Рішення

від 29.01.2014 по справі 902/1728/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 січня 2014 р. Справа № 902/1728/13

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Державного публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Украгролізинг", м.Київ

до : Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрник-К", с.Подорожна, Хмільницький район, Вінницька область

про стягнення 14 096,10 грн. заборгованості згідно договору купівлі-продажу № 14-18-282/140 від 28.04.2010 року

За участю секретаря судового засідання Миколюк М.Г.

За участю представників

позивача: Шалигіна В.С., головний юрисконсульт Вінницької філії НАК "Украгролізинг", довіреність № 14/20-15-14 від 08.01.2014 року, посвідчення № 526 від 02.01.2009 року.

відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

Державне публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрник і К" про стягнення 14 096,10 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу № 14-18-282/140 від 28.04.2010 року, з яких: 13 200,00 грн. - основного боргу, 11,88 грн. - інфляційних втрат за період жовтня 2011 року по листопад 2013 року та 884,22 грн. - 3 % річних за період з 16.09.2011 року по 08.12.2013 року.

Ухвалою суду від 25.12.2013 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/1728/13 та призначено її до розгляду в засіданні суду на 29.01.2014 року.

Представник відповідача в засідання суду не з'явився, документів витребуваних ухвалою суду від 25.12.2013 року не надав та не надіслав, причин невиконання ухвали суду від 25.12.2013 року суду не повідомив, хоча про день, час та місце розгляду справи його було повідомлено завчасно та належним чином, що стверджується поштовим повідомлення № 2239900820305, з якого вбачається, що ухвалу про порушення провадження у справі від 25.12.2013 року відповідач отримав 03.01.2014 року, що свідчить про наявність у відповідача достатнього часу для належної підготовки до розгляду справи та подання всіх необхідних документів.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд враховує, що статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Враховуючи те, що норми ст.ст.38, 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

29.01.2014 року представником позивача подано супровідний лист, яким він надав документи, які вимагались судом ухвалою від 25.12.2013 року, в тому рахунку позивачем надано докази сплати відповідачем після порушення провадження у справі суми основного боргу в сумі 13 200,00 грн., а саме виписку банку, якою стверджується, що 24.01.2014 року платіжними дорученнями № 402 та № 401 відповідачем перераховано позивачу 4 707,00 грн. та 8 493,00 грн. відповідно по договору № 14-18-282/140 від 28.04.2010 року.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

28.04.2010 року між Відкритим акціонерним товариством Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (Продавець, назву якого відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 951 від 31.08.2011 року змінено на Державне публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аграрник і К" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 14-18/282/140, за умовами якого Продавець зобов'язаний передати у власність в обумовлені строки Покупцеві, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість Засобів Захисту Рослин (Товар), асортимент, кількість та ціна якого визначаються додатками №1 (специфікація) та № 2 (графік розрахунків), які додаються до Договору і є його невід'ємною частиною (п.1.1 Договору) (а.с.9-13, т.1).

Ціна, асортимент, кількість, строки та умови поставки Товару визначаються в додатку № 1 до Договору (п.п.2.1, 3.1, 4.1 Договору).

Розділом 7 Договору сторони передбачили порядок проведення розрахунків за Договором.

Так, оплата Товару Покупцем вважається здійсненою у разі надходження грошових коштів на поточний рахунок Продавця, у наступному порядку: попередня оплата у розмірі 10 % від вартості Товару, вказаної у Додатку № 2 на протязі 3-х банківських днів з моменту підписання Сторонами Договору; остаточна оплата вартості Товару вказаної у Додатку № 2 здійснюється згідно графіку розрахунків (п.7.1 Договору).

Судом встановлено, що 28.04.2010 року сторонами одночасно з підписанням договору купівлі-продажу № 14-18-282/140 від 28.04.2010 року було підписано Додаток № 1 до Договору купівлі-продажу № 14-18-282/140 від 28.04.2010 року - специфікація, якою ними було передбачено найменування продукції (Річард, 48% в.р.), кількість (500 літрів) та вартість за один літр без ПДВ (55,00 грн.), а загальна сума по Договору склала разом з ПДВ 33 000,00 грн. (а.с.14, т.1).

