Постанова

від 21.01.2014 по справі 910/15046/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2014 р. Справа№ 910/15046/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Гаврилюка О.М.

Корсакової Г.В.

за участю секретаря судового засідання Куценко К.Л.

за участю представників:

від позивача: Мельник В.В. - представник за довіреністю № 14-327 від 16.03.2012р.;

від відповідача: Грабчак В.М. - представник за довіреністю № 174 від 10.09.2013р.

від третьої особи: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Санаторний комплекс "Пуща-Озерна" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2013р.

у справі № 910/15046/13 (суддя Літвінова М.Є.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Державного підприємства "Санаторний комплекс "Пуща-Озерна"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз"

про стягнення 149324,37 грн.,

В судовому засіданні 21.01.2014 р. оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Санаторний комплекс "Пуща-Озерна" (далі - ДП "СК "Пуща-Озерна", відповідач) про стягнення 149324,37 грн., з яких: 119970,71 грн. заборгованості, 1747,64 грн. інфляційні втрати, 6901,05 грн. 3 % річних та 20704,97 грн. пені.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.09.2013р. (повний текст складено 13.09.2013р.) позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Санаторний комплекс "Пуща-Озерна" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" заборгованість у розмірі 119970,71 грн., пеню - 9275,52 грн., інфляційні втрати - 486,39 грн., 3 % річних - 6901,05 грн., судовий збір - 2732,67 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ДП "СК "Пуща-Озерна" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення суду першої інстанції в частині стягнення суми пені у сумі 9275,52 грн. та зазначає іншу суму, яка на думку сторони має бути стягнута - 7902, 04 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.10.2013 р., апеляційну скаргу Державне підприємство "Санаторний комплекс "Пуща-Озерна" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 31.10.2013 р.

У судових засіданнях 31.10.2013р. та 05.11.2013р. судом оголошувались перерви на підставі статті 77 ГПК України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2013р. було залучено до участі у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" (далі - третя особа), розгляд справи було відкладено на 09.12.2013р.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2013р. у зв'язку з перебуванням головуючого судді Коротун О.М. та судді Іоннікової І.А. у відпустці, змінено склад судової колегії: головуючий суддя - Кропивна Л.В., судді - Гаврилюк О.М., Корсакова Г.В., яка прийняла справу до провадження та призначила до розгляду на 21.01.2014р.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2014р. у зв'язку з виходом судді Коротун О.М. з відпустки, змінено склад судової колегії: головуючий суддя - Коротун О.М., судді - Гаврилюк О.М., Корсакова Г.В., яка прийняла справу до свого провадження та ухвалила дану постанову.

Представник відповідача у судовому засіданні 21.01.2014р. підтримав апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити, рішення суду першої інстанції - скасувати в частині стягнення 9275,52 грн. пені.

Представник позивача у судовому засіданні 21.01.2014р. заперечував проти задоволення апеляційної скарги, зазначив, що вважає рішення місцевого суду законним та обґрунтованим.

Представник третьої особи у судове засідання 21.01.2014р. не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення № 0411607801851 про отримання третьою особою копії вищезазначеної ухвали.

Враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд, з урахуванням значного строку перебування справи в апеляційному провадженні, дійшов висновку про можливість здійснення перевірки рішення Господарського суду міста Києва в апеляційному порядку за відсутності представника третьої особи, який був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, оглянувши оригінали документів, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні учасників апеляційного провадження, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно з'ясовано судом першої інстанції, 30.09.2011 року між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" (постачальник за договором) та Державним підприємством "Санаторний комплекс "Пуща-Озерна" (споживач за договором) укладений договір №1201200172-ТКЕ-ТЕ/11 на постачання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання (далі - договір).

За період договірних відносин до зазначеного договору були укладені додаткові угоди № 1-6.

В додатковій угоді № 1 від 20.12.2011 (яка, відповідно до п. 4 прикінцевих положень поширює дію на відносини, які фактично склалися між сторонами з 01.11.2011р.) викладено умови договору від 30.09.2011 №1201200172-ТКЕ-ТЕ/11 в новій редакції.

Пунктом 1.1 договору передбачено, що постачальник постачає природний газ споживачу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а останній оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.

Договірні обсяги постачання газу споживачу наводяться в додатку № 2 до договору.

Ціна за 1000,0 куб.м. природного газу без урахування ПДВ, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки в розмірі 2% тарифу на транспортування природного газу магістральними трубопроводами ДК "Укртрансгаз", тарифів на транспортування природного газу газорозподільними трубами та постачання природного газу становить 728,6275 грн., крім того ПДВ - 145,7255, всього - 874,353 грн.

Також споживач сплачує постачальнику тариф на постачання природного газу за регульованим тарифом - 54,60 грн. (з ПДВ); тариф на транспортування природного газу розподільними трубопроводами ВАТ "Київоблгаз" - 271,80 грн. (з ПДВ); тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами ДК "Уктрансгаз" - 90,96 грн. (з ПДВ); збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ у розмірі 2% - 17,4870 грн. (з ПДВ)( п. 4.2.1).

Таким чином, сума до сплати за 1 000 куб.м. природного газу складає 1309,20 грн.

Відповідно до п. 4.6 додаткової угоди № 1 від 20.12.2011, оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється авансовим та/або плановим платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати відповідно до додатку № 2 до договору.

Оплата проводиться наступним чином:

- оплата у розмірі 34 % від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки;

- оплата в розмірі по 33 % від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 20 та 30 числа місяця поставки.

У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 7 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до п. 10.1 договору, він набуває чинності з дати його підписання та укладається на строк до 31.12.2012.

Місцевим судом правомірно встановлено, що 21.11.2012 між ПАТ по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" (певісний кредитор) та ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (новий кредитор) був укладений договір на відступлення права вимоги №14/7074/12 (далі договір про відступлення права вимоги), за умовами якого (п. 1.1), первісний кредитор передає, а новий приймає на себе право вимоги до боржника первісного кредитора ДП "СК "Пуща озерна" за договором на постачання природного газу № №1201200172-ТКЕ-ТЕ/11 від 30.09.2011 у сумі 119970,71 грн.

Пунктом 1.2 договору про відступлення права вимоги сторони передбачили, що крім права вимоги оплати спожитого природного газу за зобов'язанням, зазначеним в п. 1.1 договору, до нового кредитора переходять права вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов'язаних з невиконання або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за зазначеним вище договором.

Первісний кредитор зобов'язаний в термін до 27 листопада 2012 передати новому кредитору оригінали документів (договір поставки природного газу з усіма додатками та при наявності протоколу розбіжностей і узгодження розбіжностей (оригінал), акти приймання-передачі газу (оригінали), документи, що підтверджують проведення боржником розрахунків (за наявності), акт звіряння розрахунків станом на дату укладення договору відступлення права вимоги боргу (оригінал), листи-вимоги про оплату боргу (за наявності), будь-які інші документи (у разі їх наявності), згідно п. 2.1.1. договору про відступлення права вимоги.

На виконання п. 2.3 договору про відступлення права вимоги, 27.11.2012 первісний кредитор надіслав відповідачу повідомлення № 12-4239 про відступлення права вимоги.

Відповідно до п. 2.4 договору про відступлення права вимоги, зарахування здійснюється після підписання сторонами акта приймання-передачі документів.

Факт передачі права вимоги підтверджується актом приймання-передачі документів від 27.11.2012 та не заперечується сторонами.

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зі змісту цієї статті вбачається, що до нового кредитора перейшли права первісного кредитора за договором про відступлення права вимоги, в тому числі, й право нараховувати пеню за договором, інфляційні втрати та 3% річних на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки обмеження цих прав нового кредитора договором про уступку права вимоги не встановлені (аналогічна позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 16.01.2014р по справі № 911/2567/13).

Додатковою угодою № 3 від 05.01.2012, п. 4.2.1. сторони виклали у наступній редакції: з 01.01.2012 ціна за 1000,0 куб.м. природного газу без урахування ПДВ, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки в розмірі 2 % тарифу на транспортування природного газу магістральними трубопроводами ДК "Укртрансгаз", тарифів на транспортування природного газу газорозподільними трубами та постачання природного газу становить 730,4902 грн., крім того ПДВ - 146,0980, всього - 876,5882 грн.

Також споживач сплачує постачальнику тариф на постачання природного газу за регульованим тарифом - 48,36 грн. (з ПДВ); тариф на транспортування природного газу розподільними трубопроводами ВАТ "Київоблгаз" - 271,80 грн. (з ПДВ); тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами ДК "Уктрансгаз" - 94,92 грн. (з ПДВ); збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ у розмірі 2 % - 17,5318 грн. (з ПДВ).

Таким чином, сума до сплати за 1000 куб.м. - 1.309,20 грн.

Додатковою угодою №4 від 07.05.2012 п. 4.2.1 викладений у наступній редакції: з 01.05.2012 ціна за 1000,0 куб.м. природного газу без урахування ПДВ, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки в розмірі 2% тарифу на транспортування природного газу магістральними трубопроводами ДК "Укртрансгаз", тарифів на транспортування природного газу газорозподільними трубами та постачання природного газу становить 730,4902 грн., крім того ПДВ - 146,0980, всього - 876,5882 грн.

