Постанова

від 22.01.2014 по справі 826/16849/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 січня 2014 року 13:58 № 826/16849/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., при секретарі судового засідання Хилі І.В., за участю представників: позивача - Тригубчука О.В., відповідача - Скапоущенка О.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «МЕДІА-ТРЕЙДІНГ» доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23 липня 2013 року № 0002302230, № 0002312230, - На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 22 січня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

24 жовтня 2013 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕДІА-ТРЕЙДІНГ» (далі - ТОВ «МЕДІА-ТРЕЙДІНГ», позивач) з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23 липня 2013 року № 0002302230, № 0002312230, прийнятих Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві і, відповідач).

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що рекламні, маркетингові послуги та послуги логістики використовувалися ТОВ «МЕДІА-ТРЕЙДІНГ» у власній господарській діяльності, а тому, на переконання платника податків, він відповідно до вимог ст. 139 Податкового кодексу України мав право на включення витрат на такі послуги до складу валових витрат.

Зокрема, ним зазначено, що господарська діяльність ТОВ «МЕДІА-ТРЕЙДІНГ» здійснювалася на підставі укладених договорів та в рамках чинного законодавства України. Договори на отримання послуг являються основними первинними документами, що підтверджують витрати замовника. Будь-яких зауважень контролюючого органу до укладених договорів ТОВ «МЕДІА-ТРЕЙДІНГ» з його контрагентами під час перевірки не було. Договори про надання послуг логістики, маркетингових та рекламних послуг чинні і не оскаржувалися контролюючим органом.

Всі господарські операції підтверджуються первинними документами та відображаються в бухгалтерському (податковому) обліку підприємства. Перевірка господарської діяльності за попередні періоди проводилася на підставі первинних документів, які аналогічні тим документам, що надавалися під час проведення даної планової виїзної перевірки, однак жодних зауважень до оформлення таких документів у перевіряючих не було.

Як наслідок, висновок контролюючого органу щодо збільшення ТОВ «МЕДІА-ТРЕЙДІНГ» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 729 824 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 81 626 вчинено, на думку позивача, всупереч вимог п. 138.2 ст. 138 та пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, якими встановлено, що витрати визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, які наявні у платника податків та надавалися для огляду під час проведення перевірки, що підтверджується актом перевірки.

Стосовно збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та нарахування штрафних (фінансових) санкцій, позивач вказує на те, що посилання перевіряючих контролюючого органу на ті обставини, що в актах виконаних робіт та податкових накладних, отриманих ТОВ «МЕДІА-ТРЕЙДІНГ» від контрагентів, не міститься повної інформації про отримані послуги, є безпідставними, оскільки, на переконання позивача, чинне законодавство не передбачає обов'язкового зазначення таких даних в актах виконаних робіт, крім того, податкові накладні складаються відповідно до вимог Податкового кодексу України, в яких не визначено наявності такої інформації, що не тягне їх недійсності.

За твердженням позивача, податкові накладні надавалися платником податків працівникам контролюючого органу під час проведення планової виїзної перевірки, що підтверджується актом перевірки.

Послуги (маркетингові, рекламні, логістики та ін.), отримані ТОВ «МЕДІА-ТРЕЙДІНГ» від його контрагентів безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю суб'єкта господарювання. Внаслідок отримання таких послуг здійснювався продаж товарів платника податків через торгові заклади контрагентів та здійснювалася доставка товарів від ТОВ «МЕДІА-ТРЕЙДІНГ» до торгових закладів «Метро».

За вказаних обставин, позивач вважає, що ним правомірно віднесено до податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 1 536 134,00 грн. на підставі податкових накладних, отриманих від контрагентів з дотриманням вимог ст. 198 ПК України та ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Як наслідок, на переконання позивача, збільшення контролюючим органом суми грошового зобов'язання по ПДВ у розмірі 1 536 134 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 267 356 грн. суб'єкту господарювання було здійснено з порушенням вимог п. 198.6 ст. 198 ПК України та п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 р. за № 34/18772.

