Рішення

від 27.01.2014 по справі 910/21603/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21603/13 27.01.14

Суддя Отрош І.М., розглянувши справу

за позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго" доДержавної установи "Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського Національної академії медичних наук України" простягнення 57714 грн. 77 коп. Представники: від позивача: Гаркавенко С.В-представник за довіреністю № 91/2013/11/28-3 від 28.11.2013 від відповідача: Дуплеца І.В. - представник за довіреністю № 16 від 13.01.2014;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

08.11.2013 до Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява від 27.09.2013 № 93/21/7702 Публічного акціонерного товариства "Київенерго" з вимогами до Державної установи "Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського Національної академії медичних наук України" про стягнення заборгованості за договором на постачання електричної енергії від 29.12.2012 № 52464 у розмірі 57714 грн. 77 коп., в тому числі: заборгованість за спожиту активну електричну енергію у розмірі 49338 грн. 08 коп., заборгованість за перетікання реактивної електричної енергії у розмірі 4307 грн. 80 коп., пеня у розмірі 3362 грн. 53 коп. та 3 % річних у розмірі 706 грн. 36 коп.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору на постачання електричної енергії від 29.12.2012 № 52464 не виконав взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість за спожиту електричну енергію за період з 01.01.2013 по 01.09.2013, яка станом на 01.09.2013 становить 53645 грн. 88 коп., втому числі заборгованість за спожиту активну електричну енергію у розмірі 49338 грн. 08 коп. та заборгованість за спожиту реактивну електричну енергію у розмірі 4307 грн. 80 коп., крім того у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором позивачем нараховано 3362 грн. 53 коп. пені та 3 % річних у розмірі 706 грн. 36 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2013 № 910/21603/13 (суддя Отрош І.М.) на підставі п. 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України позовну заяву та додані до неї матеріали повернуто без розгляду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2013 ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.11.2013 у справі № 910/21603/13 скасовано, справу направлено до Господарського суду міста Києва.

Розпорядженням в.о. Голови Господарського суду міста Києва від 24.12.2013 справу № 910/216036/13 передано на розгляд судді Головіній К.І.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.12.2013 (суддя Головіна К.І.) справу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 13.01.2014.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 08.01.2014 справу № 910/21603/13 передано на розгляд судді Отрош І.М.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.01.2014 (суддя Отрош І.М.) справу прийнято до провадження.

У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України для дослідження та оцінки доказів по справі у судовому засіданні 13.01.2014 оголошено перерву до 27.01.2014.

У судове засідання 27.01.2014 з'явились представники сторін, надали документи на виконання вимог суду та пояснення по суті справи.

Представник позивача надав пояснення по суті справи, відповідно до яких в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача надав пояснення по суті справи, відповідно до яких визнає позовні вимоги в частині суми боргу, в підтвердження чого надав докази погашення заборгованості, та заперечує проти нарахування 3% річних та пені з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. В обґрунтування своїх заперечень представник відповідача посилається на те, що відповідач є неприбутковою установою, фінансується з Державного бюджету України та внесений до Державного реєстру наукових установ, також відповідач вказує на неправомірність нарахування штрафних санкцій в частині періоду нарахування.

У судовому засіданні 27.01.2014 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази та матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

29.12.2013 між Публічним акціонерним товариством Київенерго» (постачальник за договором) та Державної установи "Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського Національної академії медичних наук України" (споживач за договором) укладено договір на постачання електричної енергії № 52464 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача за об'єктами споживача згідно з умовами даного договору та додатків до договору, що є його невід'ємною частиною, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами даного договору та додатків до договору, що є його невід'ємною частиною.

Відповідно до положень додаткової угоди від 04.07.2013 до договору сторони погодили, що договір набирає чинності з дня його підписання та укладається на строк до 31.12.2013.

У відповідності до пункту 2.3.2. договору споживач зобов'язався дотримуватися режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 договору та режиму роботи електроустановок відповідно до додатка «Перелік об'єктів».

