Постанова

від 13.12.2006 по справі 12/2208

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан

Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "13" грудня 2006 р.                                                         

Справа №  12/2208

Житомирський

апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого  

судді                                                  Пасічник С.С.

суддів:                                                                       

Гулової А.Г.

Шкляр Л.Т.

при

секретарі                                                            Павловській

Л.П. ,

за

участю представників сторін:

від

позивача: Пасічника С.П. - представника за довіреністю №1/46

від

01.03.2006р. (присутнього в судовому засіданні 12.12.06р.);

від

відповідача: не з'явився,

розглянувши

апеляційну скаргу Державно-кооперативного проектно-вишукувального інституту

"Хмельницькагропроект" (м. Хмельницький)

на

рішення господарського суду Хмельницької 

області

від

"10" серпня 2006 р. у справі №  12/2208 ( суддя Шпак В.О.)

за

позовом Державно-кооперативного проектно-вишукувального інституту

"Хмельницькагропроект" (м. Хмельницький)   

до

суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1(м.

Хмельницький) 

про

виселення приватного підприємця ОСОБА_1знежилого приміщення площею 47 м.кв.

другого поверху адміністративної будівлі інституту по АДРЕСА_1 в м.

Хмельницькому та стягнення 8613 грн.,

з

перервою в судовому засіданні з 12 грудня 2006р. по 13 грудня 2006 року згідно

ст.77 Господарського процесуального кодексу України,

 ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 10 серпня

2006р. у справі №12/2208 в позові Державно-кооперативного

проектно-вишукувального інституту "Хмельницькагропроект" (м.

Хмельницький) до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи

ОСОБА_1(м. Хмельницький) про стягнення 8613грн. відмовлено; в частині виселення

відповідача з нежилого приміщення площею 47кв.м другого поверху

адміністративної будівлі інституту по АДРЕСА_1 провадження по справі припинено.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 85,00грн. витрат з державного мита,

59,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнуто з позивача в доход Державного бюджету України державне мито в розмірі

80,00грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з

апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати в частині відмови в позові

щодо стягнення з відповідача 8613грн. заборгованості та прийняти в цій частині

нове рішення про задоволення позову.

Свої доводи мотивує тим, що при прийнятті оскаржуваного судового

акту місцевим господарський судом допущено порушення норм матеріального та

процесуального права та не у повному обсязі з'ясовано обставини, що мають

значення для справи, й це призвело до неправильних висновків.

При цьому, зазначає, що судом першої інстанції залишена поза

увагою та обставина, що орендна плата за орендоване приміщення, як істотна

умова відповідно до ст.180 ГК України, передбачена сторонами в розділі 3

договору оренди нежилих приміщень та оплату комунальних послуг від

29.07.2005р., й встановлена від вартості   

1 кв.м згідно експертної оцінки будівлі інституту з помісячним

коригуванням на індекс інфляції та витрати інституту на утримання і ремонт 1

кв.м загальної площі будівлі та прибудинкової території згідно калькуляції з

урахуванням податку на додану вартість:

- на протязі серпня-листопада 2005 року відповідач вносив орендну

плату за виставленими помісячними рахунками відповідно до умов договору, що

додатково вказує на досягнення домовленості відносно розміру орендної плати, й

будь-яких претензій щодо цього, а також методики розрахунку відповідачем не

пред'являлось, отже, дії відповідача по укладанню і виконанню договору оренди

відповідають загальному порядку укладання господарських договорів, передбаченому

ст.181 ГК України;

- відмовляючи в позові, суд порушив норми ст.78 ГПК України, які

передбачають, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає

рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать

законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших

осіб, тому суд зобов'язаний був задовільнити позовні вимоги про стягнення

боргу, оскільки відповідач позов визнав й звільнив приміщення в добровільному

порядку.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу не погодився з

останньою, й просить її залишити без задоволення, зазначивши, що:

- всупереч ст.ст.284, 286 ГК України сторонами в договорі оренди

нежилих приміщень та оплату комунальних послуг від 29.07.2005р. не було

визначено істотної умови, а саме розміру помісячної орендної плати, яку орендар

у відповідності з умовами договору мав би сплачувати на підставі виставлених

рахунків, тому договір оренди можна вважати неукладеним;

- проте, враховуючи усну домовленість сторін щодо орендної плати,

яка мала складати суму до 300 грн. в місяць, остання сплачувалась орендарем

по-квартально й за 12 місяців загальна сума проплачених коштів склала 4281,32

грн.;

- 29.12.2005р. відповідачу стало відомо про те, що орендна плата

за січень становитиме 1300,00 грн., а попередні орендні платежі були не

квартальними, а місячними, а тому вважаючи, що даний розмір орендної плати є

непомірно високим і економічно невигідним, орендоване мною  приміщення було звільнено. 

12.12.06р. на адресу апеляційного господарського суду від відповідача

надійшла факсограма з клопотанням про відкладення розгляду даної справи у

зв'язку з участю адвоката підприємця в іншому судовому процесі.

Оскільки нез'явлення в судове засіданні відповідача, повідомленого

своєчасно про час і місце судового засідання, як і його представника не

перешкоджає переглядові справи, колегія суддів вважає за можливе відхилити

клопотання відповідача й здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності

як останнього так і його представника за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши представника позивача, дослідивши доводи апеляційної

скарги, наявні матеріали справи, апеляційний суд прийшов до висновку, що

апеляційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.

29.07.05р. між Державно-кооперативним проектно-вишукувальним інститутом

"Хмельницькагропроект", - Орендодавець та суб'єктом підприємницької

діяльності -  ОСОБА_1- Орендар укладено

договір оренди нежилих приміщень та оплату комунальних послуг, відповідно до

якого Орендодавець передає Орендарю у тимчасове користування за плату нежиле

приміщення для розміщення служб загальною площею 47 кв.м за адресою: м.

Хмельницький, АДРЕСА_1 та забезпечує здане в оренду приміщення інженерними

комунікаціями з водопостачання, каналізації, опалення, енергопостачання з

урахуванням освітлення приміщень, використання обчислювальної і комп'ютерної

техніки й зв'язку при наявності технічних можливостей  (пункт 1.1, 1.2), а.с.10-12.

В пункті п.3.1 договору сторони визначили що розмір орендної плати

за приміщення, що орендується, встановлюється від вартості 1 кв.метра площі

згідно експертної оцінки будівлі інституту з помісячним коригуванням на індекс

інфляції та витрати інституту на утримання і ремонт 1 кв.м загальної площі

будівлі та прибудинкової території згідно калькуляції, крім того, податок на

додану вартість. Оплата проводиться помісячно, згідно рахунків орендодавця.

Розрахунок помісячних витрат додається до рахунку по вимозі орендатора.

Пунктом 3.2 договору сторони передбачили, що при його укладенні

орендар вносить аванс в розмірі квартальної суми оренди, яка зараховується в

рахунок оплати по результатам року. Платежі вносяться на розрахунковий рахунок

інституту до 5 числа поточного місяця.

Згідно п.4.4 договору при затримці орендної плати пізніше ніж за 2

місяці договір підлягає розірванню і орендар в 10-тиденний термін звільняє

орендоване приміщення.

На підставі акту приймання-передачі від 29.07.05р. підприємець

ОСОБА_1 прийняв від Державно-кооперативного проектно-вишукувального інституту

"Хмельницькагропроект" приміщення за адресою: м. Хмельницький,

АДРЕСА_1  (а.с.13).

Отже, позивач свої зобов'язання за даним договором виконав та

передав відповідачу у тимчасове користування зазначене приміщення.

Однак, відповідач свої зобов'язання по внесенню орендної плати

виконував неналежним чином.

В зв'язку з  наявністю

заборгованості, орендодавець 01.03.06р. попередив підприємця ОСОБА_1 про

необхідність погасити заборгованість і звільнити орендоване приміщення, в

іншому випадку матеріали будуть направлені до господарського суду (лист №1/50,

а.с.14).

Проте, відповідач дану вимогу залишив без реагування.

Звертаючись з позовом, позивач виклав вимогу про виселення

приватного  підприємця ОСОБА_1з нежилого

приміщення площею 47м.кв. другого поверху адміністративної будівлі інституту по

АДРЕСА_1 в м.Хмельницькому, стягнення заборгованості по орендній платі в сумі

6180,67 грн., що склалася за грудень 2005 р. - квітень 2006р. та 2432,95 грн.

пені (розрахунок, а.с.9).

В подальшому, згідно поданої заяви (а.с.27) позивач від  вимоги про виселення приватного  підприємця ОСОБА_1з нежилого приміщення

площею 47 м кв. другого поверху адміністративної будівлі інституту по АДРЕСА_1

в м. Хмельницькому відмовився, залишивши на розгляд суду спірні питання щодо

стягнення боргу та пені.

Оцінивши надані сторонами докази, суд першої інстанції прийшов до

висновку, що позов не підлягає задоволенню, однак, з цим погодитись не можна,

виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або

більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав

та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд

сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів

цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК

України).

Як вже зазначалось, сторони визначили в п.3.1 договору розмір

орендної плати за приміщення, що орендується, від вартості 1 кв.м площі згідно

експертної оцінки будівлі інституту з помісячним коригуванням на індекс

інфляції та витрати інституту на утримання і ремонт 1 кв.м загальної площі

будівлі та прибудинкової території згідно калькуляції, крім того, податок на

додану вартість. Оплата проводиться помісячно, згідно рахунків орендодавця.

Як вбачається з представлених позивачем рахунків за серпень 2005р.

- листопад 2005р., а також виписок банку від 05.09.05р., від 10.10.05р., від

03.11.05р., від 16.12.05р., позивач щомісячно здійснював відповідно до умов

п.3.1 договору нарахування орендної плати за користування приміщенням та отриманих

послуг (опалення, електроенергія тощо), а відповідач проводив відповідну

оплату. Проте, в подальшому, у період з грудня 2005р. по квітень 2006р. за

виставленими рахунком №НОМЕР_1, рахунками-фактурами №НОМЕР_2, №НОМЕР_3.,

№НОМЕР_4., №НОМЕР_5 відповідач оплату не здійснив, а тому за вказаний період

виникла заборгованість, яку позивач просить стягнути в сумі 6180,67 грн.

(а.с.9, 64-87).

Перевіривши здійснені нарахування за поданими позивачем

помісячними розрахунками до кожного рахунку-фактури (за грудень 2005р. -

квітень 2006р.) з врахуванням даних звіту про оцінку приміщень інституту

"Хмельницькагропроект" по АДРЕСА_1 в м.Хмельницькому, довідки

позивача №НОМЕР_6 від 08.12.06р. (а.с.56-57, 60), колегія суддів вважає їх

обгрунтованими, а тому й вимоги позивача про 

стягнення боргу в сумі 6180,67 грн. такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, колегія суддів відмічає, що відповідач не подав

будь-яких документальних доказів на ствердження своїх посилань в апеляційній

скарзі про здійснення квартальних проплат та звільнення приміщення ще в грудні

2005р.

З твердженнями скаржника, що сторонами в договорі оренди нежилих

приміщень та оплату комунальних послуг від 29.07.2005р. не було визначено

істотної умови, а саме розмір помісячної орендної плати, погодитись не можна,

оскільки відповідно до статті 180 Господарського кодексу України, господарський

договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку

та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Погодження розміру орендної плати знайшло своє відображення у

пункті 3.1 договору. Крім того, про усвідомлення й прийняття останньої саме в

погодженому розмірі свідчить й те, що відповідач помісячно (в період з серпня

2005р. по листопад 2005р.) вносив нараховану позивачем відповідно до вказаних

умов п.3.1 договору орендну плату й витрати по утриманню приміщення, тобто

виконував взяті на себе зобов'язання, що не дає підстав прийти до висновку про

неукладення сторонами договору від 29.07.05р.

Позивач за  позовом, крім

основного боргу, просить стягнути з відповідача пеню в зв'язку з прострочкою в

проведенні розрахунків.

Дослідивши наявні у справі докази, судова колегія вважає, що

позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково,

виходячи з наступного:

- в пункті 3.4 договору сторони передбачили, що орендатор сплачує

орендодавцю пеню в розмірі 0,5% за кожний день прострочки лише за несвоєчасне

внесення орендної плати (тобто без витрат до утримання приміщення: опалення

тощо);

- однак, відповідно до Закону України №543/96-ВР від 22.11.96р.

"Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"

розмір пені, що підлягає стягненню, обмежується подвійною обліковою ставкою

НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня;

- відповідно до п.3.2 договору платежі вносяться на розрахунковий

рахунок інституту до 5 числа поточного місяця, однак, як зазначив представник

позивача в засіданні, прострочка фактично рахувалась позивачем згідно поданого

розрахунку з 5 числа місяця, наступного за врученням рахунків й до 18.04.06р.;

- а тому пеня, що підлягає стягненню, становить 141,88 грн.,

виходячи з наступного розрахунку:

за грудень 2005 р. - 9,5% х 2/365 х 1145,48 грн. х 104 днів =

61,98 грн.

за  січень 2006 р. - 9,5% х

2/365 х 1155,63 грн. х 73 днів = 43,87 грн.

за лютий 2006 р. - 9,5% х 2/365 х 1169,74 грн. х 45 день = 27,36

грн.

за березень 2006 р. - 9,5% х 2/365 х 1190,60 грн. х 14 днів = 8,67

грн.

Отже,  апеляційна скарга за

її вимогами підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення - частковому

скасуванню.

Одночасно, суд зазначає, що оскільки позивачем при заявленні

позову було недоплачено держмито з вимоги немайнового характеру (про виселення)

в розмірі   80,00 грн. й в подальшому від

цієї вимоги останній відмовився, держмито в недооплаченій сумі підлягає

стягненню з позивача в доход Державного бюджету.

  Керуючись ст.ст.

101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський

апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державно-кооперативного

проектно-вишукувального інституту "Хмельницькагропроект" (м.

Хмельницький)  задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Хмельницької  області від "10" серпня 2006 р. у

справі №12/2208 скасувати в частині відмови в позові  щодо стягнення з відповідача 6180,67 грн.

боргу та 141,88 пені.

Прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову.

3.Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

"Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1             (АДРЕСА_2, код НОМЕР_7) на користь

Державно-кооперативного проектно-вишукувального інституту

“Хмельницькагропроект” (м. Хмельницький, вул. Театральна, 54, код 03579220) -

6180 грн. 67 коп. основного боргу, 141 грн. 88 коп. пені, 63 грн. 23 коп.

витрат по оплаті державного мита за звернення з позовом, 37,44 грн. за подачу

апеляційної скарги, 86 грн. 61 коп. витрат на інформаційно-технічне

забезпечення судового процесу.

Припинити провадження у справі в частині виселення приватного  підприємця ОСОБА_1з нежилого приміщення

площею 47м.кв. другого поверху адміністративної будівлі інституту по АДРЕСА_1 в

м.Хмельницькому

В решті позову відмовити

Стягнути з Державно-кооперативного проектно-вишукувального

інституту “Хмельницькагропроект” (м. Хмельницький, вул. Театральна, 54. код

03579220) в доход державного бюджету України по коду бюджетної класифікації

22090200, символ звітності банку 095 через відділення державного казначейства

(на рахунок 31115095600002 ВДК у м.Хмельницькому, код 23565225 в УДК у

Хмельницькій області) державне мито в розмірі 80 грн. 00 коп.".

4. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити

господарському суду Хмельницької області.

5. Матеріали справи №12/2208 повернути до господарського суду

Хмельницької області.

 Головуючий - суддя:                                                  

           Пасічник С.С.

 судді:

Гулова А.Г. 

Шкляр Л.Т. 

 відрукувати 4 примірника

1-

в справу

2,3-

сторонам

4-в

наряд