Ухвала

від 28.11.2013 по справі 825/1076/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/1076/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Тихоненко О.М. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

28 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Бєлової Л.В.

Гром Л.М.

За участю секретаря: Свириди Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпульс" на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпульс" до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Імпульс" звернувся до суду з позовом до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень від 14 березня 2013 року № 0000141600 та 0000171600

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Імпульс" звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою службою у Чернігівській області, на підставі вимог пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України та наказу від 11 лютого 2013 року № 49, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпульс" з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Тантал-1» та ТОВ «Уютторг» за період з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2010 року, за результатами якої складено Акт від 27 лютого 2013 року № 4/16-013/31360070.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.3.1 ст.3, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.10.1 ст.10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток підприємства за 2010 рік на загальну суму 173 088,00 грн., в тому числі за 3 кв. 2010 року - на 90 525,00 грн.; пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 138 470,00 грн., в тому числі за серпень 2010 року в сумі 18 296,00 грн., вересень 2010 року - 54 124,00 грн., жовтень 2010 року 24 130,00 грн., листопад 2010 року - 24 066,00 грн., грудень 2010 року - 17 854,00 грн.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 14 березня 2013 року № 0000141600, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 73 087,50 грн., в тому числі 138 470,00 грн. за основним платежем та 34 617,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями), та № 0000171600, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 216 360,00 грн., в тому числі 173 088,00 грн. за основним платежем та 43 272,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського обліку, а саме: підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В силу п.п.1.2 п.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року№ 88, записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів.

Відповідно до п.п.2.4 п.2 даного Положення, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам (п.п. 2.16 п.2 Положення).

Згідно ст. 142 Господарського кодексу України, прибуток (доход) суб'єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, який визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Відповідно до п. 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості робіт, які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом.5.2.1 п.5.2 ст.5 вищевказаного Закону визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь - які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п.п. 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

З урахуванням наведеної норми, обов'язковою умовою виникнення права на формування податкового кредиту є сплата податку на додану вартість у ціні придбаного або виготовленого товару чи послуг, тому, під час здійснення контролю за правомірністю формування платником податку податкового кредиту підлягає перевірці фактичне придбання товару чи отримання послуг.

В силу п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою встановлено, що позивачем на протязі серпня - листопада 2010 року було придбано у ТОВ «Уютторг» емаль провід, масло трансформаторне, дизельну станцію, конденсаторну установку та інші з/ч та оформлено видатковими накладними, на загальну суму 459 831,90 грн., в т.ч. ПДВ 64 122,95 грн.

Так, в накладних в графі «Відвантажив» зазначені П.І.Б. та підпис від імені ОСОБА_3, в графі «Отримав» - П.І.Б. та підпис від імені ОСОБА_4, розрахунок проведено грошовими коштами.

В подальшому, ТОВ «Імпульс» включило вартість матеріалів, придбаних у ТОВ «Уютторг» до валових витрат.

З аналізу даних декларації з податку на прибуток підприємства ТОВ «Уютторг» за 2010 рік, поданої до органу Державної податкової служби від імені керівника ОСОБА_3, встановлено, що власні основні засоби у товариства відсутні (значення в рядках 04.10 "Витрати на поліпшення основних фондів" та 07 "Сума амортизаційних відрахувань" декларації відсутні). Згідно розрахунку сум комунального податку ТОВ «Уютторг» за 3 кв.2010 року чисельність працюючих на підприємстві складає 1 особу. Розрахунки сум податку з власників транспортних засобів до державної податкової інспекції не подавались.

Згідно договорів, укладених позивачем з ТОВ «Тантал-1», придбано роботи по прокладанню кабельних ліній, електромонтажних робіт та оформлено актами виконаних робіт, актами приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), на загальну суму 370 990,61 грн., в т.ч. ПДВ 61 831,77 грн. Дані акти підписано від імені представників підприємств та скріплені печатками. Розрахунок проведено грошовими коштами. В податковому обліку ТОВ «Імпульс» вартість електромонтажних робіт придбаних у ТОВ «Тантал-1», відображено у складі валових витрат.

ТОВ «Тантал-1» декларації з податку на прибуток підприємства за 3 кв. 2010 року та за 2010 рік подано до органу ДПС від імені керівника ОСОБА_5.

