Ухвала

від 05.03.2014 по справі 816/7460/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2014 р.Справа № 816/7460/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Катунова В.В. , Рєзнікової С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.01.2014р. по справі № 816/7460/13-а

за позовом Фізичної особи-підприємця Женжері Дем'яна Федоровича

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

30.12.2013 року ФОП Женжеря Дем'ян Федорович звернувся до суду із позовом, у якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 16.05.2013 року № 0001201702/450.

Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 27.01.2014 року позовні вимоги задовольнив.

Приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції виходив з того, що у ході судового розгляду не встановлено підстав, визначених Податковим кодексом України, які б виключали право позивача на формування податкових зобов'язань у перевіряємий період за наслідками господарських операцій із ТОВ "Терекс" та ТОВ "Ж+К".

Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Полтавській області подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судовим розглядом, фахівцями Кременчуцької ОДПІ у період з 08.04.2013 року по 19.04.2013 року проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Женжері Дем'яна Федоровича за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 26.04.2013 року № 3499/17.3-08/2276012034, за висновками якого встановлено порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України, встановлено завищення податкового кредиту на суму ПДВ 17551 грн.

На підставі зазначеного акту Кременчуцькою ОДПІ 16.05.2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001201702/450, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 21506,5 грн., у тому числі за основним платежем в розмірі 17551 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафними) в розмірі 3955,5 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у ході судового розгляду не встановлено підстав, визначених Податковим кодексом України, які б виключали право позивача на формування податкових зобов'язань у перевіряємий період за наслідками господарських операцій із ТОВ "Терекс" та ТОВ "Ж+К".

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Згідно з п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

При цьому, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Судовим розглядом встановлено, що ФОП Женжеря Дем'ян Федорович у березні та травні 2011 року здійснював придбання у ТОВ "Терекс" товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 10400 грн., у тому числі ПДВ 1733 грн.

У виконання досягнутої домовленості позивачем отримано від ТОВ "Терекс" наступні товарно-матеріальні цінності: автомобільні шини 295/75R 22/5 14PR TR686 Triangle в кількості 2 шт. вартістю 5200 грн. в тому числі ПДВ 866,66 грн. та автомобільні шини 385/65 R22/5 Наварка R164 EX Unitread кількістю 2 шт. вартістю 5200 грн. в тому числі ПДВ 866,67 грн., про що виписані рахунки-фактури від 22.03.2011 року №Д000000040 та від 10.05.2011 року №1638, видаткові накладні від 25.03.2011 року №А-00010463 та від 11.05.2011 року №88, податкові накладні від 25.03.2011 року №1940 та від 11.05.2011 року №169.

На підставі наданих позивачем довіреностей встановлено, що придбаний позивачем товар отриманий уповноваженими особами, підписи яких маються на видаткових накладних.

Фактична оплата товару здійснена у повному обсязі у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Терекс" згідно платіжних доручень та банківських виписок.

Необхідність придбання зазначеного товару обумовлена подальшим використанням позивачем останнього у власній господарській діяльності пов'язаній із вантажними перевезеннями.

Колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції, що надані позивачем первинні бухгалтерські документи на виконання вищезазначених господарських відносин за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства. Підстав, визначених Податковим кодексом України, які б виключали право позивача на формування податкових зобов'язань за їх наслідком, в даному випадку, не вбачається.

При цьому, колегія суддів не погоджується із посиланнями податкового органу на відсутність товарно-транспортних накладних у підтвердження факту транспортування придбаного у ТОВ "Терекс" товару як на підставу визнання усієї господарської операції безтоварною та такою, що документально не підтверджена, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавство висуває лише одну умову - вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг.

Слід вказати, що товарно-транспортна накладна не є єдиним документом, яким може підтверджуватися факт здійснення господарської операції.

Таким чином, за умови наявності належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних бухгалтерських документів, колегія суддів підтримує висновки суду першої інстанції про правомірність включення позивачем зазначених сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Також, судовим розглядом встановлено, що 04.01.2011 року та 04.01.2012 року між позивачем та ТОВ "Ж+К" укладено договори поставки нафтопродуктів № 1-А.

Позивачем отримано від вказаного контрагента паливно-мастильні матеріали на суму 79086,65 грн., у тому числі ПДВ 15817,33 грн.

У виконання зазначених господарських операцій надано рахунки-фактури від 29.07.2011 року №СФ-0000151, від 31.08.2011 року №СФ-0000183, від 01.03.2012 року №СФ-000061, від 02.04.2012 року №СФ-000081, від 30.04.2012 року №СФ-00140; видаткові накладні від 29.07.2011 року №РН-000205, від 31.08.2011 року №РН-000243, від 01.03.2012 року №РН-00071, від 02.04.2012 року №РН-00123, від 30.04.2012 року №РН-00169; податкові накладні від 29.07.2011 року №55, від 31.08.2011 року №87, від 01.03.2012 року №1, від 02.04.2012 року №6, від 30.04.2012 року №63.

Розрахунок за придбаний товар здійснювався у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Ж+К" згідно відповідних платіжних доручень.

Придбані паливно-мастильні матеріали зберігались у ємкостях на АЗС ТОВ "Ж+К", на підтвердження чого надано паспорт потенційно небезпечного об'єкта АЗС ТОВ "Ж+К".

Отже, у ході судового розгляду справи підтверджено, що позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних бухгалтерських документів, правомірно включено суму податку на додану вартість, що сплачена за наслідками господарських відносин із ТОВ "Ж+К", до складу податкового кредиту.

Слід вказати, що відповідачем не надано доказів наявності між позивачем та його контрагентами при здійсненні договірних відносин взаємоузгоджених зловмисних дій, не спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Враховуючи викладене, колегія суддів не знаходить обґрунтувань посиланням податкового органу, викладеним у апеляційній скарзі, на вчинення позивачем правочинів, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, за наслідками яких позивач позбавлений права формування податкового кредиту та інших податкових зобов'язань.

Таким чином, враховуючи викладене колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість судження Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про порушення позивачем вимог закону при обчисленні податку на додану вартість від провадження господарської діяльності.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 16.05.2013 року № 0001201702/450 таким, що прийняте на підставі хибних висновків, необґрунтованість яких доведена у ході судового розгляду справи та підтверджена матеріалами справи, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.01.2014р. по справі № 816/7460/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Ральченко І.М. Судді Катунов В.В. Рєзнікова С.С.