Постанова

від 27.01.2014 по справі 910/12311/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2014 р. Справа№ 910/12311/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Агрикової О.В.

Жук Г.А.

при секретарі судового засідання Гаркуші В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги приватного підприємства «Серкон»

на рішення господарського суду міста Києва

від 03.12.2013 року

у справі №910/12311/13 (суддя - Бондаренко Г.П.)

за позовом приватного акціонерного товариства «Київстар», м. Київ,

до приватного підприємства «Серкон», м. Київ

про стягнення 20 274,55 грн.

за участю представників:

від позивача: Савченко А.В. - представник (довіреність №356 від 16.05.13р.);

від відповідача: Юхименко В.С. - представник (довіреність №20/01 від 20.01.14р.);

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Київстар» (надалі - ПрАТ «Київстар») звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з приватного підприємства «Серкон» (надалі - ПП «Серкон») 20 274,55 грн. заборгованості за угодою про надання послуг рухомого (мобільного) зв'язку №4762104 від 30.11.2011 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.12.2013 року у справі №910/12311/13 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з приватного підприємства «Серкон» на користь приватного акціонерного товариства «Київстар» 18 492,49 грн. основного боргу, 509,18 грн. 3% річних та 1 272,88 грн. пені.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, приватне підприємство «Серкон» звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 03.12.2013 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням судом норм матеріального права, у зв'язку з чим висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2014 року апеляційну скаргу ПП «Серкон» прийнято до апеляційного провадження та призначено в судове засідання на 27.01.2014 року.

Позивач скористався правом, наданим статтею 96 Господарського процесуального кодексу України, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва без змін.

В судовому засіданні представник скаржника вимоги апеляційної скарги підтримав, просив скаргу задовольнити, а оскаржуване рішення скасувати та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Представник позивача не погодився з доводами апеляційної скарги, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, у зв'язку з чим просив судове рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

27.01.2014 року в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 30.11.2011 року між ПрАТ «Київстар» (за угодою - оператор) та ПП «Серкон» (за угодою - абонент) укладено угоду №4762104 про надання послуг рухомого (мобільного) зв'язку (далі - угода).

Предметом угоди є правовідносини, за якими оператор надає абоненту послуги рухомого (мобільного) зв'язку, а абонент користується вищенаведеними послугами зв'язку та своєчасно оплачує їх вартість оператору на умовах, викладених в цій угоді (п. 2.1 угоди).

Згідно п. 3.2.1 угоди абонент зобов'язується своєчасно оплачувати послуги зв'язку оператора згідно з чинними тарифами, підтримувати авансовий платіж не нижче мінімального рівня, встановленого діючими тарифами, сплачувати щомісячну абонентну плату. Абонентна плата сплачується абонентом і в тому випадку, коли надання йому послуг зв'язку призупинено за неоплату наданих оператором послуг зв'язку. У випадку виникнення заборгованості абонента щодо наданих оператором послуг зв'язку, абонент зобов'язаний погасити таку заборгованість протягом 5 днів з моменту, який настав раніше: (а) отримання від оператора відповідного повідомлення або (б) припинення надання послуг зв'язку внаслідок вичерпання авансового платежу нижче мінімального рівня.

Пунктом 3.2.2 угоди визначено, що роумінг в мережах інших операторів стільникового мобільного зв'язку абонент отримує та оплачує за встановленими правилами та тарифами оператора.

Відповідно до п. 4.1 угоди при підключенні до мережі оператора абонент здійснює оплату замовлених послуг зв'язку та початкові платежі згідно з тарифним планом, до якого абонент підключається.

Пунктом 4.2. угоди встановлено, що оплата відповідачем послуг зв'язку здійснюється згідно з чинними тарифами.

Відповідно до п. 5.2. угоди, у разі затримки оплати наданих позивачем послуг зв'язку відповідач, крім сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми (у відповідності до ст. 625 ЦКУ) за весь час прострочення, сплачує позивачу неустойку, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг зв'язку у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла за період, за який нараховується неустойка. Строк позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки встановлюється у 3 роки на підставі ст. 259 Цивільного кодексу України. Нарахування неустойки здійснюється протягом всього часу існування заборгованості відповідача перед позивачем. Сплата клієнтом пені, індексу інфляції, та процентів річних не звільняє останнього від обов'язку сплатити надані послуги зв'язку та нараховану позивачем відповідачу плату.

Ця угода, згідно п. 6.1, набуває чинності після підписання уповноваженими представниками сторін і моменту реєстрації в центрі обслуговування абонентів, і діє протягом 4 (чотирьох) років.

