Рішення

від 28.01.2014 по справі 926/1190/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2014 р. Справа № 926/1190/13

За позовом дочірньої компанії «Газ України» національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Тарасовецька птахофабрика»

про стягнення заборгованості в сумі 124 865,37 грн.

суддя Байталюк В. Д.

представники сторін:

від позивача - Мицько Р. М., довіреність № 49/10 від 30.12.2013;

від відповідача - Жмінка І. В., довіреність від 22.11.2013.

СУТЬ СПОРУ: Дочірня компанія «Газ України» національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ, звернулася з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Тарасовецька птахофабрика», с. Тарасівці Новоселицького району Чернівецької області, про стягнення заборгованості в сумі 124865,37 грн.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідач не оплатив вартість спожитого природного газу за серпень-вересень 2011 року в обсязі 26546 м 3 , що підтверджується наявним в матеріалах справи реєстром фактично протранспортованих обсягів природного газу за вказаний період.

Відповідач позов не визнає, посилаючись на недоведеність факту передачі йому вказаного обсягу природного газу у спірному періоді, зокрема, зазначає, що не доведено належними і допустимими доказами факт споживання ним природного газу у спірному періоді з ресурсів позивача, відповідач відмовився укладати договір на постачання природного газу у спірному періоді, а позивач не здійснював поставки природного газу відповідачу.

Ухвалою від 14.01.2014 продовжено строк розгляду спору до 05 лютого 2014 року , а розгляд справи відкладено на 28.01.2014.

До початку судового засідання від позивача надійшла письмова заява про уточнення позовних вимог зі змісту якої видно, що позивач зменшивши свої позовні вимоги просить суд стягнути з відповідача 101847,23 грн. заборгованості за поставлений природний газ в обсязі 29728 м 3 .

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини у справі, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав .

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, якісні характеристики якого визначено стандартами, в обсязі та порядку, передбачених договором, а споживач зобов'язується сплачувати вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

Постановою КМУ № 1729 від 27.12.2001 «Про забезпечення споживачів природним газом» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що забезпечення потреб в природному газі промисловим споживачам та іншим суб'єктам господарювання здійснюється в обсягах, що не перевищують нормативів, встановлених ліцензійними умовами, а споживачі, які не уклали договорів про закупівлю природного газу та/або не здійснюють розрахунків за використаний природний газ і послуги з його транспортування, обмежуються у газопостачанні або відключаються від газових мереж у встановленому порядку.

Таким чином, наявність договору на постачання природного газу, є обов'язковою умовою для споживання природного газу на території України.

22.09.2011 листом № 01/2673 позивачем направлено для підписання відповідачу договір поставки природного газу, додаткову угоду та акти прийому-передачі природного газу, спожитого за серпень 2011 року, які відповідач не підписав та не повернув позивачу.

Відтак, судом встановлено, що між сторонами не було укладено договору поставки чи купівлі-продажу природного газу, де було б зазначено умови поставки та строки його оплати.

04.02.2013 позивач направив відповідачу вимогу від 01.02.2013 про сплату боргу, на яку відповідач відповіді не надав.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Згідно частини першої статті 38 Господарського процесуального кодексу України якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 Господарського процесуального кодексу України).

З урахуванням вказаних вище приписів Господарського процесуального кодексу України та за клопотанням позивача, ухвалою суду від 05.12.2013 зобов'язано публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Чернівцігаз» надати суду належним чином засвідчені копії актів приймання-передачі природного газу у серпні та вересні 2011 року, укладених між ПАТ «Чернівцігаз» та відповідачем.

Згідно приписів частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Подані ПАТ «Чернівцігаз» та досліджені судом акти визначення обсягів фактично спожитого природного газу від 31.08.2011 та від 30.09.2011 таким вимогам не відповідають, оскільки в них не зазначені ані посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, ані прізвища та інші дані осіб, які їх підписали.

За таких обставин, зазначені вище акти не мають сили та доказовості і не можуть бути належним доказом в підтвердження передачі природного газу відповідачу.

Інші письмові докази, зокрема, реєстри фактично протранспортованих обсягів природного газу газовими мережами ПАТ «Чернівцігаз» підприємствам, що уклали договори з ЧФ ДК «Газ України» у серпні та вересні 2011 року , складені в односторонньому порядку без участі уповноважених представників відповідача та не можуть братися судом до уваги.

Крім того, як вірно зазначає позивач, постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 30.06.2011 № 1187 анульовано ліцензію АВ № 527316 на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом та АВ № 527315 на право провадження господарської діяльності з розподілу природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ, виданих Дочірній компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України». Тому, будь-які підстави щодо продажу та укладання договору поставки у спірний період у позивача відповідно до чинного законодавства не було.

Відповідно до частини першої статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В процесі розгляду справи позивачем не доведено факт отримання відповідачем природного газу, а відтак, у задоволенні позову слід відмовити.

Відмовляючи у задоволенні позову судовий збір слід покласти на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 30.01.2014.

Суддя В. Байталюк