Рішення

від 28.01.2014 по справі 906/1842/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "28" січня 2014 р. Справа № 906/1842/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Прядко О.В.

за участю представників сторін:

від прокуратури: Муляренко Т.О. - служб. посвідч. №013365 від 30.11.2012;

від відповідача-1: Хижняк Н.І. - довір. №26/9 від 02.01.2013;

від відповідача-2: Гордійчук Я. В. - довір. №5 від 09.01.2014;

від відповідача-3: ОСОБА_4 - НОМЕР_1 від 10.11.1999

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Прокурора м.Житомира в інтересах держави

до 1) Виконавчого комітету Житомирської міської ради (м.Житомир)

2) Комунального підприємства "Агентство з управлінням майном" Житомирської міської ради (м.Житомир)

3) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (м.Житомир)

про скасування п.1.5.10. додатку №1 рішення виконкому №331 від 17.07.2013, визнання недійсним договору оренди нерухомого майна №1732 від 18.07.2013, звільнення приміщення

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ст.77 ГПК України, в судовому засіданні 14.01.2014 оголошувалася перерва до 09:30 28.01.2014.

Прокурор звернувся до суду з позовом до відповідачів з вимогами: визнати незаконним та скасувати п.1.5.10 додатку №1 рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради №331 від 17.07.2013 "Про оренду комунального майна та внесення змін в рішення міськвиконкому", в частині надання дозволу КП "Агентство з управлінням майном" Житомирської міської ради на укладення договору оренди з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 для здіснення торгівельної діяльності строком на 2 роки 11 місяців; визнати недійсним договір оренди нерухомого майна №1732 від 18.07.2013; зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 звільнити нежитлові приміщення Житомирської міської гімназії №3 площею 5 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 та загальноосвітньої школи №17 площею 5 кв.м за адресою: АДРЕСА_3.

В обґрунтування позовних вимог, зокрема, звертається увага на те, що проведеною прокуратурою району перевіркою з питань додержання вимог законодавства щодо створення безпечних умов навчання та виховання дітей виявлено порушення вимог чинного законодавства при розпорядженні майном Житомирської міської гімназії №3 та Житомирської загальноосвітньої школи №17, а саме, встановлено, що оскарженим п.1.5.10. Додатку №1 до рішення виконкому №331 від 17.07.2013 надано дозвіл ФОП ОСОБА_4 на укладання договору оренди нежитлових приміщень площею 5 кв.м за адресою АДРЕСА_2, що належить Житомирській міській гімназії №3, та площею 5 кв.м за адресою АДРЕСА_3, що належить Житомирській загальноосвітній школі №17, для торгівлі канцелярськими товарами строком на два роки одинадцять місяців, що суперечить ст.63 Закону України "Про освіту", у якій передбачено, що об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають використанню не за призначенням. Оскільки орендар в орендованих приміщеннях не надає освітніх послуг в розмінні статті 2 Закону України "Про освіту", оскаржуваний пункт додатку 1 до рішення виконкому №331 від 17.07.2013 є таким, що суперечить ст.19 Конституції України та на підставі ч.2 ст.144 Конституції України, п.10 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування" підлягає визнанню недійсним в судовому порядку. Водночас, укладений на підставі вказаного пункту додатку до рішення договір оренди нерухомого майна №1732 від 18.07.2013 між другим та третім відповідачами не відповідає вимогам ст.203 Цивільного кодексу України, а тому в силу приписів ч.1 ст.215 цього Кодексу також підлягає визнанню недійсним в судовому порядку.

23.01.2014 на адресу господарського суду від виконавчого комітету Житомирської міської ради надійшов відзив на позовну заяву №21/485 від 20.01.2014 та копія витягу з протоколу засідання ВК ЖМР №14 від 17.07.2013 (а.с.63-65).

Прокурор позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з урахуванням поданої в судовому засіданні 28.01.2014 заяви про збільшення позовних вимог №060090018413 від 28.01.2014 (а.с.66-68), згідно якої останній фактично уточнив позовні вимоги в частині встановлення способу звільнення орендованих ФОП ОСОБА_4 нежитлових приміщень шляхом передачі останніх КП "Агентство з управлінням майном" Житомирської міської ради та балансоутримувачам.

