Ухвала

від 08.04.2014 по справі 826/16849/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/16849/13-а ( у 2-х томах та 17-ти томах додатки)

Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М. Суддя-доповідач: Романчук О.М

У Х В А Л А

Іменем України

08 квітня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Романчук О.М.,

Суддів: Глущенко Я.Б.,

Пилипенко О.Є.,

при секретарі Артюхіній М.А.,

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДІА-ТРЕЙДІНГ» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0002302230, №0002312230 від 23.07.2013 року, -

В С Т А Н О В И В :

24 жовтня 2013 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕДІА-ТРЕЙДІНГ» з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23 липня 2013 року № 0002302230, № 0002312230, прийнятих Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2014 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕДІА-ТРЕЙДІНГ» (ідентифікаційний код юридичної особи 33886875) зареєстроване Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією 09.11.2005 року за № 10741020000011873. Вказане товариство розташоване за адресою: 04119, м. Київ, вул. Дорогожицька, буд. 1 (Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 017883). Фактично суб'єкт господарювання знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 48.

ТОВ «МЕДІА-ТРЕЙДІНГ» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 10.11.2005 року за № 26521, на час проведення перевірки та складання акту товариство перебувало на обліку в ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС.

Згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 39103670 від 24.11.2005 року ТОВ «МЕДІА-ТРЕЙДІНГ» є платником податку на додану вартість з 24.11.2005 року (індивідуальний податковий номер 338868726592).

В період з 14.05.2013 року тривалістю 20 робочих днів на підставі наказу начальника ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 30.04.2013 року № 393 (термін перевірки подовжувався на 5 робочих днів з 07.06.2013 року по 13.06.2013 року на підставі наказу начальника ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 06.06.2013 року № 4) Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва ДПС проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДІА-ТРЕЙДІНГ» (код за ЄДРПОУ 33886875) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт № 150/22-30/33886875 від 20.06.2013 року.

Вказаною перевіркою встановлено порушення наступних вимог:

- пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР та п. 185.1 ст. 185, п. 198.1 ст. 198, п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI із змінами та доповненнями, ТОВ «МЕДІА-ТРЕЙДІНГ» неправомірно завищено податковий кредит на загальну суму 1 536 134 грн.;

- п. 1.32 ст. 1, пп. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5, п. 5.1 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями) та пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп. 14.1.103 п. 14.1 ст. 14, пп. 14.1.159 п. 14.1 ст. 14, п. 137.1 ст. 137, п. 138.2 ст. 138, п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI із змінами та доповненнями, ТОВ «МЕДІА-ТРЕЙДІНГ» неправомірно занижено податок на прибуток на загальну суму 729 824 грн.

11 липня 2013 року позивач до податкового органу подав заперечення на Акт № 150/22-30/33886875.

У висновку відповідача, складеного за результатами розгляду заперечень, від 19 липня 2013 року № 1678/10/23-30, висновки, викладені в акті № 150/22-30/33886875 залишено без змін.

23 липня 2013 року ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, на підставі акта перевірки № 150/22-30/33886875, прийняла:

- податкове повідомлення-рішення № 0002302230, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до абз.2 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) за порушення пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР та п. 185.1 ст. 185, п. 198.1 ст. 198, п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI із змінами та доповненнями, збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 1 803 490 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 1 536 134 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 267 356 грн.

23 липня 2013 року ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, на підставі акта перевірки № 150/22-30/33886875, прийняла:

- податкове повідомлення-рішення № 0002312230, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до п. 123.1 ст. 123, п. 6 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) за порушення п. 1.32 ст. 1, пп. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5, п. 5.1 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями) та пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп. 14.1.103 п. 14.1 ст. 14, пп. 14.1.159 п. 14.1 ст. 14, п. 137.1 ст. 137, п. 138.2 ст. 138, п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI із змінами та доповненнями збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на загальну суму 811 450 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 729 824 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 81 626 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржені позивачем в порядку процедури адміністративного оскарження до Головного управління Міндоходів у м. Києві та Міністерства доходів і зборів України, які своїми рішеннями відповідно від 18 вересня 2013 року № 4396/10/26-15-10-04-04 та від 14 жовтня 2013 року № 13091/6/99-99-10-01-15 його скарги залишили без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Позивач не погоджуючись з вказаними рішеннями звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було доведено суду допустимими доказами товарність (фактичність здійснення) операцій із контрагентами, зокрема фактична поставка товару за договорами та сплата їх вартості, на виконання чого були оформлені відповідні податкові накладні. А відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем протиправно, без достатніх для того підстав.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком з огляду на наступне.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України « Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину» зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За наявними у матеріалах справи доказами судова колегія не вбачає підстав до висновку про те, що правочини між позивачем та вищевказаним суб'єктом господарювання суперечать інтересам держави та суспільства, недійсність правочинів прямо не встановлена законом, а тому згідно приписів статті 215 Цивільного кодексу України такі правочини є оспорюваними, тобто підлягають визнанню судом недійсними у порядку, встановленому законом. Але, у судовому порядку не оспорено дійсність вказаних правочинів.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Тобто, вказаною нормою Кодексу чітко визначено, що правочини, що не відповідають інтересам держави і суспільства є не нікчемними а недійсними, що визнається в судовому порядку.

