Рішення

від 23.01.2014 по справі 915/2253/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2014 року Справа № 915/2253/13

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В .,

за участю:

секретаря судового засідання Дроботун Л.Ю.,

представника позивача: Лях Н.В. - дов. від 22.01.2014,

представника відповідача: не з'явився (заява про розгляд справи без участі представника),

розглянувши у судовому засіданні справу

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський науково-технічний центр «Інформаційні технології» (54031, м.Миколаїв, вул.Кирова, 238/16 ),

до відповідачів :

1. Публічного акціонерного товариства «Топаз»

(83012, м.Донецьк, вул.Соколина, 1-а)

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «РАМС»

(54030, м.Миколаїв, вул.Шевченка, 42/18)

про :

- стягнення з відповідача-1 за договором на проведення дослідно-конструкторської роботи №99/08 від 01.09.2008 боргу в сумі 1190000,0 грн., 91044,60 грн. - 3% річних та 50777,10 грн. збитків від інфляції;

- солідарне стягнення з відповідачів 10000,0 грн. на підставі договору поруки від 01.03.2013, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Топаз» (надалі - ПАТ «Топаз») за договором на проведення дослідно-конструкторської роботи №99/08 від 01.09.2008 боргу в сумі 1190000,0 грн., 91044,60 грн. - 3% річних та 50777,10 грн. збитків від інфляції, а також стягнення з ПАТ «Топаз» та Товариства з обмеженою відповідальністю «РАМС» (надалі - ТОВ «РАМС»), як солідарних боржників, 10000,0 грн. на підставі договору поруки від 01.03.2013.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що у 2010-2011 роках Миколаївський науково-технічний центр Академії наук прикладної радіоелектроніки, на виконання умов договору №99/08 від 01.09.2008, виконало та передало замовнику ВАТ «Топаз» (правонаступником якого є ПАТ «Топаз») дослідницько-конструкторські роботи загальною вартістю 3224564,0 грн., з яких в якості передплати замовником було сплачено 2024564,0 грн. Залишок заборгованості склав 1200000,0 грн. В подальшому між Миколаївським науково-технічним центром Академії наук прикладної радіоелектроніки та Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївський науково-технічний центр «Інформаційні технології» (надалі - ТОВ «МНТЦ «Інформаційні технології») було укладено договір №11/13 від 28.02.2013 про переведення боргу, у зв'язку з чим новим кредитором став позивач. Вимоги ТОВ «МНТЦ «Інформаційні технології» про оплату залишку боргу ПАТ «Топаз» виконані не були. В той же час, 01.03.2013 між ПАТ «Топаз» та ТОВ «РАМС» було укладено договір поруки, за яким ПАТ «Топаз» та ТОВ «РАМС» відповідають перед ТОВ «МНТЦ «Інформаційні технології» по договору №99/08 від 01.09.2008 як солідарні боржники на суму 10000,0 грн. Оскільки в порушення умов договору №11/13 від 28.02.2013 про переведення боргу та договору поруки від 01.03.2013 відповідачі заборгованість не погасили, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення основної суми боргу, а також нарахував 3% річних і збитки від інфляції у зв'язку з порушенням боржниками строків виконання зобов'язання.

ПАТ «Топаз» у відзиві визнав суму основного боргу та просить суд відмовити у стягнення 3% річних та збитків від інфляції посилаючись на відсутність його вини у порушенні строків оплати робіт. Крім того, відповідачем-1 заявлено клопотання про відстрочення виконання рішення суду до 30.06.2014.

21.01.2014 від ПАТ «Топаз» до суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника (а.с.72).

ТОВ «РАМС» відзив на позов не надав, представник у судове засідання не з'явився, причин неявки не пояснив, незважаючи на належне повідомлення про час та місце розгляду справи (а.с.49).

Керуючись ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі ТОВ «РАМС» за наявними у ній матеріалами.

Під час розгляду справи, представник позивача підтримав позовні вимоги та доводи, викладені у позові.

У судовому засіданні 23.01.2014 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

При прийнятті рішення судом взято до уваги наступне.

01.09.2008 між ВАТ «Топаз» (замовник) та Миколаївським науково-технічним центром Академії наук прикладної радіоелектроніки (виконавець) було укладено договір №99/08 (надалі - Договір №99/08) (а.с.8-11), відповідно до якого виконавець зобов'язався виконати та здати замовнику дослідницько-конструкторську роботу «Розробка і поставка 3-х широкополосних цифрових приймальних пристроїв декаметрового діапазону зі спеціалізованими обчислювальними пристроями», а замовник, в свою чергу, прийняти та оплатити дослідницько-конструкторську роботу.

Відповідно до п.1 2 Договору №99/08, осяг робіт та етапи їх виконання визначаються Технічним завданням (Додаток №1) та Календарним планом (Додаток №2), які є невід'ємною частиною Договору.

Згідно п.п.2.1, 2.2 та Протоколу узгодження договірної ціни (Додаток №3), договірна ціна була визначена сторонами у сумі 3060564,0 грн. Оплата робіт мала здійснюватись у три етапи. Авансування робіт мало здійснюватись на початку кожного з етапів.

Додатковою угодою №1 від 10.03.2009 та Протоколом узгодження договірної ціни (Додаток №1) до додаткової угоди №1) (а.с.12,13) сторони визначили договірну ціну робіт у сумі 3224564,0 грн. та домовились викласти п.2.2 Договору №99/08 у редакції, яка також передбачала оплату робіт у три етапи. Авансування робіт мало здійснюватись на початку кожного з етапів. Розподіл авансів сторони домовились здійснювати наступним чином:

Етап 1 - 1560564,0 грн. (у т.ч. ПДВ); 300000,0 грн. (у т.ч. ПДВ) (через чотири місяці від початку робіт); 164000,0 грн. (у т.ч. ПДВ) (на протязі 10-ти днів з моменту підписання Додаткової угоди №1);

Етап 2 - 600000,0 грн. (у т.ч. ПДВ);

Етап 3 - 150000,0 грн. (у т.ч. ПДВ).

Виплату решти грошових коштів по етапам сторони домовитись здійснити наступним чином: Етап 1 - 0 грн.; Етап 2 - 300000,0 грн. (у т.ч. ПДВ); Етап 3 - 150000,0 грн. (у т.ч. ПДВ) здійснюється на протязі 10 днів після підписання акту здачі-приймання робіт відповідного етапу .

Пунктом 3.2 Договору №99/08 сторони передбачили, що після завершення роботи кожного етапу складається акт здачі-приймання робіт кожного етапу та накладна на передачу матеріальних цінностей.

Пунктом 6.2 Договору №99/08 сторони домовились, що датою початку робіт по договору вважається дата отримання першого авансу в повному обсязі та розрахунковий рахунок виконавця у відповідності до п.2.2 Договору.

Відповідно до Календарного плану (а.с.14) виконання Етапу 1 мало відбутись через 5 місяців з дати надходження авансу етапу 1 (вартість робіт - 20245564,0 грн.); строк виконання Етапу 2 - 3 місяці з дати надходження авансу етапу 2 (вартість робіт - 900000,0 грн.); строк виконання Етапу 3 - 2 місяці з дати надходження авансу етапу 3 (вартість робіт - 300000,0 грн.).

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного та Господарського кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно приписів ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України, за договором (найму) оренди наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (оренди).

За приписами ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На виконання умов Договору №99/08, ВАТ «Топаз» перерахувало виконавцю робіт в якості авансу 20245564,0 грн., що підтверджується банківськими виписками за 15.09.20018, 22.01.2009 та 20.03.2009 (а.с.30-32).

31.12.2010 Миколаївським науково-технічним центром Академії наук прикладної радіоелектроніки та ВАТ «Топаз» було підписано акт здачі-приймання робіт по 1-му етапу Договору №99/08, вартість якого склала 20245564,0 грн. Сторони у акті зафіксували перерахування замовником 20245564,0 грн. в якості авансу (а.с.29).

25.01.2011 між сторони було підписано акт здачі-приймання робіт по 2-му етапу Договору №99/08, вартість якого становить 900000,0 грн. та на дату складання акту не сплачена (а.с.28).

31.10.2011 між сторони було підписано акт здачі-приймання робіт по 3-му етапу Договору №99/08, вартість якого становить 300000,0 грн. та на дату складання акту не сплачена (а.с.27).

У відповідності до умов Додаткової угоди №1 від 10.03.2009, виплату решти грошових коштів по етапам замовник мав здійснити на протязі 10 днів після підписання акту здачі-приймання робіт відповідного етапу, тобто - до 05.02.2011 (по 2-му етапу) та до 11.11.2011 (по 3-му етапу).

Відповідачем-1 вказані умови договору виконані не були, що не заперечується ним у відзиві.