Відповідно до замовлення №1 від 18.06.2012 року до угоди (а.с.14) відповідач прийняв у користування телефонний номер та обрав базові послуги обслуговування у мережі Інтернет.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що на виконання умов угоди у червні 2012 року відповідачу було надано телекомунікаційні послуги на загальну суму 19 567, 68 грн., що підтверджується рахунком-фактурою №8-10729095 від 30.06.2012 року(а.с. 15).

Однак, в порушення своїх зобов'язань перед позивачем, відповідач лише частково виконав свої зобов'язання за угодою. Як вбачається з вказаного рахунку-фактури, у червні 2012 року відповідачем було сплачено авансовий платіж у сумі 600,00 грн.

Таким чином, станом на 01.07.2012 року, з урахуванням 475,19 грн. залишку на балансі абонента станом на 01.06.2012 року, у відповідача залишилась заборгованість перед позивачем у розмірі 18 492,49 грн.

У зв'язку з тим, що відповідач не оплатив надані послуги, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості, пені та 3% річних.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідачем порушено зобов'язання щодо оплати у повному обсязі телекомунікаційних послуг, факт надання яких позивачем підтверджується матеріалами справи, в тому числі рішеннями господарських судів під час розгляду справи, в якій брали участь ті самі сторони, що і у даній справі.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач в апеляційній скарзі наголошував на неправомірності надання позивачем відповідачу послуг у роумінгу після вичерпання останнім авансового платежу нижче його мінімального рівня, а тому нарахування заборгованості за оплату наданих на кредитних умовах послуг відповідач вважає безпідставним.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з даними твердженнями скаржника не погоджується, вважає їх такими, що не відповідають положенням законодавства, умовам договору та дійсним обставинам справи, з огляду на наступне.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, за своєю правовою природою угода №4762104 про надання послуг рухомого (мобільного) зв'язку від 30.11.2011 року є договором про надання послуг, згідно ст. 901 ЦК України за яким одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Правовідносини, що виникли між споживачем телекомунікаційних послуг та операторами регулюються Законом України «Про телекомунікації», згідно п. 5 ч. 1 ст. 33 якого споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема, виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги. Обов'язок своєчасної оплати отриманих телекомунікаційних послуг покладений на споживача цих послуг і пунктом 6 ст. 36 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою КМУ від 11.04.2012 року №295 (надалі - Правила).

Відповідно до п. 68 Правил розрахунки за послуги можуть здійснюватися на умовах попередньої (авансової) та/або наступної оплати. Оператор, провайдер зобов'язаний пропонувати та надавати споживачам на їх вибір послуги (пакети послуг) на умовах, які передбачають попередню (авансову) та/або наступну оплату.

Колегія суддів вважає помилковими твердження апелянта, що умовами укладеної між ним та позивачем угоди визначено лише авансову оплату, оскільки як вбачається з п. 3.2.1 угоди, абонент зобов'язується своєчасно оплачувати послуги зв'язку оператора згідно з чинними тарифами, підтримувати авансовий платіж не нижче мінімального рівня, встановленого діючими тарифами, сплачувати щомісячну абонентну плату.

Так, окрім внесення абонплати та підтримання авансового платежу, відповідач зобов'язався оплачувати послуги зв'язку оператора згідно з чинними тарифами.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, у червні 2012 року позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов укладеної між сторонами угоди було надано відповідачу телекомунікаційні послуги на загальну суму 19 567,68 грн.

Даний факт підтверджується виставленим позивачем відповідачу рахунком-фактурою №8-10729095 від 30.06.2012 року, а також наявними в матеріалах справи копіями судових рішень у справі №910/16740/13 та у справі №910/3098/13, які розглядалися за позовом ПП «Серкон» до ПрАТ «Київстар» про визнання частково недійсним рахунку та визнання зобов`язання недійсним відповідно, за якими у задоволенні позовних вимог ПП «Серкон» відмовлено.

Спір у вказаних справах виник через неправомірне включення, на думку ПП «Серкон», ПрАТ «Київстар» у вказаний рахунок вартості послуг роумінгу на суму 18 816,88 грн.

Відповідно до частини 2 статті 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус.

Враховуючи те, що рішення господарського суду м. Києва від 08.04.2013 року у справі №910/3098/13 залишене без змін за результатами апеляційного перегляду, рішення від 01.10.2013 року у справі №910/16740/13 не оскаржувалось, а відтак вказані рішення набрали законної сили у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку, та беручи до уваги, що сторонами у вказаних справах є ті ж самі юридичні особи, що і у даній справі, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про доведеність та обґрунтованість встановлених у зазначених рішеннях фактів, зокрема:

- у період з 25.06.2012 по 27.06.2012 посадова особа ПП «Серкон» (директор - Погонець В.С.), перебуваючи за кордоном, отримував телекомунікаційні послуги в мережах роумінг партнерів позивача у Польщі та Німеччині;

- позивачем отримано послуг роумінгу через оператора Telefonica Germany (O2), а саме: обладнанням позивача (ІМЕІ код 358534043676920) було отримано 181315611 Байт інформації, що з урахуванням швидкості передання даних (450 000 байт/с) складає 6,715 хвилин користування послугами роумінгу в мережі Інтернет;

Так, при розгляді попередніх господарських спорів судами було встановлено надання позивачем відповідачу у період з 25.06.2012 року по 27.06.2012 року послуг роумінгу на суму 18 816,88 грн.

