Постанова

від 27.01.2014 по справі 914/2390/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2014 р. Справа № 914/2390/13

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого -судді Давид Л.Л.

Суддів Данко Л.С.

Юрченка Я.О.

при секретарі судового засідання Карнидал Л.Ю.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Прокуратури Львівської області, вих. № 05/1- 4596-13 від 06.09.2013р.

на рішення господарського суду Львівської області від 27.08.2013р.

у справі № 914/2390/13 (суддя - М.М. Синчук)

за позовом Прокурора Личаківського району м. Львова в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Львівській області, м. Львів

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Менестрель", м. Львів

третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Львівська міська рада, м. Львів,

третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Львівське комунальне підприємство "Зелений Львів", м. Львів

про звільнення земельної ділянки площею 0, 0029 га по вул. Пасічній, 2 у м. Львові

за участю представників сторін:

від Прокуратури: Куцик В.Б., старший прокурор відділу Прокуратури Львівської області (посвідчення №011165).

від позивача : не з»явились;

від відповідача : не з»явились;

від третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Синьовський Б.В. - спеціаліст першої категорії відділу правової допомоги юридичного управління (довіреність від 28.08.2013 р. № 17 вих. 67);

від третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: не з»явились;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 27.08.2013 року у справі № 914/2390/13 (суддя - М.М. Синчук) відмовлено у задоволенні позову прокурора Личаківського району м. Львова, заявленого в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Менестрель» за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Львівської міської ради, Львівського комунального підприємства «Зелений Львів» про звільнення земельної ділянки площею 0,0029 га по вул. Пасічній, 2 у м. Львові.

Суд у рішенні, посилаючись на норми ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", наявність договору оренди землі від 05.05.2010 року, що укладений між Львівською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Менестрель» та змін до вказаного договору, вказуючи про неподання суду доказів, які б підтверджували факт знаходження орендованої відповідачем земельної ділянки в межах земель парку пам'ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення "Личаківський парк", а також зазначаючи, що прокурором не доведено яким чином даний спір порушує права Державної інспекції сільського господарства у Львівській області, прийшов до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, заступник прокурора Львівської області подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 27.08.2013 року у справі №914/2390/13, прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги в повному обсязі, вказуючи на порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема, посилаючись на ст.2, ч.1 ст.5, ч.1 ст.6 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", Положення про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженого Указом Президента України №459/2011 від 13.04.2011 року, вказує, що Державна інспекція сільського господарства у Львівській області є належним позивачем у справі. Крім того, звертає увагу суду на те, що договір оренди землі від 05.05.2010 року, підписаний між Товариством з обмеженою відповідальністю «Менестрель» та Львівською міською радою є неукладеним, оскільки не пройшов державної реєстрації. Також, в даному випадку суд порушив процесуальні норми, оскільки дійшов висновку про неправильне визначення прокурором позивача у справі, тому повинен був залишити позов без розгляду, позаяк порушив провадження у справі, а відтак наявні підстави для задоволення позову.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 18.11.2013 р. прийнято апеляційну скаргу Прокуратури Львівської області, вих. № 05/1- 4596-13 від 06.09.2013р. на рішення господарського суду Львівської області від 27.08.2013р. у справі № 914/2390/13 та призначено до розгляду на 25.11.2013 р.

В подальшому, ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 25.11.2013 р. та від 16.12.2013 р. розгляд справи відкладався з мотивів, викладених у таких.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 13.01.2014 р. відкладено розгляд справи № 914/2390/13 в судове засідання на 27.01.2014 року та за клопотанням прокурора продовжено строк розгляду справи в порядку ч.3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

В судове засідання 27.01.2014 р. з'явились представник третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача та прокурор, які підтримали позовні вимоги. Інші учасники судового процесу участі уповноважених представників в судовому засіданні не забезпечили, хоча належним чином були повідомленні про час та місце розгляду справи.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 13.01.2014 року участь представників сторін обов'язковою не визнавалась, а тому судова колегія вважає за можливе розгляд справи у відсутності не прибулих в судове засідання представників.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою, оцінивши зібрані докази, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

