Ухвала

від 28.01.2014 по справі 821/3305/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2014 р.Справа № 821/3305/13-а

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Войтович І.І.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Вербицької Н.В.,

Кравченко К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 4 листопада 2013р. по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Слов'янка" до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2013р. ТОВ «Агрофірма Слов'янка» (далі Товариство) уточнюючи в процесі розгляду справи свої позовні вимоги, звернулось в суд із позовом до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що в період з 01.06.2013р. по 04.06.2013р. відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Фірма «Радіус Інвест» за 2010-2012р.р.

За результатами даної перевірки складено акт від 11.06.2013р. за №2906/22- 6/30892823 у висновках якого зазначено на відсутність належним чином оформлених документів щодо передачі товару від ТОВ "Фірма «Радіус Інвест»", що ставить під сумнів реальність господарських відносин між контрагентами.

На підставі вказаних висновків ДПІ 01.07.2013р. прийняті податкові повідомлення - рішення №0004572200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 58 437грн., в тому числі за основним платежем в сумі 46750грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 11687,50грн., а також №0004562200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 61359,38грн., в тому числі за основним платежем в сумі 49087,50грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 12271,88грн.

Позивач вважає, що реальність господарських відносин між контрагентами підтверджується відповідним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, а тому посилаючись на зазначені обставини просить позов задовольнити.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 4 листопада 2013р. позов задоволено.

Скасоване податкові повідомлення-рішення №0004562200 та №0004572200 від 01.07.2013р. винесені Державною податковою інспекцією у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Слов'янка" судовий збір в сумі 1197,97грн.

В апеляційній скарзі апелянт просить постанову суду скасувати, ухвалити нову постанову, якою у задоволені позову відмовити, посилаючись на порушення норм права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, постанови суду без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно визначені витрати за придбаний товар та правомірно сформований податковий кредит. Платником податку доведений факт придбання та поставки товару, надані усі первинні документи на підтвердження їх реальності.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі постанови слідчого СВ Броварського ОДПІ від 01.03.2013р. ДПІ проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Агрофірма Слов`янка» дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Фірма «Радіус Інвест» за період 2010-2012р.р. За результатами перевірки 1.07.2013р. ДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення рішення: №0004572200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 58 437грн., в тому числі за основним платежем в сумі 46750грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 11687,50грн.; №0004562200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 61359,38грн., в тому числі за основним платежем в сумі 49087,50грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 12271,88грн.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки ДПІ про порушення п.134.1 ст.134, п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 49087,50грн., у тому числі за І півріччя 2012 року на суму 49087,50грн. Порушення п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.188.1 ст.188, п.198.1 ст.198, п.198.2 ст.198, п.198.3 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI, внаслідок чого підприємством занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 46750,00грн., у тому числі у квітні 2012 року на суму 5648,33 грн., у травні 2012 року на 41101,66 грн.

Порушення полягають у відсутності у контрагентів трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення господарських операцій. Крім того, контрагент постачальник відсутній за місцезнаходженням, у зв'язку із чим не можливо провести зустрічну перевірку. ДПІ також посилається на неналежне оформлення ТТН.

Вирішуючи правомірність висновків ДПІ та обґрунтованість прийняття податкових повідомлень-рішень, суд першої інстанції виходив з наступного.

В акті перевірки ДПІ посилалась на те, що платником податку безпідставно включено до складу валових витрат вартість ТМЦ по операціям, які фактично не здійснювалися, а документи, що фіксують такі взаємовідносини не відповідають нормам чинного законодавства, оскільки оформлені з порушенням.

Як визначено в п.138.2. статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Первинні документи повинні бути оформленні у відповідності до вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

До матеріалів справи позивачем надані необхідні первинні документі, які підтверджуються факт поставки товару, його отримання, подальше використання в господарській діяльності, а саме: договори купівлі-продажу товару (а.с.53,54,60,94,98-99,111,119-120); податкові накладні (а.с.133,139); податковий розрахунок (а.с.157-163); видаткові накладні (а.с.55,61,63,65,67,69,95,100-105); рахунки фактури (а.с.71,72,96,106); акти виконаних робіт та акт приймання виконаних робіт (а.с.107,116); ТТН (а.с.56-59.62,64,66,68,70); платіжні документи про оплату вартості товару (а.с.55,61,63,65,69,95,100-105).

Отже надані документи підтверджують обґрунтованість дій платника податку щодо формування валових витрат по взаємовідносинам з ТОВ «Фірма «Радіус Інвест».

В акті перевірки ДПІ посилається на те, що платником податку безпідставно сформований податковий кредит по операціям з ТОВ «Фірма «Радіус Інвест», оскільки контрагент постачальник не знаходиться за місцем знаходження, не підтверджений факт існування товару та його отримання.

Вирішуючи питання правомірності висновку ДПІ, суд першої інстанції виходив з того, що ст.198ПК України визначає порядок виникнення податкового кредиту, дата виникнення права платника на віднесення сум податку до податкового кредиту. Вказаною статтею також визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як вбачається з додатних до матеріалів справи первинних документів, перелічених вище, платник податку підтвердив факт постачання товару, його отримання та подальше використання у господарській діяльності.

Виходячи з наведеного судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про те, що позивачем надані усі необхідні первинні документи, які підтверджують реальність господарських операцій з контрагентом, що надає право на віднесення витрати по придбанню товару до складу валових витрат та до податкового кредиту.

Що стосується посилань ДПІ на те, що позивач надав ТТН на перевезення товарів, які оформленні з порушення вимог Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, Затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363, колегія суддів вважає, що податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на валові витрати та податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортних накладних. Сам факт відсутності у підприємства товарно-транспортних накладних на поставлений товар, або наявність в таких накладних певних недоліків при наявності інших документів, які підтверджують факт його передачі покупцю, не є безумовною підставою, яка позбавляє підприємство права віднести витрати по придбанню цього товару до складу валових витрат та до податкового кредиту.

Зазначені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, на які посилається ДПІ, не є законодавчим документом з питань оподаткування і не можуть регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку валових витрат та податкового кредиту.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що постанова суду винесена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.197,198,200,206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 4 листопада 2013р. - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: Н.В. Вербицька

К.В. Кравченко