За вказаних обставин, позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення № 0002302230, № 0002312230 від 23 липня 2013 року є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги повністю підтримав та просив їх задовольнити.

Контролюючий орган подав заперечення на позовну заяву, в яких зазначає, що платник податків отримував послуги, які не пов'язані безпосередньо з його господарською діяльністю.

В ході проведення перевірки ТОВ «МЕДІА-ТРЕЙДІНГ» не доведено відношення придбаних послуг до господарської діяльності суб'єкта господарювання.

За таких обставин, відповідач вважає, що на підставі виявлених порушень, ним правомірно прийняті податкові повідомлення-рішення.

В наданих запереченнях відповідач просить в задоволенні позовних вимог повністю відмовити, в судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову представник відповідача заперечував.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕДІА-ТРЕЙДІНГ» (ідентифікаційний код юридичної особи 33886875) зареєстроване Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією 09.11.2005 р. за № 10741020000011873. Вказане товариство розташоване за адресою: 04119, м. Київ, вул. Дорогожицька, буд. 1 (Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 017883). Фактично суб'єкт господарювання знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 48.

ТОВ «МЕДІА-ТРЕЙДІНГ» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 10.11.2005 р. за № 26521, на час проведення перевірки та складання акту товариство перебувало на обліку в ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС.

Згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 39103670 від 24.11.2005 р. ТОВ «МЕДІА-ТРЕЙДІНГ» є платником податку на додану вартість з 24.11.2005 р. (індивідуальний податковий номер 338868726592).

В період з 14.05.2013 р. тривалістю 20 робочих днів на підставі наказу начальника ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 30.04.2013 р. № 393 (термін перевірки подовжувався на 5 робочих днів з 07.06.2013 р. по 13.06.2013 р. на підставі наказу начальника ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 06.06.2013 р. № 4) Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва ДПС проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДІА-ТРЕЙДІНГ» (код за ЄДРПОУ 33886875) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої складено Акт № 150/22-30/33886875 від 20.06.2013 року (далі - Акт № 150/22-30/33886875).

Вказаною перевіркою встановлено порушення наступних вимог:

- пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР та п. 185.1 ст. 185, п. 198.1 ст. 198, п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI із змінами та доповненнями, ТОВ «МЕДІА-ТРЕЙДІНГ» неправомірно завищено податковий кредит на загальну суму 1 536 134 грн.;

- п. 1.32 ст. 1, пп. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5, п. 5.1 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями) та пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп. 14.1.103 п. 14.1 ст. 14, пп. 14.1.159 п. 14.1 ст. 14, п. 137.1 ст. 137, п. 138.2 ст. 138, п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI із змінами та доповненнями, ТОВ «МЕДІА-ТРЕЙДІНГ» неправомірно занижено податок на прибуток на загальну суму 729 824 грн.

11 липня 2013 року позивач до податкового органу подав заперечення на Акт № 150/22-30/33886875.

У висновку відповідача, складеного за результатами розгляду заперечень, від 19 липня 2013 року № 1678/10/23-30, висновки, викладені в акті № 150/22-30/33886875 залишено без змін.

23 липня 2013 року ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, на підставі Акта перевірки № 150/22-30/33886875, прийняла податкове повідомлення-рішення № 0002302230, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до абз. 2 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) за порушення пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР та п. 185.1 ст. 185, п. 198.1 ст. 198, п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI із змінами та доповненнями, збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 1 803 490 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 1 536 134 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 267 356 грн.

