Постанова

від 20.01.2014 по справі 812/10648/13-а

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

8.2.1

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 січня 2014 рокуЛуганськСправа № 812/10648/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Кравцової Н.В.,

при секретарі: Олейнік О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1, що діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтреммаш» до Державної податкової інспекції у м. Красному Лучі Головного управління Міндоходів у Луганській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0001432200 від 16.12.2013, -

ВСТАНОВИВ:

23 грудня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1, що діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтреммаш» до Державної податкової інспекції у м. Красному Лучі Головного управління Міндоходів у Луганській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0001432200 від 16.12.2013.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Шахтреммаш» (код ЄДРПОУ 20160450) з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині нарахування та сплати податку на додану вартість і податку на прибуток за період з 01.10.2010 по 30.09.2013 по взаємовідносинам з ТОВ «Вектра 3000» (код ЄДРПОУ 37377252) та ТОВ «Вістол» (код ЄДРПОУ 32926534). За результатами перевірки складено акт №86/22/20160450 від 02.12.2013.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0001432200 від 16.12.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем - 160713,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 80356,50 грн.

Позивач вважає висновки акту безпідставними, такими, що не відповідають фактичним обставинам, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення незаконним.

Просить скасувати податкове повідомлення-рішення №0001432200 від 16.12.2013 про стягнення податку на додану вартість на загальну суму 241069,50 грн., у тому числі за основним платежем - 160713,00 грн., та штрафні санкції - 80356,50 грн.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, надав пояснення, аналогічно викладеним у позовній заяві, просив задовольнити позов у повному обсязі та стягнути судові витрати з відповідача.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав пояснення, аналогічні викладеним в запереченні проти позову та просив відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Шахтреммаш» зареєстровано виконавчим комітетом Краснолуцької міської ради Луганської області 09.06.2008 за № 1 380 145 0000 001053, перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у м. Красному Лучі Головного управління Міндоходів у Луганській області та є платником податків.

На підставі направлень від 19.11.2013 №00000054, 00000055, виданих ДПІ у м. Красному Лучі ГУ Міндоходів у Луганській області, згідно із п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтреммаш», код за ЄДРПОУ 20160450 з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині нарахування та сплати податку на додану вартість і податку на прибуток за період з 01.10.2010 по 30.09.2013 по взаємовідносинам з ТОВ «Вектра 3000» (код 37377252) та ТОВ «Вістол» (код 32926534). За результатами перевірки складено акт №86/22/20160450 від 02.12.2013 (а.с. 21-55).

Висновками акту перевірки встановлено наступні порушення:

1. п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму всього 160713 грн., в тому числі по періодах: за червень 2013 року у сумі 115055 грн. та за серпень 2-13 року у сумі 45658 грн.

2. ТОВ «Шахтреммаш» у період з 01.10.2010 по 30.09.2013 не мав відносини із ТОВ «Вістол» (код 32926534).

На підставі акту перевірки відповідачем 16 грудня 2013 року винесено податкове повідомлення-рішення: №0001432200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем - 160713,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 80356,50 грн. (а.с. 11).

З урахуванням предмету спору дослідженню підлягають реальність господарських операцій, укладених між позивачем та ТОВ «Вектра 3000», що є підставою для виникнення у позивача права на податковий кредит, визначення податкових зобов'язань та віднесення до валових витрат по операціям з придбання послуг (робіт, товарів).

Згідно пункту 14.1.156 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно пункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 ПК України 198.2 датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 статті 196 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно п. 201.8 статті 201 ПК України 201.8 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п.п 54.3.2 п. 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно абз. 1 п. 123.1 статті 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Із системного аналізу вказаних норм закону вбачається, що податковий орган, як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, повинен діяти у спосіб, передбачений законом, а саме, за наслідками перевірок або надати висновок про правомірність формування податкового кредиту, або визначити суму податкового зобов'язання із застосуванням штрафних санкцій.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем було подано до ДПІ у м. Красному Лучі Головного управління Міндоходів у Луганській області податкові декларації з податку на додану вартість за червень, серпень 2013 року ( а.с. 111-118, 138-146).

Згідно вказаних декларацій з податку на додану вартість (додаток №5) за червень, серпень 2013 року позивачем включено до складу податкового кредиту суму ПДВ по контрагенту ТОВ «Вектра 3000» за червень 2013 року - 115055,00 грн., за серпень 2013 року - 45 657,82 грн. Згідно реєстрів виданих та отриманих податкових накладаних за червень та серпень 2013 року позивачем до реєстрів включено податкові накладні, в яких визначені суми ПДВ по контрагенту ТОВ «Вектра 3000» за червень 2013 року у сумі 115055,00 грн., за серпень 2013 року у сумі 45 657,82 грн. (а.с. 120-136, 147-156).

Під час розгляду справи позивачем було надано суду засвідчені копії первинних документів, які відповідають оригіналам, досліджених під час розгляду справи, є документами первинного бухгалтерського обліку, та які підтверджують правомірність формування податкового кредиту по декларації з податку на додану вартість за червень, серпень 2013 року по контрагенту ТОВ «Вектра 3000».

