Рішення

від 25.12.2013 по справі 2608/11411/12

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 2608/11411/12

пр. № 2/759/427/13

25 грудня 2013 року Святошинський районний суд м. Києва

у складі головуючого судді Наборозняка М.І.

за участю секретаря Оленчук І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельної компанія "Артлайн", треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «ТПГ «Євробудмайстер», Приватне підприємство " МК Азовсталь", товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "АВАКО", Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м.Києві про встановлення факту нещасного випадку на виробництві, зобов*язання провести розслідування та скласти акт по формі Н-5 та акт про нещасний випадок по формі Н-1, стягнення коштів,

встановив:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом (уточненим в ході розгляду справи ) до відповідача, в якому просить про встановлення факту нещасного випадку з ним на виробництві, зобов*язання провести розслідування та скласти акт по формі Н-5 та акт про нещасний випадок по формі Н-1, стягнення матеріальної шкоди у зв*язку із покшодженням його здоров*я під час виконання трудових обов*язків.

В позовній заяві зазначив, що він працював у відповідача за трудовим договором. 09.06.2013 року він разом із ОСОБА_2, перебуваючи у відрядженні у м. Маріуполі на території заводу «Азовсталь» отримали завдання від керівництва по роботі по демонтажу водонапірної бетонної вежі висотою 38 м. Під час виконання робіт з допомогою підйомного механізму («лебідочної машини») з нього зійшов трос з колеса, по якому він рухався. Потім зійшов іншій трос, вдарив його по руці та затиснув руку між колесом та тросом; потім була затиснута його друга рука. Механізм ніхто на його крики не відключив від електроживлення. Тому він отримав такі травми. Співробітник ОСОБА_2 зателефонував по телефону майстру, який повинен був знаходитись біля підйомного механізму і вчасно відключати його. Йому перев*язали руки. В подальшому він просив викликати швидку медичну допомогу або відвезти його в медпункт заводу «Азовсталь», але керівництво відповідача вирішило по іншому. Його провели через прохідну заводу, посадили у приватний автомобіль Мітсубісі і почали возити по м.Маріуполю то в одну, то в іншу лікарню, але його ніде не приймали. В остаточному результаті його привезли у міську лікарню №9, де йому через дві години після травми було надано медичну допомогу. Він переніс операції у зв*язку із відчленінням пальців, протягом трьох місяців знаходився на лікування. Для вирішення питань щодо лікування догляду його він зателефонував додому рідним у м.Київ. До нього приїздила у лікарню його мати та дружина, які доглядали його. Після стаціонарного лікування він лікувався амбулаторно у м.Києві до 28.11.2011 року.

На придбання медикаментів він витратив кошти, в тому числі 1763 грн 13 коп, що підтверджується квитанціями та іншими документами.

Також витрачені коти 800 грн на проїзд його та його родичів із Києва до Маріуполя та назад. Просить стягнути вказані витрати.

В подальшому йому стало відомо, що керівництво відповідача повідомило лікарям про те, що він травму отримав у побуті, але це не відповідає дійсності.

В судовому засіданні ОСОБА_1, а також його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі, посилаючись на викладені у позовній заяві, яка також уточнювалась, обставини.

Позивач також пояснив, що він 11.06.2011 року працював у відповідача у звичному режимі. Робочий час для нього був визначений в період з 8-ої до 17-ої години. Травму отримав приблизно між 11 та 12 годиною дня. Він у Маріуполі в побуті не виконував і не міг виконувати ніяких робіт, де йому могло б таким чином пошкодити руки. Також він в побуті не знаходився поблизу будь-яких механізмів із тросами, де йому могло б таким чином пошкодити руки. В період робочого часу він нікуди не відлучався від робочого місця. Наполягає, що руки пошкоджено по вині відповідача, який не міг забезпечити належну справність підйомного механізму та безпечні умови виконання робіт з його допомогою, наявність особи, яка могла б вчасно виключити електроживлення механізму на його прохання. Також пояснив, що в лікарню його возив безпосередньо керівник відповідача з іншим чоловіком на приватному автомобілі.