Також споживач сплачує постачальнику тариф на постачання природного газу за регульованим тарифом - 48,36 грн. (з ПДВ); тариф на транспортування природного газу розподільними трубопроводами ВАТ "Київоблгаз" - 270,60 грн. (з ПДВ); тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами ДК "Уктрансгаз" - 96,12 грн. (з ПДВ); збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ у розмірі 2 % - 17,5318 грн. (з ПДВ).

Таким чином, сума до сплати за 1000 куб.м. - 1.309,20 грн.

Додатковою угодою №6 від 31.08.2012 сторони домовились, що договір від 30.09.2011 №1201200172-ТКЕ-ТЕ/11 є таким, що припинив дію в частині постачання природного газу з 01.09.2012.

Додаткові угоди до договору підписані та скріплені печатками сторін, їх дійсність сторонами не заперечується.

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що на виконання п. 2.1 договору, за період з листопада 2011 року по серпень 2012 року постачальник поставив, а відповідач прийняв природний газ згідно з актами приймання-передачі природного газу (від 30.11.2011, від 31.12.2011, від 29.02.2012, від 31.03.2012, від 30.04.2012, від 31.05.2012, від 30.06.2012, від 31.07.2012, від 31.08.2012), копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Загальна сума поставлено газу становить 681277,61 грн.

Відповідач частково провів оплату за природний газ, а саме у розмірі 561306,90, про що свідчать платіжні доручення, додані до матеріалів справи.

Матеріалами справи підтверджується той факт, що 25.12.2012 позивач надіслав відповідачу вимогу № 26/2-592-12 від 24.12.2012 про сплату заборгованості новому кредитору у розмірі 119970,71 грн.

Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків, заборгованість відповідача за договором від 30.09.2011 №1201200172-ТКЕ-ТЕ/11 становить 119970,71 грн. (зазначена заборгованість не заперечується відповідачем).

Викладене вище є підставою вважати обґрунтованою та доведеною заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 119970,71 грн. (доказів погашення якої відповідачем надано не було).

З наведеного вбачається, що місцевий суд дійшов вірного висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 119970,71 грн.

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності з частиною першою ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 4 статті 231 ГК України встановлюється, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Частиною 6 ст. 231 ГК України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6.2.2. договору у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Таким чином, сторонами було узгоджено нарахування пені за кожен день прострочення, що є більшим за строк у 6 місяців, визначений положеннями ч. 6 ст. 232 ГК України, та згідно з диспозицією цієї статті є допустимим.

В цій частині є необґрунтованими доводи апелянта щодо обмеження нарахування пені за договором строком у 6 місяців.

Позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 20704,97 грн. пені, нарахованої за період з 08.12.2011 року по 15.04.2013 року.

Місцевим господарським судом правомірно враховано, що відповідачем заявлено клопотання про застосування строків позовної давності з приводу стягнення пені, про що подано відповідну заяву.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно з ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог, про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане. (п. 4.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 10).

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач звернувся до суду з позовної заявою 01.08.2013 року (що підтверджує штемпель поштового відділення зв'язку на конверті), а відтак вимоги позивача про стягнення пені, нарахованої за період з 15.11.2011 по 31.07.2012, не підлягають задоволенню (враховуючи застосування позовної давності в 1 рік за заявою відповідача). В свою чергу, задоволенню підлягає пеня, яка була нарахована позивачем з 01.08.2012 по 15.04.2013.

Враховуючи, той факт, що договірне зобов'язання відповідача за червень 2012 року мало бути виконано до 07.07.2012 року (тобто строк позовної давності сплинув 08.07.2013 року), стягненню підлягає лише пеня, нарахована за зобов'язаннями липня та серпня 2012 року.

Так, договірне зобов'язання відповідача за липень 2012 року мало бути виконано до 07.08.2012 року, тому пеня підлягає нарахуванню з 08.08.2012р. по 15.04.2013р. (з врахуванням погодженої сторонами умови стосовно нарахування пені за кожен день прострочення виконання зобов'язання).

За розрахунком суду апеляційної інстанції, розмір пені за зобов'язання липня 2012 року становить 3024,96 грн., проте, враховуючи той факт, що у розрахунку ціни позову позивач просить стягнути пеню за зазначений період у розмірі 2218,76 грн., стягненню підлягає саме зазначена сума, яка була обмежена позивачем за власною ініціативою.

За розрахунком суду апеляційної інстанції, розмір пені за зобов'язання серпня 2012 року становить 2828,72 грн., проте, враховуючи той факт, що у розрахунку ціни позову позивач просить стягнути пеню за зазначений період у розмірі 2329,63 грн., стягненню підлягає саме зазначена сума, яка була обмежена позивачем за власною ініціативою.

Таким чином, загальний розмір пені, що підлягає стягненню складає 4548,39 грн. В решті задоволення позову в цій частині слід відмовити.

