Постанова

від 27.01.2014 по справі 823/4063/13-а

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2014 року справа № 823/4063/13-а

16 год. 25 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Бабич А.М.,

при секретарі - Демченко Н.Ю.,

за участю сторін:

представників позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю), ОСОБА_2 (за довіреністю),

відповідача 1 - не прибув,

представника відповідача 2 - не прибув,

третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - не прибули,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до голови Кам'янської районної державної адміністрації Черкаської області Архип'юка Віталія Васильовича, Кам'янської районної державної адміністрації Черкаської області; треті особи на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору: Баландинська сільська рада Кам'янського району Черкаської області, ТОВ "ІМПУЛЬС" та відділ Держземагенства в Кам'янському районі Черкаської області,- про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

24.12.2013 ОСОБА_3 (далі-позивач) звернулась у Черкаський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до голови Кам'янської районної державної адміністрації Черкаської області Архип'юка Віталія Васильовича (далі-відповідач 1), Кам'янської районної державної адміністрації Черкаської області (далі-відповідач 2), в якому з урахуванням уточнення позовних вимог просила:

встановити відсутність компетенції (повноважень) відповідача 1 та 2 у розпорядженні земельними ділянками, які передані громадянам і знаходяться у їх приватній власності, а саме: відсутність компетенції (повноважень) щодо передачі в оренду земельної ділянки за договором оренди земельної ділянки від 18.10.2012 площею 3,3070 га з кадастровим номером 7121880500:02:000:0028, яка розташована в Черкаській області, Камянському районі за межами населеного пункту Баландинської сільської ради (далі - земельна ділянка) та належить на праві приватної власності позивачу;

визнати протиправними дії відповідача 1 щодо передачі в оренду цієї земельної ділянки за договором оренди від 18.10.2012;

скасувати розпорядження відповідача 2, на підставі якого було укладено договір оренди земельної ділянки від 18.10.2012 між відповідачем 2 та ТОВ «ІМПУЛЬС»;

визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 18.10.2012 №2 та зобов'язати відповідача 2 вчинити дії щодо скасування його реєстрації;

зобов'язати відповідача 2 повернути позивачу земельну ділянку в натурі на місцевості;

стягнути з відповідача 2 на користь позивача сплачений судовий збір та інші судові витрати, які пов'язані з розглядом справи, у розмірі згідно з розрахунком, який наданий суду наприкінці та за результатами розгляду справи.

Позов мотивований тим, що відповідачі неправомірно передали земельну ділянку в оренду ТОВ «ІМПУЛЬС», оскільки станом на час укладення договору оренди ця земельна ділянка знаходилась у приватній власності позивача. Тому позивач просила задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідачі надали письмове заперечення проти позову, в якому зазначили, що діяли в межах та у спосіб, передбачений законодавством, оскільки земельна ділянка була передана в оренду ТОВ «ІМПУЛЬС» із земель, які належали до не витребуваних паїв. Тому, дізнавшись, що позивач набув право власності на вказану земельну ділянку, достроково розірвано договір її оренди. У зв'язку з цим просили відмовити у задоволенні позову, а справу розглядати без участі їх представників.

Представники третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, не прибули в судове засідання. Водночас відділ Держземагенства в Кам'янському районі Черкаської області проти задоволення позовних вимог не заперечував.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази у їх логічному взаємозв'язку, надавши їм оцінку з точки зору повноти, належності та достовірності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

З письмових доказів у справі суд встановив, що відповідно до розпорядження відповідача 2 від 23.04.2012 №104 на ім'я ОСОБА_5 був виготовлений акт на право власності на земельну ділянку площею 3,3070 га з кадастровим номером 7121880500:02:000:0028, яка розташована в Черкаській області, Камянському районі за межами населеного пункту Баландинської сільської ради. В подальшому між позивачем та ОСОБА_5 укладений договір міни вказаної земельної ділянки, який зареєстрований в державному реєстрі правочинів за №2267. Відповідно до цього договору земельна ділянка перейшла у власність позивача, про що був зроблений запис на Державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯК №300132. 01.10.2012 відповідач прийняв оскаржуване розпорядження, яким затвердив документацію на право оренди ТОВ «ІМПУЛЬС» на земельні ділянки загальною площею 91,06 га і надав їх в оренду. На підставі цього розпорядження між відповідачем 2 та ТОВ «ІМПУЛЬС» укладений договір оренди від 18.10.2012 №2, яким останньому передано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 7121880500:02:000:0028, що перебуває у праві власності позивача.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходив з наступного.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України від 25.10.2001 №2768-ІІІ (далі - ЗК України), а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до абз.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ст.78 ЗК України передбачено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки у т.ч. на підставі придбання за договором міни або іншими цивільно-правовими угодами згідно з п. «а» ч.1 ст.81 ЗК України.

