Рішення

від 24.01.2014 по справі 912/1968/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2014 рокуСправа № 912/1968/13 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Коротченко Л.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/1968/13

за позовом: приватного підприємства "Агроуспіх", м. Первомайськ Миколаївської області

до відповідача: сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія", смт. Вільшанка Кіровоградської області

про стягнення 389 983, 81грн.

Представники:

від позивача - Миронець О.М., директор;

від позивача - Стахєєв О.О., довіреність № б/н від 08.01.14 р.;

від відповідача - Глазков А.С., довіреність № 1422-10 від 26.12.13 р.,

Приватне підприємство "Агроуспіх" звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія" на користь позивача 267 745,32 грн. основного боргу, 71 593,52 грн. пені, 26 774,40 грн. штрафу , всього в розмірі 366 113,24 грн.

У судовому засіданні 08.01.14 р. позивачем подано заяву, якою фактично збільшено розмір пред'явлених до стягнення позовних вимог, та згідно якої позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 389 983,81 грн., з яких: 267 745,32 грн. - основна заборгованість, 79 223,32 грн. - пеня, 16 240,77 грн. - відсотки річних та 26 774,40 грн. - штраф (а.с. 58-60).

У судовому засіданні 24.01.14 р. позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог в частині пред'явлених до стягнення сум пені та 3% річних (а.с. 69-70). Проте, в ході судового розгляду справи представник позивача заявив, що не підтримує вимог, зазначених в цій заяві, а підтримує вимоги, викладені в заяві від 08.01.14 р. Крім того, позивач погоджується з розрахунком пені відповідача у розмірі 20 108,57 грн. Зазначену позицію представник позивача виклав письмово на тексті заяви від 24.01.14 р. (а.с. 70 - зворотній бік).

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи те, що збільшення розміру позовних вимог відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України належить до процесуальних прав позивача, а також враховуючи те, що дані вимоги отримані відповідачем, про що свідчить відповідна на заяві відмітка (а.с. 60), господарський суд приймає вказану заяву до розгляду та розглядає вимоги позивача в редакції заяви, поданої 08.01.14 р. (а.с. 58-60).

Згідно письмового відзиву на позов (а.с. 18 - 22) та відзиву на заяву про збільшення розміру позовних вимог від 08.01.14 р. (а.с. 67-68), відповідач вважає вимоги позивача необґрунтованими та заявленими з порушенням вимог матеріального та процесуального права з наступних підстав:

- позивачем не вжито заходів до судового врегулювання спору;

- згідно Статуту відповідача директор товариства має право приймати рішення про укладення правочинів на суму, що не перевищує 5 000,00 грн., тоді як позивачем поставлено товар на значно більшу суму та не надано до суду доказів наявності необхідного обсягу цивільної дієздатності підписанта від імені відповідача;

- при здійсненні розрахунку пені позивачем не враховано вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Крім того, відзив на позов містить клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, у зв'язку зі скрутним матеріальним становищем підприємства.

Згідно письмового відзиву на заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, відповідач вказує на порушення позивачем вимог чинного законодавства в частині ненадання доказів надіслання заяви від 08.01.14 р. на адресу відповідача та невиконання позивачем вимог щодо досудового врегулювання спору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд встановив наступне.

18.06.12 р. між приватним підприємством "Агроуспіх" (далі - Продавець) та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Вікторія" (далі - Покупець) укладено договір купівлі-продажу товарів № 29 (далі - Договір, а.с. 9-10).

Відповідно до умов Договору, Продавець зобов'язується передати, а Покупець зобов'язується прийняти та сплатити вартість засобів захисту рослин, насіннєвого матеріалу, мінеральних добрив, іменованих у подальшому товар, відповідно до умов даного Договору (п. 1.1. Договору).

Кількість і ціну товару погоджено сторонами у розділі 3 Договору.

Так, згідно п. 3.1. Договору, конкретний асортимент, кількість та ціна товару на кожну окрему партію зазначаються у додатках та/або накладних на передачу товару (видаткових), що є невід'ємною частиною цього Договору. У випадку виникнення розбіжностей щодо асортименту, кількості, якості та ціни товару, що визначені у додатках до Договору та накладних на передачу товару (видаткових), привілейоване значення будуть мати дані щодо асортименту, кількості та ціни товару, що визначені у накладних на передачу товару (видаткових). Ціна товару встановлена по домовленості сторін, а сторони визначили грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті - долар США. Оплата товару (виконання зобов'язання) передбачено у гривні, згідно розділу 4 цього Договору.