23 липня 2013 року ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, на підставі Акта перевірки № 150/22-30/33886875, прийняла податкове повідомлення-рішення № 0002312230, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до п. 123.1 ст. 123, п. 6 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) за порушення п. 1.32 ст. 1, пп. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5, п. 5.1 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями) та пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп. 14.1.103 п. 14.1 ст. 14, пп. 14.1.159 п. 14.1 ст. 14, п. 137.1 ст. 137, п. 138.2 ст. 138, п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI із змінами та доповненнями збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на загальну суму 811 450 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 729 824 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 81 626 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржені позивачем в порядку процедури адміністративного оскарження до Головного управління Міндоходів у м. Києві та Міністерства доходів і зборів України, які своїми рішеннями відповідно від 18 вересня 2013 року № 4396/10/26-15-10-04-04 та від 14 жовтня 2013 року № 13091/6/99-99-10-01-15 його скарги залишили без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Незгода з зазначеними вище податковими повідомленнями-рішеннями відповідача обумовила позивача звернутись до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд погоджується з доводами Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДІА-ТРЕЙДІНГ», виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Податкового кодексу України (далі - ПК України), Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Господарського кодексу України (далі - ГК України), Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 168/97-ВР), Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 334/94-ВР), Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 р. № 755-IV (далі - Закон № 755-IV), Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV), Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерством фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704 (далі - Положення № 88).

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

У відповідності до пп. пп. 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 4 Закону № 168/97-ВР якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Для банківських установ при одержані ними права власності на заставлене майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Згідно з п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України;г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

У відповідності до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Приписами п. 201.1 ст. 201 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Крім того, відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону № 334/94-ВР господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно з пп. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону № 334/94-ВР для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.

В п. 5.1 ст. 5 Закону № 334/94-ВР визначено що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У відповідності до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Приписами пп. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що до валових витрат включаються витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку.

Витрати на організацію прийомів, презентацій і свят, придбання і розповсюдження подарунків, включаючи безоплатну роздачу зразків товарів або безоплатне надання послуг (виконання робіт) з рекламними цілями, але не більше двох відсотків від оподаткованого прибутку платника податку за попередній звітний (податковий) рік.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 раза.

Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.

Підпунктом 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп. 14.1.103 п. 14.1 ст. 14 ПК України материнські компанії - юридичні особи, які є власниками інших юридичних осіб або здійснюють контроль над такими юридичними особами, як пов'язані особи.

У відповідності до пп. 14.1.159 п. 14.1 ст. 14 ПК України пов'язані особи - юридичні та/або фізичні особи, відносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють.

При визнанні осіб пов'язаними враховується вплив, який може здійснюватися через володіння однією особою корпоративними правами інших осіб відповідно до укладених між ними договорів або за наявності іншої можливості однієї особи впливати на рішення, що приймаються іншими особами. При цьому такий вплив враховується незалежно від того, чи здійснюється він особою безпосередньо і самостійно або спільно з пов'язаними особами, що визнаються такими відповідно до цього підпункту.

Пов'язаними особами для цілей трансфертного ціноутворення визнаються: а) юридичні особи - у разі якщо одна з таких осіб безпосередньо та/або опосередковано (через пов'язаних осіб) володіє корпоративними правами юридичної особи у розмірі 20 і більше відсотків; б) фізична та юридична особа - у разі якщо фізична особа безпосередньо та/або опосередковано (через пов'язаних осіб) володіє корпоративними правами іншої юридичної особи у розмірі 20 і більше відсотків; в) юридичні особи - у разі якщо одна і та сама особа безпосередньо та/або опосередковано володіє корпоративними правами таких юридичних осіб і розмір частки корпоративних прав у кожній юридичній особі становить 20 і більше відсотків; г) юридична особа і особа, що має повноваження на призначення (обрання) одноособового виконавчого органу такої юридичної особи або на призначення (обрання) 50 і більше відсотків складу її колегіального виконавчого органу або наглядової ради; ґ) юридичні особи, одноособові виконавчі органи яких призначені (обрані) за рішенням однієї і тієї самої особи (власника або уповноваженого ним органу); д) юридичні особи, в яких 50 і більше відсотків складу колегіального виконавчого органу або наглядової ради призначено (обрано) за рішенням однієї і тієї самої особи (власника або уповноваженого ним органу); е) юридичні особи, в яких 50 і більше відсотків складу колегіального виконавчого органу та/або наглядової ради становлять одні й ті самі фізичні особи; є) юридична особа та фізична особа - у разі здійснення фізичною особою повноважень одноособового виконавчого органу такої юридичної особи; ж) юридичні особи, в яких повноваження одноособового виконавчого органу здійснює одна й та сама особа; з) фізичні особи: чоловік (дружина), батьки (у тому числі усиновлювачі), діти (повнолітні, малолітні/неповнолітні, у тому числі усиновлені), повнорідні та неповнорідні брати і сестри, опікун, піклувальник, дитина, над якою встановлено опіку чи піклування.