Як слідує з постанови Пленуму ВСУ від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Термін «господарська діяльність» суд застосовує у значенні, наведеному у підпункті 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України а саме: діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами та у значенні, наведеному у пункті 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: «будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи».

Судовою колегією враховується, що на формування показників податкового кредиту впливають операції з закупівлі товарів (робіт, послуг), а також подальша їх реалізація за ціною не нижче вартості.

Згідно статті 1 Закону України від 16.07.1999 №996-14 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків є обов'язковою ознакою господарської операції. Усі господарські операції, які були проведені між позивачем та його контрагентами, спричинили реальні зміни майнового стану позивача - вказаний факт підтверджується наступними матеріалами справи.

Так, в ході дослідження матеріалів справи судом встановлено, що ТОВ «МЕДІА-ТРЕЙДІНГ» протягом періоду, що перевірявся, займалося діяльністю з продажу офісної техніки та обладнання.

Для реалізації товарної продукції ТОВ «МЕДІА-ТРЕЙДІНГ» були укладені договори поставки з ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна», ТОВ «АТБ-Маркет» та ТОВ «Ріал Істейт Ф.К.А.У.», відповідно до яких товарна продукція товариства розповсюджувалася через мережу торгівельних закладів контрагентів на території України.

З метою продажу товарів, просування на ринку власної продукції та вивчення попиту на даний вид товарів, через відсутність в штаті підприємства позивача спеціалістів з реклами та маркетингу, ТОВ «МЕДІА-ТРЕЙДІНГ» були укладені з продавцями таких товарів: ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна», ТОВ «АТБ-Маркет» та ТОВ «Ріал Істейт Ф.К.А.У.» договори про надання маркетингових (рекламних) послуг.

Через відсутність власного транспорту для доставки товарів до торгівельних закладів контрагентів, ТОВ «МЕДІА-ТРЕЙДІНГ» використовувало послуги логістики (доставки товарів).

З копій договорів поставки товарів та надання послуг, укладених між позивачем та ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна» встановлено, що товар, який не було реалізовано в торгівельних закладах ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна» протягом 6 місяців з моменту поставки, повертається постачальнику таких товарів (ТОВ «МЕДІА-ТРЕЙДІНГ». У зв'язку зі специфікою взаємовідносин, всі маркетингові, рекламні та інші послуги (заходи), визначені додатками до договорів поставки товарів та надання послуг, укладених між ТОВ «МЕДІА-ТРЕЙДІНГ» та ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна» здійснені останнім з метою продажу товарів підприємства позивача через торгівельні заклади ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна» та недопущення повернення товарів ТОВ «МЕДІА-ТРЕЙДІНГ», щоб уникнути додаткових затрат на транспортне перевезення товарів (п. 2.18 Договорів поставки товарів та надання послуг).

В пунктах 1.3 Додатків № 7 до Договорів поставки товарів та надання послуг, укладених між позивачем та ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна», визначено перелік маркетингових, інформаційних, рекламних та інших послуг, які надаються ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна».

В пунктах 1.10 Додатків № 7 до Договорів поставки товарів та надання послуг, укладених між позивачем та ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна», визначено, що Сторони узгоджують детальний порядок надання послуг, які вказані в цих Додатках № 7, а також інших послуг, укладаючи Додаток № 7А та/або Додаток № 7Б чи інші додатки до Договору.

Ці послуги надаються на постійній основі, при цьому надання послуг хронологічно передує замовленню товарів Постачальника від ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна», яке (замовлення) фактично формується на підставі проведених дій згідно цієї послуги. Сутність послуг, що надаються Постачальнику, полягає в тому, що ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна»створює попит на товари Постачальника серед власних клієнтів, завдяки чому товари швидше та в більших обсягах замовляються ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна» у Постачальника на підставі окремих замовлень та постачаються Постачальником до магазинів ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна».

