Постанова

від 25.01.2014 по справі 922/1342/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2014 р. Справа № 922/1342/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І. , суддя Терещенко О.І. , суддя Тихий П.В.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю:

прокурора - Маматов М.О., посв. №019205 від 31.07.2012 року

представників сторін:

позивача -Кузьменко В.І., дов. б/н від 01.12.2013 року

відповідача - ОСОБА_2, дов. б/н від 25.12.2013 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу прокурора Червонозаводського району м. Харкова (вх. №3699 Х/1-18) на рішення господарського суду Харківської області від 29.04.2013 року у справі № 922/1342/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал К", м. Харків,

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Харків,

про визнання права власності

ВСТАНОВИЛА:

Позивач- Товариство з обмеженою відповідальністю "Капітал К" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, відповідача, про визнання права власності на нежитлові приміщення загальною площею 215,3 кв.м., які знаходяться в будинку літ. Г-1 по АДРЕСА_1, а саме: № 1 тамбур площею 5,7 кв.м., № 2 майстерня площею 61,3 кв.м., № 3 склад площею 43,3 кв.м., № 4 склад площею 29,1 кв.м., № 5 автомийка площею 39,2 кв.м., № 6 майстерня площею 39,2 кв. м., № 7 топічна площею 6,5 кв.м.

Рішенням господарського суду Харківської області від 29.04.2013 року у справі № 922/1342/13 (суддя Хотенець П.В.) позов задоволено повністю.

Визнано право власності на нежитлові приміщення загальною площею 215,3 кв.м., які знаходяться в будинку літ. Г-1 по АДРЕСА_1, а саме: № 1 тамбур площею 5,7 кв.м., № 2 майстерня площею 61,3 кв.м., № 3 склад площею 43,3 кв.м., № 4 склад площею 29,1 кв.м., № 5 автомийка площею 39,2 кв.м., № 6 майстерня площею 39,2 кв. м., № 7 топічна площею 6,5 кв.м. за Товариством з обмеженою відповідальністю "Капітал К".

Стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал К" 1720,50 грн. судового збору.

Прокурор Червонозаводського району м. Харкова не погодився з рішенням місцевого господарського суду, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати це рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що місцевий господарський суд не встановив факт, який, з урахуванням положень частини 2 статті 331 Цивільного кодексу України, частини 5 статті 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", статті 9 Закону України "Про архітектурну діяльність", є передумовою для набуття права власності на новостворене майно, а саме: прийняття майна в експлуатацію.

Також вказує на те, що місцевий господарський суд прийняв рішення про права та обов"язки осіб, не залучених до участі у справі, а саме: Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області та Харківської міської ради.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.12.2013 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Медуниця О.Є.), з урахуванням ухвали Харківського апеляційного господарського суду про виправлення описки від 09.12.2013 року, апеляційну скаргу прокурора було прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 08.01.2014 року на 11:30 год.

Розпорядженням голови Харківського апеляційного господарського суду від 08.01.2014 року для розгляду даної справи було сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В. у зв"язку із знаходженням судді Медуниці О.Є. у відпустці.

Пунктом 3.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2012 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що у разі зміни складу суду (в тому числі з одноосібного на колегіальний, навіть якщо до складу колегії суддів входить суддя, який раніше одноособово розглядав дану справу), спочатку починається й перебіг строку вирішення спору. Продовження цього строку можливе у порядку і з підстав, зазначених у частині третій статті 69 ГПК України.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що строк розгляду апеляційної скарги після винесення розпорядження голови Харківського апеляційного господарського суду від 08.01.2014 року про зміну складу колегії суддів починається заново.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 08.01.2014 року розгляд справи було відкладено на 15.01.2014 року на 9:30 у зв"язку із задоволенням клопотань позивача та відповідача про відкладення розгляду справи через неможливість їхніх представників з"явитись у судове засідання, а також для роз"яснення позивачу та відповідачу, які не з"явилися в судове засідання 08.01.2014 року, їхніх процесуальних прав, з урахуванням зміненого 08.01.2014 року складу колегії суддів.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 15.01.2014 року розгляд справи було відкладено на 22.01.2014 року на 12:30 год. у зв"язку із задоволенням клопотань позивача та відповідача про відкладення розгляду справи через неможливість їхніх представників з"явитись у судове засідання, а також для роз"яснення позивачу та відповідачу, які не з"явилися в судове засідання, їхніх процесуальних прав, з урахуванням зміненого 08.01.2014 року складу колегії суддів.