Крім того, позивач просив суд першої інстанції стягнути з відповідача 6901,05 грн. розміру 3% річних та 1747,64 втрат від інфляції, нарахованих за період з 08.12.2011 по 15.04.2013р.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції позивачем було подано новий розрахунок позову, який враховував те, що оплата мала здійснюватися у 3 етапи, як це визначено в п. 4.6 договору. Проте, новий розрахунок складений позивачем станом на 01.08.2013 року., а не на 15.04.2013 року (дату, станом на яку рахувалася ціна позову в суді першої інстанції), а також передбачає збільшення розміру штрафних санкцій та пені, тому не приймається судом апеляційної інстанції, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 101 ГПК України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд апеляційної інстанції перевірив розрахунок суми 3% річних, наданий позивачем, та дійшов висновку, що даний розрахунок про стягнення 3% річних у розмірі 6901,05 грн., за заявлені позивачем періоди - є вірним та обґрунтованим, а відтак вимога про стягнення зазначеної суми правомірно задоволена судом першої інстанції.

Стосовно заявленої суми інфляційних втрат, суд апеляційної інстанції зазначає, що розрахунок позивача є невірним в цій частині, оскільки вказані позивачем індекси інфляції за кожні окремі періоди є помилковими, оскільки в них не врахована дефляційна складова (дефляція, яка відбувалася під час договірних відносин).

При цьому, відповідно до Листа Верховного Суду України „Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 року № 62-97р, а також п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" від 17.07.2012 року № 01-06/928/2012 при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

З розрахунку, наданого позивачем, вбачається недотримання зазначеної вимоги при застосуванні індексу інфляції, крім того, за заявлені позивачем періоди неодноразово відбувалося нарахування суми інфляційних втрат на заборгованість, яка взагалі існувала менше 15 днів.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення інфляційних втрат.

Враховуючи викладене, рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2013р. у справі № 910/15046/13 підлягає частковому скасуванню на підставі п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України, з прийняттям нового рішення в частині стягнення пені та відмови в позові про стягнення інфляційних втрат. В частині стягнення суми основної заборгованості та суми 3% річних рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, апелянтом було сплачено 1495,00 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги згідно платіжного доручення № 2333 від 23.09.2013р. Тоді як, сума судового збору за подання даної апеляційної скарги, відповідно до Закону України «Про судовий збір» складає 860,25 грн. (мінімальний розмір за подання апеляційної скарги на вимогу майнового характеру).

Під час розгляду апеляційної скарги відповідачем було заявлено клопотання про повернення переплаченої суми судового збору, яке задовольняється судом.

Пункт 5.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 зазначає, що питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення, зокрема, зазначається в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на позивача в порядку ст. 49 ГПК України.

Стягнення судових витрат за розгляд справи в суді першої інстанції також підлягає перерозподілу, пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 32-34, 36, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Санаторний комплекс "Пуща-Озерна" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2013р. у справі № 910/15046/13 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2013р. у справі № 910/15046/13 в частині задоволення позову про стягнення інфляційних втрат, пені та розподілу судових витрат скасувати з прийняттям нового рішення в цій частині.

Стягнути з Державного підприємства "Санаторний комплекс "Пуща-Озерна" (04075, м. Київ, 14-лінія Пуща-Водиця, код 05907147) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код 20077720) 4548,39 грн. (чотири тисячі п'ятсот сорок вісім гривень 39 коп.), пені, 2628,40 грн. (дві тисячі шістсот двадцять вісім гривень 40 коп.) судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

У позові про стягнення з Державного підприємства "Санаторний комплекс "Пуща-Озерна" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 1747,64 грн. інфляційних втрат та 16156,58 грн. пені - відмовити.

3. В решті задоволення позову про стягнення з Державного підприємства "Санаторний комплекс "Пуща-Озерна" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" заборгованості у розмірі 119970,71 грн. (сто дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот сімдесят гривень 71 коп.), 3 % річних - 6901,05 грн. (шість тисяч дев'ятсот одна гривня 05 коп.), рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2013р. у справі № 910/15046/13 залишити без змін.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код 20077720) на користь Державного підприємства "Санаторний комплекс "Пуща-Озерна" (04075, м. Київ, 14-лінія Пуща-Водиця, код 05907147) 860,25 грн. (вісімсот шістдесят гривень 25 коп.) судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

5. Повернути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Санаторний комплекс "Пуща-Озерна" 634,75 грн. (шістсот тридцять чотири гривні 75 коп.) надмірно сплаченого судового збору згідно платіжного доручення № 2333 від 23.09.2013р. (оригінал якого знаходиться в матеріалах справи).

6. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

7. Матеріали справи № 910/15046/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Повний текст складено 27.01.2014р.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді О.М. Гаврилюк

Г.В. Корсакова