Суд вважає за доцільне зазначити, що спір вирішується з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог №060090018413 від 28.01.2014.

В судовому засіданні 14.01.2014 прокурором було подано клопотання про долучення до матеріалів справи документів, яке було задоволено судом (а.с.55-59).

Представник відповідача-1 (виконавчого комітету Житомирської міської ради) проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву №21/485 від 20.01.2014, зокрема, зазначив, що укладення КП "Агентство з управлінням майном" Житомирської міської ради, яке є орендодавцем нерухомого майна комунальної власності міста, з ФОП ОСОБА_4 договору оренди нежитлових приміщень від 18.07.2013 №1732 не суперечить ч.4 ст.61 ЗУ "Про освіту", що передбачає надання в оренду приміщень, споруд та обладнання закладів освіти. Зазначає, що приміщення навчальних закладів були передані в оренду ФОП ОСОБА_4 для торгівлі канцелярськими товарами, а саме шкільним приладдям. Таким чином, послуги при використанні орендованих приміщень надаються учням шкіл і є пов'язаними з навчальним процесом, що узгоджується з абз.2 п.8 Переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать державної та комунальної форми власності.

Представник відповідача-2 (КП "Агентство з управлінням майном" Житомирської міської ради) з доводами позовної заяви прокурора не погоджується, позовні вимоги вважає такими, що не підлягають задоволенню з підстав, викладених у наданому в судовому засіданні відзиві на позовну заяву №102 від 27.01.2014 (а.с.69). Зокрема представник відповідача-2 зауважує, що спірні приміщення довгий час орендувались ФОП ОСОБА_4 і заперечень з боку балансоутримувача та управління освіти Житомирської міської ради до КП "Агентство з управлінням майном" як орендодавця не надходило. ФОП ОСОБА_4 використовує орендовані приміщення за прямим призначенням, в повному обсязі сплачує орендну плату, здійснив страхування об'єкта оренди на користь орендодавця. Орендуючи нежитлові приміщення незначною площею по 5 кв.м у загальноосвітніх школах для торгівлі канцтоварами ФОП ОСОБА_4, на думку відповідача-2, жодним чином не порушує законодавство України про освіту. Посилаючи на приписи статей 648 ЦК України, ч.2 ст.2 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна", ч.5 ст.60 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні", відповідач-2 вважає, що договір оренди нерухомого майна №1732 від 18.07.2013, укладений на підставі рішення міськвиконкому №331 від 17.07.2013 згідно закону, а тому підстави для визнання його недійсним відсутні.

Відповідач-3 (ФОП ОСОБА_4) в судовому засіданні пояснив, що хоча не надає освітніх послуг, але торгівля канцтоварами допомагає учням в учбовому процесі; вважає, що звільнення невеликої частини приміщень площею 5 м, які знаходяться в коридорі шкіл №3 та №17 зовсім не покращить освітню діяльність учнів, а навпаки. На підтвердження погоджень керівниками навчальних закладів управління освіти та КП "Агентство з управлінням майном" подальшого використання орендованих приміщень для проведення діяльності по продажу канцелярських товарів, відповідач-3 надав копії листів №130 від 24.04.2013. №156 від 24.04.2013 та №1023 від 17.05.2013 (а.с.70-73).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив.

Як вбачається з матеріалів справи, виконавчим комітетом Житомирської міської ради (відповідач-1) 17 липня 2013 року прийнято рішення №331 "Про оренду комунального майна та внесення змін в рішення міськвиконкому" (далі - рішення №331, а.с.29-30), у пункті 1 якого надано дозвіл на укладання договорів оренди відповідно з орендною платою за 1 кв.м без ПДВ за базовий місяць розрахунку згідно з додатком 1.