Таким чином, залишок заборгованості відповідача-1 склав 1200000,0 грн., що зафіксовано сторонами у акті звірки взаєморозрахунків станом на 28.02.2013 (а.с.35).

28.02.2013 між Миколаївським науково-технічним центром Академії наук прикладної радіоелектроніки (кредитор) та ТОВ «МНТЦ «Інформаційні технології» (новий кредитор) було укладено Договір №11/13 (надалі - Договір №11/13), який за своїм змістом є договором про відступлення права вимоги та, за умовами якого до нового кредитора перейшло право вимоги виконання зобов'язання ПАТ «Топаз» по Договору №99/08 та Додаткової угоди №1 у розмірі 1200000,0 грн. (а.с.41,42).

Згідно відмітки на Договорі №11/13, ПАТ «Топаз» був повідомлений про його умови.

28.02.2013 ТОВ «МНТЦ «Інформаційні технології» направило на адресу ПАТ «Топаз» вимогу про виконання зобов'язання по Договору №99/08 в строк до 01.11.2013 (а.с.38,39), яка було залишена ПАТ «Топаз» без задоволення з посиланням на скрутний фінансовий стан підприємства (а.с.40).

01.03.2013 між ТОВ «МНТЦ «Інформаційні технології» (кредитор) та ТОВ «РАМС» (поручитель) було укладено Договір поруки, за умовами якого ТОВ «РАМС» поручилось перед кредитором за виконання обов'язків ПАТ «Топаз» (боржник) по Договору №99/08 та Договору №11/13 у розмірі 10000,0 грн. (а.с.44,45).

Відповідно до ст.ст.553, 554 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватись виконання зобов'язання частково або в повному обсязі . У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники , якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки .

Згідно умов п.1.2 Договору поруки, у разі порушення ПАТ «Топаз» основного договору, боржник та поручитель виступають перед кредитором як солідарні боржники лише на суму 10000,0 грн.

Тобто, сторони за Договором поруки забезпечили порукою лише зобов'язання відповідача-1 зі сплати позивачу суми основного боргу у сумі 10000,0 грн. При цьому, солідарна відповідальність поручителя виникає з самого факту укладання договору поруки та невиконання або неналежного виконання боржником забезпеченого порукою зобов'язання.

04.11.2013 позивач звернувся до ТОВ «РАМС» з вимогою про погашення 10000,0 грн. забезпечених порукою (а.с.43). Зазначена вимога була залишена відповідачем-2 без розгляду та задоволення.

Під час розгляду справи, відповідачем-1 не надано суду доказів погашення суми основного боргу у розмірі 1200000,0 грн., а відповідачем-2 доказів виконання забезпеченого Договором поруки зобов'язання на суму 10000,0 грн.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача-1 основного боргу в сумі 1190000,0 грн. та солідарне стягнення з відповідачів 10000,0 грн. на підставі договору поруки від 01.03.2013, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

За приписами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 91044,60 грн. за період з 05.04.2011 по 10.12.2013 та збитки від інфляції у сумі 50777,10 грн., нараховані за квітень-червень, вересень, листопад, грудень 2011 року, січень-березень, вересень, грудень 2012 року, січень, травень, жовтень та листопад 2013 року.

Перевіривши надані позивачем розрахунки, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та збитків від інфляції підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора у зобов'язанні переходять права первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.2 Договору №11/13, кредитор передав, а новий кредитор прийняв право вимоги виконання боржником зобов'язання у розмірі 1200000,0 грн., що виникло на підставі основного Договору №99/08.

Таким чином, по Договору №11/13 до нового кредитора перейшло право вимоги виконання лише основного зобов'язання, а не тих зобов'язань які виникли або можуть виникнути зі сплати пені, штрафів і процентів за користування грошовими коштами у разі виникнення обставин, передбачених Договором №99/08.

Позивачем, на підставі Договору №11/13, було направлено на адресу ПАТ «Топаз» лист №38 від 28.02.2013 з вимогою про виконання зобов'язання по Договору №99/08 в частині погашення заборгованості у сумі 1200000,0 грн. в строк до 01.11.2013 (а.с.38,39).

Оскільки у вказаний термін ПАТ «Топаз» заборгованість перед новим кредитором не погасив, у останнього виникло право на нарахування 3% річних та збитків від інфляції з дня, наступного за днем, коли грошове зобов'язання мало бути виконано на його користь, тобто з 02.11.2013.

