Рішення

від 29.01.2014 по справі 922/5369/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2014 р.Справа № 922/5369/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Френдій Н.А.

при секретарі судового засідання Савукова М.Ю.

розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Ресін", м. Харків, вул. Сумська, 53, адреса для листування: 61145, м. Харків, а/с 649, код 36988495; до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, 61162, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1; про стягнення 51381,45грн. за участю представників:

позивача - Осєтров В.М., довіреність від 28.10.2013р.;

відповідача - ОСОБА_3, довіреність від 12.11.2013р.

В розпочатому 21.01.2014р. судовому засіданні роз'яснено права і обов'язки сторін, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Ресін" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 51381,45грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог (вх.№2182 від 22.01.2014р.), прийнятої судом до розгляду 22.01.2014р.).

Свої вимоги мотивує неналежним виконанням відповідачем зобов"язань по оплаті товару, поставленого позивачем, вказуючи на те, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 190609,34грн., на підставі накладних №РН-РЛ00523 від 31.08.2011р. в сумі 2589,16грн., №РН-РЛ00525 від 01.09.2011р. в сумі 32360,54грн., №РН-РЛ00528 від 01.09.2011р. в сумі 1649,34грн., №РН-РЛ00601 від 04.10.2011р. в сумі 20385,60грн., №РН-РЛ00793 від 01.12.2011р. в сумі 33585,48грн., №РН-РЛ00806 від 06.12.2011р. в сумі 2332,10грн., №Х040 від 16.01.2012р. в сумі 31482,36грн., №Х054 від 19.01.2012р. в сумі 1694,40грн., а всього в сумі 126078,98грн. (при цьому стягнути позивач просить частину заборгованості в сумі 51381,45грн., в зв"язку з частковою оплатою), в якості правових підстав вказує на норми ст.ст. 530, 625, 638, 692 ЦК України, ст. 193 ГК України.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просить суд позов задовольнити повністю - стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 51381,45грн., також на вимогу ухвали суду від 22.01.2014р. надав додаткові пояснення (вх.№3126 від 29.01.2014р.) щодо зарахування коштів на рахунок позивача за поставлену відповідачу продукцію згідно довідки про надходження коштів на рахунок №13.06-1322/14 від 22.01.2014р.

Представник відповідача в повному обсязі заперечив проти позову в повному обсязі, зазначивши при цьому про те, що позивачем направлено відповідачу акт звірки, в якому він зазначає про суму заборгованості відповідача перед позивачем становить 51381,45грн., одночасно повідомив, що дана заборгованість є погашеною, посилаючись на розписки директора підприємства позивача про отримання грошових коштів, що письмово виклав у поясненнях, наданих до суду за вх.№3125.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією їх породжують. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ресін", як продавець, на підставі усновї домовленості по видатковим накладним поставив фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, як покупцю, товар на загальну суму 126078,98грн.: по видаткових накладних №РН-РЛ00523 від 31.08.2011р. на суму 2589,16грн., №РН-РЛ00525 від 01.09.2011р. - 32360,54грн., №РН-РЛ00528 від 01.09.2011р. - 1649,34грн., №РН-РЛ00601 від 04.10.2011р. - 20385,60грн., №РН-РЛ00793 від 01.12.2011р. - 33585,48грн., №РН-РЛ00806 від 06.12.2011р. - 2332,10грн., №Х040 від 16.01.2012р. 31482,36грн., №Х054 від 19.01.2012р. 1694,40грн.

Твердження позивача про поставу товару на суму 190609,34грн. документально не підтверджено (суду не представлено видаткових накладних за 17 квітень 2012р., про які зазначає позивач в позві та в поясненнях вх.№3126 ) .

Як вбачається з матеріалів справи, у накладних №РН-РЛ00523 від 31.08.2011р., №РН-РЛ00525 від 01.09.2011р., №РН-РЛ00528 від 01.09.2011р., №РН-РЛ00601 від 04.10.2011р., №РН-РЛ00793 від 01.12.2011р., №РН-РЛ00806 від 06.12.2011р. (а.с. 10-15) - вказано, що поставка здійснюється за договором №ДГ-0000327 від 26.08.2011р., умова продажу - передплата, та в накладних №Х040 від 16.01.2012р. та №Х054 від 19.01.2012р. (а.с.16-17) зазначено, що поставка здійснюється за договором, проте його реквізитів не зазначено.

При цьому, сторони підтверджують, що письмового договору №ДГ-0000327 від 26.08.2011р. між ними не укладалося, а поставки товару здійснювались на підставі усної домовленості.

Договір між сторонами у формі єдиного документу не укладався, проте суд вважає, що цивільні права та обов'язки сторін виникли в порядку ч. 1 ст. 11 ЦК України, ч.1 ст. 181 ГК України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують взаємні права та обов'язки.

Відповідно до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, між сторонами виникли зобов`язальні правовідносини у результаті фактичних дій сторін.

Отже, угода укладена між сторонами шляхом підписання вищезазначеної накладної, відтак, прийнявши товар від позивача, у відповідача виникло зобов`язання щодо оплати отриманого товару.

На підставі вищезазначеного, господарський суд робить висновок, що позивачем доведено факт поставки відповідачу товару на суму 126078,98грн.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Оскільки, сторони не обумовили строк оплати відповідачем отриманого згідно усної домовленості товару, то згідно ст.530 Цивільного кодексу України кредитор вправі вимагати оплати відпущеного товару у будь-який час, а боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги кредитором.

За приписом статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання, або одностороння зміна його умов не допускається.

Водночас, з довідки про надходження коштів на рахунок №13.06-1322/14 від 22.01.2014р. (а.с.42), наданої позивачем в якості оплати відповідачем поставленого товару, вбачається, що останній сплатив позивачу грошові кошти в розмірі 139227,89грн., що перевищує суму товару за накладними наданими разом з позовною заявою.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

На вимогу ухвал суду від 31.12.2013р. та від 22.01.2014р., позивачем не було надано до суду ані договору №ДГ-0000327 від 26.08.2011р., який зазначений у накладних, наданих до позовної заяви, ані рахунків-фактури, зазначених у довідці банку №13.06-1322/14 від 22.01.2014р., за якими відбувалася оплата (№СФ-0440 від 29.08.2011р., №СФ-0435 від 26.08.2011р., №СФ-536 від 04.10.2011р., №СФ-747 від 01.12.2011р.) ані доказів поставки товару відповідачу в сумі 190609,34грн., що зазначено у позовній заяві. Не було надано зазначених доказів і відповідачем.

Разом з цим, позивачем 29.01.2014р. надано пояснення щодо зарахування вказаних коштів, з яких вбачається, що товар, поставлений відповідачу за накладними, наданими до матеріалів справи, оплачений в повному обсязі, при цьому з цих коштів, за поясненнями позивача, зараховано кошти за видатковою накладною б/н від 07.02.2012р. на суму 4691,52грн. та частково за поставку за накладною б/н від 17.04.2012р. на 59838,84грн., проте вказані накладні до матеріалів справи позивачем надані не були.

Зважаючи на характер спірних правовідносин між сторонами, одними з первинних бухгалтерських документів, що можуть підтверджувати факти отримання товару є накладні. Однак, з огляду на те, що частина видаткових накладних, на які посилається позивач не надана до матеріалів справи, більш того, в судовому засіданні представник позивача зазначив, що ці накладні у позивача взагалі відсутні - б/н від 07.02.2012р. та б/н від 17.04.2012р., а відтак посилання сторони на них як на підставу для стягнення заборгованості є необґрунтованим.

Суд констатує, що посилання на акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.06.2010р. по 05.06.2013р., складений 05.06.2013р. (а.с.28), як на підставу розміру наявної заборгованості, не заслуговують на увагу з огляду на приписи ч. 1 ст. 36 ГПК України, згідно якої письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Виходячи із вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" акт звірки не може слугувати первинним бухгалтерським документом, який би свідчив про відомості господарської операції та підтверджував її здійснення між сторонами.

При таких обставинах, суд приходить до висновку про недоведеність позовних вимог позивачем, у звязку з чим відмовляє в позові в повному обсязі.

Відповідно до ст.ст. 44,49 ГПК України, судові витрати позивачу не відшкодовуються.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити повністю.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 31.01.2014 р.

Суддя Френдій Н.А.