Рішення

від 27.01.2014 по справі 27/274

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 27/274 27.01.14

За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація-103 Голосіївського

району»

про стягнення 50 792,25 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники сторін:

від позивача : Гаркавенко С.В. - дов. № 91/2013/11/28-3 від 28.11.2013 р.

від відповідача : Притула Г.Ю. - дов. № б/н від 03.01.2014 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» до Комунального підприємства «ЖЕО-103» Голосіївської районної у м. Києві ради про стягнення 43 843,25 грн. основного боргу, 5 174,77 грн. інфляційної складової боргу та 1774,23 грн. трьох відсотків річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 540413 від 01.10.05 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді за період з 01.11.09 р. до 01.09.11 р.

Ухвалою суду від 13.10.11 р. (суддя Дідиченко М.А.) порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 07.11.11 р., зобов'язано сторін надати певні документи.

Ухвалою суду від 07.11.11 р., у звязку з неявкою сторін у призначене судове засідання та невиконання ними умов ухвали про порушення провадження у справі було відкладено розгляд даної справи на 28.11.11 р. та повторно зобовязано сторін виконати вимоги ухвали суду від 13.10.11 р.

Ухвалою суду від 28.11.11 р., керуючись ст. ст. 79, 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва зупинив провадження у справі № 27/274 до вирішення іншої пов'язаної з нею справи № К/9991/16763/11, яка знаходиться в провадженні Вищого адміністративного суду України; зобов'язав сторін повідомити суду про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у даній справі.

Згідно з розпорядженням керівника апарату Господарського суду м. Києва від 13.07.12 р. № 04-1/694, у зв'язку з обранням відповідно до постанови Верховної Ради України від 05.07.12 р. судді Дідиченко М.А. на посаду судді Київського апеляційного господарського суду, у відповідності до п. 3.1.11 Положення про автоматизовану систему документообігу суду було призначено повторний автоматичний розподіл справи № 27/274.

В результаті вищевказаного повторного автоматичного розподілу справу № 27/274 передано судді Гавриловській І.О.

За інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень стало відомо, що постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 10.12.2010 року у справі № 2а-1888/10 за позовом ОСОБА_3 до виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київського міського голови Черновецького Леоніда Михайловича, треті особи: Акціонерна енергопостачальна компанія «Київнерго», Відкрите акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал», Закрите акціонерне товариство «Екостандарт», Національна комісія регулювання електроенергетики України, ОСОБА_5, про визнання дій неправомірними, визнання розпоряджень незаконними і нечинними з моменту прийняття, розпорядження Київського міського голови Черновецького Леоніда Михайловича № 1332, № 1333 та № 1335 від 30.11.2009 року, № 191 від 30.03.2010 року та № 392 від 31.05.2010 року щодо тарифів, було визнано незаконними та нечинними з моменту прийняття.

При цьому, Вищим адміністративним судом України відкрито касаційне провадження з перегляду постанови Шевченківського районного суду м Києва від 10.12.2010 року у справі № 2а-1888/10, про що свідчить ухвала Вищого адміністративного суду України від 30.03.2011 року у справі № К/9991/16751/11.

З метою забезпечення повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, суддя Гавриловська І.О. направила запит до Вищого адміністративного суду України з проханням надати інформацію та копії відповідних процесуальних документів щодо результатів розгляду справи № К/9991/16763/11.

07.09.12 р. та 06.12.12 р. Вищим адміністративним судом України надіслано господарському суду м. Києва копію ухвали ВАСУ від 30.03.11 р. № К/9991/16763/11 та відповідь за вищезазначений запит, в якому повідомлялось, що станом на час надання відповіді справа № 2ф-1888/10 надійшла до ВАСУ і до касаційного розгляду не призначена.

Викладене дає підстави для висновку про те, що тривалість судового провадження у даній справі не задовольняє вимогу п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 року, ратифікованої Україною у 1997 року, щодо розумного строку як складового елементу права на справедливий судовий розгляд (аналогічна правова позиція викладена в постанові Київського апеляційного господарського суду від 06.11.13 р. у справі № 48/10).

