Ухвала

від 16.01.2014 по справі 826/8146/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/8146/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Шейко Т.І. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

16 січня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.

при секретарі судового засідання Нечай Ю.О.

за участю:

представника позивача Бойчук О.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Анід-Пак" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Анід-Пак" до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30 листопада 2011 року № 0012352310.

Постановою Окружного адміністративного суду у м. Києві, від 26 червня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

В судове засідання з'явився представник позивача, апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача до суду не з'явився, хоча він був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у його відсутності, відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Анід-Пак» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період діяльності з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року в частині питань, визначених постановою слідчого з особливо важливих справ слідчого управління податкової міліції ДПА України Осипчука С.В., за результатами якої складено акт від 14 листопада 2011 року № 1472/23-10/32852159.

На підставі вищезазначеного Акта ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення № 0010652310, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 та відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України за порушення вимог пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями ТОВ «Анід-Пак» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 475 416, 00 грн.

Як вбачається із висновків Акту перевірки, на підставі якого було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, відповідач прийшов до висновку про порушення позивачем норм податкового законодавства, зокрема пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 380 333, 33 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням податкового органу, позивач звернувся до суду з позовом про скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем договори та додані до них документи, не підтверджують в повній мірі реальність наданих послуг та поставленого товару, відтак, відповідачем доведена правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Позивач з даним висновком суду не погодився, зазначивши в апеляційній скарзі, що судом першої інстанції не було належним чином досліджено докази, які мають істотне значення для справи, якими, на думку апелянта повністю підтверджується факт реального виконання господарських операцій між позивачем і контрагентами, а саме ТОВ «Хелдіг», ТОВ «Директорія», ТОВ «Ават-К» та ТОВ «Інформконсалт Плюс».

Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції, доводам апеляційної скарги, виходячи з наявних в справі матеріалів, колегія суддів зазначає наступне.

Так, на час виникнення спірних правовідносин об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету були визначені Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями»

Пунктом 1.7 ст. 1 даного Закону визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно абз. 1 п.п. 7.4.5 п. 7.5 ст. 7 Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Абзацом першим підпункту 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до положень податкового законодавства необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996 - ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 вказаного Закону).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо (п. 2.2 Положення).

Згідно п. 2.4 Положення, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Таким чином, враховуючи наведені вище норми податкового законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, суд першої інстанції вірно вказав, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачем у період щодо якого здійснювалася перевірка, було укладено ряд договорів з ТОВ «Хелдіг», ТОВ «Директорія», ТОВ «Ават-К» та ТОВ «Інформконсалт Плюс».

Зокрема, згідно умов договору №0107/1 від 01 липня 2010 року, укладеного ТОВ «Анід-Пак» (покупець) з ТОВ «Хелдіг» (постачальник) (том 1 а.с. 39), постачальник зобов'язаний передати у встановлений строк у власність покупця товар в асортименті, кількості та цінами відповідно до видаткових накладних, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його. Пунктом 3 Договору визначено, що розрахунки за поставлений товар здійснюються за фактом постачання. В силу п.4 Договору якість товару, що постачається зокрема підтверджується сертифікатом якості виробника, має реєстраційні посвідчення . Умови постачання, визначені п. 5 Договору. Так, згідно п.5.2 постачальник здійснює поставку товару за кінцевим місцем призначення покупця. Доставка, завантаження та розвантаження товару здійснюється автотранспортом постачальника за власні кошти. При цьому, в силу п. 5.5, зобов'язання постачальника щодо поставки товару вважаються виконаними в повному обсязі з моменту передачі товару у власність покупця. Відповідно до п. 6.1 Договору, приймання-передача товару по кількості проводиться відповідно до товарно-супровідних документів , по якості - відповідно до документів, що засвідчують його якість .

Згідно наявної в матеріалах копії рахунку-фактури від 01.07.2010 року № б/н, предметом договору є продукти харчування, вартість яких становить 50000,16 грн. (в т.ч. ПДВ 8333,36 грн).

Крім того, на підтвердження факту виконання умов даного договору, в матеріалах справи наявні копії видаткових, податкових та товарно-транспортних накладних, копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Досліджуючи вказані документи, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Згідно видаткових накладних від 02 липня 2010 року № 02073 та від 21 липня 2010 року № 21073 (т. 1 а.с. 41, 43), контрагентом позивача було поставлено позивачу продукти харчування на загальну суму 1514 грн. 74 коп. (в т.ч. ПДВ 252,45 грн. ).

На підтвердження факту оплати по даному договору позивачем надано виписку по особовому рахунку за 21.07.2010 р. (том 1 а.с. 88).

Разом з тим, з наявних в матеріалах копій податкових накладних (том 1 а.с. 42, 44) вбачається, що загальна вартість товару складає 50000 грн. (в т.ч. ПДВ 8333,33 грн.). При цьому, згідно податкової накладної від 21.07.2010 року № 21072 (том 1 а.с. 44) предметом поставки вказано продукти харчування масою 1 кг, з ціною поставки одиниці продукції без урахування ПДВ в розмірі 40496,67 грн., в той час як згідно товарно-транспортної та видаткової накладних від 21 липня 2010 року контрагентом позивача було поставлено сир твердий в кількості 1,925 кг на загальну суму 110,74 грн. (в т.ч. ПДВ 18,46 грн.).

Таким чином, наявні в матеріалах справи копії первинних документів, надані позивачем на підтвердження належного виконання умов договору поставки №0107/1 від 01 липня 2010 року, укладеного ТОВ «Анід-Пак» (покупець) з ТОВ «Хелдіг» (постачальник) мають істотні розбіжності.

Також, колегія звертає увагу, що видаткові накладні від 02 липня 2010 року № 02073 та від 21 липня 2010 року № 21073 не містять прізвищ та посад осіб, відповідальних за здійснення даної операції, що, в силу відсутності в матеріалах копій довіреностей або інших документів, якими б підтверджувалися повноваження осіб на передачу-отримання товарно-матеріальних цінностей, в даному випадку унеможливлює ідентифікацію таких осіб.

Крім того, враховуючи специфіку предмету поставки - продукти харчування, а також з огляду на п.5.2 Договору, згідно якого постачальник здійснює поставку товару за кінцевим місцем призначення покупця, позивачем не надано доказів на підтвердження факту наявності складу чи іншого приміщення, з умовами, необхідними для зберігання продуктів харчування, також, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції, представником позивача в судовому засіданні будь-яких пояснень чи документів з цього приводу надано не було.

Разом з тим, в матеріалах відсутні будь-які докази на підтвердження факту використання придбаних товарів в своїй подальшій господарській діяльності.

За таких обставин, враховуючи, що наявні в матеріалах справи копії первинних документів, надані позивачем на підтвердження належного виконання умов договору поставки №0107/1 від 01 липня 2010 року, укладеного ТОВ «Анід-Пак» (покупець) з ТОВ «Хелдіг» (постачальник) мають істотні розбіжності, при цьому видаткові накладні оформлені з порушенням вимог п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, а також зважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів подальшого використання придбаних за договором поставки продуктів харчування у власній господарській діяльності, а також відсутність документів для підтвердження факту наявності у позивача складу чи іншого приміщення з обладнанням, необхідним для безпечного зберігання продуктів харчування, колегія суддів вважає, що факт реального здійснення вищевказаної господарської операції є недоведеним.

Також позивачем було укладено ряд аналогічних за змістом договорів про надання інформаційно-консультаційних послуг.

Зокрема, договір № 0508/1 від 05 серпня 2010 року, укладений між ТОВ «Анід-Пак» (Замовник) та ТОВ «АВАНТ-К» (Виконавець), договір від 01 жовтня 2009 року, укладений між ТОВ «Анід-Пак» (Замовник) та ТОВ «ДЕРИКТОРІЯ» (Виконавець), договір від 03 серпня 2009 року, укладений між ТОВ «Анід-Пак» (Замовник) та ТОВ «ІНФОРМКОНСАЛТ ПЛЮС» (Виконавець).

Згідно умов вказаних договорів, предметом є надання виконавцем інформаційно-консультаційних послуг замовнику (п. 1.1). За надані послуги Замовник проводить оплату виконавцю у відповідності з протоколами погодження договірної вартості. Загальна сума по договору складається з усіх договірних вартостей окремих вартостей окремих протоколів погодження договірної вартості (п. 2.1, 2.2). Після надання послуг відповідно до кожного протоколу виконавець представляє замовнику Акт здачі-прийому наданих послуг з додатком комплексу документів, передбачених відповідним протоколом погодження договірної вартості.

Крім того, між ТОВ «Дерикторія» (кредитор) та ТОВ Хортком» (новий кредитор) 01.10.2010 року було укладено договір № 1/10, згідно умов якого кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги, належне кредитору у відповідності з Договором від 01.10.2009 року на надання інформаційно-консультаційних послуг, укладеного між кредитором та ТОВ «Анід Пак». Відступаємі права вимоги складають право кредитора на погашення боржником заборгованості в сумі 1611846,00 грн.

На підтвердження факту належного виконання договорів про надання інформаційно-консультаційних послуг, в матеріалах справи наявні копії наступних документів, зокрема, протоколи погодження договірної вартості акти здачі-приймання виконаних робіт, рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні, звіти по виконанню робіт (надання інформаційно-консультаційних послуг). Рух коштів підтверджується виписками по особовому рахунку ТОВ «Анід-Пак».

Досліджуючи наявні в матеріалах копії вказаних документів, колегія суддів звертає увагу на їх неналежне оформлення. Так, податкові накладні у графі «умова поставки» не містять посилання на відповідні договори, укладені позивачем із контрагентами, на виконання яких складено дані податкові накладні, натомість зазначено рахунки-фактури, які самі по собі не можуть бути підставою для складення податкових накладних, тим більше, що вищевказані рахунки-фактури, на які наявні посилання в податкових накладних, не містять прізвищ та ініціалів осіб, якими вони підписані, що унеможливлює ідентифікацію таких осіб. Крім того, в деяких податкових накладних наявне посилання на рахунки-фактури, що відсутні в матеріалах справи (зокрема, том 1 а.с. 53), а в деяких не зазначено номерів (зокрема, том 1 а.с. 70, 89).

Крім того, як вбачається із умов наведених вище Договорів, виконавець зобов'язувався надавати результати досліджень кожний місяць, в обсязі, передбаченому відповідним Протоколом погодження договірної ціни.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні такі щомісячні результати досліджень.

Також позивачем не наведено доказів на підтвердження використання факту використання наданих інформаційно-консультаційних послуг у власній господарській діяльності.

Таким чином, враховуючи викладене вище, зокрема наявність істотних суперечностей у документах, наданих на підтвердження факту належного виконання договорів, укладених позивачем із контрагентами, а також їх оформлення з порушенням вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції, що надані позивачем договори та додані до них документи, не підтверджують в повній мірі реальність наданих послуг та поставленого товару, відтак, відповідачем доведена правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0010652310, яким згідно ТОВ «Анід-Пак» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 475 416, 00 грн.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Анід-Пак" на постанову Окружного адміністративного суду у м. Києві, від 26 червня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Анід-Пак" до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2013 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.А. Губська

Суддя А.Б. Парінов

Суддя О.О. Беспалов

Повний текст ухвали виготовлено 22 січня 2014 року

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.