Ухвала

від 18.03.2014 по справі 802/5043/13-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/5043/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Сало П.І.

Суддя-доповідач: Совгира Д. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2014 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Совгири Д. І.

суддів: Білоуса О.В. Мельник-Томенко Ж. М.

при секретарі: Лозінській Н.В.

за участю представників сторін:

позивач : Паф'янов Сергій Сергійович, Пашковський Єгор Ігорович,

Пашковський Максим Ігорович

відповідач (апелянт) : не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Поділля" звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 22 січня 2014 року задоволено адміністративний позов сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля". Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Представники позивача заперечували проти задоволення вищевказаної апеляційної скарги та просили суд залишити її без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22 січня 2014 року без змін.

Відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, причини неявки суду невідомі, хоча відповідач був належним чином повідомлений, що підтверджується матеріалами справи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників позивача, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 08.11.2013 року на виконання вимог п. 203.1 ст. 203 ПК України позивачем подано загальну декларацію з ПДВ за жовтень 2013 року, в якій у рядку 25 "Сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду (рядок 18-21)" задекларовано суму 1563 грн.

Цього ж дня товариством подано декларацію з ПДВ за спеціальним режимом оподаткування діяльності у сфері сільського господарства за жовтень 2013 року, в якій у вищезазначеному рядку 25 задекларовано податок в сумі 356 748 грн.

До вказаних декларацій платником податків також подано розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Додаток 5 до податкової декларації з ПДВ).

Сплату до державного бюджету грошових зобов'язань з ПДВ в сумі 1563 грн., задекларованих у загальній декларації, позивачем проведено 20.11.2013 року, що підтверджується платіжним дорученням № 105 від 20.11.2013 року.

Перерахування ПДВ в сумі 356 748 грн. на спеціальний рахунок СТОВ "Поділля" згідно із спеціальним режимом оподаткування, також здійснено 20.11.2013 року, про що свідчить платіжне доручення № 106 від 20.11.2013 року.

Самостійно визначені СТОВ "Поділля" податкові зобов'язання з ПДВ за жовтень 2013 року були виконані ним 20.11.2013 року шляхом сплати до державного бюджету податку в сумі 1563 грн. та перерахування коштів в сумі 356 748 грн. на спеціальний рахунок товариства відповідно до п. 209.2 ст. 209 ПК України.

22.11.2013 року у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок позивачем подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ за жовтень 2013 року по загальній декларації, в якому у рядку 25 "Сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду (рядок 18-21)" задекларовано суму 1563 грн. та цю ж суму продубльовано в рядку 25.1 "Сплачується до загального/спеціального фонду державного бюджету".

Аналогічно уточнюючим розрахунком податкових зобов'язань з ПДВ за жовтень 2013 року по декларації за спеціальним режимом оподаткування позивач уточнив рядок 25.2 "Залишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства та/або спрямовується на спеціальний рахунок" та вказав, що податок на додану вартість в сумі 356 748 грн., задекларований у рядку 25 декларації, на виконання вимог п. 209.2 ст. 209 ПК України залишається у розпорядженні СТОВ "Поділля" та спрямовується на спеціальний рахунок, що фактично вже було зроблено 20.11.2013 року.

На підставі даних, задекларованих позивачем у податковій звітності з ПДВ за жовтень 2013 року, Вінницькою ОДПІ проведено камеральну перевірку, за результатами якої складено акт № 106/2204/3733973 від 25.11.2013 року про порушення СТОВ "Поділля" приписів п. 50.1 ст. 50 глави 2 розділу ІІ ПК України, яке полягало у заниженні сум штрафу, заявлених в уточнюючих розрахунках.

17.12.2013 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 000777222204, яким СТОВ "Поділля" збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ за штрафними (фінансовими) санкціями на 10 761 грн.

Розглядаючи даний позов суд першої інстанції дійшов висновку про те, що рішення відповідача не відповідають вимогам Податкового Кодексу, тобто є протиправними та підлягають скасуванню. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання. Податкова декларація складається за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади та чинному на час її подання (п. 48.1 ст. 48 ПК України).

В силу вимог п. 54.1 ст. 54 ПК України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 57.1 статті 57 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з абз. 1 п. 50.1 ст. 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (в тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті, зокрема, надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку (пп. "а" абз. 3 п. 50.1 ст. 50 ПК України).