Пунктами 2.2. - 2.3. Договору визначено, що загальна сума Договору складається із суми вартості товару згідно всіх накладних на передачу товару (видаткових), підписаних у рамках цього Договору, що є його невід'ємною частиною; ціна товару включає доставку товару на склад Покупця, упаковку та маркування, якщо інше не буде встановлено у Додатках до цього Договору.

У відповідності до п.п. 4.1., 4.2., 4.6. Договору, на вартість товару, згідно всіх підписаних сторонами даного Договору накладних на передачу товару (видаткових), Продавець надає Покупцю товарний кредит, який повинен бути погашений Покупцем у строк до 01.10.12 р.; моментом фактичного відвантаження товару є дата, вказана у накладній на передачу товару (видатковій). Оплата, зроблена протягом зазначеного в п. 4.1. терміну, вважається своєчасною. При здійсненні Покупцем своєчасної оплати отриманого ним товару, відсотки за користування товарним кредитом не стягуються; оплата вартості товару та нарахованих процентів проводиться в гривнях.

Договір набирає сили з моменту підписання обома сторонами і діє до 31.12.12 р., а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором (п. 13.1. Договору).

Договір підписаний повноважними представниками Продавця та Покупця, скріплений круглими печатками підприємств.

Шляхом підписання Додатків № 1 та № 2 до Договору сторонами узгоджено поставку товару на загальну суму 194 883,30 грн. та на загальну суму 72 862,02 грн. відповідно (а.с. 11-12).

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки, правовідносини за якими регулюються параграфом 3 Глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до приписів ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме: видаткової накладної № РН-0000161 від 18.06.12 р. на суму 194 883,30 грн. та видаткової накладної № РН-0000173 від 31.07.12 р. на суму 72 862,02 грн., позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином та в повному обсязі, поставивши Покупцю товар на загальну суму 267 745,32 грн. (а.с.13-14).

Вказані вище видаткові накладні № РН-0000161 від 18.06.12 р. та № РН-0000173 від 31.07.12 р. містять відмітку про отримання товару відповідачем, а саме: підпис повноважного представника Покупця та відтиск печатки підприємства у графі "Отримав (ла)".

Відповідно до п. 5.1. Договору, право власності на товар переходить до Покупця в момент одержання ним товару, про що свідчить факт підписання накладної на передачу товару (видаткової).

Однак, відповідач свої зобов'язання за Договором належним чином не виконав, за отриманий товар не розрахувався.

Отже, сума основної заборгованості відповідача за отриманий товар перед позивачем становить 267 745,32 грн. грн.(194883,30 грн. + 72862,02 грн.= 267 745,32 грн.).

Зазначену заборгованість відповідач не сплатив, в зв'язку чим позивач звернувся до господарського суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Відповідач, позовні вимоги заперечив, вказуючи на те, що позивач не вжив заходів досудового врегулювання спору та не надав відповідачу можливості виконати своє зобов'язання за Договором в добровільному порядку. Невжиття позивачем заходів досудового врегулювання спору, на думку відповідача, є підставою для відмови господарським судом у прийнятті до розгляду поданої позивачем заяви про збільшення розміру позовних вимог; згідно Статуту відповідача від 12.07.12 р., директор товариства має право приймати рішення про укладення правочинів на суму, що не перевищує 5 000,00 грн., тоді як позивачем поставлено товар на значно більшу суму; позивачем не надано до суду доказів того, що зборами учасників товариства було надано згоду на укладення Договору та Додатків до нього, як не надано і довіреності на особу, яка отримала товар за Договором; при здійсненні розрахунку пені позивачем не враховано вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, на підтвердження чого відповідачем здійснено та надано до суду власний контррозрахунок пені на суму 20 108,57 грн.; всупереч вимогам ст. 56, 57 Господарського процесуального кодексу України, позивачем не надано до суду доказів направлення заяви про збільшення розміру позовних вимог на адресу відповідача.

З приводу заперечень відповідача, викладених у письмових відзивах на позов, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторони застосовують заходи досудового врегулювання господарського спору за домовленістю між собою.

Згідно п. 11.1. Договору, всі розбіжності, що виникають у зв'язку з даним Договором, вирішуються за допомогою переговорів між сторонами.

У той же час сторони погодили, що застосування заходів досудового врегулювання спору є правом, а не обов'язком сторін і застосовується на власний розсуд кожної із них.