У пункті 1 Додатку 1 до рішення №331 було надано дозвіл на укладання договорів оренди відповідно з орендною платою за 1 кв.м. без ПДВ за базовий місяць розрахунку терміном згідно пп.1.5.10 пункту 1.5. два роки одинадцять місяців Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 частини нежитлових приміщень: Житомирської міської гімназії №3 площею 5 кв.м за адресою АДРЕСА_2 та загальноосвітньої школи №17 площею 5 кв.м за адресою АДРЕСА_3 для торгівлі канцелярськими товарами з орендною платою 20грн 04коп (а.с.31-33).

Пунктом 5 рішення №331 було зобов'язано Комунальне підприємство "Агентство з управління майном" Житомирської міської ради укласти договори оренди з орендарями на термін, вказаний в пунктах 1-3.

18.07.2013 між Комунальним підприємством "Агентство з управління майном" Житомирської міської ради (відповідач-2), як орендодавцем, та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (відповідач-3) як орендарем було укладено договір оренди нерухомого майна №1732 (далі - договір оренди, а.с.18-19).

За умовами п.1.1. договору оренди орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення для торгівлі канцтоварами за адресами:

- АДРЕСА_2, вартість яких визначена шляхом проведення незалежної оцінки і становить 13 890грн без ПДВ станом на 31.03.2012, що знаходиться на балансі Житомирської міської гімназії №3, загальною площею 5 кв.м з орендною платою у розмірі 20грн 04 коп за 1 кв.м без ПДВ за базовий місяць розрахунку;

- АДРЕСА_3, вартість яких визначена шляхом проведення незалежної оцінки і становить 13 890грн без ПДВ станом на 31.03.2012, що знаходиться на балансі загальноосвітньої школи №17, загальною площею 5 кв.м з орендною платою у розмірі 20грн 04 коп за 1 кв.м без ПДВ за базовий місяць розрахунку.

У пункті 1.2 договору оренди обумовлено, що орендар використовує орендоване приміщення тільки за цільовим призначенням, обумовленим даним договором.

За змістом п.8.1 договору останній діє з 18 липня 2013 року по 18 листопада 2016 року.

За актами прийому-передачі від 18 липня 2013 року приміщення передані ФОП ОСОБА_4 у користування (а.с.20, 21 на звороті).

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор обґрунтовує позовні вимоги тим, що в приміщені Житомирської міської гімназії №3 та Житомирської загальноосвітньої школи №17, що є власністю територіальної громади міста, наявні магазини, які здійснюють торгівельну діяльність, що є порушенням Закон України "Про освіту" щодо заборони розміщення об'єктів, які не пов'язані з навчально-виховним процесом, в закладах освіти.

Оцінивши всі встановлені обставини справи в їх сукупності згідно поданих до справи доказів, господарським судом взято до уваги наступне.

1. Щодо представництва органом прокуратури інтересів держави у дані справі.

Згідно ст.121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

З огляду на припис частини п'ятої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може звернутися до суду щодо визнання протиправним рішення чи окремих його положень і щодо скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Статтею 36-1 вищезазначеного Закону передбачено, що підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

На думку прокурора, незаконне надання в користування нежилих приміщень Житомирської міської гімназії №3 площею 5 кв.м за адресою АДРЕСА_2 та загальноосвітньої школи №17 площею 5 кв.м за адресою АДРЕСА_3 для здійснення торгівельної діяльності перешкоджає реалізації прав громадян України на доступну освіту, повну реалізацію здібностей, таланту, всебічного розвитку, що суперечить інтересам держави у сфері освіти.

Крім того, відповідно до рішення Конституційного суду України від 08.04.1998 державні інтереси закріплюються, як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних - політичних, економічних, соціальних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету державної, економічної, екологічної безпеки, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання.

Зазначене відповідно до п.2 ст.121 Конституції України, ст.36-1 Закону України "Про прокуратуру" є підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом пред'явлення позову, направленого на захист інтересів держави та відновлення прав держави.

Відповідно до ч.2 ст.1, ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України державні та інші органи мають право звертатися до господарського суду у випадках, визначених законодавчими актами України.

Центральним органом виконавчої влади відповідно до Указу Президента України від 08.04.2011 №410/2011 "Про затвердження положення про Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України" є Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України, яке є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки, інновацій та інформатизації, інтелектуальної власності, молоді, фізичної культури та спорту.

Разом з тим, згідно п.4, п.5, п.6 зазначеного Положення, що визначають завдання, повноваження та права згаданого органу, не передбачено повноважень щодо звернення центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері освіти і науки, до суду про визнання незаконним рішень органів державної влади та місцевого самоврядування щодо розпорядження майном, визнання недійсними правочинів щодо відчуження чи передачі у користування об'єктів нерухомості державної та комунальної власності.

В абз.2 п.5 Рішення КСУ від 16 квітня 2009 року №7-рп/2009 у справі №1-9/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) Конституційний Суд України дійшов висновку, що системний аналіз конституційних і законодавчих положень та положень пункту 5 статті 121, пункту 9 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України свідчить, що на прокуратуру України покладено нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.2 ст.2, ч.2 ст.29 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань удосконалення діяльності прокуратури" від 18.09.2012 №5288, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересу держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор зазначає про це у позовній заяві, і в такому випадку прокурор набуває статусу позивача.

Зважаючи на викладене та враховуючи, що з 01.12.2012 прокурор набув право звертатися з позовом до господарського суду у випадку, коли орган, уповноважений державою здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не наділений правом звернення до господарського суду самостійно, прокурор правомірно пред'явив позов у інтересах держави як позивач.

2. Щодо скасування п.1.5.10. додатку №1 рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради №331 від 17.07.2013 "Про оренду комунального майна та внесення змін в рішення міськвиконкому".

У частині 2 статі 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (далі - Закон про оренду) зазначено, що державну політику у сфері оренди здійснюють органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності.

Згідно частини 2 статті 4 Закону про оренду не можуть бути об'єктами оренди об'єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до частини другої статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" (далі - Закон про приватизацію).

Згідно частини 2 статті 5 Закону про приватизацію загальнодержавне значення мають і не підлягають приватизації - об'єкти освіти.

Згідно ст.18 Закону України "Про освіту" навчальні заклади, що засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про загальну середню освіту" до загальноосвітніх навчальних закладів належать, зокрема, школа I - III ступенів та гімназія (гімназія-інтернат) - навчальний заклад II - III ступенів з поглибленим вивченням окремих предметів відповідно до профілю.

Статтею 61 Закону України "Про освіту" встановлено, що фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування.

Додатковими джерелами фінансування є, зокрема, доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.

Однак, у відповідності до ч.5 ст.63 Закону України "Про освіту" об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або в и к о р и с т а н н ю н е з а п р и з н а ч е н н я м.

Згідно частини 2 статті 44 Закону України "Про загальну середню освіту" вимоги до матеріально-технічної бази загальноосвітніх навчальних закладів визначаються відповідними будівельними і санітарно-гігієнічними нормами і правилами.

Згідно з п.3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, здача в оренду території, будівель, приміщень, обладнання підприємствам, установам, організаціям іншим юридичним та фізичним особам для використання, що не пов'язано з навчально-виховним процесом, н е дозволяється. Ці норми затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря України №63 від 14.08.2001 та розповсюджуються на загальноосвітні навчальні заклади І, І-ІІ, І-ІІІ ступенів, спеціалізовані школи І, ІІ, ІІІ ступенів, гімназії, ліцеї, колегіуми, які проектуються, будуються, реконструюються та ті, що функціонують незалежно від типу, форм власності та підпорядкованості.

Враховуючи системний аналіз норм вищевказаних Законів України, суд прийшов до висновку, що, хоча згідно із абзацом 5 частини 4 статті 61 Закону України "Про освіту" додатковими джерелами фінансування навчальних закладів, заснованих, в тому числі на комунальній власності, є також доходи від надання в оренду приміщень, однак, оренда приміщень у них дозволяється лише у випадках, якщо об'єкт оренди використовується з цільовим призначенням - для навчального-виховного процесу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 14 листопада 2012 року у справі № 8/5025/2227/11.

