Рішення

від 28.01.2014 по справі 910/25669/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/25669/13 28.01.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут регіонального розвитку»

До Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова

компанія «Оранта»

Про стягнення 357 179,40 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Хівренко Д.М. - по дов. № б/н від 01.12.2013

Сергієнко Л.Г. - по дов. № б/н від 01.12.2013

Від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут регіонального розвитку» до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про стягнення 357 179,40 грн., з яких: 350 031,50 грн. основного боргу по орендній платі, 7 147,90 грн. пені за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору оренди нежитлового приміщення № 1 від 01.01.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.01.2014 порушено провадження у справі № 910/25669/13 та призначено справу до розгляду на 28.01.2014.

Позивач в судовому засіданні 28.01.2014 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 28.01.2014 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали про порушення провадження у справі від 08.01.2014 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, з огляду на наступне

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвалу суду від 08.01.2014 було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме : м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 30.12.2013 є місцезнаходженням відповідача.

Відповідач ухвалу суду від 08.01.2014, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 13.01.2014, що підтверджується повернутим до суду повідомленням про вручення поштового відправлення.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Оскільки наявних в матеріалах справи документів достатньо для її розгляду, суд вважає, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 28.01.2014, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.01.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інститут регіонального розвитку» (орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 1 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Волоська, 55/57, літ. А на першому поверсі, загальною площею 229,7 кв. м. та підвальне приміщення загальною площею 102,6 кв. м. (далі - приміщення).

Згідно з п. 1.2. договору приміщення надається орендарю для розміщення офісу Київської обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта».

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг оренди за період з червня по грудень 2013 року, тому у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в загальному розмірі 350 031,50 грн. та за неналежне виконання зобов'язань позивачем нарахована пеня в розмірі 7 147,90 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Відповідно до п. 2.4.1. договору орендодавець зобов'язаний передати орендарю у користування приміщення відповідно до акту прийому-передачі.

Згідно з п. 3.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає у користування приміщення з дня підсипання акту приймання-передачі. З цього моменту починається фактичне використання приміщення.

Згідно акту приймання-передачі від 01.01.2012 орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Волоська, 55/57, літ. А на першому поверсі, загальною площею 229,7 кв. м. та підвальне приміщення загальною площею 102,6 кв. м.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з п. 4.1. договору договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2012.

28.12.2012 сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору, відповідно до якої продовжили строк дії договору до 31.03.2013.

01.04.2013 сторонами укладено додаткову угоду № 2 до договору, відповідно до якої продовжили строк дії договору до 31.12.2013.

Пункт 1 ст. 762 Цивільного кодексу України визначає, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з п. 5.1.4. договору орендна плата за використання приміщення складає 50 000,00 грн.

Додатковою угодою № 2 від 01.01.2013 сторони дійшли згоди встановити розмір орендної плати в сумі 50 004,50 грн.

Відповідно до п. 5.1.1. договору орендна плата сплачується шляхом банківського переказу у гривнях щомісячно, не пізніше 5 (п'ятого) числа місяця, що передує розрахунковому місяцю згідно з виставленим орендодавцем рахунком.

Згідно з п. 5.1.2. договору орендодавець зобов'язаний виставити орендарю такий рахунок до 2 (другого) числа кожного місяця.

Позивачем подані наступні рахунки на оплату: № 42 від 03.06.2013 на суму 50 004,50 грн., № 49 від 01.07.2013 на суму 50 004,50 грн., № 55 від 25.07.2013 на суму 50 004,50 грн., № 57 від 01.08.2013 на суму 50 004,50 грн., № 65 від 02.09.2013 на суму 50 004,50 грн., № 83 від 01.11.2013 на суму 50 004,50 грн., № 90 від 29.11.2013 на суму 50 004,50 грн., загалом на суму 350 031,50 грн.

Доказів надання цих рахунків відповідачу позивачем не подано.

Оскільки розмір орендної плати фіксований суд приходить до висновку, що ніщо не перешкоджало відповідачу здійснювати оплату орендної плати у встановлені умовами договором строки.

Відповідно до п. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами п. 2.2.1. договору відповідач зобов'язався своєчасно сплачувати орендну плату згідно з умовами розділу 5 договору.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасного внесення орендної плати в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка на момент звернення позивача з позовом до суду становила 350 031,50 грн.

Проте, позивачем подано копію банківської виписки, з якої вбачається, що відповідач 30.12.2013 перерахував на рахунок позивача орендну плату за червень 2013 року в розмірі 50 004,50 грн.

Стаття 80 Господарського процесуального кодексу України містить вичерпний перелік підстав з яких господарський суд припиняє провадження у справі.

Припинення провадження у справі - це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, які повністю відкидають можливість судочинства.

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, в тому випадку коли спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Надані позивачем докази свідчать про відсутність предмету спору в частині позовних вимог про стягнення боргу в розмірі 50 004,50 грн., що у відповідності до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, тягне за собою припинення провадження у справі в цій частині.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 300 027,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за надані послуги оренди не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 8.6. договору передбачено, що у випадку прострочення оплати орендної плати, що передбачена договором, орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми простроченої заборгованості за кожен день затримки платежу.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати за надані послуги оренди.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

Укладеними між сторонами договорами передбачено нарахування пені за кожний день прострочення, тобто, відповідальність носить подовжувальний характер.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті послуг оренди відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача становить 7 147,90 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 7 147,90 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут регіонального розвитку» обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. При розподілі судового збору судом враховану ту обставину, що борг частково сплачений відповідачем після звернення позивача з позовом до суду.

Витрати позивача на юридичні послуги в розмірі 28 574,35 грн. не підлягають стягненню з відповідача, оскільки

Стаття 44 Господарського процесуального кодексу України визначає, що до судових витрат віднесені оплати послуг адвоката.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про адвокатуру» оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про адвокатуру», адвокат має право займатись адвокатською діяльністю індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, об'єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські об'єднання, які діють відповідно до цього Закону та статутів адвокатських об'єднань.

Поданий позивачем договір про надання юридичних послуг від 01.11.2013 свідчить, що він укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю «НВП «Фонд підтримки підприємництва» (виконавець).

Умовами даного договору не передбачено, що виконавець має надати клієнту адвоката, який буде представляти його інтереси в суді з усіма необхідними повноваженнями.

Пунктом 3.1. вказаного договору визначено, що оплата за цим договором становить розмір 28 574,35 грн.

Відповідно до п. 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат , як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Отже, обов'язковою умовою для відшкодування адвокатських витрат є наявність належних доказів, що витрати були понесені та послуги були надані саме адвокатом.

Інтереси позивача в судових засіданнях у даній справі здійснювали Хівренко Д.М. та Сергієнко Л.Г. на підставі довіреності № б/н від 01.12.2013.

Доказів того, що вказані особи є адвокатами та мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю не подано. Також, позивачем не подано доказів того, що ним було здійснено оплату юридичних послуг в розмірі 28 574,35 грн.

Керуючись ст. 49, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Провадження у справі в частині стягнення 50 004,50 грн. припинити.

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д, код ЄДРПОУ 00034186) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут регіонального розвитку» (м. Київ, вул. Волоська, 55/57, літ. А, код ЄДРПОУ 33404753) 300 027 (триста тисяч двадцять сім) грн. 00 коп. основного боргу, 7 147 (сім тисяч сто сорок сім) грн. 90 коп. пені, 7 143 (сім тисяч сто сорок три) грн. 58 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 30.01.2014.

Суддя В.В.Сівакова