Рішення

від 27.01.2014 по справі 927/1521/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

Господарський суд Чернігівської області

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

27 січня 2014 р. Справа № 927/1521/13

Позивач по первісному позову:

Приватне підприємство приватне транспортно-експедиційне підприємство "Головатенко", вул. Перемоги, 49, м. Житомир, 10003

Відповідач по первісному позову:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія" , вул. Костянтинівська122/37, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500

Предмет спору: про стягнення 7000 грн.

За зустрічним позовом:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія" 17500 м. Прилуки, вул. Костянтинівська, 122/37

Відповідач: Приватне підприємство Приватного транспортно-експедиційного

підприємства "Головатенко" вул. Перемоги, 49, м. Житомир, 10003

Предмет спору: про стягнення 16750,40 грн.

Суддя Фетисова І.А.

Представники сторін:

від позивача: Головатенко І.Й. директор Головатенко І.В. д. б/н від 10.12.2013

від відповідача: не з'явився

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача за договором №35 на транспортно-експедиційне обслуговування від 12.03.2012 року та заявки №173 від 18.07.2013 року боргу в сумі 7000 грн.

Відповідач відзив на позов не надав, повноважного представника в судове засідання не направив.

Відповідачем подано 24.12.2013 р. зустрічний позов, в якому просить стягнути з позивача 9800 грн. штрафу за запізнення автомобіля відповідно до умов договору, 6950,40 грн. за пошкодження вантажу та витрати по оплаті правової допомоги в сумі 1218 грн.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 24.12.2013 р. зустрічний позов прийнято до спільного розгляду з первісним.

Відповідачем по зустрічному позову надіслано факсограму відзиву на позов, просить позов залишити без розгляду. Мотивує незгоду з зустрічним позовом тим, що є вина ОАО "Волга" по запізненні у завантаженні та оформленні вантажосупроводжуючих документів автомобіля не 19.07.2013 року а 23.07.2013 року, відсутністю в ЦМР 242484 відміток в графі 24 інших позначок отримувача вантажу "ТД "Папірус" про псування вантажу, відсутністю претензій відповідача до часу розгляду справи про пошкодження вантажу, відсутністю у відповідача ( ТОВ ТЕК) ліцензії на транспортно-експедиційні послуги, посилається на умови конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів.

Позивачем по первісному позову надіслано факсограму клопотання про відмову від позовних вимог, просить припинити розгляд справи та залишити справу без розгляду.

Судом двічі витребував оригінал поданої заяви про відмову від позову та роз'яснював про наслідки такої відмови, про що зазначено в Ухвалах суду. Оригінал заяви суду надано не було.

В судовому засіданні 27.01.2014 року позивачем подано клопотання про неприйняття до розгляду клопотання про відмову від позовних вимог.

Відповідачем по первісному позову подано письмові пояснення, просить задовольнити вимоги по зустрічному позову.

Відповідачем по зустрічному позову надіслано факсограму відзиву на позов, в якому зазначає про не погодження з позовними вимогами.

Відповідачем по первісному позову надано лист про неможливість з'явитись в судове засідання, просить розгляд справи провести без представника відповідача по первісному позову, вимоги по зустрічному позову просить задовольнити.

Рішення приймається на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши повноважного представника позивача по первісному позову, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи по суті, господарський суд встановив:

12.03.2012 р. між сторонами укладено договір № 35 на транспортно-експедиційне обслуговування.

Відповідно до умов договору відповідач (експедитор-замовник) доручає, а позивач (експедитор-перевізник) приймає на себе зобов'язання здійснювати організацію перевезення та експедирування та виконання комплексу операцій пов'язаних з перевезенням та експедируванням вантажів відповідно до умов передбачених договором, а також згідно нормативних актів України, Конвенції ООН 1975 року «Про міжнародне перевезення вантажів», Конвенції про дорожнє перевезення небезпечних вантажів та Митної конвенції.