Для фізичної особи загальна частка корпоративних прав платника податку (голосів у керівному органі), якою вона володіє, визначається як частка корпоративних прав, що безпосередньо належить такій фізичній особі, та частка корпоративних прав, що належить юридичним особам, які контролюються такою фізичною особою.

Якщо фізична особа визнається пов'язаною з іншими особами відповідно до цього підпункту, такі особи визнаються пов'язаними між собою.

Приписами п. 137.1 ст. 137 ПК України визначено, що дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до п. 138.4 ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Підпунктом пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Згідно з п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

В ході дослідження матеріалів справи судом встановлено, що ТОВ «МЕДІА-ТРЕЙДІНГ» протягом періоду, що перевірявся займалося діяльністю з продажу офісної техніки та обладнання.

Для реалізації товарної продукції ТОВ «МЕДІА-ТРЕЙДІНГ» були укладені договори поставки з ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна», ТОВ «АТБ-Маркет» та ТОВ «Ріал Істейт Ф.К.А.У.», відповідно до яких товарна продукція товариства розповсюджувалася через мережу торгівельних закладів контрагентів на території України.

З метою продажу товарів, просування на ринку власної продукції та вивчення попиту на даний вид товарів, через відсутність в штаті підприємства позивача спеціалістів з реклами та маркетингу, ТОВ «МЕДІА-ТРЕЙДІНГ» були укладені з продавцями таких товарів: ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна», ТОВ «АТБ-Маркет» та ТОВ «Ріал Істейт Ф.К.А.У.» договори про надання маркетингових (рекламних) послуг.

Також, через відсутність власного транспорту для доставки товарів до торгівельних закладів контрагентів, ТОВ «МЕДІА-ТРЕЙДІНГ» використовувало послуги логістики (доставки товарів).

З аналізу досліджених в судовому засіданні копій договорів поставки товарів та надання послуг, укладених між позивачем та ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна» встановлено, що товар, який не було реалізовано в торгівельних закладах Метро протягом 6 місяців з моменту поставки, повертається постачальнику таких товарів (ТОВ «МЕДІА-ТРЕЙДІНГ». У зв'язку зі специфікою взаємовідносин, всі маркетингові, рекламні та інші послуги (заходи), визначені додатками до договорів поставки товарів та надання послуг, укладених між ТОВ «МЕДІА-ТРЕЙДІНГ» та ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна» здійснені останнім з метою продажу товарів підприємства позивача через торгівельні заклади ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна» та недопущення повернення товарів ТОВ «МЕДІА-ТРЕЙДІНГ», щоб уникнути додаткових затрат на транспортне перевезення товарів (п. 2.18 Договорів поставки товарів та надання послуг).

В пунктах 1.3 Додатків № 7 до Договорів поставки товарів та надання послуг, укладених між позивачем та ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна», визначено перелік маркетингових, інформаційних, рекламних та інших послуг, які надаються ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна».

В пунктах 1.10 Додатків № 7 до Договорів поставки товарів та надання послуг, укладених між позивачем та ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна», визначено, що Сторони узгоджують детальний порядок надання послуг, які вказані в цих Додатках № 7, а також інших послуг, укладаючи Додаток № 7А та/або Додаток № 7Б чи інші додатки до Договору.

