 139.1 ст.139 ПКУ, в результаті чого занижено податок на прибуток за І-ІІІ кв. 2012 року на суму 71102 грн., у тому числі за ІІІ квартал 2012 року в сумі 71102 грн.

2. вимоги п. 198.3, п.198.6 ст. 198 ПКУ, в результаті чого завищено суму податкового кредиту з ПДВ у вересні 2012 року на суму 67717 грн.

14.01.2013 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000272307, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 84646 грн., із яких 16929 грн. основний платіж, а 67717 грн. штрафні (фінансові) санкції та №0000282301, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток на суму 71102 грн.

На підтвердження реальності вчинених операцій й виконання господарських зобов'язань щодо отримання товарів (послуг) позивачем надано суду та досліджено договір: ПП «МАР-98» (постачальник) з ПП «Центрально-українська паритетна група» (покупець) від 20.12.2011р., відповідно до якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в даному договорі, передати у власність покупцеві товар, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, прийняти та оплатити цей товар, отримання послуг (товару) підтверджується актами списання, податковими накладними, видатковими накладними.

Право ПП «Центрально-українська паритетна група» на податковий кредит, сформований за рахунок здійснення операцій з ПП «МАР-98», відповідно до ст. 198 Податкового кодексу України, підтверджується податковими накладними від 03.09.2012 року № 2, від 12.09.2012 року № 12, від 13.09.2012 року № 14, від 14.09.2012 року № 17, від 17.09.2012 року № 21, від 18.09.2012 року № 22, від 19.09.2012 року № 23, видатковими накладними від 03.09.2012 року № ПП - 000148, від 12.09.2012 року № ПП - 000153, від 17.09.2012 року № ПП - 000157, від 18.09.2012 року № ПП - 000158, від 19.09.2012 року № ПП - 000160, Журналом реєстрації довіреностей за 2012 рік, у якому зроблено записи про видачу довіреностей для отримання товарно-матеріальних цінностей від ПП «МАР-98», оприбуткування та використання товару підтверджується оборотньо-сальдовими відомостями та картками по рахунках №№ 205, 207, 361.

Податкові та видаткові накладні містять в собі всі необхідні реквізити, передбачені ст.201 ПКУ, в них вказано господарські операції, одиниця виміру товару, кількість, ціна, підписи посадових осіб, відповідальність за здійснення операції.

Оплату за отримані послуги (товар) позивачем проведено перерахуванням коштів на рахунок ПП «МАР-98», що підтверджується платіжними дорученнями.

За нормами ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих платником податку протягом такого звітного періоду в зв'язку придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платник податку, реєстр яких веде центральний податковий орган, при цьому будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПКУ визначено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПКУ право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПКУ встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Крім цього, пунктом 198.6 ст. 198 ПКУ передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого), у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця (п.201.4 ст.201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно п. 201.7 ст. 201 ПК України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п.201.8 ст.201 ПК України).

Положеннями п. 201.10 ст. 201 ПКУ встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, наявність податкової накладної є обов'язковою, але не вичерпною умовою формування податкового кредиту, оскільки відповідні наслідки у податковому обліку платника податків створюють вчинювані платником податку господарські операції.

Законом, який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності є Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон України №996).

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України № 996 - бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 Закону України № 996 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, судом встановлено, що умови укладеного між позивачем та ПП «МАР-98» договору виконані, про що свідчать первинні документи.

Відповідно до ст. 47 ПКУ відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органом, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах несуть юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи. Отже, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

У листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 року «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» зазначено, що для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що за наявності у ПП «МАР-98» первинних документів, що були досліджені під час розгляду справи, позивачем підтверджено правомірність формування податкових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість за перевіряємий період, в зв'язку з чим спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Крім того, судом встановлено, що податкові повідомлення - рішення не відповідають вимогам ст. 58 Податкового кодексу України та розділу ІІ Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1236 від 28.11.2012 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2012 року за № 2135/22447.

Зокрема, у податковому повідомленні - рішенні від 14.01.2013 року № 0000282301 загальна сума за платежем податок на прибуток вказана 71102 грн., тоді як прописом зазначено - «тринадцять тисяч сто тридцять п'ять грн.», у податковому повідомленні - рішенні від 14.01.2013 року № 0000272301 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 16929 грн. та за штрафними санкціями на 67717 грн.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 2. ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 1 ст.94 КАС України визначено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 9, 69-71, 86, 94, 97, 122, ст. ст. 158-163 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 14.01.2013 року № 0000282301.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 14.01.2013 року № 0000272301.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Центрально-українська паритетна група» сплачений судовий збір в сумі 1557 (одна тисяча п'ятсот п'ятдесят сім) грн. 48 коп.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку, передбаченому ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя П.Г. Паламар

Повний текст постанови виготовлений 27 січня 2014 року