5 травня 2010 року між Львівською міською радою (Орендодавець) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Менестрель" (Орендар) пеідписано договір оренди землі (надалі - Договір), згідно з п.1 якого орендар (відповідач у справі) прийняв у строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться у м. Львові на вул. Пасічній, 2 для обслуговування малої архітектурної форми. Згідно з п.2 даного Договору, в оренду передано земельну ділянку кадастровий номер №4610137200:05:003:0018, загальною площею 0,0029 га. Вказаний договір оренди землі зареєстрований у Львівській міській раді 05.05.2010 року за №Л-1179, про що у книзі записів реєстрації Договорів оренди землі Л-2 зроблено запис. Проте, вказаний договір не пройшов державної реєстрації.

12 липня 2012 року між Львівською міською радою (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Менестрель" (Орендар) підписано Зміни до Договору оренди земельної ділянки, згідно з яких термін дії вказаного договору встановлено до 15.12.2013 року. Внесення змін до Договору зареєстровано у Львівській міській раді 12.07.2011 року за №Л-1600, про що у книзі записів реєстрації Договорів оренди землі Л-2 зроблено запис.

У графі, де вказується дата реєстрації договору оренди органом державної реєстрації за місцем розташування земельної ділянки у Державному реєстрі земель - запис відсутній.

Наведене підтверджується, зокрема, листом відділу Держемагенства у м. Львові Львівської області від 15.03.2013 року за № 40/7/65, у якому проінформовано, що згідно земельно - кадастрових даних станом на 01.01.2013 року інформація про державну реєстрацію договорів оренди землі на земельні ділянки (згідно кадастрових номерів земельних ділянок, в т.ч. і по спірній земельній ділянці), вказаних у вимозі Прокуратури Львівської області від 26.02.2013 р. № 93-521 вих.-13 відсутня (а.с. 28).

30 травня 2013 року Державною інспекцією сільського господарства у Львівській області проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства на території земельної ділянки пам'ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення "Личаківський парк" за результатами чого складено акт (а.с. 29-30).

За результатами перевірки встановлено, що на земельній ділянці, яка надана Товариству з обмеженою відповідальністю "Менестрель", згідно Договору оренди землі від 05.05.2010 року, зареєстрованого в Львівській міській раді 05.05.2010 року за №Л-1179 площею 0,0029 га для обслуговування малої архітектурної форми у м. Львові на вул. Пасічній, 2 знаходиться мала архітектурна форма білого кольору, розмірами 3 м на 3,4 м, яка функціонує як магазин продуктів харчування "Продукти". Встановлено, що вищевказана земельна ділянка входить в межі земельної ділянки пам'ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення "Личаківський парк", межі якого затверджені ухвалою Львівської міської ради №1294 від 01.03.2012 року (а.с. 29).

Прокурор, подаючи позов в інтересах позивача зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Менестрель" використовує земельну ділянку загальною площею 0,0029 га, яка знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Пасічна, 2 для обслуговування малої архітектурної форми без достатньої правової підстави.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення вказує на те, що прокурор, позивач - Державна інспекція сільського господарства в Львівській області, третя особа 1 яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Львівська міська рада та третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Львівське комунальне підприємство "Зелений Львів" не надали до суду Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, встановлення меж в натурі земельної ділянки, наданої третій особі 2, згідно з Ухвалою Львівської міської ради №1294 від 01.03.2012 року, "Про затвердження меж та передачу Львівському комунальному підприємству "Зелений Львів" для збереження та використання пам'ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення "Личаківський парк" у м. Львові, а також зазначає, що прокурором не доведено, яким чином даний спір порушує права Державної інспекції сільського господарства у Львівській області та приходить до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.

При перегляді рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, судова колегія керувалась наступним.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про прокуратуру" при виявленні порушень закону, прокурор у межах своєї компетенції має право звертатися до суду в передбачених законом випадках. Згідно ч.1 ст. 36 1 даного Закону, представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Частиною 3 ст.36 1 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Господарський суд, згідно з ч. 1 ст. 2 ГПК України порушує справи за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. При цьому, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" основними завданнями державного контролю за використанням та охороною земель є забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України.

Згідно підп.1 п.4 Положення про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженого Указом Президента України №459/2011 від 13.04.2011 року, Держсільгоспінспекція України відповідно до покладених на неї завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль) у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, в тому числі за: дотриманням вимог земельного законодавства при набутті права власності на земельні ділянки за договорами купівлі-продажу, міни, дарування, застави та іншими цивільно-правовими угодами; дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; дотриманням строків своєчасного повернення тимчасово зайнятих земельних ділянок та обов'язкового виконання заходів щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням; дотриманням вимог земельного законодавства органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування з питань передачі земель у власність та надання у користування, у тому числі в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах.

У підпункті 6.3 п.6 Положення про державну інспекцію сільського господарства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі", затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 23.12.2011р. № 770, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2012 року за №34/20347, вказано, що Держсільгоспінспекція та її посадові особи в межах своїх повноважень мають право звертатися до органів прокуратури з клопотанням про подання позову до суду щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився (а.с. 193-205).

Враховуючи наведене, судова колегія зазначає про необґрунтованість посилань суду першої інстанції на те, що Державна інспекція сільського господарства у Львівській області є неналежним позивачем у даній справі.

Щодо посилань прокуратури та позивача на те, що земельна ділянка площею 0,0029 га по вул. Пасічній,2 у м.Львові, яка є предметом договору оренди землі від 05.05.2010 року укладеного між Львівською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Менестрель» та на якій останнім встановлено малу архітектурну форму розташована в межах пам'ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення "Личаківський парк" та, що така з земель парку не вилучалась, відповідне рішення міською радою не приймалось, погодження Верховної Ради України з цього приводу не отримувалось, а ЛКП "Зелений Львів" не надав згоди на вилучення даної земельної ділянки, слід зазначити наступне:

Рішенням виконавчого комітету Львівської обласної ради народних депутатів №495 від 09.10.1984 року "Про мережу територій і об'єктів природно-заповідного фонду області" до об'єктів природно-заповідного фонду області включено Личаківський парк, який розташований в північно-східній частині міста (а.с. 22-23).

Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №1273 від 28.11.2008 року "Про визначення юридичних осіб, відповідальних за утримання парків", відповідальним за утримання пам'ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення "Личаківський парк" визначено ЛКП "Зелений Львів" (а.с. 206).

Згідно з ухвалою Львівської міської ради №2663 від 21.05.2009 року "Про затвердження меж земельної ділянки пам'ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення "Личаківський парк" у м.Львові", ухвалено затвердити межі земельної ділянки пам'ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення "Личаківський парк", обмеженої вул. Личаківською, вул. Пасічною, територією Львівського національного університету імені Івана Франка, житловою забудовою на вул. Цетнерівка, територією Львівського державного університету фізичної культури, житловою забудовою на вул. Личаківській, площею 9,6326 га у межах фактичного землекористування, у тому числі меморіального комплексу "Пагорб Слави" площею 1,8924 га (а.с. 81).

Ухвалою Львівської міської ради №1294 від 01.03.2012 року "Про затвердження меж та передачу Львівському комунальному підприємству "Зелений Львів" для збереження та використання пам'ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення "Личаківський парк", ухвалено: п.1 затвердити зовнішні межі земельної ділянки площею 9,4334 га пам'ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення "Личаківський парк"; п.2 передати Львівському комунальному підприємству "Зелений Львів" земельну ділянку площею 9,4334 га, обмежену вул. Личаківською, вул. Пасічною, територією Львівського національного університету імені Івана Франка, житловою забудовою на вул. Цетнерівці, територією Львівського державного університету фізичної культури, житловою забудовою на вул. Личаківській, у постійне користування для збереження та використання пам'ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення "Личаківський парк" за рахунок земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення за функцією використання - землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення (а.с. 79-80).

