Ухвала

від 23.01.2014 по справі 826/14293/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/14293/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

Іменем України

23 січня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Троян Н.М., Бужак Н.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Відеолюкс» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Відеолюкс» (далі - Позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві (далі - Відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №38726552207 від 23.08.2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з»явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином відповідно до вимог ст.35 КАС України.

Відповідно п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку про можливість розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Відповідачем проведено документальну невиїзну позапланову перевірку Позивача з питань формування податкового кредиту з податку на додану вартість за січень, березень 2012 року по взаємовідносинах із контрагентом ТОВ «Астеріт Плюс» (код за ЄДРПОУ 37588184), за результатами якої 08.08.2013 року складено акт №199/26-55-22-07/33401794.

В ході перевірки контролюючим органом виявлено порушення Позивачем вимог п.198.1, п.198.6 ст. 198, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), в результаті чого Позивачем занижено в січні, березні 2012 року податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 403 634,00 грн.

23.08.2013 року Відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №38726552207, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов»язання з податку на додану вартість на суму 504 543,00 грн, в тому часлі за основним платежем - 403 634,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 100 909,00 грн.

Так, 21.12.2011 року між Позивачем та ТОВ «Астеріт Плюс» укладено договір № 12/11-7, за умовами якого ТОВ «Астеріт Плюс» (Продавець) зобов'язувалось поставити Позивачу (Покупець) обладнання для системи інтерактивного телебачення в готелі на суму 2 421 801,26 грн.

Позивачем 24.01.2012 року перераховано ТОВ «Астеріт Плюс» авансові платежі (50%) в сумі 410 900,63 грн, 27.01.2012 року - 800 000,00 грн та в подальшому решту частину коштів у розмірі 1 210 900,63 грн, що підтверджується банківськими виписками. 05.03.2012 року сторонами підписано видаткову накладну №05/03/12.

ТОВ «Астеріт Плюс» виписало Позивачу податкові накладні №12501 від 25.01.2012 року, №12701 від 27.01.2012 року, №20503 від 05.03.2012 року на загальну суму ПДВ 403 633,54 грн.

На підставі вказаних податкових накладних Позивачем в січні та березні 2012 року включено до складу податкового кредиту суму ПДВ в загальному розмірі 403 633,54 грн, в тому числі в січні 2012 року - 201 816,77 грн та в березні 2012 року - 201 816,77 грн.

Згідно пп.«а» п.198.1 ст.198 Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно п.198.3 ст.198 Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Кодексу встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну(п.201.1 ст.201 Кодексу).

Згідно п.201.4 ст.201 Кодексу податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно п.201.8 ст.201 Кодексу право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Положенням п.201.10 ст.201 Кодексу встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно правової позиції, викладеної в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011 року, судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Відповідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 2 ст.215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Відповідно ч.1 ст.234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що Відповідачем не доведено недійсності укладених Позивачем та його контрагентом правочинів; також вони не віднесені законом до нікчемних.

ТОВ «Астеріт Плюс» у відповідності до вимог чинного законодавства зареєстрований платником податку на додану вартість, його установчі документи не визнавалися в судовому порядку недійсними, відсутнє будь-яке судове рішення щодо притягнення до кримінальної відповідальності його посадових осіб.

Товарність господарських операцій між Позивачем та ТОВ «Астеріт Плюс» з поставки товару (мультимедійного та комп'ютерного (електронного) обладнання) підтверджується використанням Позивачем товару в господарській діяльності та подальшим продажем іншому контрагенту ТОВ «Ярославів Вал», що підтверджується договором поставки, видатковими та податковими накладними.

Також в матеріалах справи міститься договір на транспортно-експедиційні послуги (з м.Дніпропетровська до м.Києва), товарно-транспортна накладна, довіреність на отримання товару від перевізника ТОВ «Інтаск», який перевозив товар від Продавця (ТОВ «Астеріт Плюс» з пункту навантаження у м.Дніпропетровську) до Покупця (ПП «Відеолюкс» в місце розвантаження у м.Києві).

Судом першої інстанції обгрунтовано не взято до уваги акт ДПІ у Московському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби від 09.08.2012 року №277/2220/37588184 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Астеріт Плюс» (код ЄДРПОУ 37588184) з питань підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.02.2012 року по 30.04.2012 року, згідно висновків якого ТОВ «Астеріт Плюс» за податковою адресою знаходиться, матеріально-технічні ресурси (вантажний транспорт та інше) для здійснення такого виду діяльності, як поставка товару у великих обсягах та на значні суми, у ТОВ «Астеріт Плюс» відсутні, оскільки висновки акту перевірки не можуть бути підставою для визнання нікчемним правочину, зокрема, правочину, укладеного між Позивачем та його контрагентом.

Також, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.10.2012 року у справі №2-а-10087/12/2070 за позовом ТОВ «Астеріт Плюс» до ДПІ у Московському районі м.Харкова про визнання протиправними дій, залишеною без змін Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2012 року, адміністративний позов про визнання протиправними дій щодо проведення зустрічної звірки ТОВ «Астеріт Плюс», за результатами якої складено акт від 09.08.2012 року № 277/2220/37588184 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Астеріт Плюс» (код ЄДРПОУ 37588184) з питань підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.02.2012 року по 30.04.2012 року, визнання протиправними дії щодо проведення зустрічної звірки ТОВ «Астеріт Плюс», за результатами якої складено акт від 17.08.2012 року № 298/2220/37588184 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Астеріт Плюс» (код ЄДРПОУ 37588184) з питань підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.07.2011 року по 31.01.2012 року, задоволено в повному обсязі.

Вказане судове рішення набрало законної сили, а тому посилання Відповідача на нікчемність укладених між Позивачем та ТОВ «Астеріт Плюс» правочинів, що зроблені на підставі висновків актів перевірки ТОВ «Астеріт Плюс», дії щодо проведення яких визнані протиправними в судовому порядку та рішення набрало законної сили, є необґрунтованими та безпідставними.

З огляду на вказане, колегія суддів вважає вірною позицію суду першої інстанції стосовно того, що документами, які містяться в матеріалах справи, підтверджується правомірність включення Позивачем до складу податкового кредиту в січні та березні 2012 року суми ПДВ в розмірі 403 633,54 грн по правовідносинах із ТОВ «Астеріт Плюс».

Ці документи оформлені належним чином та підтверджують товарність здійснюваних Позивачем та його контрагентом ТОВ «Астеріт Плюс» господарських операцій.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Троян Н.М.

Бужак Н.П.

.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Троян Н.М.

Бужак Н.П.