Представник позивача у судовому засіданні 22.01.2014 року проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача у судовому засіданні 22.01.2014 року проти доводів апеляційної скарги також заперечував, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Прокурор в судових засіданнях 08.01.2014 року, 15.01.2014 року та 22.01.2014 року підтримав апеляційну скаргу.

Заслухавши усні пояснення представників сторін, а також прокурора, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини і матеріали справи, в тому числі наявні у ній докази, відповідність викладених в рішенні висновків цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи та було вірно встановлено місцевим господарським судом, відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого ОСОБА_4, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу 08 червня 2011 року за реєстровим № 3012, зареєстрованого в Комунальному підприємстві "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" нежитлова будівля літ. Г-1, загальною площею 30,0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, належить позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Капітал К".

01 жовтня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Капітал К",замовником, та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3, підрядником, було укладено договір підряду, за умовами якого відповідач зобов"язався виконати комплекс робіт, пов"язаних із реконструкцією нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1, що полягає у оформленні та отриманні всіх дозвільних документів на здійснення реконструкції, а також проведенні безпосередньої реконструкції шляхом виконання будівельних робіт за погодженим з позивачем проектом.

За умовами договору підряду від 01 жовтня 2011 року відповідач виконує роботи за власні кошти з власних матеріалів з наступним відшкодуванням вартості проведених робіт згідно з актами приймання робіт.

Також договором підряду від 01 жовтня 2011 року передбачено, що відповідач повинен всі свої дії узгоджувати з Товариством з обмеженою відповідальністю "Капітал К".

Як свідчать фактичні обставини та вірно встановив місцевий господарський суд, відповідач порушив умови договору підряду, не отримав дозвільної документації на здійснення реконструкції нежитлових приміщень, виконав реконструкцію без погодження з позивачем і на момент подання позову вимагає відшкодування вартості виконаних робіт та не визнає права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал К" на реконструйовані об"єкти.

Матеріали справи свідчать про те, що в результаті реконструкції нежитлової будівлі літ. Г-1, за адресою: АДРЕСА_1 змінилися площі внутрішніх приміщень, загальна площа яких стала складати 215,3 кв.м., а саме: № 1 тамбур площею 5,7 кв.м., № 2 майстерня площею 61,3 кв.м., № 3 склад площею 43,3 кв.м., № 4 склад площею 29,1 кв.м., № 5 автомийка площею 39,2 кв.м., № 6 майстерня площею 39,2 кв. м., № 7 топічна площею 6,5 кв.м.

При цьому, під час здійснення реконструкції права та охоронювані законом інтереси інших осіб порушено не було, про що свідчить відсутність будь-яких заяв або скарг з цього приводу.

До того ж, факт правильності та повноти виконання архітектурних, будівельних, санітарних, протипожежних норм і правил підтверджується технічним висновком, виготовленим Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківреконструкція".

Згідно із вказаним технічним висновком, будівництво нежитлової будівлі літ. "Г-1" відповідає вимогам будівельних, протипожежних та санітарних норм. По стану тримальних та огороджувальних конструкцій нежитлове приміщення, збудоване по АДРЕСА_1, відноситься до ІІ категорії придатності до нормальної експлуатації за призначенням.

Також, матеріали справи свідчать про те, що на замовлення позивача Комунальне підприємство "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" здійснило обстеження проведеної реконструкції приміщень та виготовило на нього технічний паспорт.