Пунктом 3.2.2 угоди визначено, що роумінг в мережах інших операторів стільникового мобільного зв'язку абонент отримує та оплачує за встановленими правилами та тарифами оператора.

В апеляційній скарзі апелянт вказує, що місцевим господарським судом не було з'ясовано обставини справи щодо особливостей тарифікації послуг у роумінгу. При цьому, відповідач посилається на інформацію з офіційного сайту позивача щодо умов оплати послуг у роумінгу (а.с.120), якими передбачено, зокрема, що надання послуг у роумінгу призупиняється, якщо чергове списання коштів призвело до досягнення мінімальної суми на рахунку, необхідної для користування окремими послугами.

Поряд з цим, у вказаних умовах визначено, що у зв'язку з наявністю технічних особливостей в процедурі обміну між роумінговими партнерами щодо обсягу спожитих послуг роумінгу, списання коштів з рахунку може відбуватись із затримкою до 45 днів. Списання коштів відбувається по мірі одержання відповідних даних щодо обсягу спожитих послуг від роумінгового партнера.

Отже, специфіка надання телекомунікаційних послуг у роумінгу полягає в тому, що користування послугами та списання коштів з рахунку за користування цими послугами відбувається не одночасно.

Так, лише після передачі даних щодо обсягу спожитих послуг від роумінгового партнера, позивач провів списання коштів за користування такими послугами та виявив, що воно призвело до досягнення мінімальної суми на рахунку, після чого надання послуг у роумінгу було призупинено.

Тарифи на послуги роумінгу для абонентів мережі «Київстар» та умови їх тарифікації знаходяться у загальному доступі та розміщені на офіційному сайті позивача.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що ПП «Серкон» був обізнаний про тарифікацію телекомунікаційних послуг, які надаються позивачем, зокрема, про технічні особливості надання послуг у роумінгу.

Заперечуючи проти задоволення позову, в апеляційній скарзі відповідач також посилається на порушення позивачем п. 3.3.1 договору, яким передбачено, що оператор має право призупинити надання послуг, якщо абонент не сплатив місячну плату, або якщо авансовий платіж на особовому рахунку вичерпано до мінімального рівня.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що таке твердження відповідача не відповідає дійсності, оскільки вказаним пунктом встановлено право, а не обов`язок ПрАТ «Київстар» на призупинення надання послуг.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що факт користування такими послугами, їх об'єм, вартість, а також якість наданих послуг відповідачем не заперечується, колегія суддів дійшла висновку, що виставлення позивачем рахунку на оплату послуг №8-1729095 від 30.06.2012 року є правомірним, таким, що відповідає умовам договору та нормам чинного законодавства України, а відтак, у відповідача виник обов'язок зі своєчасної оплати наданих позивачем послуг згідно вказаного рахунку.

За приписами статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, станом на час прийняття рішення судом першої інстанції заборгованість відповідача перед позивачем з оплати наданих послуг не погашена.

Враховуючи викладене та з огляду на відсутність у матеріалах справи доказів оплати відповідачем наданих позивачем послуг, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 18 492,49 грн. є обґрунтованою та такою, що піддягає задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що позивач просить також стягнути з відповідача 3% річних в сумі 509,18 грн. та пеню в сумі 1 272,88 грн., нарахованих за період з 01.07.2012 року по 31.05.2013 року (335 днів).

Виходячи з положень статей 530, 549, 611, 612, 614, 625 ЦК України, а також умов укладеної між сторонами угоди, з огляду на те, що відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені та 3% річних є правомірними.

Судова колегія, перевіривши розрахунок заявлених до стягнення 3 % річних та інфляційних втрат погоджується з висновком місцевого господарського суду стосовно того, що вимога позивача про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 509,18 грн. підлягає задоволенню.

Щодо стягнення пені, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Як встановлено ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з умов угоди №4762104 про надання послуг рухомого (мобільного) зв'язку від 30.11.2011 року, сторонами при її укладенні не погоджено, що при нарахуванні штрафних санкцій не застосовується вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України. При цьому, умова договору про те, що «нарахування неустойки здійснюється протягом всього часу існування заборгованості відповідача перед позивачем» не є встановленням іншого строку (згідно положень п. 6 ст. 232 ГК України) нарахування даного виду неустойки.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що нарахування пені припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, тобто 01.01.2013 року (185 днів).