Більше того, право кожного на судовий захист встановлено Конституцією України та не може бути жодним чином порушене чи обмежене.

З огляду на викладене, звернення позивача з даним позовом безпосередньо до господарського суду є законним способом захисту його порушених прав та інтересів. Зазначене в повній мірі стосується і подання позивачем до суду заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Заперечення відповідача про відсутність в матеріалах справи доказів наявності у особи, що підписувала Договір та Додатки до нього з боку відповідача необхідного обсягу цивільної дієздатності, господарський суд вважає безпідставними та необґрунтованими, з огляду на те, що відповідач у запереченнях посилається на положення Статуту відповідача, вказуючи при цьому на обмеження повноважень директора товариства на укладення договорів на суму більше 5 000,00 грн., однак відповідач в супереч вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не надав суду належних доказів на підтвердження своїх доводів, а саме Статут відповідача, що діяв на час укладення Договору (18.06.12 р.), редакція Статуту відповідача, наданого останнім до суду, затверджена та зареєстрована 12.07.12 р., тобто вже після укладення сторонами Договору (а.с. 48-57).

Підписавши Договір сторони погодили всі його умови, набули певних прав та обов'язків, зокрема, праву Продавця вимагати від Покупця виконання певних дій кореспондує обов'язок Покупця сплатити гроші на користь Продавця.

Посилаючись в обґрунтування своїх заперечень на положення ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, відповідачем, всупереч вимогам ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, не надано до суду доказів визнання Договору недійсним у встановленому законом порядку.

Згідно ст. 204 Господарського процесуального кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Таким чином, у відповідності до вимог ст.ст. 204, 629 Цивільного кодексу України, укладений між сторонами Договір є правомірним та обов'язковим для виконання сторонами.

Посилаючись на п. 4.11. Договору, відповідач вказує також на те, що позивачем не надано до суду довіреності на особу, яка отримала товар за Договором.

Разом з цим, вказаним пунктом Договору обов'язок надати Продавцю доручення на право отримання товарно-матеріальних цінностей покладений саме на Покупця і відсутність вказаного документу є наслідком порушення Покупцем взятих на себе зобов'язань. При цьому у наданих до суду відзиві та запереченнях відповідач підтверджує факт отримання від позивача товару за накладними, зазначеними у позові на суму 267 745,32 грн.

У своїй сукупності доводи відповідача ніяким чином не спростовують фактичні обставини, що викладені позивачем у позові та на встановлені господарським судом в ході судового розгляду справи.

Як на підставу своїх заперечень відповідач також посилається на відсутність в матеріалах справи доказів направлення на адресу відповідача заяви про збільшення розміру позовних вимог від 08.01.14 р.

Однак, вказане твердження відповідача спростовується написом повноважної особи відповідача: "Копію заяви отримав представник СТОВ "Вікторія" 08.01.14 р. Глазков А.С." на останній сторінці тексту заяви про збільшення розміру позовних вимог від 08.01.14 р., що міститься в матеріалах справи (а. с.60).

Варто відзначити, що отримання відповідачем заяви про збільшення розміру позовних вимог у судовому засіданні 08.01.14 р. не порушує процесуальних прав відповідача, передбачених ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, оскільки господарським судом було відкладено розгляд справи та надано можливість відповідачу підготувати і подати до суду заперечення та докази на їх підтвердження по суті поданої позивачем заяви.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Доказів сплати заборгованості в сумі 267 745,32 грн. відповідачем до суду не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні.

За вказаних обставин, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу за отриманий товар в сумі 267 745,32 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 79 223,32 грн., штраф в розмірі 26 774,40 грн. та 3% річних в розмірі 16 240,77 грн.

У відповідності до приписів ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2. Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати товару згідно умов даного Договору, Покупець зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

Відповідач не погодився з розрахунком пені в розмірі 79 223,32 грн. стверджуючи, що при здійсненні відповідного нарахування позивачем не враховано вимоги ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, вказує відповідач, позивач мав право нараховувати пеню протягом шести місяців починаючи з 02.10.12 р. і закінчуючи 02.04.13 р. В результаті здійсненого відповідачем контррозрахунку сума пені склала 20 108,57 грн. (а.с. 20).

Представник позивача погодився із доводами відповідача в цій частині, про що зазначив на тексті заяви від 24.01.14 р. та вказав, що стягненню з відповідача підлягає пеня в сумі 20 108,57 грн. (а.с. 70).