Поряд з цим, всупереч вищенаведеним імперативним приписам законодавства, як п.1.5.10. Додатку №1 до рішення виконкому №331 від 17.07.2013, так і спірним правочином (договором оренди від 18.07.2013 №1732) передбачено надання в оренду приміщення навчальних закладів для торгівлі канцелярськими товарами.

Згідно із ч.10 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно частини 2 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про наявність підстав для визнання п.1 1.5.10. Додатку №1 до рішення виконкому №331 від 17.07.2013 незаконним.

3. Щодо визнання договору оренди від 18.07.2013 №1732 недійсним.

За змістом ч.3 ст.215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину (абзац 5 п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними").

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України, в інтересах якого прокурором заявлено позов, по відношенню до спірного договору є заінтересованою особою.

Цивільний кодекс України не дає визначення поняття "заінтересована особа". Тому інтерес зазначеного органу державної влади у визнанні спірного договору оренди має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам, а також відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надане в резолютивній частині Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес).

У п.п.3.2,3.2 зазначеного Рішення КСУ наведено статті 18, 32, 34, 35, 36, 39, 41, 44, 79, 89, 104, 121, 127, 140 Конституції України як приклад застосування поняття "інтерес" у широкому сенсі, та здійснено інтерпретацію поняття "інтерес" у вузькому розумінні цього слова, яке на відміну від інтересу в широкому розумінні, перебуває виключно у логічно-смисловому зв'язку із суб'єктивними правами.

Оскільки Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України забезпечує реалізацію державної політики у сфері освіти, а держава у ст.51 Закону України "Про освіту" гарантує право вихованцям (учням) безпечні умови навчання та праці, тому інтерес останнього до спірного договору є виключно публічним та спрямованим, в конкретному випадку, на захист інтересів учнів Житомирської міської гімназії №3 та Житомирської загальноосвітньої школи №17.

Як зазначено в абзаці 2 п.3.5 Рішення КСУ від 01.12.2004 №18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) одним із способів захисту інтересів є визнання правочину недійсним.

Господарський суд погоджується з доводами прокурора про те, що в момент вчинення (укладення) спірного договору оренди не були недодержані вимоги, встановлені частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України, згідно яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (абзац 2 ч.3 ст.6 ЦК України).

Частина 1 статті 648 ЦК України, на яку посилається у відзиві відповідач-2, до спірних правовідносин застосуванню не підлягає, оскільки спірний договір в частині його предмету не відповідає вимогам чинного законодавства, в даному випадку ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту" та п.3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01.

Згідно абзацу 2 ч.1 статті 638 ЦК України істотною умовою будь-якого договору є умова про його предмет.

Відповідно до ст.10 Закону про оренду істотною умовою договору оренди є об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації).

Оскільки приміщення Житомирської міської гімназії №3 площею 5 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 та загальноосвітньої школи №17 площею 5 кв.м за адресою: АДРЕСА_3 не може бути об'єктом оренди для використання його у підприємницькій діяльності відповідача-3, відтак договір оренди нерухомого майна від 18.07.2013 №1732 в частині розділу 1 "Предмет договору" слід визнати недійсним.

У статті 217 ЦК України зазначено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Оскільки без предмету договору останній вважається не вчиненим (не укладеним), тому оспорюваний договір оренди визнається недійсним в цілому.

У частині 1 статті 236 ЦК України визначено, що правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Господарське зобов'язання, визнане судом недійсним, також вважається недійсним з моменту його виникнення (ч.3 ст.207 ГК України).

З огляду на вищевикладене, враховуючи пояснення сторін спору та долучені до матеріалів справи докази, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення вимоги прокурора та визнання недійсним договору оренди нерухомого майна №1732 від 18.07.2013.

Зважаючи на положення ч.2 ст.236 ЦК України, зобов'язання за визнаним судом недійсним договором оренди припиняються на майбутнє.