Змістовний аналіз вищевказаних положень Податкового кодексу України дає підстави для висновку, що уточнюючий розрахунок до податкової декларації подається платником податків в разі самостійного виявлення помилки, яка може або впливати, або не впливати на визначення кінцевих показників податкових зобов'язань платника податків.

При цьому у випадку, якщо самостійно виявлена помилка, що міститься у раніше поданій декларації, зумовлює заниження податкового зобов'язання минулого звітного періоду, платник податків зобов'язаний, зокрема, до подання уточнюючого розрахунку сплатити як суму недоплати (тобто різницю у податкових зобов'язаннях між податковою декларацією і уточнюючим розрахунком), так і штраф у розмірі трьох відсотків від суми недоплати.

Разом із тим, обов'язковою умовою для нарахування штрафу є наявність факту заниження податкового зобов'язання та відповідної недоплати за певним видом податків.

Як вже зазначалось, спір у цій справі виник з приводу оцінки показників податкових декларацій позивача з ПДВ за жовтень 2013 року на предмет того, чи можна вважати незаповнення рядків 25.1 чи 25.2 декларації тією методологічною помилкою, яка призвела до заниження податкових зобов'язань з ПДВ за відповідний звітній період.

На момент виникнення спірних правовідносин заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість визначалось Порядком, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 1492 від 25.11.2011 року та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20.12.2011 року за № 1490/20228 (далі - Порядок).

Згідно з пп. 4.6.8 п. 4.6 розділу V Порядку в рядку 25 "Сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду та:" декларації вказується сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, та сплачується до загального фонду державного бюджету (рядок 25.1) чи на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства (рядок 25.2).

Визначальним слід вважати саме рядок 25 декларації, в якому платник податку зазначає самостійно нараховану суму податкових зобов'язань з ПДВ, що підлягає сплаті за підсумками поточного звітного (податкового) періоду.

Водночас рядки 25.1 та 25.2 декларації є складовими рядка 25 і мають допоміжне значення для цілей адміністрування податків, оскільки у них платник податків конкретизує спрямування задекларованих сум податку, що однак не впливає на основний показник звітності, який відображається у рядку 25.

У ході розгляду справи судом проаналізовано показники податкових декларацій СТОВ "Поділля" з ПДВ за жовтень 2013 року і уточнюючих розрахунків до них та встановлено, що суми самостійно визначених позивачем податкових зобов'язань є однаковими, а уточнення пов'язується з виправленням методологічної помилки, яка полягала у незаповненні рядків 25.1 та 25.2 декларації. При цьому у зв'язку з поданням уточнюючих розрахунків показник 25 декларацій залишився незмінним, тобто факт заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ минулого податкового періоду відсутній.

На час подання таких уточнюючих розрахунків СТОВ "Поділля" повністю виконало самостійно задекларовані податкові зобов'язання з ПДВ за жовтень 2013 року шляхом сплати до державного бюджету податку в сумі 1563 грн. та перерахування коштів в сумі 356 748 грн. на спеціальний рахунок товариства, про що вже йшлося раніше.

Враховуючи відсутність факту заниження податкових зобов'язань з ПДВ внаслідок виявлення помилки та подання уточнюючого розрахунку до декларацій з ПДВ за жовтень 2013 року, суд приходить до переконання про помилковість висновку Вінницької ОДПІ щодо заниження позивачем суми штрафу та його відповідальність, передбачену абз. 3 п. 50.1 ст. 50 ПК України.

В силу вимог пп. "а" абз. 3 п. 50.1 ст. 50 ПК України штраф, несплата якого ставиться у вину позивачу, обчислюється в розмірі трьох відсотків від суми недоплати. Разом із тим, оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням відповідач не збільшив суму грошового зобов'язання СТОВ "Поділля" з ПДВ за основним платежем, що, по-перше, додатково свідчить про відсутність недоплати по зобов'язаннях позивача з ПДВ за жовтень 2013 року і, по-друге, вказує на недотримання Вінницькою ОДПІ вимог закону, визначених у п. 50.1 ст. 50 ПК України.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладене відповідач не довів правомірність спірних податкових повідомлень-рішень. В той же час позовні вимоги позивача є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, відповідають вимогам чинного законодавства, а тому підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22 січня 2014 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 24 березня 2014 року.

Головуючий суддя Совгира Д. І.

Судді Білоус О.В.

Мельник-Томенко Ж. М.