Постанова

від 21.01.2014 по справі 823/3192/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/3192/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кульчицький С.О.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 січня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Зубрицькому Д.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 08.11.2013 у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Сана-Трейд» до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

ПП «Сана-Трейд» звернулося до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 23.04.2013 №0002522301 та №0002532301.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 08.11.2013 позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи на підставі наказу та пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ працівниками відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Сана-Трейд» щодо документального підтвердження господарських відносин з ПП «Агро Ойл» за період з 01.10.2009 по 31.12.2012.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 12.04.2013 № 163/22-12/30284518, яким встановлено порушення позивачем вимог:

- п. 198.2, 198.2, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ, в результаті чого ПП «Сана-Трейд» занижено податок на додану вартість за січень 2012 року на суму 23 090 грн.;

- п. 138.2 ст. 138 та пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ, в результаті чого ПП «Сана-Трейд» занижено податок на прибуток в періоді за 1-й квартал 2012 року на суму 24245 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області винесено податкові повідомлення-рішення від 23.04.2013:

- №0002522301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток в сумі 36 368 грн., в тому числі 24 245 грн. за основним платежем та 12 123 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

- №0002532301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в сумі 34 635 грн., в тому числі 23 090 грн. за основним платежем та 11 545 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість та валові витрати за наслідками операцій з ПП «Агро Ойл», а тому податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Черкасах Черкаської області ДПС від від 23.04.2013 №0002522301 та №0002532301 визнаються протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що ним правомірно збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток, оскільки TOB «Сана-Трейд» відображені в податковій звітності правові взаємовідносини з ПП «Агро Ойл», які не підтверджені належним чином оформленими первинними документами.

Колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта обгрунтованими, враховуючи наступне.

Між ПП «Сана-Трейд» та ПП «Агро Ойл» укладено договір поставки від 03.01.2012 № 01/П на постачання товару (поліпропілен).

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з ПП «Агро Ойл» позивач надав копії наступних документів: договору поставки, податкових та видаткових накладних, рахунків-фактур, товарно-транспортних накладних, актів списання, оборотно-сальдових відомостей.

Згідно з п. 198. 1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198. 2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6. ст. 198 Кодексу, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 ПК України).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 199.1 ст. 199 Податкового кодексу України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях.

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття товару тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Закон України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон) поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст. 2).

Частиною 2 ст. 3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

З матеріалів справи вбачається, що ДПІ у м. Черкасах отримано постанову від 17.04.2012 про порушення кримінальної справи та об'єднання справ в одне провадження старшого слідчого СВ ДПІ у Подільському районі м. Києва капітана податкової міліції Музичука О.В. за фактом фіктивного підприємництва, тобто створення/придбання суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема ПП «Агро Ойл» з метою прикриття незаконної діяльності, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України.

В ході розслідування кримінальної справи допитана в якості свідка гр. ОСОБА_3, яка показала, що займалася оформленням первинних та звітних документів діяльності ПП «Агро Ойл» за вказівкою сторонньої особи, а також власноруч виконувала підписи від імені директора вказаного підприємства Кучера О.В., тобто підробляла ці підписи на документах.

В протоколі допиту свідка гр. ОСОБА_3 від 18.05.12, складеного старшим оперуповноваженим слідчим ОВС ВПФП УОБПЗ УПМ ДПС у м. Києві, майором податкової міліції Зімлицьким О.О., зазначено наступне (мовою оригіналу):

«По суті заданих мені питань можу пояснити наступне: «...Я вела бухгалтерский учет предприятия ЧП «Агро Ойл». В мои должностные обязанности входило: подготовка и оформления пакетов документов по определенным предприятиям... Каждое утро я к 9.00 приходила на работу включала компьютер, просматривала электронную почту. После этого я распечатывала необходимые документы, а именно: договора, накладные, налоговые накладные, счета-фактуры. После этого на документах ставила печати предприятий «Агро От», «Червона Хвиля Плюс», «Перемога», в зависимости от проекта документа, я так же ставила подписи от имени директоров данных предприятий... Я ставила подпись только от гр. ОСОБА_7 по предприятию ЧП «Агро Ойл»...»

Відповідно до постанови Верховного суду України від 05.03.2012 у справі № 21-421а11, контрагенти позивача, податкові накладні, яких стали підставою для формування податкового кредиту, зареєстровані в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість за зверненням невстановлених осіб від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними.

Згідно до ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що виписані контрагентом позивача податкові накладні, які стали підставою для формування ТОВ «Сана-Трейд» податкового кредиту, не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним, що не було враховано судом першої інстанції.

Крім того, згідно з довідкою ГВПМ ДПІ у м. Черкасах від 26.03.2013 №2078/07-3209 встановлено, що у ПП «Сана-Трейд» є у власності транспортний засіб ГАЗ 33021 з державним номерним знаком 066-17 МЕ. Даний транспортний засіб вказаний в наданих до перевірки товарно-транспортних накладних.

Первинним документом для списання фактично витрачених пально-мастильних матеріалів є подорожній лист.

Форму подорожнього листа для вантажних автомобілів затверджено спільним наказом Мінтранспорту України, Мінстату України від 29.12.1995 №488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля».

Норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті затверджено наказом Мінтранспорту України від 10.02.1998 №43 «Про затвердження Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті».

Отже, списання пально-мастильних матеріалів здійснюється виходячи з даних про пробіг автомобіля, визначених на підставі подорожнього листа, та норм витрат палива і мастильних матеріалі на автомобільному транспорті.

ПП «Сана-Трейд» не надано до перевірки подорожніх листів, тому неможливо встановити яким чином на підприємстві проводилось списання паливно-мастильних матеріалів.

Колегія суддів вважає, що позивачем не доведено факт реального виконання умов договору, що надало б йому право на формування податкового кредиту з огляду на наступне.

Згідно з ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, - нікчемним.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Такий правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216).

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом із тим, за змістом частини 1 статті 208 ГК застосування цих санкцій можливе не за сам факт укладення зазначеної угоди, а лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Санкції, встановлені частиною 1 статті 208 ГК, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів), зокрема однією зі сторін договору, що є самостійним правопорушенням. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 цього Кодексу, необхідним є умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Колегія суддів приходить до висновку, що фінансово-господарська діяльність контрагента позивача здійснювалась ним поза межами правового поля, а укладений ним правочин (договір) є таким, що вчинений без мети настання реальних наслідків, а тому недійсність договору, укладеного між позивачем та ТОВ «Агро Ойл», не потребує доведення в силу його нікчемності. Колегія суддів не приймає до уваги доводи позивача про те, що договір не визнавався недійсним в судовому порядку, оскільки в даному випадку, визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 07.02.2012 № 21-425во10, наявність у позивача податкових накладних, виданих контрагентом, за умови встановлення судом факту нездійснення самої господарської операції, не є підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, судом першої інстанції прийняте рішення з порушенням норм чинного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції, а відповідач, як суб'єкт владних повноважень - довів правомірність своїх дій.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вирішив скасувати її та ухвалити нове рішення, оскільки судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.11.2013 - скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог приватного підприємства «Сана-Трейд» до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

Повний текст постанови виготовлений 27.01.2014.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.