Відповідно до ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до п. 2.1 договору експедитор-перевізник організовує перевезення вантажів на підставі письмових транспортних заявок, що подаються експедитором замовником за формою, встановленою в додатку, підписаних уповноваженим представником експедитора-замовника.

Відповідно до п. 3.1.5 договору експедитор-перевізник зобов'язаний інформувати експедитора-замовника про змушені затримки транспортного засобу в дорозі, аваріях та інших непередбачених обставинах, що перешкоджають своєчасній доставці вантажу.

Відповідно до п. 3.1.6 договору експедитор-перевізник зобов'язаний забезпечити експедитора-замовника повним пакетом первинних бухгалтерських документів по виконанню робіт.

Відповідно до п. 4.1 договору розрахунок за виконання транспортних послуг виконується шляхом перерахування коштів вантажовідправника на розрахунковий рахунок експедитора-замовника після чого експедитор-замовник розраховується з експедитором-перевізником шляхом перерахування частини коштів за виключенням комісійних за експедиторські послуги на рахунок експедитора-перевізника. Кошти які надходять від замовника виключають комісійну винагороду є транзитні і служать для розрахунку з експедитором-перевізником.

Відповідно до п. 4.2 договору експедитор-замовник зобов'язується проводити оплату в національній валюті України згідно рахунку за договором - протягом 15 банківських днів з моменту надання оригіналів документів (рахунку, договору, КДПГ, акту виконаних робіт, податкової накладної та інших реєстраційних документів від юридичних та фізичних осіб). Розмір оплати послуг експедитора-перевізника обумовлюється в заявці за кожне перевезення.

Відповідно до заявки № 173 від 18.07.2013 р. позивачем організовано перевезення вантажу експедитором-перевізником (позивач) по маршруту м. Балахна (Росія) - с. Степанівка Сумська обл. (Україна) 1 автомобілем дата завантаження 19.07.2013 р. термін доставки 22.07.2013 р. Сума перевезення і форма оплати: 7000 грн. б/г розрахунок. В заявці зазначено, що для оплати необхідно надати оригінали документів: рахунок, акт наданих послуг-2 екз. (виставлений числом вивантаження автомобіля), CMR (оригінал), фотокопія договору, заявки експедитора-замовника з відтиском мастичної печатки та підписом експедитора-перевізника, свідоцтва про державну реєстрацію або виписку з державного реєстру, свідоцтва платника податку, копія платіжного доручення за звітний період. Відлік терміну оплати за виконану послугу здійснюється після надання правильного оформлення документів.

Сторонами правовідносин факт укладення договору та заявки не заперечується та оспорюється.

Отже, суд приходить до висновку, що перевезення вантажу здійснювалося в міжнародному сполученні, а тому при вирішенні даного спору судом застосовуються положення Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19.05.06р.), до якої Україна приєдналася з 01.08.2006р.

Аналіз заявки-договору від 18.07.2013 р. та міжнародної товарно-транспортної накладної свідчить, що відносини, які виникли між сторонами за своєю правовою природою є відносинами з перевезення вантажів з елементами транспортного експедирування, які регулюються гл.32 Господарського кодексу України, гл.гл.64,65 Цивільного кодексу України, а також Законом України "Про транспортно-експедиторську діяльність".

Відповідно до ст.1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» перевізником є фізична або юридична особа, яка взяла на зобов'язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником. Тобто, перевізником є особа, яка одержала вантаж для перевезення й передала цей вантаж визначеній у договорі або товаросупровідних документах особі.

В силу ст.307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Відповідно до ст.316 Господарського кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Аналогічні норми містяться у ст.ст.909,929 Цивільного кодексу України та у ст.9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" (далі по тексту - Закон).

Згідно зі ст..4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. В ст.6 цієї Конвенції наведений перелік даних, що повинні міститься в накладній, в тому числі, ім'я та адреса перевізника. В силу ст.9 Конвенції вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Отже, виходячи із вищезазначених приписів Конвенції належним і допустимим доказом для визначення перевізника є міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR).