Отже, маркетингові, інформаційні, рекламні послуги, що надавалися для ТОВ «МЕДІА-ТРЕЙДІНГ» були використані останнім для реалізації товарів через торгові заклади мережі «МЕТРО».

Згідно договорів поставки та договорів про надання послуг, укладених між позивачем та ТОВ «АТБ-Маркет» та ТОВ «Ріал Істейт Ф.К.А.У.» встановлено аналогічні відносини.

Згідно маркетинговим дослідженням та рекламним послугам, проведеним/наданим ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна», ТОВ «АТБ-Маркет» та ТОВ «Ріал Істейт Ф.К.А.У.», обсяги товарообороту між ТОВ «МЕДІА-ТРЕЙДІНГ» та його контрагентами становив по: ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна» 43,0 млн. грн., ТОВ «АТБ-Маркет» 15,3 млн. грн., по ТОВ «Ріал Істейт Ф.К.А.У.» (АШАН) 6,4 млн. грн., що підтверджується Актом перевірки.

Валові витрати по послугах, отриманих від ТОВ «АТБ-Маркет», ТОВ «Ріал Істейт Ф.К.А.У.» та ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна» підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, оформленими у відповідності до вимог чинного законодавства.

Витрати ТОВ «МЕДІА-ТРЕЙДІНГ» щодо оплати послуг, отриманих від ТОВ «АТБ-Маркет» відповідно до умов договору про надання послуг, укладеному між позивачем та ТОВ «АТБ-Маркет» на загальну суму 69 559,05 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 11 593,17 грн., підтверджуються наступними первинними документами: договорами на надання маркетингових послуг; звітами про проведення маркетингових досліджень; актами виконаних послуг з маркетингових досліджень; податковими накладними.

Крім того, згідно пояснень свідка ОСОБА_5 (представник ТОВ «АТБ-Маркет» за довіреністю від 25.10.2012 року) судом було встановлено вказані обставини та зв'язок вказаних витрат позивача з його господарською діяльністю, пов'язаною з отриманням прибутку. Отже, сума валових витрат у розмірі 57 965,87 грн. та сума ПДВ у розмірі 11 593,17 грн. підтверджується первинними, наявними в матеріалах справи, документами, складеними у відповідності до вимог чинного законодавства.

Щодо витрат по взаємовідносинах з ТОВ «Ріал Істейт Ф.К.А.У.» на загальну суму 648 758,24 грн. підтверджуються наступними первинними документами: договорами; звітами про проведення маркетингових досліджень; актами виконаних послуг з передпродажної підготовки товару, послуг по розміщенню товару на торцях гондол (полиць) в торгових залах, послуг з консолідації замовлень на постачання товару; податковими накладними.

Отже, сума валових витрат у розмірі 540 631,86 грн. та сума ПДВ у розмірі 108 126,37 грн. підтверджується первинними, наявними в матеріалах справи, документами, складеними у відповідності до вимог чинного законодавства.

Витрати по взаємовідносинах з ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна» на загальну суму 7 082 072 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 1 416 414 грн., підтверджуються наступними первинними документами:

- по рекламних послугах: договорами поставки та надання послуг (пункт 1.1 та пункт 1.3 додатку № 7 до Договору поставки товарів та надання послуг); «МЕТРО-каталоги» та журнали «МЕТРО-пошта», в яких включені зображення товарів, отриманих від ТОВ «МЕДІА-ТРЕЙДІНГ»; актами надання рекламних послуг; податковими накладними;

- по послугах з більш вигідного розміщення товару на торцях гондол (полиць) в торгових залах: договорами поставки та надання послуг (пункт 1.1 та пункту 1.3 додатку № 7 до Договору поставки товарів та надання послуг); актами наданих послуг з більш вигідного розміщення товару; податковими накладними; фотозвітами на електронних носіях; звітами мерчандайзерів на електронних носіях; правилами та інструкціями ТЦ «МЕТРО» по роботі мерчандайзерів у ТЦ «МЕТРО»;

- по послугах з просування товару: договорами поставки та надання послуг (пункт 1.1 та пункт 1.3 додатку № 7 до Договору поставки товарів та надання послуг); актами надання послуг з просування товару; таблицями розрахунку номенклатури та кількості товару на заплановані поставки товару на електронних носіях; податковими накладними; звітами динаміки продажу товару на електронних носіях;

- по послугах логістики: договорами (пункт 1.1 та додатком № 6 «Правила логістики» до Договору поставки товарів та надання послуг); товарно-транспортними накладними; транспортними накладними; актами наданих логістичних послуг; податковими накладними;

- по маркетингових послугах: договорами (пункт 1.1 та додатком № 7 до Договору поставки товарів та надання послуг, пункт 1.3); звітами про проведення маркетингових досліджень; актами надання послуг з маркетингових досліджень; податковими накладними;

- по послугах з організації додаткового інформування постачальника: договорами (пункт 1.1 та додатком № 7 до Договору поставки та надання послуг, пункт 1.3); звітами про щонедільні обсяги продаж на електронних носіях; актами надання послуг з додаткового інформування постачальника; податковими накладними.

