Постанова

від 13.05.2014 по справі 912/1968/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2014 року Справа № 912/1968/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кузнецової І.Л. (доповідача),

суддів: Герасименко І.М., Сизько І.А.,

секретар судового засідання : Мацекос І.М.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з"явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином;

від відповідача: Глазков А.С. представник, довіреність № 1422 від 26.12.13,

розглянувши апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія" на рішення господарського суду Кіровоградської області від 24.01.2014 року у справі №912/1968/13

за позовом приватного підприємства "Агроуспіх", м. Первомайськ Миколаївської області

до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія", смт. Вільшанка Кіровоградської області

про стягнення 389 983грн.81 коп.

ВСТАНОВИВ:

- рішенням господарського суду Кіровоградської області від 24.01.2014р. у справі №912/1968/13 (суддя Коротченко Н.С.) позов приватного підприємства (далі-ПП)"Агроуспіх" задоволено частково , з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю (далі - СТОВ) "Вікторія" на користь позивача стягнуто 267745грн.32коп. основного боргу, 10211грн. трьох процентів річних, 20080грн.90коп. пені та 26774грн.40коп. штрафу, в решті в позові відмовлено;

- приймаючи рішення, господарський суд виходив з обставин невиконання відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу №29 від 18.06.2012р. в частині повної та своєчасної оплати за отриманий товар, а також щодо наявності у позивача права нараховувати пеню за прострочку в оплаті виключно протягом шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконаним відповідачем та невідповідності нарахування позивачем трьох процентів річних умовам договору і фактичним обставинам справи, що слугувало підставою для часткової відмови в задоволенні позову;

- при цьому заперечення відповідача були визнані господарським судом необґрунтованими, оскільки в договорі купівлі-продажу умови по застосуванню заходів досудового врегулювання спору визначені як право, а не обов'язок сторін, відповідачем не надано суду Статут товариства, який діяв на час укладення договору з обсягом повноважень директора останнього, а обставини, наведені відповідачем в клопотанні про зменшення розміру пред'явлених до стягнення пені та штрафу не є винятковими в розумінні чинного законодавства;

- не погодившись з прийнятим рішенням, СТОВ"Вікторія" подало апеляційну скаргу, в якій з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права просить це рішення скасувати в частині задоволення позовних вимог по стягненню трьох процентів річних, пені та штрафу;

- у поданій скарзі йдеться про те, що в процесі розгляду господарським судом клопотання відповідача по зменшенню розміру штрафних санкцій не ставилося питання про розмір збитків, понесених позивачем, про відсутність в матеріалах справи доказів негативного впливу невиконання відповідачем своїх зобов'язань на виробничо-господарську діяльність позивача, як зазначалося господарським судом, про те, що, при умові факту звернення позивача до суду без спроби мирного врегулювання суперечностей, позовні вимоги по стягненню штрафних санкцій задоволенню не підлягають внаслідок скрутного фінансового стану товариства, про подання позивачем заяви про збільшення суми позовних вимог з порушенням вимог, встановлених ст.57 Господарського процесуального кодексу України, які полягають в тому, що до вказаної заяви не були прикладені докази її направлення стороні по справі, що надає підстави для відхилення цієї заяви, а також про недотримання позивачем порядку досудового врегулювання спору при її поданні до господарського суду;

- позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, його представник в судовому засіданні 24.04.2014р. проти апеляційної скарги заперечує, посилаючись обґрунтованість рішення господарського суду;

- в порядку, встановленому ст.77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошувалася перерва до 13.05.2014р.;

- 13.05.2014р. представник позивача в судове засідання не з'явився, про час і місце засідання позивач повідомлений належним чином

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, у тому числі і в попередньому судовому засіданні, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.06.2012р. ПП"Агроуспіх" (продавцем) та СТОВ"Вікторія"(покупцем) укладено договір купівлі-продажу №29, на підставі якого продавець зобов'язався передати, а покупець - прийняти та оплатити вартість засобів захисту рослин, насіннєвого матеріалу, мінеральних добрив, іменованих в подальшому "товар".

Відповідно до п.3.1 договору конкретний асортимент, кількість та ціна товару на кожну окрему партію зазначаються у додатках та/або накладних на передачу товару.

П.4.1 договору передбачено, що на вартість товару згідно з усіма підписаними сторонами накладними продавець надає покупцю товарний кредит, який повинен бути погашений покупцем у строк до 01.10.2012р..

П.7.2 договору передбачена відповідальність покупця за несвоєчасну оплату товару у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожен день прострочення.

Згідно з п.7.3 договору у випадку неналежного виконання покупцем зобов'язань за договором покупець зобов'язаний також сплатити штраф в розмірі 10 процентів від суми неоплаченого товару.

Найменування, кількість, ціна та загальна вартість товару, який підлягав поставці узгоджені сторонами в додатках №№1, 2 до договору (а.с.11, 12).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар загальною вартістю 267745грн.32коп., що підтверджується представленими в матеріалах справи видатковими накладними №РН-0000161 від 18.06.2012р. та №РН-0000173 від 31.07.2012р..

В установлені договором строки відповідач вартість отриманого товару не оплатив.

Станом на момент звернення з позовом (26.11.2013р.) заборгованість по оплаті складає 267745грн.32коп.

За період з 01.01.2012р. по 20.10.2013р. на вказану суму заборгованості позивачем нарахована пеня в сумі 71593грн.52коп. та штраф в розмірі 10 процентів від суми неоплаченого товару, що складає 26774грн.40коп.

