Постанова

від 22.05.2014 по справі 823/1786/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/1786/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Паламар П.Г.

Суддя-доповідач: Ганечко О.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 травня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Ганечко О.М.,

суддів: Коротких А.Ю., Хрімлі О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 21.01.2014 року у справі за позовом Приватного підприємства «Центрально-українська паритетна група» до Державної податкової інспекції у м. Черкасах про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкасах про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 21.01.2014 року позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позову в повному обсязі, посилаючись на незаконність, необ'єктивність, необґрунтованість рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

У засідання учасники процесу не з'явилися, будучи належним чином повідомленими, що не перешкоджає слуханню спірного питання відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України.

Відповідно до ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41 КАС України, у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до наказу ДПІ у м. Черкасах від 18.12.2012 року №1501 посадовими особами відповідача проведена документальна позапланова невиїзна перевірка приватного підприємства «Центрально-українська паритетна група» з питань господарських взаємовідносин з приватним підприємством «МАР-98», про що складено акт від 24.12.2012 року № 391/22-11/36391407.

Згідно акту перевірки позивачем порушено вимоги п.п.139.1.9 п. 139.1 ст.139 ПКУ, в результаті чого занижено податок на прибуток за І-ІІІ кв. 2012 року на суму 71102 грн., у тому числі за ІІІ квартал 2012 року в сумі 71102 грн., а також вимоги п. 198.3, п.198.6 ст. 198 ПКУ, в результаті чого завищено суму податкового кредиту з ПДВ у вересні 2012 року на суму 67717 грн.

14.01.2013 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000272307, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 84646 грн., із яких 16929 грн. основний платіж, а 67717 грн. штрафні (фінансові) санкції та №0000282301, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток на суму 71102 грн.

Як встановлено судом першої інстанції, між ПП «МАР-98» (постачальник) та ПП «Центрально-українська паритетна група» (покупець) укладено договір поставки б/н від 20.12.2011 року, відповідно до якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в даному договорі, передати у власність покупцеві товар, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, прийняти та оплатити цей товар, отримання послуг (товару) підтверджується актами списання, податковими накладними, видатковими накладними.

В підтвердження виконання умов даного Договору до позивачем надано податкові та видаткові накладні.

Однак, в податкових накладних міститься посилання на договір від 29.12.2011 p., який не відноситься до вказаного вище договору.

Відповідно до п. 3.2. Договору поставки від 20.12.2011 р. б/н, оплата товару здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошей на поточний рахунок Продавця і варіанти: передоплата всієї вартості товарів, часткова передоплата з наступним повним розрахунком, відстрочка чи розстрочка платежу в певних часових межах).

Станом на вересень 2012 р. в обліку Позивача рахувалася заборгованість перед ПП «МАР-98» на суму 406300 грн., в т.ч. ПДВ 67716,67 грн.

З наданих позивачем документів, не вбачається доказів фактичного здійснення фінансово-господарської діяльності з ПП «МАР-98».

Як вбачається з акту перевірки, позивачем не було надано документи, що підтверджують оплату товару.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано копії платіжних доручень для підтвердження оплати товару, які взяті судом до уваги в якості доказу підтвердження реальності операцій, однак вони не стосуються спірних правовідносин.

Також, як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано журнал реєстрації довіреностей. У видаткових накладних наданих відсутні посилання на довіреність та ПІБ отримувача товарів.

Позивачем до перевірки не надано докази транспортування отриманого товару (відсів, щебінь, ТМЦ).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що правочини, укладені між ПП «Центрально-українська паритетна група» та підприємством постачальником ПП «МАР-98», не спричинили реального настання юридичних наслідків.

Виходячи з вищенаведеного, ПП «Центрально-українська паритетна група» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім осам.

У відповідності до ст.626 Цивільного кодексу України, визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В статті 629 Цивільного кодексу України, зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України, визначено, що, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 ст. 215 даного Кодексу, визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Крім того, ч. 2 даної статті недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до п. 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.139.1.9. п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України, визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Відповідно до п.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" 16 липня 1999 року №996-ХІУ, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складений документ, назву документа (форми), код форми, дату і місце складання; зміст господарської операції, вимірювачі господарської операції (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 2.4, п. 2.6 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за №168/704, первинні документи (на паперових і машинолічильних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну та фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані головному бухгалтеру підприємства, установи для прийняття рішення.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України, та заниження податку на прибуток є обґрунтованими, а тому податкові повідомлення-рішення №0000272307, та №0000282301 від 14.01.2013 року, винесено Державною податковою інспекцією у м. Черкасах з дотриманням вимог чинного законодавства.

Таким чином, неправомірним є висновок суду першої інстанції про задоволення позову, а постанова суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у зазначеній постанові, у зв'язку з чим є підстави для її скасування з постановленням нової постанови про відмову в задоволені позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195,196,197,198,202,205,207,212,254 КАС України, суд-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах - задовольнити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 21.01.2014 року - скасувати та прийняти нову, якою в задоволені позову Приватного підприємства «Центрально-українська паритетна група» до Державної податкової інспекції у м. Черкасах про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М.Ганечко

Судді: А.Ю.Коротких

О.Г. Хрімлі

Повний текст постанови виготовлений 23.05.2014 року.

Головуючий суддя Ганечко О.М.

Судді: Хрімлі О.Г.

Коротких А. Ю.