Постанова

від 26.05.2014 по справі 910/25669/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2014 р. Справа№ 910/25669/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсакової Г.В.

суддів: Ільєнок Т.В.

Кропивної Л.В.

при секретарі судового засідання - Натха М.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Хівренко Д.М. - за довіреністю;

від відповідача: Негрич С.Ю. - за довіреністю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"

на рішення господарського суду міста Києва від 28.01.2014р. (повне рішення складено 30.01.2014р.)

по справі №910/25669/13 (суддя Сівакова В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут регіонального розвитку"

до Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"

про стягнення 357179,40 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інститут регіонального розвитку" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" про стягнення 350 031,50 грн. заборгованості по орендній платі, 7 147, 90 грн. пені, витрат по сплаті судового збору та 28 574,35 грн. витрат на юридичні послуги.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.01.2014р. позов задоволено частково: провадження у справі в частині стягнення 50 004,50 грн. припинено; стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут регіонального розвитку" 300 027,00 грн. - основного боргу, 7 147, 90 грн. - пені та 7 143, 58 грн. - витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Відкрите акціонерне товариство "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" звернулося до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 28.01.2014р. по справі №910/25669/13, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник вказує на те, що невиконання позивачем вимог п. 5.1.2 Договору в частині виставлення рахунків на оплату, призвело до неможливості виконання відповідачем обов'язку по сплаті орендної плати.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2014р. у справі №910/25669/13 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Корсакова Г.В., судді: Ільєнок Т.В., Кропивна Л.В. апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" на рішення господарського суду міста Києва від 28.01.2014р. прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 31.03.2014р.

26.03.2014р. через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю представника бути присутнім в судовому засіданні.

28.03.2014р. через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити рішення господарського суду міста Києва від 28.01.2014р. у справі №910/25669/13 без змін. У відзиві позивач вказує, що рахунки на сплату орендної плати вчасно надавались відповідачу нарочно безпосередньо в орендованому приміщенні.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2014р. розгляд справи №910/25669/13 відкладено на 14.04.2014р. на підставі ст.77 ГПК України, в зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача.

Розпорядженням В.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2014р., у зв'язку із перебуванням головуючого судді Корсакової Г.В. у відпустці, для розгляду справи сформовано колегію у складі: головуючий по справі суддя - Тищенко О.В., судді: Ільєнок Т.В., Кропивна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2014р. справу №910/25669/13 прийнято до провадження у наступному складі колегії суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Ільєнок Т.В., Кропивна Л.В.; розгляд справи призначено на 19.05.2014р.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2014р., у зв'язку із поверненням судді Корсакової Г.В. з відпустки, для розгляду справи сформовано колегію у складі: головуючий по справі суддя - Корсакова Г.В., судді: Ільєнок Т.В., Кропивна Л.В.

Ухвалою суду від 19.05.2014 прийнято справу №910/25669/13 до провадження у наступному складі колегії суддів: Корсакова Г.В. судді: Ільєнок Т.В., Кропивна Л.В.

У судовому засіданні 19.05.2014р. оголошено перерву до 26.05.2014.

В судове засідання 26.05.2014р. представники сторін з'явилися.

Представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити. Представник позивача заперечував проти апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Частиною 1 ст. 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Відповідно до ч.2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Згідно із ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення має бути змінено, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи 01.01.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інститут регіонального розвитку" (орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (орендар) було укладено Договір оренди нежитлового приміщення № 1 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Волоська, 55/57, літ. А на першому поверсі, загальною площею 229,7 кв. м. та підвальне приміщення загальною площею 102,6 кв. м. (далі - Приміщення).

Згідно з п. 1.2. Договору приміщення надається орендарю для розміщення офісу Київської обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта".

Відповідно до п. 2.4.1. Договору орендодавець зобов'язаний передати орендарю у користування приміщення відповідно до акту прийому-передачі.

Згідно з п. 3.1. Договору орендодавець передає, а орендар приймає у користування приміщення з дня підсипання акту приймання-передачі. З цього моменту починається фактичне використання приміщення.

Актом приймання-передачі від 01.01.2012 орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Волоська, 55/57, літ. А на першому поверсі, загальною площею 229,7 кв. м. та підвальне приміщення загальною площею 102,6 кв. м.

Згідно з п. 4.1. договору договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2012.

Відповідно до Додаткової угоди № 1 від 28.12.2012 до Договору, сторони продовжили строк дії Договору до 31.03.2013, а Додатковою угодою № 2 від 01.04.2013 до Договору продовжили його дію до 31.12.2013.

Відповідно до п. 5.1.1. Договору орендна плата сплачується шляхом банківського переказу у гривнях щомісячно, не пізніше 5 (п'ятого) числа місяця, що передує розрахунковому місяцю згідно з виставленим орендодавцем рахунком.

Згідно з п. 5.1.2. Договору орендодавець зобов'язаний виставити орендарю такий рахунок до 2 (другого) числа кожного місяця.

Пунктом 5.1.4. Договору визначено, що загальний розмір орендної плати за використання приміщення складає 50 000,00 грн.

Додатковою угодою № 2 від 01.04.2013 до Договору сторони внесли зміни в п.5.1.4. Договору та погодили, що загальний розмір щомісячної орендної плати складає 50 004,50 грн., у тому числі ПДВ 8334,08 грн.