Цією ж специфікацією сторони передбачили, що термін відвантаження Товару - до 7-ми банківських днів з моменту зарахування попередньої оплати за Товар на розрахунковий рахунок Продавця (п.2 Специфікації).

Також, 28.04.2010 року сторонами підписано Додаток № 2 до Договору купівлі- продажу № 14-18-282/140 від 28.04.2010 року - Графік розрахунків, яким сторони погодили графік платежів за Договором, а саме: до 15.10.2010 року Покупець повинен сплатити Продавцю 16 500,00 грн. - вартості Товару, а до 15.09.2011 року - 13 200,00 грн. вартості Товару, а всього 33 000,00 грн. (а.с.15, т.1).

З матеріалів справи вбачається, що позивач по накладній № 2033 від 06.05.2010 року на умовах договору купівлі-продажу № 14-18-282/140 від 28.04.2010 року передав відповідачу Товар (річард, 48% в.р.) в кількості 500 літрів на загальну суму 33 000,00 грн. (а.с.16, т.1).

Як свідчать матеріали справи, відповідач не провів з позивачем належним чином розрахунків ( у строки передбачені додатком № 2 до Договору купівлі - продажу № 14-18-282/140 від 28.04.2010 року) за отриманий Товар, що стало підставою звернення позивача з даним позовом до суду.

Водночас судом встановлено, що після порушення провадження у справі відповідач платіжними дорученнями від 24.01.2014 року за № 402 та за № 401 перерахував на рахунок позивача 4 707,00 грн. та 8 493,00 грн. відповідно, а всього 13 200,00 грн. основного боргу.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Як наголошено в п.4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Визнання боржником претензії кредитора не є способом припинення зобов'язання і не свідчить про відсутність спору; особа, претензія якої визнана боржником, вправі звернутися до господарського суду з позовом про стягнення визнаної суми коштів. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що між сторонами відсутній спір щодо стягнення основного боргу в сумі 13 200,00 грн., а тому провадження у цій частині підлягає припиненню згідно п.1 1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 884,22 грн. - 3 % річних за період з 16.09.2011 року по 08.12.2013 року та 11,88 грн. - інфляційних втрат за період з жовтня 2011 року по листопад 2011 року, за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення 3 % річних та інфляційних витрат є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинного законодавства.

Перевіркою правильності розрахунку 3 % річних судом не виявлено помилок в розрахунку, що свідчить про обґрунтованість заявленої до стягнення суми.

При перерахунку інфляційних втрат із врахуванням визначених позивачем періодів та суми заборгованості судом отримано більше значення (12,31 грн.) ніж вказав позивач у розрахунку (11,88 грн.).

Враховуючи те, що визначення ціни позову, а також кількісних показників в яких виражається позовна вимога належить до виключної прерогативи позивача суд за відсутності заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог задовольняє вимогу про стягнення інфляційних втрат в заявленому позивачем розмірі.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів щодо припинення провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення основного боргу.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

При цьому з врахуванням того, що спір до суду доведено внаслідок неправильних дій відповідача витрати по сплаті судового збору понесені позивачем за вимогу про сплату суми боргу покладаються на відповідача згідно приписів ч.2 ст.49 ГПК України.

29.01.2014 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст.22, 33, 34, 43, 44, 49, п.1 1 ч.1 ст.80, ст.ст.86, 87, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрник -К", вул.Леніна, 1, с.Подорожна, Хмільницький район, Вінницька область, 22024 (ідентифікаційний код - 33125385) на користь Державного публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Украгролізинг", вул.Мечникова, 16А, м.Київ, 01601 (ідентифікаційний код - 30401456) - 11 грн. 88 коп. - інфляційних втрат, 884 грн. 22 коп. - 3 % річних, 1 720 грн. 50 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.

3. Провадження у справі № 902/1728/13 в частині вимоги про стягнення 13 200 грн. 00 коп. основного боргу припинити згідно п.1 1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

4. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом з поштовим повідомленням про вручення кореспонденції.

Повне рішення складено 31 січня 2014 р.

Суддя Банасько О.О.

віддрук. 2 прим.:

1 - до справи.

2 - відповідачу - вул.Леніна, 1, с.Подорожня, Хмільницький район, Вінницька область, 22024.