Таким чином, ці послуги надаються на постійній основі, при цьому надання послуг хронологічно передує замовленню товарів Постачальника від МЕТРО, яке (замовлення) фактично формується на підставі проведених дій згідно цієї послуги. Сутність послуг, що надаються Постачальнику, полягає в тому, що МЕТРО створює попит на товари Постачальника серед власних клієнтів, завдяки чому товари швидше та в більших обсягах замовляються МЕТРО у Постачальника на підставі окремих замовлень та постачаються Постачальником до магазинів МЕТРО.

Отже, маркетингові, інформаційні, рекламні послуги, що надавалися для ТОВ «МЕДІА-ТРЕЙДІНГ» були використані останнім для реалізації товарів через торгові заклади мережі «МЕТРО».

З досліджених в судовому засіданні договорів поставки та договорів про надання послуг, укладених між позивачем та ТОВ «АТБ-Маркет» та ТОВ «Ріал Істейт Ф.К.А.У.» встановлено аналогічні відносини.

Таки чином, завдяки маркетинговим дослідженням та рекламним послугам, проведеним/наданим ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна», ТОВ «АТБ-Маркет» та ТОВ «Ріал Істейт Ф.К.А.У.», обсяги товарообороту між ТОВ «МЕДІА-ТРЕЙДІНГ» та його контрагентами становив по: ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна» 43,0 млн. грн., ТОВ «АТБ-Маркет» 15,3 млн. грн., по ТОВ «Ріал Істейт Ф.К.А.У.» (АШАН) 6,4 млн. грн., що підтверджується Актом перевірки.

Валові витрати по послугах, отриманих від ТОВ «АТБ-Маркет», ТОВ «Ріал Істейт Ф.К.А.У.» та ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна» підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, оформленими у відповідності до вимог чинного законодавства.

Витрати ТОВ «МЕДІА-ТРЕЙДІНГ» щодо оплати послуг, отриманих від ТОВ «АТБ-Маркет» відповідно до умов договору про надання послуг, укладеному між позивачем та ТОВ «АТБ-Маркет» на загальну суму 69 559,05 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 11 593,17 грн., підтверджуються наступними первинними документами: договорами на надання маркетингових послуг; звітами про проведення маркетингових досліджень; актами виконаних послуг з маркетингових досліджень; податковими накладними.

Окрім цього, з пояснень свідка ОСОБА_5 (представник ТОВ «АТБ-Маркет» за довіреністю від 25.10.2012 р.) судом було встановлено вказані обставини та зв'язок вказаних витрат позивача з його господарською діяльністю, пов'язаною з отриманням прибутку.

Таким чином, сума валових витрат у розмірі 57 965,87 грн. та сума ПДВ у розмірі 11 593,17 грн. підтверджується первинними, наявними в матеріалах справи, документами, складеними у відповідності до вимог чинного законодавства.

Витрати по взаємовідносинах з ТОВ «Ріал Істейт Ф.К.А.У.» на загальну суму 648 758,24 грн. підтверджуються наступними первинними документами: договорами; звітами про проведення маркетингових досліджень; актами виконаних послуг з передпродажної підготовки товару, послуг по розміщенню товару на торцях гондол (полиць) в торгових залах, послуг з консолідації замовлень на постачання товару; податковими накладними.

Таким чином, сума валових витрат у розмірі 540 631,86 грн. та сума ПДВ у розмірі 108 126,37 грн. підтверджується первинними, наявними в матеріалах справи, документами, складеними у відповідності до вимог чинного законодавства.

Витрати по взаємовідносинах з ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна» на загальну суму 7 082 072 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 1 416 414 грн., підтверджуються наступними первинними документами:

- по рекламних послугах: договорами поставки та надання послуг (пункт 1.1 та пункт 1.3 додатку № 7 до Договору поставки товарів та надання послуг); «МЕТРО-каталоги» та журнали «МЕТРО-пошта», в яких включені зображення товарів, отриманих від ТОВ «МЕДІА-ТРЕЙДІНГ»; актами надання рекламних послуг; податковими накладними;

- по послугах з більш вигідного розміщення товару на торцях гондол (полиць) в торгових залах: договорами поставки та надання послуг (пункт 1.1 та пункту 1.3 додатку № 7 до Договору поставки товарів та надання послуг); актами наданих послуг з більш вигідного розміщення товару; податковими накладними; фотозвітами на електронних носіях; звітами мерчандайзерів на електронних носіях; правилами та інструкціями «МЕТРО» по роботі мерчандайзерів у ТЦ МЕТРО;

- по послугах з просування товару: договорами поставки та надання послуг (пункт 1.1 та пункт 1.3 додатку № 7 до Договору поставки товарів та надання послуг); актами надання послуг з просування товару; таблицями розрахунку номенклатури та кількості товару на заплановані поставки товару на електронних носіях; податковими накладними; звітами динаміки продажу товару на електронних носіях;

- по послугах логістики: договорами (пункт 1.1 та додатком № 6 «Правила логістики» до Договору поставки товарів та надання послуг); товарно-транспортними накладними; транспортними накладними; актами наданих логістичних послуг; податковими накладними;

- по маркетингових послугах: договорами (пункт 1.1 та додатком № 7 до Договору поставки товарів та надання послуг, пункт 1.3); звітами про проведення маркетингових досліджень; актами надання послуг з маркетингових досліджень; податковими накладними;

- по послугах з організації додаткового інформування постачальника: договорами (пункт 1.1 та додатком № 7 до Договору поставки та надання послуг, пункт 1.3); звітами про щонедільні обсяги продаж на електронних носіях; актами надання послуг з додаткового інформування постачальника; податковими накладними.

Виконання послуг систематично контролювалося мерчендайзерами ТОВ «МЕДІА-ТРЕЙДІНГ».

Розрахунки між ТОВ «МЕДІА-ТРЕЙДІНГ» та ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна» проводилися шляхом заліку однорідних вимог.

Таким чином, сума валових витрат по взаємовідносинах з ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна» у розмірі 7 082 072 грн. та сума ПДВ у розмірі 1 416 414 грн. підтверджується первинними, наявними в матеріалах справи, документами, складеними у відповідності до вимог чинного законодавства.

Враховуючи вище викладене, суд вважає, що валові витрати ТОВ «МЕДІА-ТРЕЙДІНГ» у розмірі 3 176 679,00 грн. (згідно даних акту перевірки) підтверджуються наявними первинними документами, оформленими відповідно до вимог чинного законодавства, у відповідності до вимог статті 139 ПК України та статті 5 Закону № 334/94-ВР.

Крім того, Наказом Державної податкової служби України від 15.02.2012 р. № 123 «Про затвердження Узагальнюючої податкової консультації щодо віднесення витрат на оплату маркетингових та рекламних послуг до складу витрат» було надано роз'яснення щодо включення витрат, понесених на оплату рекламних, маркетингових послуг та мотиваційних виплат на користь дистриб'юторів або роздрібних торгівців. Зокрема, «якщо в договорі поставки або в договорі комісії між виробником (імпортером) або власником торгової марки та продавцем (дистриб'ютором або роздрібним торгівцем) передбачена оплата рекламних, маркетингових послуг, у тому числі мотиваційних виплат, до складу витрат виробника (імпортера) або власника торгової марки, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються витрати, понесені виробником (імпортером) або власником торгової марки на оплату таких послуг та виплат на користь дистриб'юторів або роздрібних торгівців, з урахуванням обмежень, встановлених пп. 139.1.13 п. 139.1 ст. 139 Кодексу.

Для врахування витрат на рекламні та маркетингові послуги, у тому числі мотиваційні виплати при обчисленні об'єкта оподаткування необхідне доведення безпосереднього зв'язку таких витрат з господарською діяльністю платника податків та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу».

