Рішення

від 30.01.2014 по справі 313/1466/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

№ 22-ц/778/177/14 Головуючий у 1 інстанції: Калабухова О.А.

Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 Січня 2014 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Бондаря М.С.

Суддів: Подліянової Г.С.

Дашковської А.В.

При секретарі: Семенчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Веселівського районного суду Запорізької області від 22 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, Відділу державної виконавчої служби Веселівського Районного управління юстиції про визнання права власності та звільнення майна з під арешту,-

ВСТАНОВИЛА :

У вересні 2013 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ВДВС Веселівського РУЮ про визнання права власності та звільнення майна з під арешту.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що 18.12.2012 року Веселівським районним судом ухвалено рішення про задоволення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_5 та ОСОБА_6, про стягнення в солідарному порядку суми основного боргу за договором позики, а всього на суму 27546.64 грн. 29.12.2012 року судом виданий виконавчий лист №0804/1775/2012 на стягнення вказаних сум.

04.02.2013 року Державний виконавець відділу Державної виконавчої служби Веселівського районного управління юстиції здійснила вихід на адресу заявників з метою складання опису та арешту майна боржників ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Під час складання опису в жилому приміщені за адресою АДРЕСА_1, були внесені до Акту побутова техніка та меблі, які були розташовані в

будинку,однак значна частина побутової техніка та диван належать ОСОБА_4, а

саме: пральна машинка «Ардо», 2002 р.в., в корпусі білого кольору в робочому стані вартістю 2000 грн.; холодильник «Елен Проффі» в корпусі білого кольору в робочому стані, вартістю 4000 грн.; телевізор «Панасонік», 2009 р.в., діагональ 51 в корпусі сірого кольору в робочому стані, вартістю 3200 грн.; ДВД-програвач «Філіпс», в корпусі чорного кольору в робочому стані вартістю 500 грн.; морозильна камера «Норд», в корпусі білого кольору в робочому стані, вартістю 2000 грн.; кондиціонер в робочому стані вартістю 2500 грн.; Диван-ліжко, оброблений матеріалом помаранчевого кольору вартістю 2500 грн.. Загальна сума побутової техніки та меблів склала 16 700 грн.

Батьки позивачки, відповідачі у справі, використовують зазначене майно на підставі договору оренди від 20.01.2012 pоку.

Крім того, позивачка зазначає, що на початку весни 2013 року її батьки ОСОБА_5 та ОСОБА_6, будучи членами фермерського господарства «Сонце» смт. Веселе, прийняли рішення передати для обробки земельні ділянки господарства, загальною площею 140.4082 га для вирощування сільської господарської продукції їй. Після чого, вона, діючи як фізична особа, почала за свій власний рахунок виконувати всі необхідні сільськогосподарські роботи по посіву та вирощуванню насіння соняшника.

30.08.2013 року Відділом Державної виконавчої служби Веселівського районного управління юстиції винесена постанова про арешт майна боржників , об'єктом обтяження є посіви та майбутній врожай 2013 року на 8-ми земельних ділянках, та 03.09.2013 року складено акт опису та арешту цього майна.

З вказаними діями державного виконавця вона не згодна, оскільки майно, на яке накладений арешт та обтяження, боржникам не належить, а належить їй, тому вона просить суд визнати за нею право власності на вищезазначене майно та звільнити його з під арешту.

Рішенням Веселівського районного суду Запорізької області від 22 жовтня 2013 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_4 право власності : на пральну машинку «Ардо», 2002 р.в. в корпусі білого кольору, вартістю 2000 грн; холодильник «Елен Проффі» в корпусі білого кольору в робочому стані, вартістю 4000 грн; телевізор «Панасонік», 2009 р.в., діагональ 51 в корпусі сірого кольору в робочому стані, вартістю 3200 грн.; ДВД-програвач «Філіпс», в корпусі чорного кольору в робочому стані, вартістю 500 грн.; морозильну камеру «Норд», в корпусі білого кольору в робочому стані, вартістю 2000 грн.; кондиціонер в робочому стані, вартістю 2500 грн.; диван-ліжко, оброблений матеріалом помаранчевого кольору, вартістю 2500 грн.