4. Щодо вимоги прокурора про зобов'язання ФОП ОСОБА_4 звільнити нежитлові приміщення Житомирської міської гімназії №3 площею 5 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 та загальноосвітньої школи №17 площею 5 кв.м за адресою: АДРЕСА_3 шляхом передачі останніх КП "Агентство з управлінням майном" Житомирської міської ради та балансоутримувачам, слід зазначити наступне.

Згідно із ч.2 ст.795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту, як правило, договір найму припиняється.

Розділом 9 договору оренди встановлено, що обов'язок передачі майна в оренду згідно оспорюваного договору оформляється шляхом складення акта приймання-передачі балансоутримувачем, а при поверненні об'єкта оренди - покладається на орендаря. Згідно п. 2.3. договору приміщення вважається повернутим орендодавцю та балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.

Тобто, у зв'язку з визнанням судом договору оренди нерухомого майна №1732 від 18.07.2013 недійсним, у орендаря виникає обов'язок по поверненню орендованого згідно договору майна.

Таким чином, вимога звільнити приміщення та повернути майно з оренди відповідає вимогам чинного законодавства та є обґрунтованою.

Відповідно до статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами і іншими учасниками процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи відповідачів не можуть слугувати підставою для відмови у позові з огляду на їх безпідставність. Зокрема, наявність чи відсутність потреби навчального закладу у використанні приміщення та процедурні питання щодо погодження передачі спірного приміщення, яке було і залишається об'єктом комунальної власності, не впливають на дію передбаченої законом заборони використання навчальних приміщень не для освітніх цілей.

З огляду на наявні в матеріалах справи докази та зроблені господарським судом в процесі розгляду справи висновки, суд вважає позов прокурора заявленим у відповідності до вимог чинного законодавства та таким, що підлягає задоволенню.

Судовий збір покладається в частині визнання незаконним п.1.5.10. Додатку №1 до рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради №331 від 17.07.2013 на відповідача-1, в іншій частині - на відповідачів-2,3, оскільки вони спонукали прокурора звернутись з даним позовом до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.1,2,22,33,34,49,77,82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов прокурора м.Житомира в інтересах держави задовольнити.

2. Визнати незаконним п.1.5.10. Додатку №1 до рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради №331 від 17.07.2013.

3. Визнати недійсним договір оренди нерухомого майна №1732 від 18.07.2013, укладений між Комунальним підприємством "Агентство з управлінням майном" Житомирської міської ради та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4.

4. Фізичній особі підприємцю ОСОБА_4 (10001, АДРЕСА_1, ідент. НОМЕР_2) звільнити та повернути передані в оренду згідно договору оренди нерухомого майна №1732 від 18.07.2013, нежитлові приміщення Житомирської міської гімназії №3 площею 5 кв.м за адресою АДРЕСА_2 та загальноосвітньої школи №17 площею 5 кв.м за адресою АДРЕСА_3, Комунальному підприємству "Агентство з управлінням майном" Житомирської міської ради (10014, Житомирська обл., м.Житомир, Богунський район, вул.Щорса, буд.4, ідент. код 34788934) та балансоутримувачам Житомирській міській гімназії №3 (10014, АДРЕСА_2, ідент. код 22058980) та Житомирській загальноосвітній школі №17 (10030, АДРЕСА_3, ідент. код 22059075).

5. Стягнути з Комунального підприємства "Агентство з управлінням майном" Житомирської міської ради (10014, Житомирська обл., м.Житомир, Богунський район, вул.Щорса, буд.4, ідент. код 34788934) в доход Державного бюджету України - 1433,75грн судового збору.

6. Стягнути з ОСОБА_4 (10001, АДРЕСА_1, ідент. НОМЕР_2) в доход Державного бюджету України - 1433,75грн судового збору.

7. Стягнути з Житомирської міської ради (10014, Житомирська обл., м.Житомир, Корольовський район, майдан ім.С.П.Корольова, буд.4/2, ідент. код 13576954) в доход Державного бюджету України - 1147,00грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 29.01.14

Суддя Прядко О.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2- прокурору -рек. з пов.