Згідно з пунктом 2.3.3 договору споживач зобов'язався оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків "Порядок розрахунків" та "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії".

Положеннями пункту 2.3.4. договору встановлений обов'язок споживача здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача, згідно з умовами додатками «Порядок розрахунків» та «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії».

Розрахунковим періодом для визначення обсягу спожитої електричної енергії приймається місяць з 15 числа попереднього місяця до такого ж числа розрахункового місяця. При розрахунках за фактично спожиту електроенергію потіння «розрахунковий період» та «календарний період» вважаються прирівняними (пункт 1 додатку 2 до договору).

Відповідно до пункту 2 додатку 2 до договору споживач здійснює повну поточну оплату вартості обсягу спожитої енергії за розрахунковий період за фактичними показаннями засобів обліку електричної енергії згідно з виписаним рахунком. Споживач протягом перших трьох днів поточного розрахункового періоду здійснює платіж за резервування обсягу електричної енергії на покриття аварійної (екологічної) броні в наступному розрахунковому періоді за тарифами, які діють на день здійснення платежу.

Обсяг електричної енергії на покриття аварійної (екологічної) броні визначається відповідно до додатка "Визначення платежу за резервування обсягу електричної енергії на покриття аварійної (екологічної) броні Споживача" до цього договору.

Оплата рахунків за активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплата рахунків за перетікання реактивної електроенергії та інших платежів згідно з умовами цього договору здійснюється на підставі самостійно отриманих у постачальника рахунків протягом 5 операційних днів з дня їх отримання. При відсутності заборгованості надлишок коштів, що надійшли протягом розрахункового періоду, зараховується в рахунок оплати наступного розрахункового періоду.

Згідно з пунктом 4.3. додатку 2 до договору обсяги електричної енергії, що підлягають сплаті споживачем за звітний розрахунковий період визначаються з урахуваннями вимог пунктів 4.1.1 - 4.1.7 цього додатка та підтверджуються актом про використану електричну енергію за формою, що відображена у додатку до цього договору, який споживач надає постачальнику протягом доби після закінчення розрахункового періоду.

У відповідності до пункту 5 додатку 2 до договору за даними акта про використану електричну енергію та з урахуванням розрахункової величини втрат визначається обсяг фактично спожитої активної електроенергії та перетікання реактивної електроенергії. Цей обсяг сторони фіксують в акті про приймання - передавання товарної продукції, акті надання послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії, два примірники яких постачальник надає споживачу. Останній має повернути погодженими по одному примірнику зазначених документів в наступному розрахунковому періоді.

Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії визначено сторонами в додатку № 5б до договору та складено відповідно до Методики обчислення плати за перетікання реактивної енергії між електропередавальною організацією та її споживачами, затвердженої наказом Мінпаливенерго України від 17.01.2002 № 19, погодженої НКРЕ та зареєстрованої В Міністрерстві юстиції України 01.02.2002 за № 93/6381.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.

Відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Нормами частини 2 статті 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до норм частини 6 та частини 7 статті 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Як встановлено судом, позивачем було поставлено відповідачу активну електричну енергію на умовах, передбачених укладеним між сторонами договором на постачання електричної енергії від 29.12.2012 № 52464 за період з січня 2013 року по серпень 2013 року на суму 149108 грн. 55 коп., а також здійснено нарахування за перетікання реактивної енергії на суму 4307 грн. 80 коп. за період з лютого 2013 року по серпень 2013 року. Факт, обсяги, вартість поставленої електроенергії підтверджується доданими до позовної заяви копіями актів про використану активну електричну енергію за період з 15.01.2013 по 18.07.2013 та актів надання послуг з компенсації перетікання реактивної енергії.

Судом встановлено, що відповідачем відповідно до платіжних доручень № 430 та № 431 від 25.11.2013 здійснено погашення заборгованості за спожиту активну електричну енергію у розмірі 64316 грн. 13 коп. та за спожиту реактивну електричну енергію у розмірі 4552 грн. 68 коп.

Відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Згідно з частиною 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Розглянувши надані відповідачем докази сплати заборгованості після порушення провадження у справі, дослідивши матеріали справи, суд вважає за доцільне припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми заборгованості за спожиту активну електричну енергію у розмірі 49338 грн. 08 коп. та заборгованості за перетікання реактивної електричної енергії у розмірі 4307 грн. 80 коп.

У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором на постачання електричної енергії, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь, у зв'язку з несвоєчасним виконанням грошових зобов'язань з оплати спожитої активної енергії, пеню у розмірі 3198 грн. 12 коп., нараховану за період з 01.03.2013 по 01.09.2013, 3% річних в розмірі 671 грн. 81 коп., нараховані за період з 05.02.2013 по 01.09.2013, та у зв'язку з несвоєчасним виконанням грошових зобов'язань з оплати за перетікання реактивної енергії - пеню у розмірі 164 грн. 40 коп., нараховану за період з 01.03.2013 по 01.09.2013, та 3% річних в розмірі 34 грн. 55 коп., нараховані за період з 01.03.2013 по 01.09.2013.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з положеннями пункту 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з пунктом 4.2.1. договору встановлено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3.-2.3.4. даного договору, з порушення термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1 % від суми боргу за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, але не більше розміру штрафних санкцій згідно з Господарським кодексом України.

Суд встановив, що доданий до позовної заяви арифметичний розрахунок пені є неправильним, оскільки в порушення норм статті 232 Господарського кодексу України позивачем неправильно визначено день початку періоду нарахування пені за кожним з прострочених платежів та період нарахування пені виходить за межі шестимісячного строку від дня виникнення прострочення виконання обов'язку з оплати, а також розрахунок пені здійснений без належного урахування часткової оплати у розмірі 70770 грн. 47 коп.(платіжне доручення № 316 від 20.06.2013), яка по суті є переплатою та повинна зараховуватись в рахунок погашення заборгованості з оплати електричної енергії за попередні періоди виникнення боргу в порядку черговості, починаючи з січня 2013 року.

У відповідності до положень пункту 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

З урахуванням положень договору та приписів законодавства, позивач має право на нарахування пені за прострочення оплати електроенергії протягом шести місяців від дня, коли зобов'язання щодо кожного з платежів мало бути виконано. День початку нарахування пені визначається з огляду на положення пункту 2.2 додатку 2 до договору.

Суд наводить власні розрахунки пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань відповідно норм статті частини 6 статті 232 Господарського кодексу України з урахуванням розміру простроченого платежу, сум часткової оплати та в межах визначеного позивачем періоду нарахування, а саме початку нарахування пені (з 01.03.2013):

Сума боргу (активна енергія)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 10432.24 01.03.2013 - 09.06.2013 101 7.5000 % 0.041 %* 433.01 10432.24 10.06.2013 - 19.06.2013 10 7.0000 % 0.038 %* 40.01 18427.12 01.03.2013 - 09.06.2013 101 7.5000 % 0.041 %* 764.85 18427.12 10.06.2013 - 19.06.2013 10 7.0000 % 0.038 %* 70.68 21621.62 08.04.2013 - 09.06.2013 63 7.5000 % 0.041 %* 559.79 21621.62 10.06.2013 - 19.06.2013 10 7.0000 % 0.038 %* 82.93 19132.68 30.04.2013 - 09.06.2013 41 7.5000 % 0.041 %* 322.37 19132.68 10.06.2013 - 19.06.2013 10 7.0000 % 0.038 %* 73.39 1878.58 20.06.2013 - 12.08.2013 54 7.0000 % 0.038 %* 38.91 1878.58 13.08.2013 - 01.09.2013 20 6.5000 % 0.036 %* 13.38 42263.40 24.05.2013 - 09.06.2013 17 7.5000 % 0.041 %* 295.26 42263.40 10.06.2013 - 12.08.2013 64 7.0000 % 0.038 %* 1037.48 42263.40 13.08.2013 - 01.09.2013 20 6.5000 % 0.036 %* 301.05 2533.74 28.07.2013 - 12.08.2013 16 7.0000 % 0.038 %* 15.55 2533.74 13.08.2013 - 01.09.2013 20 6.5000 % 0.036 %* 18.05 Всього: 4066.71