За таких обставин, наразі відсутнє будь-яке процесуальне рішення про визнання нечинними та протиправними розпоряджень КМДА щодо введення в дію тарифів, які застосовано ПАТ «Київенерго» у спірному періоді.

Враховуючи наведене, керуючись ч. 3 ст. 79, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, оскільки сплинув тривалий час з моменту направлення вищевказаного запиту і надходження відповіді на нього, з метою дотримання розумних строків розгляду справи № 27/274, суддя Гавриловська І.О. прийняла до свого провадження справу № 27/274, поновила провадження у даній справі, призначила її розгляд на 13.01.14 р. та зобов'язала сторін у справі надати інформацію та копії відповідних процесуальних документів щодо результатів розгляду адміністративної справи № К/9991/16751/11.

Представник позивача в судовому засіданні 13.01.14 р. надав суду заяву про зміну найменування з підтверджуючими документами та довідку про надходження коштів від відповідача за спожиту теплову енергію, які залучені до матеріалів справи; підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 13.01.14 р. не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, вимог ухвали суду від 19.12.13 р. не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою від 13.01.2014 р. розгляд справи було відкладено на 27.01.2014 р. у зв'язку з неявкою представника відповідача у призначене судове засідання та невиконанням ним вимог ухвали суду.

У судовому засіданні 27.01.2014 р. представник відповідача подав клопотання про розстрочку виконання рішення суду строком на 1 рік.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

У судовому засіданні 27.01.2014 р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", яку було перейменовано на Публічне акціонерне товариство "Київенерго", (постачальник) та Комунальним підприємством «ЖЕО-103» Голосіївської районної у місті Києві ради, яке було перейменовано на Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна організація-103 Голосіївського району», (споживач) був укладений договір № 540413 від 01.10.2005 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених у даному договорі.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Пунктом 2.1 договору № 540413 від 01.10.2005 р. визначено, що при виконанні умов даного договору, а також при вирішенні всіх питань, що необумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією (КМДА), чинним законодавством України, правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії.

Згідно з п. 2.2.1 договору № 540413 від 01.10.2005 р., постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем (додатки 3, 4) для потреб опалення - в період опалювального сезону; для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року, згідно з заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1 до даного договору.

Відповідно до п. 2.3.1 вищезазначеного договору, споживач зобов'язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно оплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2 до цього договору.

Пунктом 2 додатку № 2 до договору № 540413 від 01.10.2005 р. визначено, що у разі встановлення у споживача будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії - кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається відповідно до показників цих приладів, встановлених на межі балансової належності (додатки 3,4).

Згідно з п. 3 додатку № 2 до договору № 540413 від 01.10.2005 р., у разі встановлення будинкових приладів обліку теплової енергії споживача не на межі балансової належності, до обсягів теплової енергії, визначених цими приладами обліку, споживачем додаються теплові витрати на дільниці тепломережі з межі поділу балансової належності до місця встановлення приладів обліку згідно з п. 1.3. додатку 1.

Відповідно до п. п. 4. і 5. додатку № 2 до договору № 540413 від 01.10.2005 р., дата зняття споживачем показників будинкових приладів обліку - по 25 число поточного місяця; споживач, що має будинкові прилади обліку, щомісячно надає постачальнику звіт по фактичному споживанню теплової енергії в МВРТ-5 - не пізніше 28 числа поточного місяця.

Згідно з п. 7 додатку № 2 до договору № 540413 від 01.10.2005 р., у випадку підключення декількох споживачів без будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії до центрального теплового пункту (ЦТП) - від загального споживання теплової енергії, визначеної за комерційними приладами обліку встановленими на ЦТП, віднімаються обсяги споживання теплової енергії, визначені по будинкових комерційних приладах обліку споживачів, а залишок обсягу спожитої теплової енергії розподіляється між споживачами без будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії пропорційно до їх договірних навантажень.

Пунктом 8 додатку № 2 до договору № 540413 від 01.10.2005 р. визначено, що у разі відсутності у споживача будинкових комерційних приладів обліку, кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається:

- на опалення - як множення кількості годин споживання теплової енергії за місяць на величину годинного теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія;

- на гаряче водопостачання - як множення кількості діб споживання за місяць на величину добового теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія.