Однак, прокурором та позивачем не надано суду Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, встановлення меж в натурі земельної ділянки, наданої третій особі 2, згідно з Ухвалою Львівської міської ради № 1294 від 01.03.2012 року «Про затвердження меж та передачу Львівському комунальному підприємству «Зелений Львів» для збереження та використання пам'ятки садово - паркового мистецтва місцевого значення «Личаківський парк» у м. Львові.

З огляду на наведене, місцевий господарський суд вважає, що прокурором та позивачем не доведено належним чином того, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах земель парку пам'ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення "Личаківський парк".

Проте, як уже зазначено вище, в договорі оренди землі від 05.05.2010 року та в Змінах до договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого у Львівській міській раді 05.05.2010 р. за № Л-1179 зі змінами, зареєстрованими у Львівській міській раді 30.03.2011 р. за № Л-1323 відсутні будь-які записи про його державну реєстрацію.

Статтею 792 Цивільного кодексу України передбачено, що відносини найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про оренду землі" (в редакції до 01.01.2013 року), яка була чинною на момент підписання вказаного вище договору оренди та Змін до нього - договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Статтею 20 Закону України "Про оренду землі" (в редакції до 01.01.2013 р.) передбачено, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно приписів ч.5 ст. 126 Земельного кодексу України (в редакції до 01.01.2013 року), яка діяла на момент укладення договору оренди земельної ділянки, право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

В статті 640 ЦК України, чинній на момент укладення договору, зазначено, що договір, який підлягає державній реєстрації є укладеним з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до п.3, 4 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №2073 від 25.12.1998 року (який діяв на момент укладення договору оренди від 05.05.2010 року, втратив чинність 20.07.2011 року) - державна реєстрація договорів оренди проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної та міської ради, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за місцем розташування земельної ділянки. Забезпечення реєстрації договорів оренди покладається на відповідні державні органи земельних ресурсів: районні відділи земельних ресурсів; управління (відділи) земельних ресурсів у містах обласного і районного підпорядкування; Київська і Севастопольське міське управління земельних ресурсів.

У пункті 5 вказаного Порядку зазначено, які саме документи подає особисто або надсилає поштою до відповідного органу земельних ресурсів для державної реєстрації договорів оренди юридична або фізична особа (заявник).

Згідно із п.11 Порядку - державний орган земельних ресурсів у 20-денний термін перевіряє подані документи на відповідність чинному законодавству та за результатами перевірки готує висновок про державну реєстрацію або обґрунтований висновок про відмову у такій реєстрації і передає реєстраційну справу відповідно виконавчому комітету сільської, селищної та міської ради, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям за місцем розташування земельної ділянки для засвідчення факту державної реєстрації або відмови у такій реєстрації, а у пункті 12 вказано, що факт державної реєстрації засвідчується у 10-денний термін гербовою печаткою та підписом голови відповідної ради, Київської, Севастопольської міської державної адміністрації або уповноваженої ними посадової особи.

Пунктом 13 Порядку визначено, що після засвідчення факту державної реєстрації договір оренди реєструється у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, яка ведеться державним органом земельних ресурсів за формою згідно з додатком. Книга записів державної реєстрації договорів оренди землі ведеться окремо в розрізі кожної сільської, селищної, міської ради, а також у розрізі Київської, Севастопольської міської державної адміністрації. Книга прошнуровується, засвідчується підписами сільського, селищного, міського голови та начальника районного відділу, міського управління (відділу) земельних ресурсів і скріплюється печатками.

Згідно п.14 Порядку - датою реєстрації договору оренди у Книзі записів є дата засвідчення факту державної реєстрації.

Відповідно до статті 126 Земельно кодексу України (в редакції з 01.01.2013 року) право власності, користування земельною ділянкою оформляється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

З вищенаведених норм вбачається, що законодавством України, яке було чинним до 01.01.2013 року та законодавством України, яке є чинним з 01.01.2013 року та по даний час, передбачено обов'язкову державну реєстрацію договору оренди землі, як умову набрання ним чинності та виникнення в орендаря права користування орендованою земельною ділянкою.

