Постанова

від 22.01.2014 по справі 802/5043/13-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

22 січня 2014 р. Справа № 802/5043/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Сала П.І.,

за участю

секретаря судового засідання: Попової Н.С.,

представників позивача: Пашковського М.І.,

Пашковського Є.І., Пафянова С.С.,

представника відповідача: Сірака А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля"

до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

30.12.2013 року сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Поділля" (далі - СТОВ "Поділля") звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просить визнати протиправними і скасувати податкове повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області (далі - Вінницької ОДПІ) № 0007772204 від 17.12.2013 року про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 10 761 грн.

Позовні вимоги мотивує тим, що за результатами камеральної перевірки даних, задекларованих СТОВ "Поділля" у податковій звітності з ПДВ, відповідачем було складено акт № 106/2204/3733973 від 25.11.2013 року, яким встановлено заниження сум штрафу, заявлених в уточнюючих розрахунках, та відповідальність платник податків, передбачену п. 50.1 ст. 50 ПК України. На підставі вказаного акту перевірки 17.12.2013 року Вінницькою ОДПІ прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яке, на думку товариства, є протиправним і таким, що підлягає скасуванню. Зокрема позивач вважає, що податковим органом не вірно застосовано положення п. 50.1 ст. 50 ПК України і вказує на те, що при заповненні податкової декларації з ПДВ за жовтень 2013 року було допущено методологічну помилку, яку в подальшому виправлено шляхом подання уточнюючого розрахунку. Ця помилка стосувалась заповнення окремих підрядків декларації і жодним чином не призвела до заниження задекларованих податкових зобов'язань. Водночас просить врахувати, що разом з деклараціями відповідачу також надавалися розшифровки зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5), які підтверджують кількість здійснених операцій та правильність нарахування сум ПДВ, що підлягає сплаті. При цьому зазначає, що в податкового органу відсутні претензії щодо вирахуваної позивачем суми ПДВ, показників розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів. Крім того, позивач посилається на положення ст. 78 ПК України і звертає увагу на те, що виявлена недостовірність даних у деклараціях з ПДВ створює підстави для проведення позапланової, а не камеральної перевірки платника податків. Просить врахувати, що товариство самостійно і в межах установленого законом строку сплатило до бюджету задекларовану суму податкових зобов'язань з ПДВ, а також перерахувало на спеціальний рахунок ту частину податку, яка відповідно до п. 209.2 ст. 209 ПК України залишається в розпорядженні СТОВ "Поділля" як суб'єкта, що перебуває на спеціальному режимі оподаткування діяльності у сфері сільського господарства.

У судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги та надали пояснення згідно з наведеними у позовній заяві обґрунтуваннями. Просять суд адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги позивача заперечив і наполягав на тому, що при проведенні камеральної перевірки СТОВ "Поділля" і прийнятті оскаржуваного рішення Вінницька ОДПІ діяла відповідно до вимог чинного законодавства, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, а тому адміністративний позов не може бути задоволений.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, заслухавши пояснення сторін та оцінивши інші докази, які є у справі, суд доходить висновку, що заявлений адміністративний позов належить задовольнити з огляду на таке.

Встановлено, що 08.07.1997 року СТОВ "Поділля" зареєстроване платником податку на додану вартість, а 01.03.2009 року перереєстроване як суб'єкт спеціального режиму.

08.11.2013 року на виконання вимог п. 203.1 ст. 203 ПК України позивачем подано загальну декларацію з ПДВ за жовтень 2013 року, в якій у рядку 25 "Сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду (рядок 18-21)" задекларовано суму 1563 грн. (а.с. 13-14).

Крім того, цього ж дня товариством подано декларацію з ПДВ за спеціальним режимом оподаткування діяльності у сфері сільського господарства за жовтень 2013 року, в якій у вищезазначеному рядку 25 задекларовано податок в сумі 356 748 грн. (а.с. 17-18).

До вказаних декларацій платником податків також подано розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Додаток 5 до податкової декларації з ПДВ) (а.с. 15-16, 19-20).

Сплату до державного бюджету грошових зобов'язань з ПДВ в сумі 1563 грн., задекларованих у загальній декларації, позивачем проведено 20.11.2013 року, що підтверджується платіжним дорученням № 105 від 20.11.2013 року (а.с. 28).

Перерахування ПДВ в сумі 356 748 грн. на спеціальний рахунок СТОВ "Поділля" згідно із спеціальним режимом оподаткування, також здійснено 20.11.2013 року, про що свідчить платіжне доручення № 106 від 20.11.2013 року (а.с. 29).

Таким чином, самостійно визначені СТОВ "Поділля" податкові зобов'язання з ПДВ за жовтень 2013 року були виконані ним 20.11.2013 року шляхом сплати до державного бюджету податку в сумі 1563 грн. та перерахування коштів в сумі 356 748 грн. на спеціальний рахунок товариства відповідно до п. 209.2 ст. 209 ПК України.

В подальшому, а саме 22.11.2013 року у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок позивачем подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ за жовтень 2013 року по загальній декларації, в якому у рядку 25 "Сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду (рядок 18-21)" задекларовано суму 1563 грн. та цю ж суму продубльовано в рядку 25.1 "Сплачується до загального/спеціального фонду державного бюджету" (а.с. 24-25).

Аналогічно уточнюючим розрахунком податкових зобов'язань з ПДВ за жовтень 2013 року по декларації за спеціальним режимом оподаткування (а.с. 26-27) позивач уточнив рядок 25.2 "Залишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства та/або спрямовується на спеціальний рахунок" та вказав, що податок на додану вартість в сумі 356 748 грн., задекларований у рядку 25 декларації, на виконання вимог п. 209.2 ст. 209 ПК України залишається у розпорядженні СТОВ "Поділля" та спрямовується на спеціальний рахунок, що фактично вже було зроблено 20.11.2013 року.

Водночас на підставі даних, задекларованих позивачем у податковій звітності з ПДВ за жовтень 2013 року, Вінницькою ОДПІ проведено камеральну перевірку, за результатами якої складено акт № 106/2204/3733973 від 25.11.2013 року про порушення СТОВ "Поділля" приписів п. 50.1 ст. 50 глави 2 розділу ІІ ПК України, яке полягало у заниженні сум штрафу, заявлених в уточнюючих розрахунках (а.с. 5-10).

З урахуванням наведеного 17.12.2013 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 000777222204, яким СТОВ "Поділля" збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ за штрафними (фінансовими) санкціями на 10 761 грн. (а.с. 11).

Надаючи правову оцінку зазначеному рішенню суб'єкта владних повноважень, суд керується такими мотивами.

Згідно із ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання. Податкова декларація складається за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади та чинному на час її подання (п. 48.1 ст. 48 ПК України).

В силу вимог п. 54.1 ст. 54 ПК України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 57.1 статті 57 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з абз. 1 п. 50.1 ст. 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (в тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів , зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті, зокрема, надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку (пп. "а" абз. 3 п. 50.1 ст. 50 ПК України).

Змістовний аналіз вищевказаних положень Податкового кодексу України дає підстави для висновку, що уточнюючий розрахунок до податкової декларації подається платником податків в разі самостійного виявлення помилки, яка може або впливати, або не впливати на визначення кінцевих показників податкових зобов'язань платника податків.

При цьому у випадку, якщо самостійно виявлена помилка, що міститься у раніше поданій декларації, зумовлює заниження податкового зобов'язання минулого звітного періоду, платник податків зобов'язаний, зокрема, до подання уточнюючого розрахунку сплатити як суму недоплати (тобто різницю у податкових зобов'язаннях між податковою декларацією і уточнюючим розрахунком), так і штраф у розмірі трьох відсотків від суми недоплати.

Разом із тим, обов'язковою умовою для нарахування штрафу є наявність факту заниження податкового зобов'язання та відповідної недоплати за певним видом податків.

Як вже зазначалось, спір у цій справі виник з приводу оцінки показників податкових декларацій позивача з ПДВ за жовтень 2013 року на предмет того, чи можна вважати незаповнення рядків 25.1 чи 25.2 декларації тією методологічною помилкою, яка призвела до заниження податкових зобов'язань з ПДВ за відповідний звітній період.

Так, на момент виникнення спірних правовідносин заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість визначалось Порядком, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 1492 від 25.11.2011 року та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20.12.2011 року за № 1490/20228 (далі - Порядок).

Згідно з пп. 4.6.8 п. 4.6 розділу V Порядку в рядку 25 "Сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду та:" декларації вказується сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, та сплачується до загального фонду державного бюджету (рядок 25.1) чи на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства (рядок 25.2).

Отже, визначальним слід вважати саме рядок 25 декларації, в якому платник податку зазначає самостійно нараховану суму податкових зобов'язань з ПДВ, що підлягає сплаті за підсумками поточного звітного (податкового) періоду.

Водночас рядки 25.1 та 25.2 декларації є складовими рядка 25 і мають допоміжне значення для цілей адміністрування податків, оскільки у них платник податків конкретизує спрямування задекларованих сум податку, що однак не впливає на основний показник звітності, який відображається у рядку 25.

У ході розгляду справи судом проаналізовано показники податкових декларацій СТОВ "Поділля" з ПДВ за жовтень 2013 року і уточнюючих розрахунків до них та встановлено, що суми самостійно визначених позивачем податкових зобов'язань є однаковими, а уточнення пов'язується з виправленням методологічної помилки, яка полягала у незаповненні рядків 25.1 та 25.2 декларації.

При цьому у зв'язку з поданням уточнюючих розрахунків показник 25 декларацій залишився незмінним, тобто факт заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ минулого податкового періоду відсутній.

Більше того, на час подання таких уточнюючих розрахунків СТОВ "Поділля" повністю виконало самостійно задекларовані податкові зобов'язання з ПДВ за жовтень 2013 року шляхом сплати до державного бюджету податку в сумі 1563 грн. та перерахування коштів в сумі 356 748 грн. на спеціальний рахунок товариства, про що вже йшлося раніше.

Таким чином, враховуючи відсутність факту заниження податкових зобов'язань з ПДВ внаслідок виявлення помилки та подання уточнюючого розрахунку до декларацій з ПДВ за жовтень 2013 року, суд приходить до переконання про помилковість висновку Вінницької ОДПІ щодо заниження позивачем суми штрафу та його відповідальність, передбачену абз. 3 п. 50.1 ст. 50 ПК України.

Крім того суд зазначає, що в силу вимог пп. "а" абз. 3 п. 50.1 ст. 50 ПК України штраф, несплата якого ставиться у вину позивачу, обчислюється в розмірі трьох відсотків від суми недоплати. Разом із тим, оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням відповідач не збільшив суму грошового зобов'язання СТОВ "Поділля" з ПДВ за основним платежем, що, по-перше, додатково свідчить про відсутність недоплати по зобов'язаннях позивача з ПДВ за жовтень 2013 року і, по-друге, вказує на недотримання Вінницькою ОДПІ вимог закону, визначених у п. 50.1 ст. 50 ПК України.

Крім того, перевіривши правильність розрахунку застосованих до позивача штрафних (фінансових) санкцій, судом встановлено їх завищення, яке відбулося внаслідок арифметичної помилки при визначенні суми штрафу у зв'язку з поданням уточнюючого розрахунку по загальній декларації: 1563?3%=47 грн., тоді як згідно з актом камеральної перевірки розмір штрафу визначено в сумі 59 грн. (а.с. 10).

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено).

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з приписів вказаної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправними і скасування податкового повідомлення-рішення Вінницької ОДПІ № 0007772204 від 17.12.2013 року, а тому адміністративний позов СТОВ "Поділля" належить задовольнити у повному обсязі.

Питання про розподіл судових витрат у справі вирішується судом відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України та ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 160, 162, 163, 167, 254 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області № 0007772204 від 17.12.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля" (ідентифікаційний код 03733973) сплачений при зверненні до адміністративного суду судовий збір у розмірі 172 (сто сімдесят дві) грн. 00 коп. шляхом його безспірного списання органами Державної казначейської служби України з рахунків відповідача Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області.

Стягнути з Державного бюджету України на спеціальний рахунок Державної судової адміністрації України (банк одержувача - ГУ ДКСУ у Вінницькій області, код банку 802015, р/р 31219206784002) решту суми судового збору, що підлягав сплаті при зверненні до адміністративного суду, а саме судовий збір в сумі 1548 (одна тисяча п'ятсот сорок вісім) грн. 50 коп. шляхом його безспірного списання органами Державної казначейської служби України з рахунків Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено: 27.01.2014 року.

Суддя Сало Павло Ігорович