За період з 02.11.2013 по 10.12.2013 (39 днів) розмір 3% річних становить 3846,58 грн., які підлягають стягненню з відповідача-1.

З цих же підстав, стягненню з відповідача-1 підлягають збитки від інфляції, нараховані за листопад 2013 року у сумі 2400,0 грн. (1200000,0 х 1,002 - 1200000,0).

Позовні вимоги в частині стягнення решти 3% річних та збитків від інфляції задоволенню не підлягають, оскільки Договором №11/13 його учасники обмежили обсяг прав нового кредитора лише правом вимоги основного зобов'язання.

Крім того, з приводу порядку нарахування позивачем збитків від інфляції слід зазначити, що відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення . Тобто, закон передбачає, що якщо кредитор вирішив скористатися своїм правом на стягнення інфляційних витрат, то вони підлягають стягненню за весь час прострочення, а не за окремі місяці за вибором кредитора.

Заперечення відповідача-1 з приводу безпідставності нарахування позивачем 3% річних та збитків від інфляції, судом відхиляються, оскільки понесення відповідачем-1 фінансових витрат, у зв'язку з неналежним виконанням Миколаївським науково-технічним центром Академії наук прикладної радіоелектроніки умов Договору №99/08, не стосується предмету даного позову, є підставою для окремого позовного провадження та не може впливати на правовідносини, які виникли між сторонами за Договором №11/13.

Крім того, 3% річних та збитки від інфляції, не підпадають під приписи п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, тому не можуть бути зменшені за рішенням суду.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню частково.

У відповідності до ст.49 ГПК України, судовий збір підлягає відшкодуванню позивачу пропорційно розміру задоволених позовних вимог за рахунок відповідача-1, оскільки саме з його вини виник спір.

У відзиві відповідач-1 також клопоче про відстрочення виконання рішення суду до 30.06.2014, посилаючись на складний фінансовий стан.

Позивач проти надання відстрочення виконання рішення суду заперечує, посилаючись на і без того тривалий строк прострочення платежів.

Розглянувши заяву відповідача-1, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони або за своєю ініціативою господарський суд, у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити (розстрочити) виконання рішення.

Пунктом 7.2 Постанови Пленуму ВГСУ №9 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» встановлено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

З наданих відповідачем-1 матеріалів суд не взмозі встановити дійсний фінансовий стан ПАТ «Топаз» (прибутковість або збитковість підприємства); наявність або відсутність у нього активів за рахунок яких може бути погашено заборгованість та наявність можливості погасити заборгованість у запропоновані строки.

За вказаних обставин, клопотання відповідача-1 про відстрочення виконання рішення суду задоволенню не підлягає, що, однак, не позбавляє відповідача-1 права звернутись до суду з окремою заявою про відстрочення виконання рішення суду в порядку ст.121 ГПК України, з наданням усіх необхідних документів для її розгляду.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82, 82 1 , 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Топаз», 83012, м.Донецьк, вул.Соколина, 1-а (відомості про банківські рахунки відсутні, код ЄДРПОУ 14310371) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський науково-технічний центр «Інформаційні технології», 54031, м.Миколаїв, вул.Кирова, 238/16 (відомості про банківські рахунки відсутні, код ЄДРПОУ 36486451) 1190000,0 грн. основного боргу, 3846,58 грн. - 3% річних, 2400,0 грн. збитків від інфляції та 24124,93судового збору.

3. Стягнути в солідарному порядку з Публічного акціонерного товариства «Топаз», 83012, м.Донецьк, вул.Соколина, 1-а (відомості про банківські рахунки відсутні, код ЄДРПОУ 14310371) та Товариства з обмеженою відповідальністю «РАМС», 54030, м.Миколаїв, вул.Шевченка, 42/18 (відомості про банківські рахунки відсутні, код ЄДРПОУ 20914110) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський науково-технічний центр «Інформаційні технології», 54031, м.Миколаїв, вул.Кирова, 238/16 (відомості про банківські рахунки відсутні, код ЄДРПОУ 36486451) 10000,0 грн. основного боргу.

4. В решті позовних вимог відмовити.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду, у відповідності зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом

Згідно ст.ст.91, 93 Господарського процесуального кодексу України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя М.В.Мавродієва

Рішення оформлено у відповідності до ст.84 ГПК України

та підписано суддею 28 січня 2014 року.