Відповідно до частини 1 статті 41 Конституції України та частини 1 статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 375 Цивільного кодексу України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Згідно статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до положень ст. ст. 18,19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (далі по тексту - Закон) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно проводиться на підставі заяви правоволодільця (правонабувача), сторін (сторони) правочину, за яким виникло речове право, або уповноважених ними (нею) осіб, підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, зокрема, рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення позову.

Прокурор в апеляційній скарзі вказує на те, що місцевий господарський суд не встановив факт, який, з урахуванням положень частини 2 статті 331 Цивільного кодексу України, частини 5 статті 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", статті 9 Закону України "Про архітектурну діяльність", є передумовою для набуття права власності на новостворене майно, а саме: прийняття майна в експлуатацію.

Однак, колегія суддів вважає такі посилання безпідставними, оскільки, як вже зазначалося вище, факт правильності та повноти виконання архітектурних, будівельних, санітарних, протипожежних норм і правил підтверджується технічним висновком, виготовленим Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківреконструкція".

При цьому, згідно із вказаним технічним висновком будівництво нежитлової будівлі літ. "Г-1" відповідає вимогам будівельних, пожежних та санітарних норм. По стану тримальних та огороджувальних конструкцій нежитлове приміщення, збудоване по АДРЕСА_1, відноситься до ІІ категорії придатності до нормальної експлуатації за призначенням.

До того ж, на замовлення позивача Комунальне підприємство "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" провело обстеження здійсненої реконструкції приміщень та виготовило на нього технічний паспорт.

Також слід зазначити, що стаття 331 Цивільного кодексу України визначає загальні підстави та порядок набуття права власності на нове майно, яке створене з додержанням вимог закону та інших правових актів, однак не регулює правовий режим самочинного будівництва.

Водночас, поняття самочинного будівництва, а також правові підстави та умови визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно визначені статтею 376 Цивільного кодексу України, яка є спеціальною в регулюванні правовідносин, які стосуються предмету даного спору, оскільки унормовує відносини, що виникають у тих випадках, коли вимоги закону та інших правових актів при створенні нової нерухомої речі (самочинному будівництві) були порушені, а як було наведено вище, визначення самочинного будівництва передбачає відсутність при здійсненні будівництва належного дозволу чи належно затвердженого проекту.

До того ж, згідно з положеннями статті 30-1 Закону України "Про планування і забудову територій" та положеннями Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об"єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2008 р.№ 923, необхідними умовами прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об"єктів передбачено наявність затвердженого проекту та дозволу на виконання будівельних робіт, що виключається при самочинному будівництві.

При цьому, вищезазначені висновки колегії суддів відповідають правовій позиції, викладеній в постанові Вищого господарського суду України від 10.04.2012 року у справі №57/257-08.

Також прокурор в апеляційній скарзі вказує на те, що місцевий господарський суд прийняв рішення про права та обов"язки осіб, не залучених до участі у справі, а саме: Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області та Харківської міської ради та її територіальні органи.

Однак, на думку колегії суддів, такі посилання не можуть вважатися обгрунтованими, зважаючи на таке.

Так, згідно з Положенням про Державну архітектурно-будівельну інспекцію, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1434 від 18.10.2006 року державна архітектурно-будівельна інспекція є урядовим органом державного управління, що діє у складі Міненергобуду і йому підпорядковується; її основними завданнями є участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері архітектури та будівництва, містобудування та архітектури.

Відповідно до пункту 5 цього Положення державна архітектурно-будівельна інспекція має право здійснювати захист своїх прав та законних інтересів, звертатися до суду у разі виявлення правопорушень у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Отже даний спір щодо наявності чи відсутності права власності у позивача, стосується прав та обов'язків лише цієї особи, а також осіб, права та обов'язки яких порушує відповідне самочинне будівництво, а не Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області, який є в питаннях архітектури та будівництва лише органом, наділеним відповідними владними повноваженнями.

Також прокурор не зазначив, яких саме цивільних або господарських прав та обов"язків Харківської міської ради стосується рішення у справі, а лише послався на її повноваження у сфері архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 29.04.2013 року у справі № 922/1342/13 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 27.01.2014 року.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Тихий П.В.