Постанова

від 20.01.2014 по справі 826/18697/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 січня 2014 року 11:09 № 826/18697/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Вєкуа Н.Г., при секретарі судового засідання Іванині М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Електродвигуни»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В

Товариство з обмеженою відповідальністю «Електродвигуни» (надалі - Товариство, позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - відповідач, податковий орган) про скасування податкового повідомлення-рішення від 11.11.2013р. № 0006062206.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 грудня 2013 року відкрито провадження у адміністративній справі, закінчене підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, та не погоджуючись з висновком податкового органу, вказує, що в процесі здійснення зовнішньоекономічних господарських операцій на митну територію України від нерезидента надійшов товар не пізніше 90-го дня з моменту оплати за цей товар, тому застосована відповідачем відповідальність за порушення резидентом строків імпортної операції є неправомірною.

Відповідач позов не визнав та зазначив, що при проведенні перевірки ТОВ «Електродвигуни» було встановлено порушення строків здійснення імпортних операцій резидента, встановлених ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (надалі - Закон), за що податковим органом було нараховано пеню у відповідності до ст. 4 Закону. Також відповідач вказує, що при визначенні моменту надходження товару потрібно виходити з дат, вказаних в митних деклараціях..

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, враховуючи заперечення відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Електродвигуни», код ЄДРПОУ 38454589, з питань дотримання вимог валютного законодавства України при розрахунках за зовнішньоекономічними імпортними контрактами від 21.12.2012 p. № М2ЕМ та від 26.04.2013 p. № МЗЕМ згідно листа ПАТ «ВТБ Банк» від 05.09.2013 р. № 6668/1-2 (вх. № 8205/10 від 09.09.2013 р.), за результатами якої складено Акт від 28.10.2013 року № 308/1-22-06-38454589.

Як вбачається з акту перевірки ТОВ «Електродвигуни» допущено порушення ст. 2 Закону України від 23.09.1994 № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», яке полягає в несвоєчасному надходженні товару на територію України за наступними зовнішньоекономічними імпортними контрактами:

- від 21.12.2013 № М2ЕМ з компанією «ZHEJIANG ХІМА MACHINERY&ELECTRONICS CO., LTD» (Китай), кількість днів прострочення на суму 20 190,94 дол. США (екв. 161 386,18 грн.) - 13;

- від 26.04.2013 №МЗЕМ з компанією «CUANGLU ELECTRICAL CO., LTD» (Китай), кількість днів прострочення суму 30 484,91 дол. США (екв. 243 665, 886 грн.) - 7.

На підставі висновків Акту перевірки, відповідачем 11 листопада 2013 р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006062206 про нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, та застосовано штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства разом у сумі 11 411,04 (одинадцять тисяч чотириста одинадцять) 04 коп.

Відповідно до положень ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

16.11.2012 року Правлінням Національного банку України прийнято постанову № 475 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті», пунктом 3 якої закріплено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", повинні здійснюватися у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Моментом здійснення експорту (імпорту), згідно зі ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Відповідно до статті 322 Митного кодексу України товари, що переміщуються через митний кордон України, разом з їх упаковкою та маркуванням, транспортні засоби комерційного призначення, якими вони переміщуються через митний кордон України, пред'являються у незмінному стані для митного контролю, а документи на ці товари, транспортні засоби подаються органам доходів і зборів у пунктах пропуску через державний кордон України та в інших місцях на митній території України, встановлених органами доходів і зборів для здійснення митного контролю та митного оформлення, не пізніше ніж через три години після прибуття зазначених товарів у пункт пропуску через державний кордон України або інше визначене органами доходів і зборів місце.

Крім того, ч. 1 статті 195 Митного кодексу України передбачено, що переміщення товарів через митний кордон України здійснюється у пунктах пропуску через державний кордон України, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 321 Митного кодексу України у разі ввезення на митну територію України товарів, транспортних засобів комерційного призначення митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (п. 24 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України).