Виключено з акту опису від 04.02.2013 року ВП № 35998666 та звільнено; з під арешту вищезазначене майно.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на посіви соняшника та майбутній врожай 2013 року на земельних ділянках: № 2321281400:02:009:0042, площею 7,4219 га.; № 2321281400:02:009:0040, площею 7,2362 га.; № 2321281400:02:009:0046, площею 43,7360 га.; № 2321281400:02:009:0037, площею 8,7651 га.; №2321281400:02:009:0036, площею 9,3335 га.; №2321281400:02:009:0045, площею 10,2365 га.; №2321281400:02:009:0043, площею 18,9001 га.; №2321281400:02:009:0039, площею 24,7789 га.;

Скасовано постанову ВДВС Веселівського РУЮ від 30.08.2013 року, акт опису від 09.09.2013 pоку та звільнено з під арешту належні ОСОБА_4 посіви соняшника та майбутній врожай 2013 року на вказаних земельних ділянках, накладений ВДВС Веселівського РУЮ.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_3, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що цим рішенням, суд вирішив його права та обов"язки, так як вищезазначене майно було арештовано та описано на виконання виконавчого листа № 08041775/2012, виданого 29.12.2012 року Веселівським районним судом Запорізької області, про стягнення з ОСОБА_5, ОСОБА_6 солідарно на його користь боргу у розмірі 27546.64 грн. та 272. 74 грн. судового збору.

В судове засідання позивачка ОСОБА_4, відповідачі ОСОБА_5, ОСОБА_6, Відділ державної виконавчої служби Веселівського Районного управління юстиції належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи не з"явилися , клопотання про відкладення розгляду справи з поважних причин до суду не надходило, що відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи у зв"язку з їх неявкою.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 292 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов"язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Згідно зі ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з п. п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з"ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства. вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Вказані вимоги судом дотримано не було.

Судом встановлено, що 04.02.2013 року Державний виконавець відділу Державної виконавчої служби Веселівського районного управління юстиції ОСОБА_7, при примусовому виконанні виконавчого листа № 08041775/2012, виданого 29.12.2012 року Веселівським районним судом Запорізької області, про стягнення з ОСОБА_5, ОСОБА_6 солідарно на користь ОСОБА_3 боргу у розмірі 27546.64 грн. та 272. 74 грн судового збору, було проведено опис та арешт майна боржників (а.с. 12-15) в тому й числі : Пральна машинка «Ардо», 2002 р.в., Холодильник «Елен Проффі», Телевізор «Панасонік», 2009 р.в., ДВД-програвач «Філіпс», Морозильну камеру «Норд», Кондиціонер, Диван-ліжко, оброблений матеріалом помаранчевого кольору.

30.08.2013 року Відділом Державної виконавчої служби Веселівського районного управління юстиції винесена постанова про арешт майна боржників , об'єктом обтяження є посіви та майбутній врожай 2013 року на 8-ми земельних ділянках, а 03.09.2013 року складений Акт опису та арешт зазначеного майна .

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що позивачкою надано достатньо доказів того, що саме їй належить частина описаного майна.

З таким висновком суду погодитися не можна.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження" та роз'яснень, наданих у п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 "Про практику розгляду судами скарг на дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Отже, саме позивач має доказати належними і допустимими доказами, що арештоване майно належить саме йому, а не боржнику. При цьому відсутність доказів щодо належності арештованого майна боржнику не може бути самостійною підставою для задоволення цього позову на користь позивача.

Однак, ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суди не перевірив належним чином доводи ОСОБА_4 про недоведеність нею свого права власності на арештоване майно.

У ст. 10 ЦПК України визначено, що суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 , ч. 1 ст. 11 , ч. 1 ст. 60 , ч. 1 ст. 179 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як вбачається із матеріалів справи, одним із арештованих об'єктів, на які претендує позивач, є вищезазначена побутова техніка, меблі , посіви соняшника та майбутній врожай .

На підтвердження свого права власності на описане та арештоване майно, позивачка надала договір оренди побутової техніки від 20.01.2012 року, укладеного між нею та ОСОБА_6, акт прийому передачі від 20.01.2012 року про передачу цього майна ОСОБА_6 (а.с. 9-11), а також акт прийому передачі вищезазначених земельних ділянок від 23.03.2013 року, укладеного між нею та фермерським господарством « Сонце», договори про надання послуг, укладених між нею та фг « Альона» та акти виконаних робіт з яких вбачається, що саме на прохання позивачки виконувалися роботи по обробці вищезазначених земельних ділянок.