Враховуючи наведене, колегією суддів відзначено, що договір оренди землі від 05.05.2010 року та Зміни до нього від 12.07.2012 року, підписані Львівською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Менестрель» не пройшли державної реєстрації, а відтак є неукладеними.

У постанові Пленуму Верховного Суду України, від 06.11.2009, № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зазначено, що згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації. Такий правочин не є укладеним і не створює прав і обов'язків для сторін.

Пунктом б) ч.3 ст.152 Земельного кодексу України визначено, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Відповідно до приписів ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, враховуючи те, що предметом договору оренди землі від 05.05.2010 року - є земельна ділянка площею 0,0029 га по вул. Пасічній,2 у м.Львові, а вказаний договір є неукладеним, Товариства з обмеженою відповідальністю «Менестрель» займає таку без належних правових підстав, а відтак наявні підстави для задоволення позову та зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю «Менестрель» (ідентифікаційний код 30203140) звільнити земельну ділянку площею 0,0029 га, яка знаходиться по вул.Пасічній,2 у м.Львові, яка є предметом договору оренди землі від 05.05.2010 року, підписаного Львівською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Менестрель», який зареєстрований у Львівській міській раді 05.05.2010 року за №Л-1179, шляхом демонтажу встановленої в її межах малої архітектурної форми за рахунок відповідача.

З огляду на наведене вище, судова колегія прийшла до висновку про обгрунтованість доводів апеляційної скарги, а відтак рішення місцевого господарського суду від 27.08.2013 року у справі №914/2390/13 слід скасувати. Прокурор в позовній заяві просить зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Менестрель" звільнити земельну ділянку площею 0,0029 га, яка знаходиться по вул. Пасічній, 2 у місті Львові, нормативною грошовою оцінкою 82986,4 грн., яка є предметом договору оренди землі від 05.05.2010 року, підписаного Львівською міською радою та ТзОВ "Менестрель", який зареєстрований у Львівській міській раді 05.05.2010 р. за № Л-1179, шляхом демонтажу встановленої в її межах малої архітектурної форми за рахунок відповідача.

Однак, при перегляді рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку встановлено, що вартість земельної ділянки, вказаної прокурором в позовній заяві, не підтверджена доказами у справі, а тому позов підлягає задоволенню в частині демонтажу малої архітектурної форми без зазначення вартості земельної ділянки.

В зв'язку з скасуванням рішення господарського суду Львівської області та задоволення позову, враховуючи положення ст.ст.44, 49 ГПК України, Закону України "Про судовий збір", з відповідача в Доход державного бюджету України слід стягнути 1720,50 грн. за розгляд справи у господарському суді та суді апеляційної інстанції.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Прокуратури Львівської області, вих. № 05/1- 4596-13 від 06.09.2013р. - задоволити.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 27.08.2013 року у справі №914/2390/13 скасувати, прийняти нове рішення. Позов задоволити частково. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Менестрель» (ідентифікаційний код 30203140) звільнити земельну ділянку площею 0,0029 га, яка знаходиться по вул.Пасічній,2 у м.Львові та є предметом договору оренди землі від 05.05.2010 року, підписаного Львівською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Менестрель», шляхом демонтажу встановленої в її межах малої архітектурної форми за рахунок відповідача.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Менестрель» (ідентифікаційний номер 30203140) в доход Державного бюджету України - 1720,50 грн. судового збору за розгляд справи у господарському суді та суді апеляційної інстанції.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки передбачені статтями 109-110 Господарського процесуального кодексу України.

5. Справу № 914/2390/13 повернути господарському суду Львівської області.

Повний текст постанови складено та підписано 29.01.2014 року.

Головуючий суддя Давид Л.Л.

Суддя Данко Л.С.

Суддя Юрченко Я.О.