У судовому засіданні встановлено, що між позивачем та ТОВ «Вектра 3000» було укладено договір купівлі-продажу № 11/06 від 10.06.2013, предмет якого є купівля матеріалів згідно видатковим накладним, які є невід'ємною частиною договору (а.с. 59,60).

На виконання умов договору купівлі - продажу № 11/06 від 10.06.2013, позивачем було отримано від ТОВ «Вектра 3000» податкові накладні №575 від 20.08.2013, № 402 від 15.08.2013, № 327 від 12.08.2013, № 188 від 07.08.2013, № 119 від 05.08.2013, № 626 від 27.06.2013; видаткові накладні № 402 від 15.08.2013, № 575 від 20.08.2013, № 327 від 12.08.2013, № 188 від 07.08.2013, № 119 від 05.08.2013, № 626 від 27.06.2013 (а.с. 61-66).

Отримання товару уповноваженою особою позивача підтверджується витягом із журналу реєстрації довіреностей за 2013 рік (а.с. 263-266).

Факт отримання та приймання позивачем товару по вказаному договору підтверджується приймальними актами № 100 від 15.08.2013, №101 від 20.08.2013, № 99 від 12.08.2013, № 98 від 07.08.2013, № 97 від 05.08.2013, № 91 від 27.06.2013 (а.с. 67, 70, 73, 76, 80, 83).

Також позивачем надано суду дефектні акти, які підтверджують необхідність заміни запасних частин обладнання, які в подальшому були придбані позивачем у ТОВ «Вектра 3000» (а.с. 87-109).

Повна сплата позивачем податку на додану вартість за отриманий товар підтверджена платіжними дорученнями (а.с. 220-241).

На підтвердження факту поставки товару по договору позивачем надано товарно-транспортні накладні, з яких вбачається, що перевезення товару від ТОВ «Вектра 3000» на адресу позивача відбувалося власними силами Постачальника через автоперевізника СПД-ФО ОСОБА_2 (а.с. 69, 72,75, 79, 82).

Також у судовому засіданні було встановлено, що 27.06.2013 поставка матеріалів за вказаним договором відбувалася саме Продавцем (ТОВ «Вектра 3000») на суму 281835,62 грн., що підтверджується ТТН від 27.06.2013, а інша частина товару у вказану дату була доставлена особистим транспортом позивача, що підтверджується подорожнім листом від 27.06.2013 та довідкою підприємства від 17.01.2014 за № 16 (а.с. 85, 262, 267).

Таким чином, наданими позивачем первинними документами бухгалтерського обліку достовірно підтверджено реальність господарських операцій, здійснених між позивачем та ТОВ «Вектра 3000» у червні, серпні 2013 року.

Посилання податкового органу в акті перевірки від 02.12.2013 № 86/22/20160450 на акт Головного управління Міндоходів у Луганській області від 13.11.2013 № 1/22/37377252 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Вектра 3000» з питань дотримання вимог чинного законодавства в частині нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.01.2011 по 30.09.2013» як одну із підстав для донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість суд вважає необґрунтованим, оскільки норми Податкового кодексу України визначають, що порушення норм податкового законодавства платником податків породжує наслідки та відповідальність саме відносно даного платника податків і ніяким чином не тягне наслідків для його контрагентів.

Також суд вважає помилковим висновки податкового органу щодо порушення позивачем норм податкового законодавства у зв'язку з відсутністю під час перевірки сертифікатів якості та сертифікатів походження на придбані запчастини, журнал реєстрації транспортних засобів, які перетинають прохідну ТОВ «Шахтреммаш», оскільки вказані документи не є обов'язковими документами бухгалтерського обліку, на підставі яких платник податку має право на формування податкового кредиту, а тому не визнаються судом як докази на спростування фактичних господарських операцій між позивачем та ТОВ «Вектра 3000».

Посилання представника відповідача на те, що податкові накладні, які були виписані ТОВ «Вектра 3000» на адресу позивача складені з порушеннями п. 201.1 статті 201 ПК України, оскільки містять невірну адресу юридичної особи (контрагента позивача) та реквізити господарської угоди, що виключає можливість вважати їх належним чином оформленими, а тому позбавляють права позивача на формування податкового кредиту суд вважає незмістовним з наступних підстав.

Як вбачається із змісту податкових накладних, які були виписані ТОВ «Вектра 3000» на адресу позивача у графі «Місцезнаходження (податкова адреса) продавця» вказано «вул. Леніна б20 с. Нижньопокровка Старобільський р-н Луганська обл.».

Згідно загальновідомих відомостей одним із населених пунктів Луганської області є селище Ніжньопокровка, Старобільського району, Луганської області. Таким чином, зазначену адресу покупця у податкових накладних «вул..Леніна б20с.Нижньопокровка» слід вважати не як адресу з будинком № 2 та літерою «с.», а слід вважати як адресу з будинком № 2 селища Ніжньопокровка.

Щодо зазначення у податкових накладних реквізитів цивільно-правового договору які не відповідають реквізитам фактичного договору, укладеного між позивачем та ТОВ «Вектра 3000» слід зазначити наступне.

