Рішення

від 27.01.2014 по справі 910/22356/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/22356/13 27.01.14

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Альбедо»

До приватного акціонерного товариства «ДатаГруп»

Про стягнення 417 907, 82 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники:

від позивача Кузнєцова М.О. - представник (дов. № б/н від 06.11.2013 р.)

Панченко О.В. - директор (протокол № 4 від 14.09.2011 р.))

від відповідача Багнюк І.В. - представник (дов. № 100 від 20.01.2014 р.)

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Альбедо» (підрядник, позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до приватного акціонерного товариства «ДатаГруп» (замовник, відповідач) про стягнення заборгованості за договором підряду № 33/06/11 від 01.06.2011 р. (Договір) у розмірі 416 895, 56 грн. (386 343, 09 грн. - основний борг, 26 874, 66 грн. - пеня, 6 382, 60 грн. - 3% річних, -2704, 79 грн. - інфляційні збитки).

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язання по сплаті вартості фактично виконаних робіт за договором підряду № 33/06/11 від 01.06.2011 р., внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 386 343, 09 грн.

Також позовною вимогою позивача є стягнення з відповідача 26 874, 66 грн. - пені, 6 382, 60 грн. - 3% річних, -2704, 79 грн. - інфляційних збитків.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.11.2013 р. порушено провадження у справі №910/22356/13, розгляд справи призначено на 09.12.2013 р.

У судове засідання 09.12.2013 р. представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Натомість 05.12.2013 р. відділом діловодства суду отримано від представника відповідача клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника по справі у судове засідання, призначене на 09.12.2013 р. Дане клопотання судом задоволено.

За таких обставин, а також у зв'язку з нез'явленням в судове засідання 09.12.2013 р. представника відповідача, невиконанням вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, суд відповідно до ст. 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 23.12.2013 р., про що виніс відповідну ухвалу.

17.12.2013 р. відділом діловодства суду отримано від представника позивача заяву про уточнення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 417 907, 82 грн. (суму основного боргу у розмірі 386 343, 09 грн., суму пені у розмірі 25 182, 13 грн. та суму 3% річних у розмірі 6 382, 60 грн.).

20.01.2014 р. відділом діловодства суду отримано від представника відповідача відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній заперечує проти позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві, та просить припинити провадження у справі, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

У судовому засіданні 23.12.2013 р. оголошено перерву до 23.12.2013 р. о 11 год. 00 хв.

У судовому засіданні 23.12.2013 р. представник позивача подав суду заяву, відповідно до якої просить суд прийняти відмову від позовних вимог в частині інфляційних нарахувань та стягнути з відповідача загальну суму заборгованості в розмірі 417 907, 82 грн., що складається з основної заборгованості у розмірі 386 343, 09 грн., 25 182, 13 грн. пені та 6 382, 60 грн. суми 3% річних. Таким чином, позивач просить суд прийняти заяву про збільшення розміру позовних вимог.

Ч. 4 ст. 22 ГПК України визначено, що позивач до прийняття рішення по справі вправі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

За таких обставин заява позивача про збільшення розміру позовних вимог приймається судом до розгляду.

Також, у судовому засіданні 23.12.2013 р. представники сторін надали суду клопотання про продовження строку вирішення спору відповідно до статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів, то суд задовольнив зазначене клопотання.

У судовому засіданні 23.12.2013 р. оголошено перерву до 27.01.2014р.

Ухвалою суду від 27.01.2014 р., у зв'язку з поданням представником позивача заяви, якою останній відмовляється від стягнення інфляційних нарахувань у розмірі -2 704, 79 грн., на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України, провадження у справі № 910/22356/13 у частині стягнення з відповідача суми інфляційних нарахувань у розмірі -2 704, 79 грн. припинено.

В судовому засіданні 27.01.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.06.2011 р. між приватним акціонерним товариством «ДатаГруп» (замовник, відповідач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Альбедо» (підрядник, позивач) укладено договір підряду № 33/06-11 від 01.06.2011 р. (далі - Договір).

Відповідно до умов даного Договору, зокрема, п. 1.1. підрядник приймає на себе зобов'язання виконати комплекс будівельно-монтажних робіт по будівельним роботам з влаштування систем радіофікації та домофонного зв'язку першої черги будівництва «Житлово-офісного торговельного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського, соціального та торговельного призначення, з підземним та наземним паркінгами на вул. Регенераторінй, 4 у Дніпровському районі м. Києва» (надалі - об'єкт) далі за текстом - роботи, відповідно до положень цього Договору та вимог ДБН в обумовлений Договором строк.

За умовами п. 4.1. Додаткової угоди № 1 від 20.04.2012 р. до Договору підряду № 33/06-11 (надалі - Додаткова угода) загальна вартість робіт, доручених до виконання підряднику за цією Додатковою угодою, становить 490 294, 80 грн. з урахуванням ПДВ.

Згідно з п. 4.2. Додаткової угоди, оплата вартості робіт здійснюється замовником наступним чином:

- авансовий платіж у розмірі 50% від вартості робіт замовник сплачує підряднику протягом 5 робочих днів з дати підписання цієї Додаткової угоди; (п. 4.2.1. Додаткової угоди)

- оплата виконаних робіт здійснюється щомісячно, не пізніше 20 числа наступного місяця. (п. 4.2.2. Додаткової угоди).

При цьому, у вказаному пункті Додаткової угоди зазначено, що оплата здійснюється на підставі підписаних повноважними представниками сторін:

- акту виконаних робіт (форма КБ-2в) з наданням відповідної виконавчої документації, підписаної технічним наглядом (акти на сховані роботи, укладочні відомості, протоколи вимірювання і випробування та інше або акту на надані послуги), згідно з існуючою проектно-кошторисною документацією.

- Довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3).

Позивачем на виконання вимог Договору у редакції Додаткової угоди було надано відповідачу Акти приймання виконаних будівельних робіт за спірний період, а саме Акти приймання виконаних будівельних робіт № 2 за грудень 2012 р., № 3за березень 2013 р., № 4 за березень 2013 р. та № 5 за квітень 2013 р. форми КБ-2в, що підписані сторонами та скріплені їх печатками.

За змістом п. 10.2. Додаткової угоди, у разі затримки оплати вартості робіт, замовник сплачує підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожну добу затримки.

Позивач, вказує на те, що ним було складено, а відповідачем підписано Акти виконаних робіт за спірний період, а саме Акти № 2 за грудень 2012 р., № 3за березень 2013 р., № 4 за березень 2013 р. та № 5 за квітень 2013 р. форми КБ-2в, які підтверджують факт виконання позивачем робіт за Договором. Оскільки відповідачем, всупереч умовам п. 4.2.2. Договору в редакції Додаткової угоди, не було сплачено вартість фактично виконаних робіт, позивач просить суд стягнути з відповідача вказану вартість у розмірі 386 343, 09 грн., а також пеню у розмірі 25 182, 13 грн. на підставі п. 10.2. Договору в редакції Додаткової угоди та 3% річних у розмірі 6 382, 60 грн. на підставі ст. 625 ЦК України.

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі з огляду на наступне.

Згідно з п. 4.2. Договору визначений відповідний порядок оплати вартості робіт, а саме на підставі підписаних уповноваженими представниками сторін: 1) акту виконаних робіт (форма КБ-2в) з наданням відповідної виконавчої документації, підписаної технічним наглядом (акти на приховані роботи, укладочні відомості, протоколи вимірювання і випробування та інше) згідно з існуючою проектно-кошторисною документацією; 2) довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3).

Відповідач вказує на те, що станом на дату подання позивачем позову Довідка про вартість виконаних робіт за формою КБ-3 як умова для здійснення оплати сторонами не підписана у зв'язку з ненаданням її для підписання позивачем. За таких обставин, відповідач вважає, що станом на час подання позовної заяви майнові інтереси позивача порушені не були, що пов'язано із ненастанням строку виконання зобов'язання відповідачем за Договором.

Таким чином, відповідач вважає, що предмет спору у даній справі відсутній, у зв'язку з чим просить суд припинити провадження у справі.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають до задоволення з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Отже, внаслідок укладення договору підряду №33/-6-11 від 01.06.2011 р. між сторонами виникли цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

Згідно з Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009 р. № 554 «Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві» затверджено типові форми первинних облікових документів у будівництві: № КБ-2в «Акт приймання виконаних будівельних робіт», № КБ-3 «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт / та витрати».

Відповідно до Листа Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 09.03.2010 р. N 12/19-2-9-21-2368 «Про застосування типових форм первинних облікових документів у будівництві», типові форми первинних облікових документів у будівництві «Акт приймання виконаних будівельних робіт» (типова форма N КБ-2в) та «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати» (типова форма N КБ-3), затверджені наказом Мінрегіонбуду від 4 грудня 2009 року N 554, підлягають обов'язковому застосуванню при проведенні взаєморозрахунків за виконані роботи між замовниками та виконавцями робіт з будівництва, що здійснюється за рахунок бюджетних коштів та коштів підприємств, установ і організацій державної власності.

При цьому, у вказаному Листі також зазначено, що по об'єктах, будівництво яких здійснюється за рахунок інших джерел фінансування, типові форми застосовуються відповідно до умов договору підряду.

За змістом п. 4.2.2. Договору в редакції Додаткової угоди, сторони погодили момент оплати щомісячної вартості виконаних робіт, а саме не пізніше 20 числа наступного місяця на підставі підписаних повноважними представниками сторін:

- Акту виконаних робіт (форма КБ-2в).

- Довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що обов'язковою умовою здійснення оплати відповідачем вартості фактично виконаних робіт є надання підрядником (позивачем) замовнику (відповідачу) для підписання як Акту виконаних робіт за формою КБ-2в, так і Довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3.

Дійсно, з матеріалів справи вбачається, що сторонами було підписано, в тому числі, Акти приймання виконаних будівельних робіт № 2 за грудень 2012 р., № 3за березень 2013 р., № 4 за березень 2013 р. та № 5 за квітень 2013 р. форми КБ-2в. Більше того, дані акти скріплені печатками сторін.

Водночас, в матеріалах справи відсутні Довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3, які були б підписані сторонами та скріплені їх печатками.

Більше того, матеріали справи містять докази, подані 27.01.2014 р. позивачем самостійно, відповідно до яких останній лише 27.12.2013 р. направив на юридичну адресу відповідача супровідний лист № 36 від 25.12.2013 р., в додатках до якого містились Довідки про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2012 р, за березень 2013 р. та за квітень 2013 р. Жодних інших доказів надіслання позивачем на юридичну адресу відповідача Довідок про вартість виконаних робіт за формою КБ-3 за спірний період, згідно з умовами Договору, матеріали судової справи № 910/22356/13 не містять.

Водночас, позовну заяву № 18-11/13 від 18.11.2013 р. у даній справі було подано до Господарського суду м. Києва 19.11.2013 р., про що свідчить штамп відділу діловодства Господарського суду м. Києва на першій сторінці позовної заяви.

Згідно зі ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Оскільки за умовами Договору відповідач здійснює оплату вартості виконаних робіт щомісячно, лише за умови підписання Акту виконаних робіт за формою КБ-2в та Довідки виконаних робіт за формою КБ-3, а останні (за грудень 2012 р., березень 2013 р. та квітень 2013 р.) станом на час подання позову до суду (19.11.2013 р.) не були підписані та навіть отримані відповідачем для їх підписання, так як суду не подано доказів зворотного, то суд дійшов висновку, що станом на час подання позовної заяви момент оплати відповідачем вартості виконаних робіт не настав, а тому, відповідно, права позивача порушені не були.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Положеннями статті 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За відсутності підписаних Довідок виконаних робіт за формою КБ-3 за грудень 2012 р., березень 2013 р. та квітень 2013 р., несплата відповідачем вартості виконаних робіт не вважається судом невиконанням умов Договору.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 386 343, 09 грн. є необґрунтованими, не доведені позивачем належними та допустимими доказами, а тому не підлягають задоволенню.

Оскільки судом встановлено, що момент оплати відповідачем вартості виконаних робіт не настав фактично, то позовні вимоги про стягнення з відповідача пені та 3% річних у зв'язку з несвоєчасним виконанням зобов'язання щодо сплати коштів мають похідний характер, а тому, відповідно, також не підлягають задоволенню.

Стосовно прохальної частини відзиву на позов відповідача про припинення провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору, суд зазначає таке.

Згідно з п. 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року N 18, господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Оскільки станом на час розгляду даної справи предмет спору фактично існує, так як сума заборгованості, яку просить стягнути позивач, не була сплачена відповідачем ні до подачі позову до суду, ні в процесі розгляду даної справи судом, підстав для припинення провадження за п. 1-1 ГПК України немає.

Отже, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення

складено 31.01.2014 р.

Суддя Ю.В. Картавцева