Він (позивач) не говорив лікарям, що він отримав травму в побуті, а розказував про те, що отримав її на роботі, в результаті затискання рук підйомним механізмом на роботі у відповідача. Вважає, що історію його хвороби (мед карту) було переписано (чи записано) на прохання керівника відповідача, який не бажав, щоб його травма була пов*язана із виконанням робіт у відповідача (як нещасний випадок на виробництві).

Підтвердив показання свідка (його матері) в судовому у засіданні щодо її конфлікту із лікарем у зв*язку із невірним записом в його мед карті щодо місця отримання травми.

В результаті травм йому пошкоджено здоров*я, він став інвалідом.

Також пояснив, що він письмово звертався до відповідача та інших підприємств з вимогами про проведення розслідування щодо нещасного випадку з ним на виробництві.

Представник відповідача позов не визнав, пояснив, що не заперечує проти того, що позивач отримав вказані травми, але він отримав їх не під час роботи у відповідача, де саме він не знає.

Йому невідомо: хто і коли транспортував позивача у лікарню №9; 09.06.2011 року позивач дійсно був на роботі і виконував вказані ним у позовній заяві роботи, йому було оплачено лікарняний листок за вказаний день.

Представники третіх осіб надали суду листи із проханням розглядати справу без їх присутності, інші - пояснили в судовому засіданні про розгляд справи на розсуд суду.

Допитана, як свідок ОСОБА_3 пояснила, що 09.06.2011 року їй зателефонував син ОСОБА_1, котрий знаходився у м.Маріуполі, працював там і виконував роботи по демонтажу вежі. Син повідомив її, що отримав травму, йому необхідна допомога. Вона приїхала із Києва до нього у лікарню, доглядала його, купувала за його кошти ліки, необхідні для його лікування. Син постійно говорив їй про те, що травму отримав на виробництві; про це не заперечував керівник підприємства відповідача, останній обіцяв відшкодувати всі витрати на лікування, але в остаточному результаті сина звільнено з роботи в кінці 2011 року і належної матеріальної допомоги йому не надано. Також зазначила, пізніше сина доглядала також його дружина; у неї (ОСОБА_3) був конфлікт (сварка) з лікарем, який , як вона встановила, записав в історію хвороби про те, що травму син отримав у побуті.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представників сторін, третіх осіб, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає частковму задоволенню .

Суд розглядає справу на підставі наявних у справі доказів відповідно до ст.ст. 10, 11,60 ЦПК України.

Суд погоджується із ствердженнями позивача щодо місця отримання травми та інших обставин її отримання

В заяві від 13.10.2011 року на адресу керівництва заводу «Азовсталь» ОСОБА_1 , а також до прокуратури (том 1, а.с. 24,25) вказував на те, що травму рук він отримав під час роботи з підйомним механізмом у ТОВ «Проектно-будівельна компанія «Артлайн» на території заводу.

Також він звертався до відповідної інспекції щодо промислової безпеки у м.Маріуполі (том 2, а.с.1) , безпосередньо до відповідача, (том 2, а.с.40-41). Докази надіслання звернення відповідачу, як пояснив в у судовому засіданні позивач - зворотнє повідомлення відділення зв*язку (том 1, а.с.19).

Викладене свідчить про послідовність дій позивача.

Із виписки з історії хвороби ОСОБА_1 ( том 2, а.с.33) видно, що він отримав вказані у позовній заяві травми; під час лікування у Маріупольській міській лікарні №9 в період з 11 червня по 9 вересня 2011 року йому були проведені хірургічні операції.

У виписці зазначено, що зі слів хворого: травму він отримав у побуті.

Судом були надані окремі доручення щодо виклику в судові засідання та допиту в якості свідків лікарів, котрі лікували ОСОБА_1 у м.Маріуполі, а також - його колегу по роботі ОСОБА_2

За повідомленням судді Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 10.09.2013 року (т.2, а.с.48) допит ОСОБА_2 судом не проведений у зв*язку із відсутністю останнього за місцем проживання.

Жовтневим районним судом м.Маріуполя Донецької області було виконано окреме доручення щодо допиту свідків.

Із протоколу допиту від 10.10.2013 року видно, що свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що він працює лікарем-ортопедом у лікарні №9 м.Маріуполя. На період надання ним меддопомоги ОСОБА_1 останній не розповідав йому подробиці завданої йому травми, яку він (з його слів) отримав у побуті.

Свідок ОСОБА_7 дав показання про те, що він працює лікарем-хірургом у тій же лікарні; у червні -вересні 2011 року у хірургічному відділенні на лікування знаходився ОСОБА_1, хто саме привозив його в приймальне відділення лікарні після отримання травми він (свідок) не знає; у хворого він не запитував у якому саме побуті його вдарило по пальцям рук. ОСОБА_1 не говорив йому, що травму отримав при виконанні робіт із механізмом для піднімання вантажів.

У надісланій на адресу суду Жовтневим районним судом м.Маріуполя медичній карті стаціонарного хворого ОСОБА_1 № 4729/465 зазначено, що госпіталізація ОСОБА_1 у лікарню відбулась 09.06.2011 року о 17 годині.

У запису лікаря приймального відділення зазначено: «травма в побуті (!) тросами вдарило по пальцях обох рук. Звернувся у приймальне відділення».

Суд приймає до уваги, що запис лікаря не містить дати і часу безпосереднього звернення ОСОБА_1 до лікаря, а попереду перед записами лікаря виконано запис 9/06.11 17.00.

При оцінці доказів суд виходить із наступного.

Відповідно до ст. 57-58 ЦПК України доказами можуть бути будь-які фактичні дані, які обгрунтувують ті , чи інші обставини спору між сторонами у справі.

Ці дані встановлюються зокрема, поясненнями сторін, допитаних у якості свідків, показаннями свідків, письмовими документами.

В судовому засіданні представник відповідача позов заперечує доказом - медичними документами про те, що травму ОСОБА_1 отримав в побуті.

При розгляді справи встановлено, що таким документом є медична карта стаціонарного хворого ОСОБА_1 № 4729/465 (виписка із неї).

Суд приймає до уваги, що медичну карту заповнював лікар ОСОБА_6 , який допитаний судом у якості свідка. Тобто, виготовлений (заповнений) ним документ свідчить про те, що записи у ньому (документі - медичній карті) здійснені зі слів.

В позовній заяві ОСОБА_1 стверджує про те, що травму він отримав не у побуті, а на роботі. Його пояснення послідовно підтверджуються іншими доказами, а саме його зверненнями до відповідача, до керівництва заводу «Азовсталь», прокуратури, відповідної інспекції про необхідність складання актів про нещасних випадок щодо його травмування саме на виробництві; показаннями допитаної в судовому засіданні в якості свідка його матері ОСОБА_3 , яка пояснила, що під час лікування ОСОБА_1 у лікарні №9 у неї виник конфлікт з лікарем щодо виконаних ним записів про те, що травму її син отримав у побуті, оскільки насправді він отримав її на роботі у відповідача, що їй відомо також зі слів сина.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що письмовий документ - медична карта № 4729/465 в частині записів у ній про місце отримання травми виконана особою (лікарем) не з об*єктивних даних ( особисті спостереження лікаря як очевидця, пояснення інших осіб-очевидців заподіяння травми), а зі слів, як у ній записано.

Оскільки позивач при розгляді справи категорично заперечує факт саме ним повідомлення (що травма отримана ним у побуті) лікарю, який заповнював медичну карту і його пояснення послідовно підтверджуються іншими доказами, то суд вважає, що в документі (зазначеній вище медичній карті) не відображено місце отримання травми рук ОСОБА_1, а саме, що травма отримана ним в побуті. У вказані карті дійсно не вказано, що травма отримана в побуті зі слів ОСОБА_1

Суд також не вважає достовірним доказом заперечень відповідача медичну карту №4729/465, оскільки у ній зачеркнуті слова на титульній сторінці «не працює», невірно вказано постійне місце проживання «АДРЕСА_1»; у записах лікаря приймального відділення не вказано дата та час їх виконання, а вказана вище таких записів (візуально іншим почерком). Також у вказаній історії хвороби після слів «травма в побуті» з невідомих причин проставлено наступні символи: «(!)».

Допитаний свідок ОСОБА_6 показань суду з приводу написання таких символів не надав, хоча зазначив, що «все його лікування зафіксовано у картці» (протокол його допиту від 10.10.2013 року.

А у карті №4729/465, а також № 6038-596, які передані Святошинському районному суду м.Києва Жовтневим судом м. Маріуполя, а йому , очевидно, лікарями лікарні №9, і не зазначено з чиїх слів проводились записи у вказаних картах: « травма в побуті».

Тобто, в письмових документах, які, на думку представника відповідача обґрунтовують його заперечення проти позову не зазначено, що інформацію лікарям (лікарю) про отримання травми в побуті надавав саме ОСОБА_1

Також суд критично відноситься до показань (як до доказу) лікаря ОСОБА_6 , наданих Жовтневому районному суду м.Маріуполя 10.10.2013 року в частині, що зі слів ОСОБА_1 йому (лікарю) відомо, що травму останній отримав в побуті. Суд вважає їх недостовірними в цій частині, оскільки саме в карті, на яку посилається ОСОБА_6 і не відображено про те, що саме ОСОБА_1 говорив лікарю слова про отримання ним травми в побуті.

Оскільки походження такої інформації в медичній документації не відображено, а ОСОБА_6 суду пояснив, що все лікування відображено у картці ОСОБА_1 ( а в ній не відображено, що травма в побуті зі слів хворого ОСОБА_1), то суд вважає сумнівними показання ОСОБА_6 в частині, що ОСОБА_1 говорив йому про отримання травми в побуті.

Також суд не приймає за достовірний доказ виписку із історії хвороби №465/515 ОСОБА_1, копії яких наявні у справі.

Суду були надані медичні карти ОСОБА_1 за номерами: №4729/465 та №6038-596, а також №5152/5615.

На думку суду, лише такі карти можуть буди підставами виготовляти з них виписки у вигляді історії хвороби ОСОБА_1 в період з 06 червня по 09 вересня 2011 року, оскільки вони є першоджерелами інформації, а виписка повинна виконуватись у суворій відповідності до таких першоджерел, оскільки вона виготовляється на їх основі.

Записи щодо місця отримання травми (в побуті) в іншій медичній карті ОСОБА_1 (№ 5152/515 та №6038-596) суд не приймає до уваги взагалі, оскільки ОСОБА_1 поступив на лікування у лікарню №9 всього один раз і перебував в там до 09.09.2011 року, та не виписувався із неї до 09.09.2011 року.

Тому він (як він пояснив) і не давав пояснення з приводу місця отримання травмі особі, яка записувала записи і вказаних картах (№ 5152/515 та №6038-596), що іменуються «запис лікаря приймального відділення». Крім того, в цій карті зазначено: травма в побуті зі слів». З чиїх саме слів не вказано. А в карті № 5152/515,Є в цій частині, наявні виправлення ніким не оговорені.

Суд вважає достовірними пояснення ОСОБА_1 також із об*єктивних загальновідомих обставин. А саме: його пояснення про те, що він був у м.Маріуполі всього кілька днів; місце знаходження лікарні №9 він не знав, до неї самостійно, без сторонньої допомоги зразу після травми достатись він не міг, для нього не була викликана швидка медична допомога; медична допомога медпунктами на території заводу «Азовсталь» йому надана не була, не дивлячись на те, що в матеріалах справи наявні документи про наявність таких пунктів на території заводу.

Сукупність викладених обставин підтверджує пояснення ОСОБА_1 про те, що записи про його травму в побуті були записані не з його слів, а зі слів інших осіб.

Таким, чином посилання представника відповідача на ніби то наявність доказів про отримання травми ОСОБА_1 в побуті, а не при виконанні робіт у відповідача суд до уваги не приймає, оскільки вони не підтверджені достовірними доказами, які наявні у справі.

Суд також при цьому враховує, що представник відповідача не заперечив, що ОСОБА_1 працював 09.06.2011 року у відповідача у вказаному позивачем у позовній заяві місці, виконував вказані ним роботи. Також відповідач не зазначив: де саме в побуті міг отримати травму ОСОБА_1 , враховуючи що за вказаний день (09.06.2011 року) йому був оплачений листок по тимчасовій непрацездатності.

На думку у суду, факт отримання травми ОСОБА_1 при виконання робіт у відповідача, при розгляді справи встановлений. Оскільки вимога про встановлення такого факту є окремою позовною вимогою, алде не вказано мету встановлення такого факту і одночасно є вимога про обов*язок відповідача провести відповідне розслідування щодо нещасного випадку на виробництві, скласти акти про таке і видати їхз на руки позивачу, то суд вважає, що вимога про обов*язок розслідувати обставини нещасного випадку (пункт 2 уточненої позовної заяви) охоплює вимогу про встановлення факту нещасного випадку Тому суд не вважає за необхідне окремо в резолютивній частині зазначати про задоволення такої вимоги, враховуючи, що конкретно обставини нещасного випадку, вини певних осіб в тому, що він стався, встановлюються у іншому передбаченому законом порядку за участю власника підприємства чи уповноваженого ним органу, інших осіб.

Суд покладає обов*язок на відповідача на підставі ст.. 171 КЗпП України, яка передбачає, що власник підприємства чи уповноваженого ним орган повинен проводити розслідування та вести облік нещасних випадків на виробництві відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Аналогічні приписи містяться у ст. 22 Закону України «Про охорону праці».

ОСОБА_1 надані копії товарних чеків, фіскальних чеків щодо оплати за медикаменти (том 2, а.с.38, 44, 45). Як він пояснив, вказані медикаменти, а також низку інших, він придбавав для свого лікування за рекомендаціями лікарів; безоплатно таких медикаментів у лікарні №9 йому не надавалось.

Суд стягує із відповідача потрачені позивачем на придбанні медикаментів кошти згідно зі ст. 173 КЗпП України, оскільки він повинен відшкодувати йому заподіяну ушкодженням здоров*я шкоду.

До такої шкоди суд відносить витрати на придбання медикаментів, їх суму представник відповідача в судовому засіданні не оспорив.

Суд не вважає, доведеними вимоги позивача про відшкодування коштів на проїзд його родичів для надання йому необхідного догляду під час перебування на стаціонарному лікуванні у м.Маріуполі, оскільки позивач не вирішував питання про проведення відповідної медичної експертизи щодо вирішення: чи потребував він стороннього догляду під час такого лікування?

Викладене не позбавляє права позивача звернутись до суду із вказаним позовом на інших підставах (доказах) у загальному порядку.

Суд вважає, що у випадку проведення відповідачем відповідного розслідування нещасного випадку із ОСОБА_1 можуть бути вирішенні всі інші питання щодо позовних вимог позивача: причина нещасного випадку, ступінь відповідальності певних осіб, в тому числі юридичних, враховуючи, що відповідач виконував роботи разом з іншими юридичними особами ( третіми особами у справі), на території інших осіб, щодо дотримання (чи недотримання умов охорони праці).

Суд, відповідно до ст.88 ЦПК України, стягує із відповідача судовий збір, від якого був звільнений позивач, на користь держави.

Керуючись ст. ст.. 212-214 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково .

Зобов*язати товариство з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельної компанія "Артлайн" ( юридична адреса: м.Київ, вул.Теремківська, 7, кВ. 76, Код ЄДРПОУ 32155948) скласти акт про нещасний випадок за встановленою законодавством формою «Н-1» та акт за формою «Н-5», що стався 09.06.2011 року в період робочого часу із працівником вказаного товариства оператором гідростреса ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1), який виконував роботи за трудовим договором у зазначеному товаристві ( виконувуав роботи по демонтажу (вежі (резервуару) запасів морської води на території Приватного акціонерного товариства «Азовсталь» по вул. Лепорського, 1 у м.Маріуполі Донецької області та отримав під час виконання вказаних робіт травми у вигляді тілесних ушкоджень: відчленіння пальця правої рукит та відчленіння пальця лівої руки, що сталось в результаті його роботи із механізмом, з допомогою якого виконував роботи ОСОБА_1 та надати вказані акти ОСОБА_1

Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельної компанія "Артлайн" ( юридична адреса: м.Київ, вул.Теремківська, 7, кВ. 76, Код ЄДРПОУ 32155948) на користь ОСОБА_1, (місце проживання: АДРЕСА_1) 1763 грн 13 коп, понесених ним витрат на лікування.

В решті вимог відмовити.

Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельної компанія "Артлайн" ( юридична адреса: м.Київ, вул.Теремківська, 7, кВ. 76, Код ЄДРПОУ 32155948) на користь держави судовий збір в загальній сумі 321 грн 90 60 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом 10 днів з дня його проголошення на адресу Апеляційного суду м.Києва через районний суд, .

Суддя: