Постанова

від 27.01.2014 по справі 816/7460/13-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/7460/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Удовіченка С.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Христич О.С.,

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Касумова О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

30 грудня 2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 16 травня 2013 року №0001201702/450.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що прийняте відповідачем за наслідками перевірки спірне податкове повідомлення-рішення від 16 травня 2013 року №0001201702/450 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 21506,50 грн., в тому числі за основним платежем на 17551 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 3955,50 грн. є неправомірним, оскільки здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами в перевіряємому періоді повністю підтверджуються наявними у позивача первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності. Зазначив, що на момент здійснення господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані платниками податку на додану вартість. Вказував, що придбані товарно-матеріальні цінності повністю відповідають меті діяльності позивача. В зв'язку з чим вважає податкове повідомлення-рішення необгрунтованим та безпідставним.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог. У письмових запереченнях на позовну заяву посилався на те, що відповідно до акту перевірки від 26 квітня 2013 року №3499/17.3-08/НОМЕР_1 позивачем не було надано документів, які б засвідчували транспортування придбаного у ТОВ "Терекс" товару, а також не встановлено використання придбаного у ТОВ "Ж+К" дизельного палива у своїй господарській діяльності. В зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення від 16 травня 2013 року №0001201702/450 прийняте Кременчуцькою ОДПІ Головного управління Міндоходів у Полтавській області правомірно, на підставі, в межах та у спосіб, що передбачений законодавством України.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) зареєстрований як фізична особа-підприємець Кобеляцькою районною державною адміністрацією Полтавської області 31 березня 1999 року номер запису 2 566 001 000701 (а.с. 253).

Відповідно до довідки Кременчуцької ОДПІ видами діяльності позивача є: діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, вантажний автомобільний транспорт, оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, надання в оренду вантажних автомобілів.

Позивач зареєстрований платником податку на додану вартість (а.с. 53) та перебуває на обліку платника податків в КОДПІ (а.с. 113).

Кременчуцькою ОДПІ на підставі статті 77 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) відповідно до наказу №1265 від 25 березня 2013 року та направлення від 04 квітня 2013 року №1749/001749 у період з 08 квітня 2013 року по 19 квітня 2013 року проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 за період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2012 року.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки складено акт від 26 квітня 2013 року №3499/17.3-08/НОМЕР_1 (а.с. 8-32), за висновками якого встановлено порушення пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, пункту 198.4 статті 198 Податкового кодексу України №2755-VI від 02 грудня 2010 року (зі змінами та доповненнями), втановлено завищення податкового кредиту на суму ПДВ 17551 грн., в тому числі по періодах:

- травень 2011 року - 1733 грн. ПДВ;

- вересень 2011 року - 4929 грн. ПДВ;

- квітень 2012 року - 2521 грн. ПДВ;

- липень 2012 року - 8368 грн. ПДВ.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що під час проведення перевірки податковим органом досліджено наступні документи: реєстраційні документи, первинні облікові банківські документи (виписки банку), реєстр виданих та отриманих податкових накладних, первинні бухгалтерські та податкові документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти виконання робіт, подорожні листи, товарно-транспортні накладні), звіти надані до Кременчуцької ОДПІ, декларації, розрахунки до Кременчуцької ОДПІ, договора цивільно-правового характеру. При перевірці використані бази даних: "AIC Облік податків та платежів", TAX, АРМів, БЕСТ ЗВІТ.

На підставі акту перевірки від 26 квітня 2013 року №3499/17.3-08/НОМЕР_1, КОДПІ 16 травня 2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0001201702/450 (а.с. 34), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 21506,50 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 17551 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафними) в розмірі 3955,50 грн.

Позивач не погодився із зазначеним податковим повідомленням - рішенням у зв'язку із чим оскаржив його до суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Завданням адміністративного судочинства, згідно частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Надаючи правову оцінку спірному податковому повідомленні - рішенні, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 зазначеного Кодексу встановлено, що витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Щодо взаємовідносин фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 із Товариство з обмеженою відповідальністю "Терекс" (код ЄДРПОУ 32855500) судом встановлені наступні фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 у березні та травні 2011 року здійснював придбання у ТОВ "Терекс" товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 10400 грн. в тому числі ПДВ 1733 грн.

На виконання досягнутої домовленості позивачем отримано від вказаного контрагента товарно-матеріальні цінності: автомобільні шини 295/75R 22/5 14PR TR686 Triangle в кількості 2 шт. вартістю 5200 грн. в тому числі ПДВ 866,66 грн. та автомобільні шини 385/65 R22/5 Наварка R164 EX Unitread кількістю 2 шт. вартістю 5200 грн. в тому числі ПДВ 866,67 грн.