В матеріалах справи містяться виставлені позивачем рахунки на оплату орендної плати за період з червня 2013 по грудень 2013 на загальну на суму 350 031,50 грн.: № 42 від 03.06.2013 на суму 50 004,50 грн., № 49 від 01.07.2013 на суму 50 004,50 грн., № 55 від 25.07.2013 на суму 50 004,50 грн., № 57 від 01.08.2013 на суму 50 004,50 грн., № 65 від 02.09.2013 на суму 50 004,50 грн., № 83 від 01.11.2013 на суму 50 004,50 грн., № 90 від 29.11.2013 на суму 50 004,50 грн., всього на суму 350 031,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання за Договором щодо сплати орендної плати, в зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за період з червня 2013 по грудень 2013 в розмірі 350 031,50 грн.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 283 Господарського кодексу України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір, якої встановлюється договором найму.

Відповідно до п. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Так, в силу ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідач порушив свої зобов'язання за договором щодо своєчасного і в повному обсязі внесення орендної плати.

Заперечення відповідача щодо невиконання позивачем вимог п. 5.1.2 Договору в частині виставлення рахунків на оплату, що призвело до неможливості виконання відповідачем обов'язку по сплаті орендної плати, колегія суддів до уваги не приймає, з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що рахунки на оплату за спірний період виставлялись позивачем, однак відповідач заперечує отримання вказаних рахунків. Разом з тим, відповідач не надав жодних доказів вчинення дій, які б свідчили про його намагання отримати рахунки та сплатити грошові кошти в порядку, визначеному договором.

Оскільки умовами Договору визначений розмір щомісячної орендної плати (п. 5.1.4 Договору в редакції Додаткової угоди №2) та встановлений строк здійснення такої оплати (п. 5.1.1 Договору), відповідач мав змогу виконати свій обов'язок сплатити орендну плату у визначених договором розмірі та строк.

З наявної в матеріалах справи копії банківської виписки вбачається, що відповідач 30.12.2013 перерахував на рахунок позивача орендну плату за червень 2013 року в розмірі 50 004,50 грн.

Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про припинення провадження у справі в частині стягнення 50 004,50 грн. на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі ( п. 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Оскільки, відповідач сплатив заборгованість з орендної плати за червень 2013 року в розмірі 50 004,50 грн. до порушення провадження у даній справі ( ухвала про порушення провадження у справі від 08.01.2014 ), то в задоволенні позовних вимог про стягнення 50 004,50 грн. слід відмовити.

З огляду на зазначене, оскільки матеріалами справи підтверджується та відповідачем не спростований факт наявності заборгованості по сплаті орендної плати за договором в розмірі 300 027,00 грн., судом першої інстанції правомірно задоволено вимогу позивача про стягнення з відповідача 300 027,00 грн. основного боргу.

Позивач, також просив стягнути з відповідача 7 147, 90 грн. пені за прострочення сплати орендних платежів.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею), у відповідності до ст. 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Приписами ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 8.6. Договору у випадку прострочення оплати орендної плати, що передбачена договором, орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми простроченої заборгованості за кожен день затримки платежу.

Дії відповідача є порушенням умов Договору і вимог закону, тому є підстави для застосування до нього передбаченої Договором відповідальності.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку пені нарахування пені здійснено ним з дати виставлення рахунку, однак в п. 5.1.1 Договору сторони визначили, що орендна плата сплачується шляхом банківського переказу у гривнях щомісячно, не пізніше 5 (п'ятого) числа місяця, що передує розрахунковому місяцю, отже пеня має нараховуватись на кожну суму несвоєчасно виконаного зобов'язання з шостого числа кожного місяця, що передує розрахунковому, протягом шестимісячного строку. Також, при нарахуванні пені за прострочення сплати орендної плати за червень, липень 2013 позивачем не врахована зміна облікової ставки НБУ.

Здійснивши власний перерахунок пені з урахуванням вищевикладеного, в межах вказаного позивачем періоду нарахування, судова колегія дійшла висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 6 609,11 грн. пені. В решті суми пені позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 44 ГПК України до складу судових витрат віднесені витрати на оплату послуг адвоката.

Згідно ст. 12 Закону України "Про адвокатуру" оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Як визначено в п. 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Отже, обов'язковою умовою для відшкодування адвокатських витрат є наявність належних доказів, що витрати були понесені та послуги були надані саме адвокатом.

Наданий позивачем Договір про надання юридичних послуг від 01.11.2013 укладений між ним (клієнтом) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НВП "Фонд підтримки підприємництва" (виконавець). Умовами вказаного Договору не передбачено, що виконавець має надати клієнту адвоката, який буде представляти його інтереси в суді з усіма необхідними повноваженнями.

Також, в матеріалах справи не міститься доказів того, що особи, які представляли інтереси позивача за довіреністю є адвокатами та мають свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю. Крім того, позивачем не подано доказів того, що ним було здійснено оплату юридичних послуг в сумі 28 574,35 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову позивачу у відшкодуванні 28 574,35 грн. витрат на юридичні послуги.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта", як необґрунтована задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 28.01.2014р. у справі №910/25669/13 має бути змінено.

Керуючись ст.ст.49,99,101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" на рішення господарського суду міста Києва від 28.01.2014р. у справі № 910/25669/13 залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду міста Києва від 28.01.2014р. у справі № 910/25669/13 змінити.

Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" ( 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д, код ЄДРПОУ 00034186) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут регіонального розвитку" (04071, м. Київ, вул. Волоська, 55/57, літ. А, код ЄДРПОУ 33404753) 300 027 (триста тисяч двадцять сім) грн. 00 коп. основного боргу, 6 609 (шість тисяч шістсот дев'ять) грн. 11 коп. пені, 6 132 (шість тисяч сто тридцять дві) грн. 72 коп. витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовити».

3. Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

4. Матеріали справи № 910/25669/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Г.В. Корсакова

Судді Т.В. Ільєнок

Л.В. Кропивна