Положеннями пункту 1. ч. 1 ст. 335 Митного кодексу України передбачено, що під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний Кордон України декларант, уповноважена ним особа або перевізник залежно від виду транспорту, яким здійснюється перевезення товарів, надають органу доходів і зборів в паперовій або електронній формі такі документи та відомості:

1) при перевезенні автомобільним транспортом:

а) документи на транспортний засіб, зокрема ті, що містять відомості про його державну реєстрацію (національну належність);

б) транспортні (перевізні) документи (міжнародні товаротранспортні накладні);

в) визначений актами Всесвітнього поштового союзу документ, що супроводжує міжнародні поштові відправлення (за їх наявності);

г) комерційні документи (за наявності) на товари, що перевозяться, які містять відомості, зокрема, про найменування та адресу перевізника, найменування країни відправлення та країни призначення товарів, найменування та адреси відправника (або продавця) та отримувача товарів;

ґ) відомості про кількість вантажних місць та вид упаковки;

д) найменування товарів;

є) вага брутто товарів (у кілограмах) або об'єм товарів (у метрах кубічних), крім великогабаритних вантажів.

Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України митна декларація - заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури.

З аналізу наведених законодавчих приписів вбачається, що оформлена митна декларація не є єдиним документом, яким засвідчується факт та дата фактичного переміщення товарів через митний кордон, а є, по суті, заявою, що містить відомості про товари та мету їх переміщення через митний кордон України і засвідчує право суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності на розміщення товарів у визначений митний режим та підтверджує (а не встановлює) права і обов'язки зазначених у митній декларації осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських операцій.

Тобто, перебування під митним контролем товарів неможливе без їх фактичного ввезення в Україну, при цьому, первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України (перетин товаром митного кордону України), що підтверджується проставленням (наявністю) на товаросупровідних документах, зокрема CMR (міжнародна товарно-транспортна накладна), відбитка штампа «під митним контролем» з відповідною датою, яка засвідчує факт і дату перетину митного кордону України.

Судом встановлено, що за зовнішньоекономічним контрактом № М2ЕМ від 21.12.2012 р Товариством було здійснено попередню оплату за товари 22.05.2013 р. що підтверджується платіжними дорученнями №26626 при цьому граничний термін надходження товарів був 20.08.2013р. Як видно з Інвойсу № 13TZT0508 перетин митного кордону відбувся 29.08.2013 р., про що свідчать відмітки Південної митниці «Під митним контролем» і тому в цьому випадку дійсно є прострочення поставки Товару, однак воно тривало лише 9 днів, а не 13, як було обраховано відповідачем.

Таким чином, нарахування пені в розмірі 4 357,43 грн. (484,15 грн. за 1 день прострочення) суд вважає правомірним.

Також ще одна оплата згідно цього контракту відбулась 02.07.2013 р., що підтверджується платіжним дорученням № 97616.

За зовнішньоекономічним контрактом № МЗЕМ від 26.04.2013 р. Товариством було здійснено попередню оплату 22.05.2013 р., що підтверджується платіжним дорученням № 26992, при цьому граничний термін надходження товарів був 20.08.2013 р. Також ще одна оплата згідно цього контракту відбулась 27.06.2013 р., що підтверджується платіжним дорученням № 49083 при цьому граничний термін надходження товару становив 25.09.2013 р. За зовнішньоекономічним контрактом № МЗЕМ від 26.04.2013 р. Товар було поставлено своєчасно, що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними № И 0088 та № И 0089 та Інвойсом. В цих документах також є відмітка Південної митниці «Під митним контролем» датована 14.08.2013 р.

Зважаючи на наведені вище обставини, суд приходить до висновку про те, що доводи відповідача щодо порушення позивачем вимог Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» є такими, що суперечать законодавству України, у зв'язку з чим нарахування і стягнення відповідачем пені є частково необґрунтованим.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення.

Разом з тим, позивач не довів неправомірності дій податкового органу щодо нарахування пені в розмірі 4 357,43 грн. щодо прострочення поставки товару на 9 днів за платіжними дорученнями №26626, у зв'язку з чим суд вважає правомірним спірне рішення в частині вказаної суми.

За наведених обставин та системного аналізу правових норм законодавства, суд дійшов висновку про обґрунтованість частини позовних вимог, в зв'язку з чим оспорюване податкове повідомлення-рішення підлягає частковому скасуванню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

П О С Т А Н О В И В

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 11.11.2013р. № 0006062206 в частині суми 7 053,61 грн., в іншій частині залишити в силі.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Вєкуа Н.Г.

Постанова складена в повному обсязі 24.01.2014р.