Згідно з ст. 392 ЦК України , власник майна може пред'явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Визнаючи право власності на вищезазначену побутову техніку та меблі та зняття їх з під арешту, суд першої інстанції послався на договір оренди цього майна від 20.01.2012 року, укладений між позивачкою ОСОБА_4 та відповідачами ОСОБА_5, ОСОБА_6, та акт прийому-передачі цього майна від 20.01.2012 року , а також пояснення відповідачів про те, що майно належить саме позивачці.

Проте, суд першої інстанції не взяв до уваги положення ст. 761 ЦК України, що право передання майна у найм має власник речі або особа, які належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Зазначивши в договорі оренди та в акті прийому-передчі вищезазначеного майна, що ОСОБА_4 є його власником, остання не зазначила та не надала доказів на підтвердження цих обставин, а саме: (гарантійні талони, паспорти), які б свідчили про те, що саме покупцем зазначеного в них товару є позивачка , таких доказів остання не надала ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанції, тому суд першої інстанції прийшов до передчасного висновку про задоволення у цій частині позовних вимог ОСОБА_4

Крім того, підписуючи акт опису та арешту майна від 04.02.2013 року ОСОБА_6 взагалі не мала ніяких зауважень до цього акту, та не зазначила, що вона не є власником цього майна, а саме його власником є позивачка ОСОБА_4 ( а.с. 12-15).

Визнаючи право власності за ОСОБА_4 на посіви та урожай 2013 року на земельних ділянках, які знаходяться в користуванні Фермерського господарства «Сонце», суд першої інстанції послався на акт прийому передачі земельних ділянок від 23.03.2013 року, укладений між головою фермерського господарства «Сонце» ОСОБА_5 та позивачкою, з якого вбачається, що фермерське господарство передає ОСОБА_4 земельні ділянки на умовах плати земельного податку, а також договори про надання послуг, укладених між позивачкою та фг « Альона», з яких вбачається, що останнє обробляло землю, робили дискування, посів, боронування саме на прохання ОСОБА_4, а вона здійснювала з ними розрахунок за виконанні роботи.

Натомість, суд першої інстанції не взяв до уваги ту обставину, що власником вищезазначених земельних ділянок є Зеленогаївська селищна рада, яка передала фермерському господарству « Сонце» вищезазначені земельні ділянки в користування на підставі договору оренди.

Відповідно до ст. ст. 1, 8 Закону України « Паро оренду землі» від 06.10.1998 року, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької діяльності та інших видів діяльності. Орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Договір суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

Однак позивачка не надала суду доказів, які б свідчили про те, що вищезазначені земельні ділянки у встановленому законом порядку вона взяла в суборенду у фермерського господарства «Сонце», отже, будь-які дії у відношенні земель без оформлення на них права ( суборенди), не несуть будь-яких правових наслідків і не дають підстав для визнання права власності на врожай наявний на цих ділянках за позивачкою.

Крім того, відповідно до ст. 775 ЦК України саме наймачеві належить право власності на плоди, продукцію, доходи, одержані ним у результаті користування річчю, переданою у найм.

Суд першої інстанції не врахував зазначені вимоги закону, фактичні обставини справи, належним чином не оцінив надані позивачкою докази, у порушення норм матеріального та процесуального права, дійшов помилкового висновку про задоволення позову про визнання права власності на майно та виключення його з акту опису та арешту у повному обсязі, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України суд присуджує з позивачки ОСОБА_4 на користь апелянта ОСОБА_3 понесені ним судові витрати в розмірі 114. 70 грн. (а.с. 109).

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Веселівського районного суду Запорізької області від 22 жовтня 2013 року у цій справі скасувати. Ухвалити нове рішення наступного змісту.

В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, Відділу державної виконавчої служби Веселівського Районного управління юстиції про визнання права власності та звільнення майна з під арешту - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 114. 70 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте воно може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді:

Апеляційний суд Запорізької області

№ 22-ц/778/177/14 Головуючий у 1 інстанції: Калабухова О.А.

Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

( вступна та резолютивна частини)

28 Січня 2014 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Бондаря М.С.

Суддів: Подліянової Г.С.

Дашковської А.В.

При секретарі: Семенчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Веселівського районного суду Запорізької області від 22 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, Відділу державної виконавчої служби Веселівського Районного управління юстиції про визнання права власності та звільнення майна з під арешту,-

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Веселівського районного суду Запорізької області від 22 жовтня 2013 року у цій справі скасувати. Ухвалити нове рішення наступного змісту.

В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, Відділу державної виконавчої служби Веселівського Районного управління юстиції про визнання права власності та звільнення майна з під арешту - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 114. 70 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте воно може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: