Постанова

від 22.01.2014 по справі 5011-33/7446-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2014 р. Справа№ 5011-33/7446-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Буравльова С.І.

Зеленіна В.О.

представники сторін:

від позивача: Кучерява Т.А. - довіреність від 14.10.2013;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спожив Сервіс"

на рішення господарського суду міста Києва від 07.10.2013

у справі № 5011-33/7446-2012 (суддя Мудрий С.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спожив Сервіс",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк"

про стягнення 30 571 113,72 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.10.2013 по справі № 5011-33/7446-2012, повний текст якого підписано 14.10.2013, позов задоволено повністю, а саме, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спожив Сервіс" на користь публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" заборгованості за кредитом в розмірі 15 381 843,24 грн., заборгованість за відсотками в розмірі 15 189 270,48 грн. та судовий збір в розмірі 68 820,00 грн.

Рішення суду мотивоване тим, що в порушення умов кредитного договору, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк", відповідач належним чином не виконує взяті на себе зобов'язання по сплаті суми кредиту та відсотків за його користування, в зв'язку з чим та на підставі договору про передачу активів, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" та позивачем, у відповідача перед останнім утворилась заборгованість, яку відповідач в добровільному порядку не сплачує.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 07.10.2013, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення заборгованості за кредитом в розмірі 70 000,00 грн. та в частині стягнення заборгованості за відсотками в частині 33 307,21 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що при розгляді справи судом першої інстанції не враховано, що:

- позивач не надав доказів того, що до нього перейшло право вимоги з відповідача заборгованості за кредитним договором, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" та відповідачем, зокрема не надано акту приймання-передачі прав вимоги;

- позивачем помилково нарахування відсотків здійснено з 03.07.2010, в той час, як нарахування відсотків повинно здійснюватись з 06.07.2010.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спожив Сервіс" по справі №5011-33/7446-2012 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Станіку С.Р.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду для розгляду апеляційної скарги по справі № 5011-33/7446-2012 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя: Станік С.Р., судді: Пономаренко Є.Ю., Шевченко Е.О.

Одночасно скаржник порушив клопотання про поновлення процесуального строку на подання апеляційної скарги

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2013 Товариству з обмеженою відповідальністю "Спожив Сервіс" поновлено строк на подання апеляційної скарги апеляційну скаргу у справі № 5011-33/7446-2012, апеляційну скаргу прийнято до провадження колегії суддів у складі головуючий суддя: Станік С.Р., судді: Пономаренко Є.Ю., Шевченко Е.О. та порушено апеляційне провадження. Розгляд справи призначено на 18.12.2013.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2013 справу № 5011-33/7446-2012 передано на розгляд колегії суддів у складі: Станік С.Р., судді: Буравльов С.І., Зеленін В.О.

Ухвалою від 18.12.2013 колегія суддів у складі: головуючий суддя: Станік С.Р., судді: Буравльов С.І., Зеленін В.О. прийняла до свого провадження справу № 5011-33/7446-2012. Розгляд справи ухвалено розглядати в судовому засіданні 18.12.2013.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.12.203 розгляд справи відкладено на 22.01.2014.

В судовому засіданні 22.01.2014 представник позивача проти апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач та третя особа в судове засідання 22.01.2014 своїх представників не направили, про час, день та місце судового засідання були повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Дослідивши матеріали справи, які містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представників відповідача та третьої особи за наявними у справі матеріалами.

22.01.2014 через канцелярію Київського апеляційного господарського суду відповідачем подано клопотання про призначення у справі судової економічної експертизи, посилаючись на те, що для повного та об'єктивного розгляду справи потрібно з`ясувати питання про порядок та правильність розрахунку вказаних сум.

Представник позивача в судовому засіданні 22.01.2014 проти клопотання відповідача про призначення у справі судової економічної експертизи заперечував.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Враховуючи викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що клопотання відповідача про призначення у справі судової економічної експертизи задоволенню не підлягає, оскільки, для вирішення спору у справі № 5011-33/7446-2012 спеціальні знання не потрібні, так, як матеріали справи містять достатньо документів для встановлення дійсних обставин справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи 13.09.2007 між третьою особою - Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (банк) та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Спожив Сервіс", як позичальником, укладено кредитний договір №295/К-07 на відкриття відновлювальної кредитної лінії (в національній валюті) (надалі - кредитний договір) відповідно до умов якого, третя особа відкриває відповідачу відновлювальну відкличну кредитну лінію та в її межах надає кредитні кошти на наступних умовах: ліміт кредитування - 50 000 000,00 грн., строк кредитної лінії з 13.09.2007 року по 12.03.2009 року включно, мета використання коштів: поповнення обігових коштів, процентна ставка - 25 % річних.

Відповідно до 4.2 кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються за період з дня надання кредиту до дня його повернення на суму фактичної заборгованості за кредитом виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році. Нарахування та сплата дроцентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту.