За наслідками здійснення господарських операцій із ТОВ "Терекс" останнім виписано позивачу: рахунки-фактури від 22 березня 2011 року №Д000000040 та від 10 травня 2011 року №1638 (а.с. 200-201), видаткові накладні від 25 березня 2011 року №А-00010463 та від 11 травня 2011 року №88 (а.с. 230-231), податкові накладні від 25 березня 2011 року №1940 та від 11 травня 2011 року №169 (а.с. 38-39).

Дослідивши вказані первинні документи ТОВ "Терекс" для документального оформлення господарських операцій з придбання ФОП ОСОБА_1 товарів, суд не має підстав для визнання їх такими, що не відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності, а саме, податкові накладні та видаткові накладні містять адресу місцезнаходження покупця та продавця, одиниці виміру товару, кількість товару, ціну товару. Будь-яких порушень щодо оформлення накладних судом не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів у податкового органу відсутні.

Також судом встановлено, що розрахунок за придбаний товар здійснювався позивачем у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Терекс" згідно платіжних доручень та банківських виписок (а.с. 215, 255).

Відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 №99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 за № 293/1318, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів .

На підставі наданих позивачем довіреностей (а.с. 208-209) встановлено, що придбаний позивачем товар отриманий уповноваженими особами, підписи яких маються на видаткових накладних.

Позивач обґрунтовував доцільність придбання автомобільних шин їх низькою ціною в порівнянні з іншими підриємствами-продавцями, а також безкоштовною їх доставкою. Крім того, даний товар необхідний позивачу для здійснення власної господарської діяльності пов'язаної із вантажними перевезеннями.

Стосовно тверджень відповідача, що у позивача відсутні товарно-транспортні накладні на підтвердження факту транспортування придбаного у ТОВ "Терекс" товару, суд зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Згідно зі статтею 3 цього ж Закону метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавство висуває лише одну умову - вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг.

Так з аналізу наведених норм випливає, що товарно-транспортна накладна не є єдиним документом, яким може підтверджуватися факт здійснення господарської операції.

Отже, суд вважає, що відсутність товарно-транспортної накладної не є підставою для не включення суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту, адже зазначене включення здійснено на підставі відповідних видаткових та податкових накладних, які є первинними документами у розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та відповідають її вимогам.

Таким чином, позивачем, на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних бухгалтерських документів, правомірно включено суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту та відображено у податковій декларації з податку на додану вартість.

Щодо взаємовідносин фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 із Товариством з обмеженою відповідальністю "Ж+К" (код ЄДРПОУ 35708210), судом встановлені наступні фактичні обставини справи.

Так, взаємовідносини позивача із ТОВ "Ж+К" відбувалися на підставі Договору поставки нафтопродуктів №1-А від 04 січня 2011 року та Договору поставки нафтопродуктів №1-А від 04 січня 2012 (а.с. 115-116).

За умовами Договору Постачальник зобов'язується поставити, а Замовник - прийняти і сплатити нафтопродукти в асортименті. Нафтопродукти, що поставляються Постачальником повинні відповідати якості згідно діючої нормативної документації (державним стандартам, технічним умовам) та паспортам підприємств-виробників. Постачальник здійснює відправку нафтопродуктів в автоцистернах, спеціальній тарі, мірних місткостях та заправку паливних баків транспортних засобів із застосуванням "Інструкції про порядок приймання та відвантаження нафтопродуктів по кількості і якості". Сплата за поставлені нафтопродукти проводиться Замовником на підставі виставленого Постачальником рахунку шляхом банківського переводу коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, а також шляхом внесення в касу Постачальника готівкових коштів. Зобов'язання Постачальника по забезпеченню нафтопродуктами вважається виконаними з моменту передачі товару Замовнику, що підтверджується датою, вказаною на супровідній накладній. Право власності на товар, а також всі ризики втрати та пошкодження товару переходять від Постачальника до Замовника з моменту передачі товару, підтверджене датою, вказаною в накладній.

На виконання досягнутої домовленості позивачем отримано від вказаного контрагента товар: паливно-мастильні матеріали на суму 79086,65 грн. в тому числі ПДВ 15817,33 грн.

За наслідками здійснення господарських операцій із ТОВ "Ж+К" останнім виписано позивачу: рахунки-фактури від 29 липня 2011 року №СФ-0000151, від 31 серпня 2011 року №СФ-0000183, від 01 березня 2012 року №СФ-000061, від 02 квітня 2012 року №СФ-000081, від 30 квітня 2012 року №СФ-00140 (а.с. 202-207); видаткові накладні від 29 липня 2011 року №РН-000205, від 31 серпня 2011 року №РН-000243, від 01 березня 2012 року №РН-00071, від 02 квітня 2012 року №РН-00123, від 30 квітня 2012 року №РН-00169 (а.с. 232, 234-235, 237-238); податкові накладні від 29 липня 2011 року №55, від 31 серпня 2011 року №87, від 01 березня 2012 року №1, від 02 квітня 2012 року №6, від 30 квітня 2012 року №63 (а.с. 35-37, 179-180).