Позивачем надана міжнародна товарно-транспорта накладна CMR А № 242484 від 23.07.2013 р., яка наявна в матеріалах справи як в копії так й в оригіналі.

Позивачем було виставлено рахунок № 516 від 25.07.2013 р. на оплату послуг в сумі 7000 грн.

Позивачем направлено відповідачу претензію від 23.09.2013 р. з проханням оплатити послуги.

Відповідачем по первісному позову, враховуючи те, що факт перевезення не оспорюється, оплата послуг позивача по первісному позову не оплачено.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідачем по первісному позову, обов'язок по оплаті послуг перевезення не виконано, оскільки відповідач, в порушення ст. 525,526 Цивільного кодексу України, взяті на себе зобов'язання по своєчасній оплаті послуг експедирування не виконав, позовні вимоги по первісному позову є обґрунтованими й такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем по зустрічному позову подано позов про стягнення з позивача 9800 грн. штрафу за запізнення автомобіля відповідно до умов договору, 6950,40 грн. за пошкодження вантажу та витрати по оплаті правової допомоги в сумі 1218 грн.

Відповідно до п. 5.5 договору в разі спізнення на завантаження (вивантаження) більше трьох годин експедитор-перевізник сплачує експедитору-замовнику штраф у розмірі 10 % від суми перевезення, спізнення більше однієї доби та за кожну наступну добу штраф в розмірі 20 % від суми перевезення.

Відповідно до п. 5.7 договору у випадку пошкодження, часткової втрати чи повної витрати в дорозі, дії третіх осіб, відповідальність перед власником вантажу в сумі ушкодженого вантажу за цінами, зазначеними у CMR несе експедитор-перевізник, що виконує перевезення. Відповідальність експедитора-перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.

Відповідно до ч.3 ст.30 Конвенції прострочення в доставці вантажу може призвести до сплати компенсації лише в тому випадку, якщо заява перевізнику була зроблена в письмовій формі протягом 21 дня від дня передачі вантажу у розпорядження одержувача.

Як вбачається з заявки №173 від 18.07.2013 року датою завантаження визначено 19.07.2013 року на 11 год.00 хв., термін доставки 22.07.2013 року на 08 год.00хв., а з накладної CMR А № 242484 від 23.07.2013 р. вбачається перетин кордону Російської Федерації автомобіля перевізника 23.07.2013 року, а перетин кордону України 25.07.2013 року.. Таким чином, має місце запізнення автомобіля як на завантаження так й запізнення у часі доставки вантажу за умовами заявки №173.

При цьому позивачем по зустрічному позову неправомірно проведено підрахунок 7 діб прострочки (запізнення) автомобіля як на навантаження так й на вивантаження, виходячи з того, що за умовами Конвенції ч.4 ст.30 день видачі вантажу, день перевірки або день передачі вантажу у розпорядження одержувача до терміну не зараховується.

Позивачем по зустрічному позову до матеріалів справи не надано належного доказу формування заявки відповідачу по зустрічному позову за приписами ч.3 ст.30 Конвенції.

А тому , заявлений до стягнення штраф в розмірі 9800 грн. є необґрунтованим й задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.17 Конвенції відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення до його доставки, покладається на перевізника. З даною нормою Конвенції кореспондуються приписи ст.314 Господарського кодексу України та ст.924 Цивільного кодексу України. Відповідно до ч.3 ст. 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії. Ця норма кореспондується з приписами ч.2 ст.932 Цивільного кодексу України.

