Постанова

від 27.01.2014 по справі 910/17687/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2014 р. Справа№ 910/17687/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Новікова М.М.

суддів: Зубець Л.П.

Мартюк А.І.

за участю представників

від позивача: Єршов А.Я. - керівник

від відповідача: не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Укртехтранс"

на рішення господарського суду м. Києва

від 22.10.2013 (суддя Паламар П.І.)

у справі №910/17687/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Артес

інжиніринг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Укртехтранс"

про стягнення 160614,19 грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Артес інжиніринг" (надалі - позивач) про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю „Укртехтранс" (надалі - відповідач) 136937,60 грн. основного боргу, 13693,76 грн. штрафу, 8268,63 грн. пені та 1714,20 гр. 3% річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.10.2013 у справі №910/17687/13 позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю „Укртехтранс" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 22.10.2013 у справі №910/17687/1 частково скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Артес інжиніринг" в частині вимог про стягнення 3 % річних у розмірі 1714,20 грн.

Вимоги та доводи апеляційної скарги відповідача мотивовані тим, що рішення суду винесено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зокрема апелянт зазначає, що суд першої інстанції безпідставно не задовольнив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, яке було мотивоване тим, що повноважний представник відповідача перебуває у відпустці та не може з'явитися у судове засідання, та, натомість, розглянув справу за участі представника відповідача, який не має юридичної освіти, що унеможливлювало його повноцінну участь у судовому засіданні. Крім того, відповідач вважає позовну вимогу про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю „Укртехтранс" 3 % річних у розмірі 1714,20 грн. необґрунтованою, оскільки пунктом 6.2 договору поставки №МО 7/12 від 23.04.2012 передбачено можливість стягнення лише штрафу і пені та, при цьому, не передбачено жодних інших штрафних санкцій чи процентів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2013 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Укртехтранс" на рішення господарського суду м. Києва від 22.10.2013 у справі №910/17687/13 прийнято до провадження у складі колегії: головуючий суддя - Новіков М.М, судді - Мартюк А.І. та Зубець Л.П.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2013 було внесено зміни до складу колегії суддів, та визначено склад судової колегії: головуючий суддя - Самсін Р.І., судді: Мартюк А.І. та Зубець Л.П.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2013 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Укртехтранс" прийнято до провадження у визначеному складі суду та призначено судове засідання на 27.01.2014 року.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2014 було внесено зміни до складу колегії суддів, та визначено склад судової колегії: головуючий суддя - Новіков М.М., судді: Мартюк А.І. та Зубець Л.П.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2014 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Укртехтранс" прийнято до провадження у визначеному складі суду.

Відповідач у судове засідання 27.01.2014 року не з'явився, поважних причин неявки суду не повідомив, хоча про час та місце судового засідання повідомлявися належним чином.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення суду законним та обґрунтованим і просить залишити його без змін.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

23.04.2012 між Товариства з обмеженою відповідальністю „Артес інжиніринг", як продавцем, та Товариства з обмеженою відповідальністю „Укртехтранс", як покупцем, укладено договір поставки №МО 7/12, відповідно до умов п. 1.1 якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю, а покупець прийняти та оплатити нафтопродукти окремими партіями (товар) згідно умов викладених в цьому договорі.

Вид, марка, кількість кожної партії товару, що поставляється за цим договором, визначається сторонами на кожну окрему партію товару і вказуються у відповідному рахунку-фактурі та видатковій накладній, підписаній сторонами.

Відповідно до п. 5.1 договору ціна на кожну окрему одиницю товару фіксується у відповідному рахунку фактурі та видатковій накладній.

Згідно п. 5.2 договору покупець здійснює оплату у розмірі 100% вартості партії товару шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця.

Термін оплати: протягом 7 календарних днів з дати виставлення відповідного рахунку-фактури (п. 5.3 договору).

Строк дії договору відповідно до умов п. 10.1. договору встановлений з моменту його підписання сторонами до 31 грудня 2012 р., а в частині взаєморозрахунків до повного їх виконання. Також вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за 30 календарних днів до його закінчення про припинення договору не буде заявлено однією із сторін. Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом першої інстанції поясненнями позивача, поданим ним розрахунком, проведеним відповідно до умов договору поставки та вимог чинного законодавства, наявними у матеріалах справи видатковими накладними №20 від 2 квітня 2013 року, №22 від 8 квітня 2013 року, №24 від 16 квітня 2013 року, №25 від 25 квітня 2013 року, платіжними дорученнями №788 від 14 травня 2013 року, №789 від 15 травня 2013 року, №791 від 16 травня 2013 року, №793 від 17 травня 2013 року, №795 від 18 травня 2013 року, №798 від 20 травня 2013 року, №803 від 22 травня 2013 року, №2 від 23 травня 2013 року, №10 від 27 травня 2013 року, №19 від 31 травня 2013 року, банківською випискою з рахунку позивача за травень 2013 року підтверджується факт передачі позивачем відповідачу нафтопродуктів за договором вартістю 310925,24 грн., а також оплати останнім одержаного товару у розмірі 173987,64 грн., внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість у розмірі 136937,60 грн.

Вказані обставинами відповідачем не заперечуються та не спростовуються. Відповідачем не надано суду доказів в порядку ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження здійснення сплати вказаної заборгованості, а тому висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Укртехтранс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Артес інжиніринг" заборгованості в розмірі 136937,60 грн. колегія суддів вважає законним та обґрунтованим.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 8268,63 грн. пені, 13693,76 грн. штрафу передбачених п. 6.2 договору відповідно, а також 1714,20 грн. трьох процентів річних з простроченої суми.

Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.2. договору сторони передбачили, що у разі прострочення оплати товару покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 10% від суми відвантаженого, але неоплаченого товару, а також пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо оплати поставленого товару, колегія суддів дійшла висновку про правомірність стягнення судом першої інстанції з відповідача на користь позивача 8268,63 грн. пені, 13693,76 грн. штрафу та 1714,20 грн. трьох процентів річних, згідно розрахунку позивача, який суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим.

При цьому, колегією суддів відхиляються доводи апеляційної скарги про те, що оскільки пунктом 6.2 договору не передбачено можливості стягнення 3% річних, то позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими.

З цього приводу суд апеляційної інстанції зазначає, що нарахування пені та 3% річних на суму боргу є правомірним, оскільки відповідальність у вигляді сплати штрафу та пені за прострочення виконання грошового зобов'язання встановлена п. 6.2 договору, а обов'язковість сплати річних в розмірі 3% на вимогу кредитора передбачена в силу положень ст. 625 ЦК України.

Колегія суддів також вважає необґрунтованими доводи апелянта про те, що суд першої інстанції безпідставно не задовольнив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та розглянув справу за відсутності юриста відповідача, який з поважних причин не зміг з'явитися у судове засідання.

Так, відповідно до п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 №18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Таким чином, місцевий господарський суд не порушив норм процесуального права здійснивши розгляд справи за участю представника відповідача, який за його твердженням не має юридичної освіти, оскільки неявка юриста відповідача не перешкоджала вирішенню спору, а відповідач, який був належним чином повідомлений про місце та час судового засідання, скористався своїм правом та забезпечив участь у судовому засіданні іншого свого представника.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Укртехтранс" задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 22.10.2013 у справі №910/17687/13 має бути залишене без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Укртехтранс" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 22.10.2013 у справі №910/17687/13 залишити без змін.

Матеріали справи №910/17687/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя М.М. Новіков

Судді Л.П. Зубець

А.І. Мартюк