Згідно декларації, власні основні засоби у товариства відсутні (значення в рядках 04.10 «Витрати на поліпшення основних фондів» та 07 «Сума амортизаційних відрахувань» декларації відсутні). Згідно розрахунку сум комунального податку ТОВ «Тантал-1» за 2010 рік чисельність працюючих на підприємстві складає 3 особи. Розрахунки сум податку з власників транспортних засобів до податкової інспекції не подавались.

Судом встановлено, що ТОВ «Імпульс» були отримані податкові накладні виписані від ТОВ «Уютторг» та ТОВ «Тантал-1» на загальну суму 830 822,51 грн., в тому числі ПДВ 13 8470,42 грн., де в графі «Підпис і прізвище особи, яка склала податкові накладні виписані від ТОВ «Уютторг» зазначено П.І.Б. - ОСОБА_3; в графі «Підпис і прізвище особи, яка склала податкові накладні виписані від ТОВ «Тантал-1» зазначено П.І.Б. - ОСОБА_5

Згідно системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту контрагентів встановлено розбіжність між податковими зобов'язанням ТОВ «Тантал-1» та податковим кредитом позивача за вересень-грудень 2010 року на суму 61 831,77 грн., в т.ч. за вересень 2010 року на суму 26 865,60 грн., за жовтень 2010 року в сумі 6 396,11грн., за листопад 2010р. - 10 715,70 грн. та за грудень 2010 року - 17 854,36 грн. ТОВ «Тантал-1» не задекларовано податкові зобов'язання за вищезазначені періоди.

Як вбачається з матеріалів справи, Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 25 листопада 2011 року у справі по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.27, ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України, встановлено наступне:

Так, ОСОБА_5 та ОСОБА_3, які згідно установчих документів були призначені на посади керівників ТОВ «Тантал-1» та ТОВ «Уютторг», відповідно, не мали наміру займатись підприємницькою діяльністю та фактично фінансово-господарської діяльності не здійснювали.

Вказані дії підсудного ОСОБА_5 кваліфіковані органом досудового слідства за ч. 2 ст.27, ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України, як співвиконання у фіктивному підприємництві, тобто створення суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності, вчиненого повторно.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що відсутність у ТОВ «Тантал-1» та ТОВ «Уютторг» власних основних засобів, працівників, відсутність техніки, відсутність у ОСОБА_5 та ОСОБА_3 наміру здійснювати господарську діяльність ТОВ «Тантал-1» та ТОВ «Уютторг», а проведення реєстрації ТОВ «Тантал-1» та ТОВ «Уютторг» з метою прикриття незаконної діяльності (що підтверджено постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 25 листопада 2011 року), свідчить про відсутність реальності здійснення господарських операцій ТОВ «Імпульс» з ТОВ «Тантал-1» та ТОВ «Уютторг», на підставі яких позивачем були сформовані дані податкового обліку.

Оскільки приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, за відсутності факту придбання товарів, послуг, основних засобів, відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат, податкового кредиту з податку на додану вартість, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що первинні бухгалтерські документи складені від імені ТОВ «Уютторг» та ТОВ «Тантал-1», не є документами, які можуть бути підставою для відображення в податковому обліку позивача.

З урахуванням вищенаведеного, ТОВ «Імпульс» в порушення п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.з ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» завищило валові витрати, що призвело до заниження податку на прибуток підприємства за 2010 рік на загальну суму 173 088,00 грн., в т.ч. за 3 кв. 2010 року - на 90 525,00 грн., за рахунок включення витрат з придбання матеріалів та електромонтажних робіт від ТОВ «Уютторг» та ТОВ «Тантал-1».

Оскільки ТОВ «Уютторг» та ТОВ «Тантал-1» не мали на меті проводити фінансово-господарську діяльність, позивачем в порушення пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість» неправомірно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по придбаним товарам (роботам), які не підтверджені податковими накладними, в результаті чого ТОВ «Імпульс» занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 138 470,00 грн., в тому числі за серпень 2010 року в сумі 18 296,00 грн., вересень 2010 року - 54 124,00 грн., жовтень 2010 року - 24 130,00 грн., листопад 2010 року - 24 066,00 грн., грудень 2010 року - 17 854,00 грн.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивачем не надано доказів реальності здійснення господарських операцій з ТОВ «Тантал-1» та ТОВ «Уютторг», на підставі яких ТОВ «Імпульс» були сформовані дані податкового обліку, відтак оскаржувані податкові повідомлення рішення винесені відповідачем у відповідності до податкового законодавства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпульс" залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Гром Л.М.

Повний текст ухвали виготовлено 04 грудня 2013 року.

.

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Гром Л.М.