Згідно з п.4.3 кредитного договору нарахування банком процентів здійснюється щомісячно за період з 28 числа місяця по 27 число поточного місяця включно та у день остаточного повернення кредиту. День повернення кредитних коштів і часовий інтервал при розрахунку процентів не включається. Якщо 28 число поточного місяця припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, нарахування здійснюється непередодні.

Відповідно до п.4.6 кредитного договору, у разі несвоєчасного повернення заборгованості по кредиту, позичальник сплачує у строки передбачені п.4.4 цього договору, проценти з розрахунку 26% річних, що нараховується на суму простроченої заборгованості з дати її виникнення до дати її повного погашення.

Між сторонами укладені договори про внесення змін та доповнень до кредитного договору №295/К-07 від 13.09.2007, а саме: - №1 від 11.08.2008 року; -№2 від 12.11.2008; - №3 від 12.02.2009; - №4 від 25.02.2009; - №5 від 28.04.2009; - №6 від 01.07.2009; - №7 від 10.07.2009; - №8 від 20.07.2009; -№9 від 11.08.2009.

Договором №1 від 11.08.2008 про внесення змін та доповнень до кредитного договору№295/К-07 від 13.09.2007, сторони внесли зміни до п. 4.6 кредитного договору, а саме: у разі несвоєчасного повернення заборгованості по кредиту, позичальник сплачує у строки передбачені п.4.4 цього договору, проценти з розрахунку 29% річних, що нараховується на суму простроченої заборгованості з дати її виникнення до дати її повного погашення.

Договором №7 від 10.07.2009 про внесення змін та доповнень до кредитного договору№295/К-07 від 13.09.2007, сторони внесли зміни до п.1.1 кредитного договору, а саме: ліміт кредитування - 20 623 843,24 грн., строк кредитної лінії з 13.09.2007 по 20.06.2011 включно, мета використання коштів: поповнення обігових коштів, процентна ставка - 24,5 % річних.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявною в матеріалах справи випискою з особового рахунку, банк в повному об'ємі виконав зобов'язання за кредитним договором для надання кредиту та обліку нарахування відсотків відкрив відповідні рахунки відповідача та надав відповідачу кредитні кошти.

02.07.2010 на підставі ст. 92, ст. 95 та ч. 3 та 4 ст. 96 Закону України "Про банки і банківську діяльність", а також у відповідності до Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 369 від 28.08.2001, в межах виконання заходів, передбачених процедурою ліквідації Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк", яка була розпочата на підставі постанови Правління Національного банку України № 19 від 21.01.2010, між третьою особою - Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" та позивачем - Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" укладено договір про передачу активів Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромбанк" в рахунок погашення заборгованості, зареєстрований приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соколовим О.Є. № 2263.

Договором про передачу активів визначено, що "права вимоги" - права вимоги до боржників за кредитними та забезпечувальними договорами, а також за попередніми договорами.

Згідно з п.3.1 договору про передачу активів, в порядку, в обсязі та на умовах визначених цим договором, Укрпромбанк цим передає (відступає) Дельта Банку права вимоги до боржників за кредитними та забезпечувальними договорами, а також за попередніми договорами внаслідок чого Дельта Банк, замінює Укрпромбанк як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях. Відповідно до положень ст. 516 Цивільного кодексу України, відступлення Укрпромбанком прав вимога за кредитними та забезпечувальними договорами, до Дельта Банку не вимагає згоди боржників.

Пунктом 3.4 договору про передачу активів передбачено, що передача прав вимоги за договорами, вказаними в п. 3.1 цього договору здійснюється в дату, вказану в п. 5.1 цього договору та підтверджується підписанням сторонами Актів прийому-передачі прав вимоги.

Згідно з п. 3.8.1 договору про передачу активів сторони зобов'язані письмово повідомити боржників про передачу Укрпромбанком Дельта Банку відповідних прав вимоги шляхом направлення їм спільного повідомлення за формою, узгодженою сторонами в письмовій формі, впродовж 5 робочих днів з дати передачі відповідних прав вимоги на користь Дельта Банку в порядку, визначеному п.п. 3.4, 3.5 та 5.1 цього договору.

На виконання п.3.8.1 договору про передачу активів сторони договору направили на адресу відповідача лист про заміну кредитора у зобов'язанні, які діють на підставі договору №295/-07 від 13.09.2007, що підтверджується наявним в матеріалах справи листом та доказом його відправленням від 05.09.2010.