В процесі розгляду справи позивач звернувся з заявою про збільшення розміру позовних вимог від 08.01.2014р., в якій просив суд стягнути з відповідача основний борг в сумі 267745грн.32коп., пеню в сумі 79223грн.32коп., розраховану за період з 01.01.2012р. по 08.01.2014р., три проценти річних в сумі 16240грн.77коп. за цей же період та штраф в сумі 26774грн.40коп., всього 389983грн.81коп.

Копія заяви отримана представником відповідача 08.01.2014р., про що свідчить відповідний напис на останній її сторінці (а.с.60).

24.01.2014р. позивач звернувся до суду з заявою про уточнення позовних вимог в частині пред'явлених до стягнення пені та трьох процентів річних (а.с.69-70). Загальна сума стягнення за повторно поданою заявою дорівнює 331221грн.16коп.

Проте, на тексті заяви містяться зауваження представника позивача про те, що він не підтримує вимог в ній зазначених, підтримує вимоги, уточнені в заяві від 08.01.2014р., одночасно погоджуючись з розрахунком пені на суму 20108грн.57коп., виконаним відповідачем на підставі положень ст.232 Господарського кодексу України.

Ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ст.611 названого Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.2 ст.625 Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За приписами ст.629 Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Щодо досліджуваної справи, то з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, а саме: порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу №29 від 18.06.2012р. в частині повної та своєчасної оплати вартості отриманого товару і ненадання ним доказів, які б спростували таке порушення, господарським судом зроблено правильний висновок про визнання позовних вимог обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 267745грн.32коп., пені в сумі 20080грн.90коп., штрафу в сумі 26774грн.40коп. і трьох процентів річних в сумі 10211грн..

Одночасно колегія суддів погоджується з частковою відмовою господарського суду в задоволенні решти позову, з урахуванням заяви від 08.01.2014р., у зв'язку з перерахунком пред'явленої до стягнення суми пені, обчисленої виходячи зі строків оплати товару, встановлених договором і вимог ч.6 ст.232 Господарського кодексу України та суми трьох процентів річних також відповідно до умов договору.

З огляду на викладене підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні.

Доводи скаржника стосовно відсутності підстав для стягнення з нього штрафних санкцій внаслідок скрутного фінансового стану та наявності того факту, що позивач звернувся до суду без спроби мирного врегулювання суперечностей визнані колегією суддів необґрунтованими.

Так, відповідно до ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому істотне значення можуть мати обставини, які стосуються ступеню виконання зобов'язання, причин невиконання або неналежного виконання, незначного прострочення у виконанні зобов'язання, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків тощо.

У даному випадку, при залишенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій без задоволення господарський суд цілком вірно врахував тривалий період прострочення ним виконання зобов'язань за договором та відсутність вчинення жодних дій з погашення заборгованості.

Наявність же кредиторської заборгованості перед іншими суб'єктами господарювання не є тією винятковою обставиною, яка відповідно до чинного законодавства може слугувати підставою для зменшення розміру штрафних санкцій.

Також, відповідно до ч.1 ст.5 Господарського процесуального кодексу України сторони застосовують заходи досудового врегулювання господарського спору за домовленістю сторін.

П.11.1 укладеного сторонами по даній справі договору передбачено, що всі розбіжності, які виникають у зв'язку з цим договором вирішуються за допомогою переговорів між сторонами. Застосування заходів досудового врегулювання спору є правом, а не обов'язком сторін і застосовується на власний розсуд кожної із них.

Крім того , згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002р. у справі №1-2/2002 №15-рп/2001 обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.

Посилання на порушення позивачем вимог п.2 ст.57 Господарського процесуального кодексу України в частині ненадання доказів направлення скаржнику копії заяви про збільшення розміру позовних вимог є безпідставними.

В розумінні вказаної норми підтвердженням відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів можуть бути поштові квитанції, розписка в одержанні та інші документи, що підтверджують відповідне відправлення.

Як зазначено вище, на останній сторінці вказаної заяви міститься напис представника СТОВ"Вікторія" про отримання копії останньої 08.01.2014р..

Слід зазначити, що положення ч.2 ст.57 Господарського процесуального кодексу України не встановлюють конкретних вимог до форми та виду документів, які подаються до господарського суду як докази направлення копії заяви про збільшення позовних вимог відповідачам по справах та порядку направлення цих документів.

Таким чином, напис представника відповідача на останній сторінці заяви про збільшення розміру позовних вимог слід вважати належним доказом направлення йому копії цієї заяви.

Заперечення СТОВ"Вікторія", викладені у відзиві на позовну заяву про відсутність у директора товариства повноважень по укладенню договору купівлі-продажу №29 від 18.06.2012р. та про ненадання позивачем довіреності на особу, яка отримала товар за договором правильно не прийняті до уваги господарським судом.

Ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В установленому порядку обставини щодо відсутності повноважень директора товариства по укладанню договору купівлі-продажу відповідачем не доведені, належні докази в обґрунтування цих обставин не надані.

Згідно з абз.3 п.13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. N99, при централізовано-кільцевих перевезеннях цінностей підприємствам їх відпуск постачальниками може здійснюватися без довіреності, якщо одержувач цінностей за підписом керівника і головного бухгалтера підприємства або інших осіб, які уповноважені підписувати довіреності, повідомив постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей.

Наявні в матеріалах справи копії накладених №РН-0000161 від 18.06.2012р. та №РН-0000173 від 31.07.2012р. містять печатку СТОВ"Вікторія", якою завірені підписи осіб, отримавших товар.

Керуючись ст.ст. 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

- рішення господарського суду Кіровоградської області від 24.01.2014р. у справі №912/1968/13 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення

Головуючий І.Л.Кузнецова

Суддя І.М.Герасименко

Суддя І.А.Сизько

Повна постанова складена 16.05.2014р.