Дійсно, у податкових накладних, виписаних ТОВ «Вектра 3000» зазначені наступні реквізити договору поставки: «№ 0406-006 від 04.06.2013», у той час як реквізити договору, укладеного між позивачем та ТОВ «Вектра 3000» є «договір купівлі-продажу № 11/06 від 10.06.2013». Але як було встановлено у судовому засіданні та підтверджено документами первинного бухгалтерського обліку, фактично господарські операції між позивачем та ТОВ «Вектра 3000» було укладено на підставі договору купівлі-продажу № 11/06 від 10.06.2013, та на підставі саме цього договору було виписані податкові накладні та інші бухгалтерські документи. Фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Вектра 3000» на виконання умов договору купівлі-продажу № 11/06 від 10.06.2013 та виписка податкових накладних під час постачання товару знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та ніяким чином не було спростовано відповідачем.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вказані у податкових накладних реквізити іншого цивільно-правового договору є технічною помилкою під час заповнення та виписки продавцем податкових накладних, яка не спростовує реальності господарських операцій, здійснених між позивачем та ТОВ «Вектра» та не може бути підставою для не включення сум ПДВ до податкового кредиту та як наслідок позбавити позивача права на формування податкового кредиту.

Також суд не приймає і до уваги доводи відповідача про те, що автомобіль, який вказаний у ТТН, та на якому перевізник (СПД-ФО ОСОБА_2) здійснював перевезення товару на території Луганської області не зареєстровано, що підтверджується листом УДАІ ГУМВС України в Луганській області від 28.11.2013 (а.с. 218), а тому надані позивачем під час проведення перевірки ТТН не є належними доказами фактичного отримання товару, з огляду на наступне. Як встановлено у судовому засіданні, за домовленістю між сторонами господарської угоди, позивачем особисто перевезення товару не здійснювалось, а тому він не може нести будь-яку відповідальність за умови поставки товару, оскільки фактично перевезення здійснював Покупець через автоперевізника - СПД-ФО ОСОБА_2. Крім того, суд зауважує той факт, що у судовому засіданні було достовірно встановлено, що господарські операції між позивачем та його контрагентом мали реальний характер та позивачем фактично було отримано товар, що підтверджується первинної бухгалтерською документацією. Внаслідок чого, наявна інформація у листі УДАІ ГУМВС України в Луганській області від 28.11.2013 щодо відсутності зареєстрованих транспортних засобів на ім'я ОСОБА_2 та те, що автомобіль НОМЕР_1 на території Луганської області не зареєстровано, не може бути належним доказом на спростування фактичного отримання позивачем товару та, як наслідок, ставити під сумнів права позивача на формування податкового кредиту за перевіряємий період.

Відповідно до п. 4 - п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010, передбачено, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Натомість, суд зазначає, що акт перевірки, який став підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень був складений без врахування усіх фактичних обставин, що потягло за собою необґрунтовані висновки та безпідставні рішення податкового органу.

Також суд зауважує, що податковий орган не враховує, що порядок формування податкового кредиту регламентований нормами Податкового кодексу України, згідно якого платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

У судовому засіданні відповідачем не було встановлено порушення вимог податкового законодавства з боку позивача, яке б позбавило його права на формування податкового кредиту.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні бути складені під час здійснення цієї операції, а якщо неможливо - безпосередньо після її завершення.

Також суд вважає за необхідним зазначати, що контрагентом позивача у 2013 році було оскаржено у судовому порядку дії податкового органу за період з 01.01.2011 по 30.09.2013, що свідчить про те, що підприємство у червні, серпні 2013 році здійснювало господарські операції та підтверджує те, що підприємство на момент господарських відносин з позивачем було діючим, оскільки в судовому порядку у 2013 року відновлювало свої порушені права, зокрема за період, який є предметом розгляду даної справи (а.с. 144-253).

З урахуванням документів, які були надані позивачем під час судового розгляду справи, суд приходить до висновку, що правові наслідки за договорам, укладеним між позивачем та ТОВ «Вектра 3000» настали, позивачем та його контрагентом виконані договірні обов'язки, податкові накладні видані у відповідності до вимог діючого законодавства, а тому у позивача були всі підстави для формування податкового кредиту по взаємовідносинам з вказаним контрагентом.

Згідно частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів; докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 72 КАС Украйни обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Аналізуючи викладені обставини, враховуючи надану правову оцінку доказам, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними під час розгляду справи, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Питання щодо судових витрат вирішено у відповідності до вимог статті 94 КАС України.

Керуючись ст. ст. 17, 18, 71, 94, 158-163, 257 КАС України, Податковим кодексом України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1, що діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтреммаш» до Державної податкової інспекції у м. Красному Лучі Головного управління Міндоходів у Луганській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0001432200 від 16.12.2013 задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0001432200 від 16.12.2013, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем - 160713,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 80356,50 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у розмірі 483,00 грн. (чотириста вісімдесят три гривні 00 копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено та підписано 25 січня 2014 року.

Суддя Н.В. Кравцова