Однак, згідно здійсненого господарським судом контрольного розрахунку сума пені, нараховану на суму основного боргу 267 745,32 грн., за порушення визначеного п.п. 4.1., 4.2. Договору строку оплати товару, за період з 02.04.12 р. по 02.04.13 р. (включно) та з врахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України становить 20 080,90 грн., а тому саме така сума нарахованої пені підлягає стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, позовна вимога про стягнення з відповідача пені підлягає частковому задоволенню. В решті вимог про стягнення пені позивачу слід відмовити.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно п. 7.3. Договору, у випадку неналежного виконання Покупцем зобов'язань згідно умов даного Договору, Покупець зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 10% від суми неоплаченого товару.

Розрахунок штрафу в розмірі 26 774,40 грн. є обґрунтованим та відповідає фактичним обставинам справи, а тому підлягає стягненню з відповідача в повному обсязі.

Відповідно до письмового відзиву на позов, відповідач просить зменшити пред'явлені до стягнення з відповідача суми пені та штрафу.

Так, відповідач стверджує та просить суд врахувати, що позивач, умисно не надсилаючи претензії відповідачу, таким чином призвів до збільшення розміру штрафних санкцій; заявлені позивачем до стягнення штрафні санкції є надмірно великими; крім позивача у відповідача наявна кредиторська заборгованість і перед іншими господарюючими суб'єктами, а тому підприємство відповідача знаходиться у тяжкому фінансовому становищі.

Розглянувши заявлене відповідачем клопотання про зменшення розміру пред'явлених до стягнення пені та штрафу, господарський суд дійшов наступних висновків.

Статтею 83 Господарського процесуального кодексу України господарському суду надано право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до положень пп. 3.17.4. п. 3.17 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 р. № 18 (зі змінами та доповненнями), вирішуючи питання про зменшення неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення зобов'язання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При розгляді поданого відповідачем клопотання, господарським судом враховано тривалий період прострочення виконання відповідачем зобов'язання за Договором та відсутність жодної проплати, спрямованої хоча б на часткове погашення заборгованості.

Відповідно до змісту ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Наявність кредиторської заборгованості відповідача перед іншими господарюючими суб'єктами (а.с. 23-44) свідчить лише про безвідповідальне ставлення відповідача до взятих на себе господарських зобов'язань та не є винятковою обставиною в розумінні чинного законодавства.

Присуджені господарським судом до стягнення з відповідача суми пені та штрафу складають лише 17% від суми основного зобов'язання за Договором та, всупереч твердженню відповідача, не є надмірно великими.

Крім того, господарським судом враховано інтереси іншої сторони у зобов'язанні - позивача у справі, оскільки невиконання відповідачем своїх зобов'язань негативно позначилось на виробничо - господарській діяльності останнього.

Виходячи з вимог чинного законодавства та фактичних обставин справи, господарський суд не вбачає підстав для зменшення пред'явлених до стягнення з відповідача сум пені та штрафу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який построчив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з наданого розрахунку 3% річних в сумі 16 240,77 грн. (а.с. 60), нарахування відсотків здійснювалось позивачем за період з 01.01.12 р. по 08.01.14 р., що не відповідає умовам Договору та фактичним обставинам справи.

Так, фактичні обставини справи, а також умови Договору (п.п. 4.1., 4.2.) свідчать, що 3% річних мають нараховуватися за період з 02.10.12 р. по 08.01.14 р. та складають, у зв'язку з викладеним, 10 211,00 грн.

Отже, вимога про стягнення з відповідача 3% річних підлягає частковому задоволенню в сумі 10 211,00 грн. В решті вимог про стягнення 3% річних позивачу слід в позові відмовити.

Враховуючи наведене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 324 811,62 грн.

В іншій частині вимоги позивача є безпідставними, а тому такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 22, 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія" (26600, смт. Вільшанка, вул. Колгоспна, 5, код 03756454, р/р 2604414688 АТ "Райфайзенбанк Аваль" у м. Києві, МФО 380805) на користь приватного підприємства "Агроуспіх" (55200, м. Первомайськ, Миколаївська область, вул. Червонофлотська, 66/2, р/р 26006000065585 в ПАТ АБ "Укрсоцбанк", МФО 300023, код 35964855) заборгованість в сумі 324 811,62 грн., з яких: 267 745, 32 грн. - основний борг; 10 211, 00 грн. - 3 % річних, 20 080,90 грн. - пеня; 26 774,40 грн. - штраф, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 6 496,22 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.

Повне рішення складено 29.01.2014 р.

Суддя Л. С. Коротченко