Сума боргу (реактивна енергія)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 734.09 01.03.2013 - 09.06.2013 101 7.5000 % 0.041 %* 30.47 734.09 10.06.2013 - 12.08.2013 64 7.0000 % 0.038 %* 18.02 734.09 13.08.2013 - 01.09.2013 20 6.5000 % 0.036 %* 5.23 841.75 08.04.2013 - 09.06.2013 63 7.5000 % 0.041 %* 21.79 841.75 10.06.2013 - 12.08.2013 64 7.0000 % 0.038 %* 20.66 841.75 13.08.2013 - 01.09.2013 20 6.5000 % 0.036 %* 6.00 729.24 30.04.2013 - 09.06.2013 41 7.5000 % 0.041 %* 12.29 729.24 10.06.2013 - 12.08.2013 64 7.0000 % 0.038 %* 17.90 729.24 13.08.2013 - 01.09.2013 20 6.5000 % 0.036 %* 5.19 1672.97 24.05.2013 - 09.06.2013 17 7.5000 % 0.041 %* 11.69 1672.97 10.06.2013 - 12.08.2013 64 7.0000 % 0.038 %* 41.07 1672.97 13.08.2013 - 01.09.2013 20 6.5000 % 0.036 %* 11.92 121.27 25.06.2013 - 12.08.2013 49 7.0000 % 0.038 %* 2.28 121.27 13.08.2013 - 01.09.2013 20 6.5000 % 0.036 %* 0.86 101.80 29.07.2013 - 12.08.2013 15 7.0000 % 0.038 %* 0.59 101.80 13.08.2013 - 01.09.2013 20 6.5000 % 0.036 %* 0.73 Всього: 206.67 З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов'язання за договором, позивач має право на стягнення з відповідача пені у розмірі 4273 грн. 38 коп. (4066 грн. 71 коп. + 206 грн. 67 коп.), проте суд дійшов висновку про стягнення з відповідача пені у розмірі 3362 грн. 53 коп. за розрахунком позивача, оскільки суд позбавлений можливості виходу за межі позовних вимог за відсутності про це клопотання заінтересованої сторони (пункт 2 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з положеннями пункту 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов'язання за договором, позивачем було правомірно нараховано 3 % річних. Перевіривши наданий позивачем арифметичний розрахунок 3 % річних у розмірі 706 грн. 36 коп., суд вважає його обґрунтованим та таким, що відповідає положенням договору та приписам законодавства про порядок та строки нарахування, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 706 грн. 36 коп., нарахованих за період прострочення з 05.02.2013 по 01.09.2013, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору (частина 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України).

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 1 ст. 49, п. 1-1 ч. 1, ч. 2 ст. 80, ст. 82, ст. 82-1, ст. 84, ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державної установи "Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського Національної Академії Медичних Наук України" (03680, м. Київ, вул. М.Амосова, буд. 5, ідентифікаційний код 02011947) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) пеню у розмірі 3362 (три тисячі триста шістдесят два) грн. 53 коп., 3 % річних у розмірі 706 (сімсот шість) грн. 36 коп. та 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення з Державної установи "Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського Національної Академії Медичних Наук України" заборгованості за спожиту активну електричну енергію у розмірі 49338 грн. 08 коп. та заборгованості за перетікання реактивної електричної енергії у розмірі 4307 грн. 80 коп. згідно з договором на постачання електричної енергії від 29.12.2012 № 52464.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 30.01.2014

Суддя І.М. Отрош