Ухвала

від 30.01.2014 по справі 825/3695/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/3695/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Житняк Л.О. Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді Літвіної Н.М.,

Суддів Коротких А.Ю.,

Хрімлі О.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дааліс» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2013 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Визнано неправомірними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області № 0003672200, № 0003682200, № 0003692200 від 16 липня 2013 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - ДПІ у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України - суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до наказу № 1658 від 03 червня 2013 року податковим органом проведена документальна позапланова виїзна перевірка TOB «Дааліс» (код за ЄДРПОУ 32016410) щодо декларування в податковій звітності з ПДВ за жовтень 2012 року операцій по взаємовідносинам з TOB «Будремінвестком Плюс» (код за ЄДРПОУ 37687858), за серпень, листопад 2011 року операцій по взаємовідносинам з AT «ХТЗ» (код за ЄДРПОУ 5750295), за травень 2011 року операцій по взаємовідносинам з TOB «Інкомбуд плюс» (код за ЄДРПОУ 36240979) та в податковій звітності з податку на прибуток підприємства за відповідні періоди.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, ст. 200 ПК України в результаті чого TOB «Дааліс» занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, за період, що перевірявся, на загальну суму 37 605, 00 грн. та завищено від'ємне значення ПДВ в сумі 3 475, 00 грн.; п. п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1 ст. 138, п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України в результаті чого TOB «Дааліс» занижено податок на прибуток на загальну суму 45 796, 00 грн.

На підставі вказаного Акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

№ 0003672200 від 16 липня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 39 082, 00 грн. (за основним платежем - 37 605,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1 477,00 грн.;

№ 0003682200 від 16 липня 2013 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 3 475,00 грн.;

№ 0003692200 від 16 липня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 48 131, 00 грн. (за основним платежем - 45 796, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -2 335, 00 грн.

Між тим, колегія суддів з рішеннями суб»єкта владних повноважень не погоджується, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, між TOB «Дааліс» (покупець) та TOB «Інкомбуд плюс» (постачальник) договір поставки товару № 172 від 05 травня 2011 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця запасні частини, надалі товар. Вартість товару визначається згідно із рахунками-фактурами, розрахунки проводяться на умовах 100% передоплати. Термін дії цього договору з моменту його підписання до 31 грудня 2011 року.

Також між позивачем (покупець) та TOB «Будремінвестком Плюс» (постачальник) укладено договір поставки товару № С-11/02 від 01 грудня 2011 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця запасні частини, надалі товар. Вартість товару визначається згідно із рахунками-фактурами, розрахунки проводяться на умовах 10% передоплати. Термін дії цього договору з моменту його підписання, з урахуванням додаткової угоди № 1 від 05 січня 2012 року діє до 31 грудня 2012 року.

Виконання умов вищезазначених договорів підтверджується виписаними TOB «Інкомбуд плюс» та TOB «Будремінвестком Плюс» позивачу податковими накладними № 121 від 10 травня 2011 року на суму 95 100,00 гри. (в т.ч. ПДВ - 15 850,00 грн.), № 114 від 06 травня 2011 року на суму 95 100, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 15 850,00 грн.), № 111 від 25 жовтня 2012 року на суму 56 280, 00 грн. (в т.ч. ПДВ 9 380,00 грн.).

Вказані податкові накладні були досліджені в ході проведення перевірки. Крім того, сума ПДВ за виписаними податковими накладними включена TOB «Дааліс» до податкового кредиту відповідних періодів та відображена у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних.

Крім того, виконання умов вищезазначених договорів підтверджується видатковими накладними № РН-2/1005 від 10 травня 2011 року на суму 95 100,00 грн., в т.ч. ПДВ - 15 850, 00 грн., № РН-1/0605 від 06 травня 2011 року на суму 95 100,00 грн., в т.ч. ПДВ - 15 850, 00 грн., № РН-1/2510 від 25 жовтня 2012 року на суму 56 280, 00 грн., в т.ч. ПДВ - 9 380, 00 грн., актом звіряння розрахунків, рахунками-фактурами, оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 631, по рахунку 361, по рахунку 281, виписками банку та платіжними дорученнями.

Розрахунки за поставлені товари між сторонами проведені у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями та виписками банку та не заперечувалось представником відповідача в ході судового розгляду.

Відповідно до п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України - не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно ж до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарська операція згідно зі ст. 1 названого Закону - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту.

Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту та відповідати господарській меті підприємства.

Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, реальність господарських відносин з TOB «Інкомбуд плюс» та TOB «Будремінвестком Плюс» підтверджується належним чином укладеними договорами, видатковими та податковими накладними, що підтверджують факт постачання товару, та платіжними дорученнями, про перерахування коштів за поставлений товар, що повністю відповідає умовам договору поставки, що підтверджує саме направлення викладених у зазначених договорах правочинів на реальне настання правових наслідків.

Крім того, на момент укладення господарської угоди та в період її виконання відомості в Єдиному державному реєстрі з приводу реєстрації TOB «Інкомбуд плюс» та TOB «Будремінвестком Плюс» були чинні. Крім того, TOB «Інкомбуд плюс» та TOB «Будремінвестком Плюс» були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Також податковий орган зазначав про порушення позивачем вимог ст. ст. 202, 203, 215, 216 ЦК України.

В зв»язку з чим колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 215 ЦК України - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 216 ЦК України - недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Дії, вчинені у межах нікчемного правочину, не можна вважати господарськими операціями, оскільки зазначений правочин не створює інших юридичних наслідків, окрім пов'язаних з його недійсністю.

Як вбачається з матеріалів справи, угоди, які укладені між позивачем та TOB «Інкомбуд плюс» та TOB «Будремінвестком Плюс», не визнані судом недійсними, їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими угодами.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що господарська операція мала реальний характер, а тому позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту суми сплаченого податку у зв'язку з поставкою товарів, що підтверджені податковими накладними за господарською угодою з TOB «Інкомбуд плюс» та TOB «Будремінвестком Плюс».

Як на підставу нікчемності вищезазначених правочинів укладених позивачем відповідач посилається на Акті ДПІ у Солом'янському районі м. Києва № 681/22-317/36240979 від 07 серпня 2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «Інкомбуд плюс» (код за ЄДРПОУ 36240979), щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01 січня 2010 року по 31 серпня 2011 року» та Акті ДПІ у Оболонському районі м. Києва № 44/22.5-07/37687858 від 18 січня 2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «Будремінвестком Плюс» (код за ЄДРПОУ 37687858) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при взаємовідносинах TOB «УНІВЕРСАЛ-СТОК МАРКЕТ» (код за ЄДРПОУ 37912290), TOB ТРАННОС" (код за ЄДРПОУ 38202233), TOB «СПЕНДЕР» (код за ЄДРПОУ 37046475), TOB «ДЕЛЬТА-АГРО» (код за ЄДРПОУ 31171162) за період з 01 жовтня 2012 року по 31 жовтня 2012 року».

Проте, колегія суддів не приймає до уваги вищезазначені доводи, оскільки при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюються відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Чинним податковим законодавством не передбачено право відповідача при складанні акта перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки іншого платника податків, як підставу для висновку про наявність порушень з боку першого.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що придбаний позивачем товар в подальшому був реалізований контрагентам ПАТ «Веско», AT «ХТЗ», що підтверджується договорами та первинними бухгалтерськими документами, тобто використовувалося у власній господарській діяльності платника податків, а тому підлягають включенню до складу податкового кредиту та валових витрат звітних податкових періодів.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції належним чином дослідив реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Виходячи із вимог ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області - залишити без задоволення , а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2013 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

.

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Коротких А. Ю.

Хрімлі О.Г.