Відповідно до ч.1 ст.126 ЗК України (у редакції на час набуття позивачем права власності на земельну ділянку) право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

Згідно з абз.2 ч.6 ст.126 ЗК України при набутті права власності на земельну ділянку на підставі цивільно-правової угоди щодо відчуження земельної ділянки на державному акті про право власності на земельну ділянку нотаріус, який посвідчує (видає) документ, та орган, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, роблять відмітку про перехід права власності на земельну ділянку із зазначенням документа, на підставі якого відбувся такий перехід.

Враховуючи, що місцеві державні адміністрації (зокрема, відповідач 2) наділені повноваженнями розпоряджається лише землями державної власності відповідно до закону згідно з вимогами ч.2 ст.21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» від 09.04.1999 №586-XIV (далі - Закон №586-XIV), взявши до уваги, що відповідно до ч.7 ст. 93 ЗК України орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи, а також непорушність права власності, передбачене ч.1 ст.321 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання відсутності компетенції відповідача 2 щодо передачі в оренду ТОВ "ІМПУЛЬС" земельної ділянки за договором оренди земельної ділянки від 18.10.2012 площею 3,3070 га з кадастровим номером 7121880500:02:000:0028, яка належить на праві приватної власності позивачу, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Ч.2 ст.11 КАС України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог в разі необхідності повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Суд звернув увагу, що повноваженнями в галузі використання та розпорядження землями, згідно з положеннями ст.21 Закону №586-XIV наділена саме районна державна адміністрація, як державний орган. В той же час голова, як керівник такого органу, здійснює керівництво, від його імені має право підписувати договори, видавати розпорядження, а також несе відповідальність за виконання покладених на адміністрацію обов'язків. Водночас питання його особистої відповідальності не є предметом цього спору.

Крім того, враховуючи, що відповідно до п. «а» ч.1 ст. 17 ЗК України розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом є повноваженням місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин, а не голови РДА як посадової особи органу, суд дійшов висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог та визнати протиправними дії Кам'янської РДА щодо передачі в оренду земельної ділянки, щодо якої виникли спірні відносини, за договором оренди від 18.10.2012 №2. А в частині цих вимог до відповідача 1 - відмовити.

Стосовно позовної вимоги про скасування розпорядження відповідача 2, на підставі якого було укладено договір оренди земельної ділянки від 18.10.2012 між відповідачем 2 та ТОВ «ІМПУЛЬС», суд зазначає наступне.

Суд встановив, що у зв'язку з поданою ТОВ «ІМПУЛЬС» відповідачу 2 заявою про продовження терміну оренди землі, останній оскаржуваним розпорядженням від 01.10.2012 №236 затвердив технічну документацію, яка посвідчує право ТОВ «ІМПУЛЬС» на оренду на земельні ділянки загальною площею 91,06 га ріллі не витребуваних паїв, розміщених на адміністративній території Баландинської сільської ради за межами населеного пункту, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 10 років, та надав їх в оренду. Водночас, у вищезазначеній заяві серед переліку кадастрових номерів земельних ділянок відсутній номер земельної ділянки, щодо якої виникли спірні відносини.

Суд звернув увагу, що лише з договору оренди земельної ділянки від 18.10.2012 №2, укладеним на підставі оскаржуваного розпорядження і зареєстрованим у відділі держземагенства у Кам'янському районі 25.12.2012, вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 7121880500:02:000:0028, що належить на праві власності позивачу, передана в оренду терміном на 10 років ТОВ «ІМПУЛЬС».

Крім того, 13.08.2013 відповідач 2 прийняв розпорядження №143 про зменшення площі не витребуваних паїв та розірвання договорів оренди землі з підприємством у зв'язку з набуттям ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7 права власності на земельні ділянки. Отже станом на час судового розгляду справи оскаржуваним розпорядженням права позивача не порушені.

Позовна вимога щодо повного скасування оскаржуваного розпорядження від 01.10.2012 №236 є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки призведе до втрати правової підстави на оренду ТОВ «ІМПУЛЬС» інших не витребуваних паїв, а отже - до порушення законних прав та інтересів третьої особи.

Щодо позовної вимоги визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 18.10.2012 №2 та зобов'язати відповідача 2 вчинити дії щодо скасування його реєстрації, суд зазначає наступне.

Суд звернув увагу, що ухвалою від 27.12.2013, яка набрала законної сили, відмовлено у відкритті провадження у справі в частині визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 18.10.2012 №2, оскільки цю позовну вимогу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Суд дійшов висновку, що вимога зобов'язати Кам'янську РДА вчинити дії щодо скасування його реєстрації не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Розділом ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України від 11.02.2010 №1878-VІ (у редакції до 01.01.2013) встановлено, що до 1 січня 2013 року державна реєстрація, зокрема, договорів оренди земельних ділянок проводиться територіальними органами земельних ресурсів.

П.8 Порядку ведення Поземельної книги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 вересня 2009 року №1021 (діючої до 01.01.20013), передбачено, що записи про реєстрацію договорів оренди землі робляться до поземельної книги, яка відкривається та ведеться територіальними органами держземагенства.

Таким чином функції реєстрації договорів оренди земельних ділянок до 01.01.2013 покладено на територіальні органи держземагенства за місцезнаходженням такої ділянки. Водночас питання реєстрації договорів оренди землі після 01.01.2013 регулюється Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 №1952-ІV (далі - Закон №1952-ІV).

Ч.1 ст.4 вказаного Закону передбачено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України.

Відповідно до абз.3 ч.1 ст.6 Закону №1952-ІV органами державної реєстрації є органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.

Крім того суд звернув увагу, що згідно з п.3 діючого станом на час розгляду справи розпорядженням відповідача 2 від 13.08.2013 №143 про зменшення площі не витребуваних паїв та розірвання договорів оренди землі у зв'язку з набуттям ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7 права власності на земельні ділянки, зобов'язано ТОВ «ІМПУЛЬС» здійснити заходи щодо державної реєстрації угоди про розірвання договорів оренди земельних ділянок, на які набуто право власності іншими особами.

На підставі вказаного розпорядження між відповідачем 2 та ТОВ «ІМПУЛЬС» укладено додаткову угоду від 11.10.2013, відповідно до якої договір оренди земельної ділянки від 18.10.2012 №2 - достроково розірваний, але її не зареєстровано.

Оскільки Законом №586-XIV не передбачені повноваження районних державних адміністрацій реєструвати речові права на земельні ділянки, враховуючи, що такими повноваженнями наділені інші органи державної влади, суд дійшов висновку, що вимога позивача зобов'язати саме відповідача 2 вчинити дії щодо скасування реєстрації договору оренди земельної ділянки від 18.10.2012 №2 є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Стосовно позовної вимоги зобов'язати відповідача 2 повернути позивачу земельну ділянку з кадастровим номером 7121880500:02:000:0028 в натурі на місцевості суд зазначає наступне.

Ч.2 ст.17 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. При цьому ч.4 ст.105 КАС України передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про: скасування або визнання нечинним рішення суб'єкта владних повноважень; зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення; стягнення з суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю; виконання зупиненої чи невчиненої дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.

Таким чином, предметом адміністративного судочинства є перевірка правомірності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно прийнятих або вчинених при здійсненні ними владних управлінських функцій. Зобов'язати державний орган у сфері у сфері публічних правовідносин вчинити певні дії в рамках адміністративного судочинства можливо лише з урахуванням вимог абз.2 ст.16 Конституції України.

При визначенні компетенції адміністративний суд виходить не лише із суб'єктного складу, а із суті самого спору. Абз.2-3 п.3 постанови пленуму Вищого адміністративного суду «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» від 20.05.2013 №8 передбачений обов'язок суду звертати увагу на те, що спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій, яку слід розуміти як діяльність усіх суб'єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.

Земельні та пов'язані із земельними відносинами майнові спори, сторонами в яких є юридичні особи, а також громадяни, що здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статус суб'єкта підприємницької діяльності, розглядаються господарськими судами, а всі інші - в порядку цивільного судочинства. Така правова позиція відображена в постанові пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16 квітня 2004 року №7 (зі змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2).