Дослідивши вказані первинні документи ТОВ "Ж+К" для документального оформлення господарських операцій з придбання ФОП ОСОБА_1 товарів, суд не має підстав для визнання їх такими, що не відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності, а саме, податкові накладні та видаткові накладні містять адресу місцезнаходження покупця та продавця, одиниці виміру товару, кількість товару, ціну товару. Будь-яких порушень щодо оформлення накладних судом не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів у податкового органу відсутні.

Також судом встановлено, що розрахунок за придбаний товар здійснювався позивачем у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Ж+К" згідно платіжних доручень (а.с. 216-229).

Відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 №99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 за № 293/1318, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів .

На підставі наданих позивачем довіреностей (а.с. 210-2014) встановлено, що придбаний товар отриманий фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, підписи якого маються на видаткових накладних.

Відповідно до наданих позивачем пояснень судом встановлено, що паливно-мастильні матеріали зберігалися в ємкостях на АЗС ТОВ "Ж+К" на підтвердження чого позивачем надано паспорт потенційно небезпечного об'єкта АЗС ТОВ "Ж+К" (а.с. 246-249).

Позивач обґрунтовував доцільність придбання у ТОВ "Ж+К" паливно-мастильних матеріалів тим, що він є засновником і директором даного підприємства (авто-заправної станції), тому йому економічно вигідно придбавати даний товар саме на власній заправці для здійснення вантажних перевезень, що відповідає меті його діяльності.

Таким чином, позивачем, на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних бухгалтерських документів, правомірно включено суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту та відображено у податковій декларації з податку на додану вартість.

Суд враховує, що відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Стосовно контрагентів позивача - ТОВ "Терекс" та ТОВ "Ж+К", то слід зазначити, що фактів визнання недійсними або анулювання свідоцтв про державну реєстрацію на момент здійснення господарських операцій судом не встановлено; продавці знаходилися в Єдиному державному реєстрі, а також мали свідоцтва про реєстрацію платниками податку на додану вартість.

При цьому, суд зауважує, що подальше припинення юридичної особи та анулювання свідоцтва платника ПДВ не робить виписані ним первинні документи та податкові накладні недійсними та не позбавляють позивача права на формування на їх підставі податкового кредиту.

Суд вважає, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Відповідачем не надано жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при здійсненні ними договірних відносин взаємоузгоджених зловмисних дій, не спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Наявності таких доказів, зокрема вироку суду, постановленого у кримінальній справі стосовно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 чи посадових осіб його контрагентів ТОВ "Терекс" та ТОВ "Ж+К". Податковим органом не доведено фактичних обставин, які ставлять під сумнів реальність господарської операції. Придбані позивачем товарно-матеріальні цінності повністю відповідають меті його діяльності.

Отже, дослідження наявних у справі доказів у їх сукупності, дає суду підстави для висновку про відсутність в діях фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 порушень податкового законодавства, визначених актом перевірки №3499/17.3-08/НОМЕР_1 від 26 квітня 2013 року, на підставі висновків якого відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0001201702/450 від 16 травня 2013 року.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, незважаючи на вимогу частини другої статті 71 цього Кодексу щодо процесуального обов'язку відповідача, останній в ході судового розгляду справи правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення №0001201702/450 від 16 травня 2013 року, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання в загальному розмірі 21560,50 грн. в тому числі: за основним платежем в розмірі 17551 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 3955,50 грн., а відтак позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про наявність законних підстав для задоволення адміністративного позову щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001201702/450 від 16 травня 2013 року.

Зважаючи на те, що податкове повідомлення-рішення є правовим актом індивідуальної дії, та згідно частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі його неправомірності, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне, згідно частини другої статті 11 Кодексу, визнати протиправними і скасувати податкове повідомлення-рішення від 16 травня 2013 року №0001201702/450, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання в загальному розмірі 21560,50 грн. в тому числі: за основним платежем в розмірі 17551 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 3955,50 грн.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Як свідчить наявна у матеріалах справи квитанція №ПН2532957, при зверненні до суду з даним адміністративним позовом фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 сплачено 10 відсотків розміру ставки судового збору, що становить 172,06 грн.

Підпунктом 3 частини дев'ятої Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України встановлено, що у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

У зв'язку з цим, з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 172,06 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунка суб'єкта владних повноважень - Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області.

В силу статті 5 Закону України "Про судовий збір" органи доходів і зборів звільнені від сплати судового збору, а тому судовий збір в сумі, що становить 90 відсотків розміру ставки судового збору, з відповідача до державного бюджету не стягується.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 16 травня 2013 року №0001201702/450.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати, понесені у зв'язку зі сплатою судового збору у розмірі 172 /сто сімдесят дві/ гривні 06 /шість/ копійок.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено 29 січня 2014 року.

Суддя С.О. Удовіченко