Відповідно до акту приймання передачі кредитних договорів, договорів застави (іпотеки), поруки кредитних справ від 26.10.2010, який наявний в матеріалах справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпромбанк" передало, а позивач прийняв кредитні договори, зокрема: кредитний договір №295/-07 від 13.09.2007 року з договорами про внесення змін та доповнень до кредитного договору, укладеного з відповідачем.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, зокрема, актом звірки № 1 (доповнення записів до акту звірки №1 від 12.07.2010) за кредитним договором №295/К-07 від 13.09.2007, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрпромбанк" та позивачем, заборгованість відповідача станом на 05.07.2010 складає 16 825 459,75 грн., з яких: 9 074 843,24 грн. - сума заборгованості по тілу кредиту (рахунок 2063); 6 307 000,00 грн. - сума простроченої заборгованості по тілу кредиту (рахунок 2067); 419 523,09 грн. - сума заборгованості по процентах (рахунок 2068); 1 024 093,42 грн. - сума простроченої заборгованості по процентам (рахунок 2069).

22.09.2011 позивач направив на адресу відповідача претензію вих..02.1-1267 від 22.089.2011 року про сплату заборгованості по договору №295/К-07 на відкриття відновлювальної кредитної лінія від 13.09.2007 року, однак, зазначена вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, станом на 09.09.2013 заборгованість відповідача за кредитним договором становить 30 571 113,72 грн., з яких 15 381 843,24 грн. - заборгованість по кредиту та 15 189 270,48 грн. - заборгованість по відсоткам.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до положень ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

З огляду на викладене, колегією суддів Київського апеляційного господарського суду втсановлено, що позивач на підставі договору про передачу активів ТОВ «Укрпромбанк» в рахунок погашення заборгованості від 02.07.2010 отримав право вимоги заборгованості від вдіповдіача в сумі 16 596 951,64 грн., яка виникла на підставі кредитного договору від 13.09.2007 №295/К-07, укладеного між третьою особою та відповідачем. За актом приймання передачі кредитних договорів, договорів застави (іпотеки), поруки кредитних справ від 26.10.2010 Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпромбанк" передало, а позивач прийняв кредитні договори, зокрема: і кредитний договір №295/-07 від 13.09.2007 укладений з відповідачем з договорами про внесення змін та доповнень до кредитного договору.

Крім того, рішенням господарського суду міста Києва від 11.03.2013 у спарві №5011-2/9314-2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спожив Сервіс" до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" про визання частково недійсним договору про передачу активів, яке набрало законної сили, встановлено, що достатніми доказами передачі прав вимоги за договором 13.09.2007 №295/К-07 є акти приймання-передачі кредитних договорів, договорів застави (іпотеки), поруки кредитних справ.

Згідно ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

У преамбулі та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

В силу частини 3 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду.

Пункт 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2012 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» визначає, що не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій). Хоча фактам, встановленим іншими судовими рішеннями, крім зазначених у статті 35 ГПК, й не надано преюдиціального значення для господарських судів, але вони мають враховуватися судами у розгляді справ з урахуванням загальних правил статті 43 названого Кодексу щодо оцінки доказів. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

Враховучюи викладене, колегія суддів дійшла висновку що оскільки рішенням господарського суду міста Києва від 11.03.2013 у спарві №5011-2/9314-2012, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спожив Сервіс" до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" про визання частково недійсним договору про передачу активів, яке набрало законної сили, встановлено, що достатніми доказами передачі прав вимоги за договором 13.09.2007 №295/К-07 є акти приймання-передачі кредитних договорів, договорів застави (іпотеки), поруки кредитних справ, та в матеріалах справи наявний зазначений акт, то факт передачі права вимоги за договором про передачу активів від 02.07.2010, в силу ст.35 Господарського процесуального кодексу України є встановленими та доказуванню не підлягає.

Викладеним вище спростовуються доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що право вимоги від третьої особи до позивача за договором про передачу активів від 02.07.2010 не було передано, оскільки відсутні акти приймання-передачі саме права вимоги.

В порушення взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, відповідач не повернув суму кредиту та не сплачував відсотки за користування кредитом, в зв'язку та на підставі договору про передачу активів, який є чинним та у встановленому законом порядку недійсним не визнаався, у відовідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 30 571 113,72 грн., з яких 15 381 843,24 грн. - заборгованість за кредитом та 15 189 270,48 грн. - заборгованість за відсотками.

Твердження відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивачем помилково нарахування відсотків здійснено з 03.07.2010, в той час, як нарахування відсотків повинно здійснюватись з 06.07.2010 є безпідставними, оскільки до укладання договору про передачу активів, тобто до 02.07.2010 нарахування відсотків за кредитним договором здійснювалось третьою особою та станом на 02.07.2010 заборгованість по відсоткам становила 419 523,09 грн., а нарахування відсотків позивачем здійснювалось після укладання договору про передачу активів, тобто з 03.07.2010,.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги, у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спожив Сервіс" на рішення господарського суду міста Києва від 07.10.2013 у справі № 5011-33/7446-2012 - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 07.10.2013 у справі № 5011-33/7446-2012- залишити без змін.

3. Матеріали справи № 5011-33/7446-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді С.І. Буравльов

В.О. Зеленін