Враховуючи суб'єктний склад спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовна вимога про зобов'язання відповідача 2 повернути позивачу земельну ділянку в натурі на місцевості стосується прав та обов'язків у сфері цивільних відносин, оскільки є цивільно-правовим способом захисту суб'єктивних прав неволодіючого власника, передбаченим главою 29 Цивільного кодексу України, що виключає можливість розгляду такої вимоги в порядку адміністративного судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, зокрема, із земельних відносин відповідно до п.1 ч.1 ст.15 Цивільного процесуального кодексу України від 18.03.2004 №1618-ІV.

Зобов'язання відповідача 2 повернути земельну ділянку позивачу в натурі не пов'язане з виконанням органу владних управлінських функцій, а отже є цивільно-правовим спором і належить до юрисдикції загального суду.

П.1 ч.1 ст.157 КАС України встановлений обов'язок суду закрити провадження у справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Тому суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі в частині цієї позовної вимоги.

Клопотання представників позивача стягнути з відповідача 2 судові витрати, пов'язані із розглядом справи (витрати, що пов'язані із прибуттям до суду, добові, компенсація за відрив від основної роботи) на загальну суму 3520грн. 32коп. суд вважає необґрунтованим та таким, не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

За загальним правилом КАС України вимоги та клопотання сторін повинні бути обґрунтованими та підтвердженими належними і допустимими доказами.

Ч.3 ст.97 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать: витрати на правову допомогу; витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Суд вважає необґрунтованою вимогу представників позивача щодо компенсації добових витрат, пов'язаних із відрядженням, оскільки суду не надано належно оформленого відрядження представників, а також доказів таких витрат. Суд не взяв до уваги посилання представників позивача на норми Податкового кодексу України щодо включення документально не підтверджених витрат до складу витрат на відрядження, оскільки вони регулюють лише порядок відображення цих питань у бухгалтерському обліку суб'єктів господарювання.

Враховуючи пояснення представників позивача, що вони є керівниками різних підприємств, суд також не взяв до уваги їх вимогу на відшкодування компенсації відриву від основного місця роботи, оскільки суду не надано жодних доказів цих обставин.

Суд вважає необґрунтованим клопотання про відшкодування витрат представників, які пов'язані із явкою до суду на власному автомобілі, з огляду на таке. Згідно з ч.1. ст.91 КАС України витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони. Представники надали суду лише копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, посвідчень водія та фіскальні чеки з АЗС. Водночас жодних доказів використання автомобілів для прибуття в суд - не надали. Крім того, чеки про сплату витрат на пальне не містять інформації про те, хто їх здійснив.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог. Враховуючи пропорційність задоволених вимог, суд дійшов висновку, що відшкодуванню позивачу підлягає половина суми сплаченого судового збору в розмірі 34грн. 41коп.

Керуючись ст. ст. 2, 11, 87, 90-91, 94-95, 97-98, 157, 160 - 164, 167, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Визнати відсутність компетенції (повноважень) Кам'янської районної державної адміністрації Черкаської області щодо передачі в оренду ТОВ "ІМПУЛЬС" земельної ділянки за договором оренди земельної ділянки від 18 жовтня 2012 року площею 3,3070 га з кадастровим номером 7121880500:02:000:0028, яка розташована в Черкаській області, Камянському районі за межами населеного пункту Баландинської сільської ради та належить на праві приватної власності ОСОБА_3

Визнати протиправними дії Кам'янської районної державної адміністрації Черкаської області щодо передачі в оренду цієї земельної ділянки за договором оренди від 18 жовтня 2012 року.

Провадження в частині позовної вимоги про зобов'язання Кам'янську районну державну адміністрацію Черкаської області повернути ОСОБА_3 в натурі на місцевості земельну ділянку з кадастровим номером 7121880500:02:000:0028, розташовану в Черкаській області Кам'янському районі за межами населеного пункту Баландинської сільської ради площею 3,3070 га, - закрити і роз'яснити, що ця позовна вимога належить до юрисдикції місцевого загального суду.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

2. Стягнути з державного бюджету на користь ОСОБА_3 (індивідуальний номер картки платника податків НОМЕР_1) сплачений за подання адміністративного позову судовий збір в розмірі 34,41грн. (тридцять чотири гривні сорок одна копійка) згідно з квитанцією від 17 грудня 2013 року №92.339.1.

У задоволенні клопотання представника позивача про компенсацію інших понесених судових витрат - відмовити.

3. Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з моменту отримання її повного тексту в порядку, передбаченому ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

4. Копію постанови направити особам, що брали участь у справі.

Суддя А.М. Бабич

Повний текст постанови виготовлений 31.01.2014