Відповідно до п. 9 додатку № 2 до договору № 540413 від 01.10.2005 р., споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в МВРТ-5 за адресою: м. Київ, вул. Товарну, 1 оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Згідно з п. 10 додатку № 2 до договору № 540413 від 01.10.2005 р., споживач щомісячно:

- забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА;

- до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Позивач в обґрунтування позовних вимог надав суду копії облікових карток відповідача за період з листопада 2009 р. до серпня 2011 р. та довідку про надходження коштів від Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація-103 Голосіївського району» за договором № 540413 від 01.10.2005 р. за період з червня 2009 р по серпень 2011 р.

Загальна сума спожитої відповідачем теплової енергії за період з 01.11.09 р. до 01.09.11 р. становила 220 723,95 грн.

Позивач пояснив суду, що ним були належним чином виконані зобов'язання за договором № 540413 від 01.10.2005 р., тоді як відповідач свої зобов'язання щодо оплати за спожиту теплову енергію виконав частково на суму 176 880,70 грн., у зв'язку з чим станом на 01.09.11 р. у нього виникла заборгованість у розмірі 43 843,25 грн.

За таких обставин ПАТ "Київенерго" звернулось до господарського суду м. Києва з даним позовом до Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація-103 Голосіївського району» про стягнення 43 843,25 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 5 174,77 грн. інфляційної складової боргу та 1 774,23 грн. трьох відсотків річнихі у зв'язку з неналежним виконанням за період з 01.11.09 р. до 01.09.11 р. відповідачем зобов'язань за договором № 540413 від 01.10.2005 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді та додатками до нього.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих суду доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, зауважень щодо відпуску теплової енергії від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений договором № 540413 від 01.10.2005 р. та додатками до нього строк оплату за спожиту теплову енергію здійснив не повністю.

Також господарський суд відзначає, що за спірний період, у відповідності до письмових пояснень Київської міської адміністрації, розрахунок вартості спожитої теплової енергії розрахований позивачем за чинними тарифами, встановленими нормативно-правовими актами (розпорядженнями) КМДА та НКРЕ.

Відповідно до вимог частини 6 статті 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

У зв'язку з вирішенням судовими інстанціями питання щодо чинності тарифів, за якими нараховувалась відповідачу вартість спожитої теплової енергії, провадження у справі № 37/274 зупинялось.

На теперішній час не надано суду жодного процесуального судового документу, згідно з яким визнано вищевказані тарифи нечинними.

Крім того, постановою Верховного Суду України від 28.11.11 р. не встановлено нечинність тарифів.

Таким чином, на сьогодні, відсутні підстави визнавати, що позивачем для розрахунку заборгованості відповідача за спожиту теплову енергію застосовувались нечинні тарифи.

У судовому засіданні 13.01.2014 р. представник позивача надав суду довідку про надходження коштів за спожиту від ПАТ "Київенерго" теплову енергію, з якої вбачається, що станом на день розгляду справи в суді у відповідача існує заборгованість за договором № 540413 від 01.10.2005 р. за період з 01.11.09 р. по 01.09.11 р. у розмірі 35 217,53 грн.

Судом було встановлено, що основний борг у розмірі 8 625,72 грн. за спожиту теплову енергію за договором № 540413 від 01.10.2005 р. за період з 01.11.09 р. до 01.09.11 р. було погашено відповідачем до звернення позивача з даним позовом до суду, тобто, до 11.10.2011 р.

Таким чином, господарський суд визнає вимоги позивача в частині стягнення з відповідача частини заборгованості у розмірі 8 625,72 грн. такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення 35 217,53 грн. основного боргу, то позов Публічного акціонерного товариства "Київенерго" щодо стягнення з Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація-103 Голосіївського району» суми основного боргу за договором № 540413 від 01.10.2005 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді та додатками до нього у розмірі 35 217,53 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" просить суд також стягнути з відповідача 5 174,77 грн. інфляційної складової боргу та 1 774,23 грн. трьох відсотків річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 540413 від 01.10.2005 р. та додатками до нього.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця - червня.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Враховуючи наведене, вірним є період нарахування інфляційних збитків за період з грудня 2009 р. до вересня 2011 р. без виключення місяців, у яких індекс інфляції менший одиниці.

Дослідивши розрахунок, наданий позивачем, суд встановив, що у ньому помилково позивач не врахував зменшення інфляційних збитків, що пов'язані із встановленням рівня інфляції у квітні 2010 р. на рівні 99,7 %, у травні 2010 р. на рівні 99,4 %, у червні 2010 р. на рівні 99,6 %, у липні 2010 р. на рівні 99,8 %, у липні 2011 р. на рівні 98,7 %, у серпні 2011 р. на рівні 99,6 %.

Враховуючи наведене, матеріальні втрати позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за визначений позивачем період є меншими, ніж заявлені ПАТ "Київенерго".

У зв'язку з вищенаведеним, судом було виконано власний розрахунок інфляційних нарахувань, у відповідності до якого стягненню з Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація-103 Голосіївського району» за період з грудня 2009 р. до вересня 2001 р. підлягають 3 805,48 грн. інфляційних нарахувань.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором № 540413 від 01.10.2005 р., то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 3 805,48 грн. інфляційної складової боргу за період з грудня 2009 року до вересня 2011 року.

Також, оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором № 540413 від 01.10.2005 р., то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 1 774,23 грн. трьох відсотків річних за період з грудня 2009 р. до вересня 2011 р.

Представник відповідача в судовому засіданні 27.01.14 р. подав заяву про розстрочку виконання рішення у даній справі на один рік.

Відповідно до пункту 6 статті 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне використати право, надане суду пунктом 6 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, задовольнити клопотання відповідача та розстрочити виконання рішення на 6 місяців.

Розстрочуючи виконання рішення, суд приймає до уваги часткову оплату суми основного боргу, а також ті умови та обставини, що при застосуванні пункту 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України щодо розстрочення виконання рішення № 27/274 від 27.01.14 р., виконання вказаного рішення є більш вірогідним і є підстави вважати, що відповідач вчинить заходи щодо його належного і своєчасного виконання.

Таким чином, позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго» до Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація-103 Голосіївського району» підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 614, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 275 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, п. 1-1 ст. 80, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги до Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація-103 Голосіївського району» задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація-103 Голосіївського району» (03040, м. Київ, вул. Деміївська, буд. 33, код ЄДРПОУ 263853160 на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 35 217 (тридцять п'ять тисяч двісті сімнадцять) грн. 53 коп. основного боргу, 3 805 (три тисячі вісімсот п'ять) грн. 48 коп. інфляційних нарахувань, 1 774 (одна тисяча сімсот сімдесят чотири) грн. 23 коп. трьох відсотків річних, 407 (чотириста сім) грн. 97 коп. витрат на сплату державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на сплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, розстрочивши виконання рішення господарського суду міста Києва від 27.01.14 р. у справі № 27/274 на шість місяців та стягнувши заборгованість наступним чином:

1. до 29.02.14 р. - 5 869,59 грн. основного боргу, 634,25 грн. інфляційних нарахувань, 295,71 грн. трьох відсотків річних, 407,97 грн. витрат на сплату державного мита та 236,00 грн. - витрат на сплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу;

2. до 29.03.14 р. - 5 869,59 грн. основного боргу, 634,25 грн. інфляційних нарахувань, 295,71 грн. трьох відсотків річних;

3. до 29.04.14 р. - 5 869,59 грн. основного боргу, 634,25 грн. інфляційних нарахувань, 295,71 грн. трьох відсотків річних;

4. до 29.05.14 р. - 5 869,59 грн. основного боргу, 634,25 грн. інфляційних нарахувань, 295,70 грн. трьох відсотків річних;

5. до 29.06.14 р. - 5 869,59 грн. основного боргу, 634,24 грн. інфляційних нарахувань, 295,70 грн. трьох відсотків річних;

6. до 29.07.14 р. - 5 869,58 грн. основного боргу, 634,24 грн. інфляційних нарахувань, 295,70 грн. трьох відсотків річних.

3. У решті позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 29.01.2014 р.

Суддя Гавриловська І.О.