Позивачем по зустрічному позову надано CMR А № 242484 від 23.07.2013 р з відміткою в графі 24 (мовою фотокопії) « При выгрузке имеет место порча груза, составлен акт от 26.07.2013 года» та надано фотокопію акту від 26.07.2013 року в якому зазначено, що в наслідок пошкодження тенту 20 рулонів паперу газетного намоклі та деформовані, глибина пошкодження 1-3 см. З фотокопії акту вбачається комісійне його складення та проставлення підписів членами комісії та водієм Залізнюк С.В., який зазначений в заявці №173.

Позивачем по зустрічному позову надано платіжне доручення №650 від 16.12.2013 року про оплату ним ТОВ ДД «Папірус» (отримувач вантажу) 6950,40 грн. з призначенням платежу оплата за штраф (відшкодування збитків) згідно претензії №32 від 26.07.2013 року.

Саме суму 6950,40 грн. позивачем по зустрічному позову заявлено до стягнення з відповідача по зустрічному позову як кошти за пошкодження вантажу.

Відповідно до ст..17 Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів по дорогах перевізник несе відповідальність за повну або часткову втрату вантажу або за його зіпсування, яке відбулося у проміжку часу між прийняттям вантажу до перевезення та його здачею.

Відповідно до ч.1 ст.30 Конвенції встановлено, що якщо одержувач приймає вантаж без належної перевірки його стану разом з перевізником або не робіть заяви перевізнику, яка вказує на загальний характер втрат або пошкоджень, щонайпізніше в момент прийняття вантажу у випадку, коли втрата або пошкодження є очевидним, і не пізніше семи днів від дня отримання вантажу, включаючи недільні і святкові дні, у випадку, коли втрата або пошкодження не є очевидним, то факт отримання ним вантажу є первинним доказом того, що він отримав вантаж у такому стані, який описано у вантажній накладній.

Таким чином , порядок прийняття вантажів та встановлення його стану визначено у ст.30 Конвенції, згідно якої у випадку відсутності письмових застережень вантажоотримувача, які вказують про характер втрати або пошкодження вантажу, існує підстава для презумпції, що товар був прийнятий одержувачем в стані, зазначеним у накладній.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оригінал CMR А № 242484 від 23.07.2013 р, наявної в матеріалах справи, наданої відповідачем по зустрічному позову, не містить в графі 24 відміток про складання акту 26.07.2013 року та пошкодження вантажу, а тому саме такий доказ приймається судом як належний доказ який не підтверджує вину. Слід зауважити, що відсутність в графі 24 CMR А № 242484 таких зауважень, свідчить про те, що в момент приймання вантажу заяви перевізнику, за умовами описаної вище ст.30 Конвенції, зроблено не було.

Окрім того, розмір сплаченого штрафу позивачем по зустрічному позову в сумі 6950,40 грн. не доведений , оскільки з фотокопії акту не вбачається яка кількість рулонів пошкодження на 1 см глибини, на 2 або 3 см., не конкретизована й недоведена неможливість використання вантажу в подальшому.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку, про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог в частині стягнення як штрафу в розмірі 9800 грн. так й суми 6950,40 грн. коштів за пошкодження вантажу.

Заявлені до стягнення позивачем по зустрічному позову 1218 грн сплачені за правову допомогу, з урахуванням вищезробленого судом висновку, задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 525,526,530,625,929 Цивільного кодексу України, ст.ст.22,33,49,60,75,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги по первісному позову задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна компанія» (17500 м. Прилуки, вул. Костянтинівська, 122 кв. 37, код 31849246 р/р 2600384419 МФО 380805 АТ «Райффайзен банк Аваль» м. Київ) на користь Приватного підприємства Приватне транспортно-експедиційне підприємство «Головатенко» (10003 м. Житомир, вул. Перемоги, 49, код 36682120 р/р 2600312733201 ПАТ «Банк інвестицій та заощаджень» МФО 380281) 7000 грн. заборгованості та 1720,50 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

2 . В задоволенні позовних вимог по зустрічному позову відмовити повністю.

Повне рішення складено 29.01.2014 року

Суддя І.А.Фетисова