За вказаних обставин, суд вважає, що твердження контролюючого органу стосовно заниження платником податків податку на прибуток у розмірі 729 824,00 грн. не ґрунтується на досліджених первинних документах.

Також, посилання контролюючого органу на відсутність підтвердження здійснення транспортування продукції та реальності надання послуг транспортування контрагентом ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна» та ненадання товарно-транспортних накладних під час проведення перевірки спростовується наявністю у позивача товарно-транспортних накладних, що підтверджують надання транспортних послуг по перевезенню товарів до торгівельних закладів ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна», а також тією обставиною, що через магазини «Метро», які розміщені в обласних центрах та найбільших містах України було реалізовано товару на суму понад 43 млн. грн. Товар до торгівельних закладів «Метро» доставлявся у відповідності до вимог пункту 4 Додатку № 6 до договору поставки товарів та надання послуг перевізником ТОВ «Рабен Україна», який залучався для надання послуг логістики ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна».

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що господарська діяльність ТОВ «МЕДІА-ТРЕЙДІНГ» в перевіряємий період здійснювалася на підставі укладених договорів, вказані вище господарські операції підтверджуються первинними документами та відображаються в бухгалтерському (податковому) обліку підприємства.

А тому, на переконання суду, висновок контролюючого органу щодо збільшення ТОВ «МЕДІА-ТРЕЙДІНГ» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 729 824 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 81 626 грн. суперечить вимогам п. 138.2. ст. 138 та пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України.

Стосовно збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та нарахування штрафних (фінансових) санкцій, суд зазначає наступне.

З досліджених в судовому засіданні копій податкових накладних, виписаних контрагентами підприємства позивача, встановлено, що останні внесені до реєстру виданих та отриманих податкових накладних та зареєстровані в ЄДРПН.

На дату виписки податкових накладних, всі контрагенти ТОВ «МЕДІА-ТРЕЙДІНГ», а саме: ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна», ТОВ «АТБ-Маркет» та ТОВ «Ріал Істейт Ф.К.А.У.» були зареєстровані платниками ПДВ, а тому, відповідно мали право виписувати податкові накладні на надані послуги.

За вказаних обставин, суд вважає, що посилання відповідача на ті обставини, що в актах виконаних робіт та податкових накладних, отриманих ТОВ «МЕДІА-ТРЕЙДІНГ» від контрагентів не міститься повної інформації про отримані послуги, є безпідставними, оскільки чинне законодавство не передбачає обов'язкового зазначення таких даних в актах виконаних робіт, крім того, податкові накладні складаються відповідно до вимог ПК України, в яких не визначено наявності такої інформації, що не тягне їх недійсності

Окрім цього, під час розгляду справи судом встановлено зміст наданих послуг та їх відповідність первинним документам позивача і його контрагентів, які надавалися до перевірки.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що позивачем, на підставі податкових накладних, отриманих від контрагентів, правомірно, з дотриманням вимог ст. 198 ПК України та ст. 7 Закону № 168/97-ВР, віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 1 536 134,00 грн.

А тому, на переконання суду, висновок контролюючого органу щодо збільшення ТОВ «МЕДІА-ТРЕЙДІНГ» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 536 134 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 267 356 грн. суперечить вимогам п. 198.6. ст. 198 та п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 р. за № 34/18772.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відтак, збільшення сум грошових зобов'язань за платежами: податок на прибуток та податок на додану вартість та нарахування штрафних (фінансових) санкцій було здійснено відповідачем неправомірно, що свідчить про протиправність та необґрунтованість прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 23 липня 2013 року № 0002302230, № 0002312230, у зв'язку із чим вони підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого, вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх рішень.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідне адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДІА-ТРЕЙДІНГ» повністю задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 294,00 грн. з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДІА-ТРЕЙДІНГ» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 23 липня 2013 року № 0002302230, № 0002312230.

3. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДІА-ТРЕЙДІНГ» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 00 копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 27.01.2014 р.