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

При цьому, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», згідно з п. п. 1, 3 якого платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 5.2. угоди сторони визначили, що у разі затримки оплати наданих позивачем послуг зв'язку відповідач сплачує позивачу неустойку, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг зв'язку у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла за період, за який нараховується неустойка.

Таким чином, сторони встановили пеню в розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи умови п. 5.2 угоди, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з твердженням апелянта, що при здійсненні розрахунку пені місцевим господарським судом було допущено помилку в частині визначення відсотків, що повинні нараховуватися за кожен день прострочення, виходячи з облікової ставки НБУ, а не подвійної облікової ставки НБУ, як здійснено судом.

Здійснивши власний розрахунок пені за період з 01.07.2012 року по 01.01.2013 року (185 днів прострочення), враховуючи розмір облікової ставки НБУ, що у вказаний період становила 7,5%, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 702,94 грн. пені.

Відповідно до статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищевикладене, судова колегія дійшла висновку що позов підлягає задоволенню частково в сумі 19 704,61 грн., з яких 18 492,49 грн. основного боргу, 702,94 грн. пені та 509,18 грн. 3 % річних.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити рішення.

У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

З огляду на вищевикладене та часткову обґрунтованість апеляційної скарги приватного підприємства «Серкон», колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції в частині зменшення розміру пені, що підлягає стягненню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на зміну апеляційним господарським судом рішення місцевого господарського суду та часткового задоволення апеляційної скарги відповідача, колегія суддів вважає за необхідне провести перерозподіл судових витрат.

При цьому, колегія суддів зазначає, що правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір» №3674-VI від 08.07.2011 року (із змінами та доповненнями).

Відповідно до ст. 4 названого Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду апеляційної скарги на ухвалу суду підлягає сплаті судовий збір за ставкою 0,5 розміру мінімальної заробітної плати.

Розмір ставки судового збору (станом на 1 січня календарного року) у кожному конкретному випадку визначається, виходячи з того розміру мінімальної заробітної плати, який було встановлено законом на момент сплати судового збору (станом на 1 січня календарного року).

Розміри мінімальної заробітної плати на 2013 рік затверджено Законом України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» від 06.12.2012 року №5515-VI, згідно якого станом на 01.01.2013 року місячний розмір мінімальної заробітної плати становив 1 147,00 грн.

Враховуючи ціну позову, за подання апеляційної скарги відповідач повинен був сплатити судовий збір у сумі 860,25 грн. Натомість з доданого до апеляційної скарги платіжного доручення №832 від 19.12.2013 року вбачається, що відповідачем сплачено судовий збір у більшому розмірі, а саме, у сумі 913,50 грн. Тобто, в даному випадку загальний розмір надмірно сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги становить 53,25 грн.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 9 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, з Державного бюджету України на користь відповідача підлягає поверненню сума надмірно сплаченого ним судового збору у розмірі 53,25 грн.

Керуючись статтями 43, 32, 33, 43, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного підприємства «Серкон» на рішення господарського суду м. Києва від 03.12.2013 року у справі №910/12311/13 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду м. Києва від 03.12.2013 року у справі №910/12311/13 змінити.

3. Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства «Серкон» (01033, м. Київ, бул. Шота Руставелі, 39-41, код ЄДРПОУ 33830361; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь приватного акціонерного товариства «Київстар» (03110, м. Київ, проспект Червонозоряний, 51, код ЄДРПОУ 21673832) 18 492 (вісімнадцять тисяч чотириста дев'яносто дві) грн. 49 коп. основного боргу, 509 (п'ятсот дев'ять) грн. 18 коп. 3% річних, 702 (сімсот дві) грн. 94 коп. пені та 1 672 (одну тисячу шістсот сімдесят дві) грн. 13 коп. витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення».

4. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Київстар» (03110, м. Київ, проспект Червонозоряний, 51, код ЄДРПОУ 21673832; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь приватного підприємства «Серкон» (01033, м. Київ, бул. Шота Руставелі, 39-41, код ЄДРПОУ 33830361) 24 (двадцять чотири) грн. 09 коп. судового збору за розгляд справи апеляційним господарським судом.

5. Повернути приватному підприємству «Серкон» (01033, м. Київ, бул. Шота Руставелі, 39-41, код ЄДРПОУ 33830361) з Державного бюджету України 53 (п'ятдесят три) грн. 25 коп. надмірно сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги згідно платіжного доручення №832 від 19.12.2013 року.

6. Доручити господарському суду м. Києва видати відповідні накази.

7. Матеріали справи №910/12311/13 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді О.В. Агрикова

Г.А. Жук