Виконання послуг систематично контролювалося мерчендайзерами ТОВ «МЕДІА-ТРЕЙДІНГ».

Розрахунки між ТОВ «МЕДІА-ТРЕЙДІНГ» та ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна» проводилися шляхом заліку однорідних вимог.

З огляду на вищевикладене, сума валових витрат по взаємовідносинах з ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна» у розмірі 7 082 072 грн. та сума ПДВ у розмірі 1 416 414 грн. підтверджується первинними, наявними в матеріалах справи, документами, складеними у відповідності до вимог чинного законодавства.

Таким чином, валові витрати ТОВ «МЕДІА-ТРЕЙДІНГ» у розмірі 3 176 679,00 грн. (згідно даних акту перевірки) підтверджуються наявними первинними документами, оформленими відповідно до вимог чинного законодавства, у відповідності до вимог статті 139 ПК України та статті 5 Закону № 334/94-ВР.

Крім того, Наказом Державної податкової служби України від 15.02.2012 р. № 123 «Про затвердження Узагальнюючої податкової консультації щодо віднесення витрат на оплату маркетингових та рекламних послуг до складу витрат» було надано роз'яснення щодо включення витрат, понесених на оплату рекламних, маркетингових послуг та мотиваційних виплат на користь дистриб'юторів або роздрібних торгівців. Зокрема, «якщо в договорі поставки або в договорі комісії між виробником (імпортером) або власником торгової марки та продавцем (дистриб'ютором або роздрібним торгівцем) передбачена оплата рекламних, маркетингових послуг, у тому числі мотиваційних виплат, до складу витрат виробника (імпортера) або власника торгової марки, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються витрати, понесені виробником (імпортером) або власником торгової марки на оплату таких послуг та виплат на користь дистриб'юторів або роздрібних торгівців, з урахуванням обмежень, встановлених пп. 139.1.13 п. 139.1 ст. 139 Кодексу.

Для врахування витрат на рекламні та маркетингові послуги, у тому числі мотиваційні виплати при обчисленні об'єкта оподаткування необхідне доведення безпосереднього зв'язку таких витрат з господарською діяльністю платника податків та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу».

За вказаних обставин, суд вважає, що твердження контролюючого органу стосовно заниження платником податків податку на прибуток у розмірі 729 824,00 грн. не ґрунтується на досліджених первинних документах.

Також, посилання контролюючого органу на відсутність підтвердження здійснення транспортування продукції та реальності надання послуг транспортування контрагентом ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна» та ненадання товарно-транспортних накладних під час проведення перевірки спростовується наявністю у позивача товарно-транспортних накладних, що підтверджують надання транспортних послуг по перевезенню товарів до торгівельних закладів ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна», а також тією обставиною, що через магазини «Метро», які розміщені в обласних центрах та найбільших містах України було реалізовано товару на суму понад 43 млн. грн. Товар до торгівельних закладів «Метро» доставлявся у відповідності до вимог пункту 4 Додатку № 6 до договору поставки товарів та надання послуг перевізником ТОВ «Рабен Україна», який залучався для надання послуг логістики ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна».

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що господарська діяльність ТОВ «МЕДІА-ТРЕЙДІНГ» в перевіряємий період здійснювалася на підставі укладених договорів, вказані вище господарські операції підтверджуються первинними документами та відображаються в бухгалтерському (податковому) обліку підприємства.

А тому, на переконання суду, висновок контролюючого органу щодо збільшення ТОВ «МЕДІА-ТРЕЙДІНГ» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 729 824 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 81 626 грн. суперечить вимогам п. 138.2. ст. 138 та пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України.

Щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та нарахування штрафних (фінансових) санкцій, слід зазначити наступне.

Згідно копій податкових накладних, виписаних контрагентами підприємства позивача, встановлено, що останні внесені до реєстру виданих та отриманих податкових накладних та зареєстровані в ЄДРПН.

На дату виписки податкових накладних всі контрагенти ТОВ «МЕДІА-ТРЕЙДІНГ», а саме: ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна», ТОВ «АТБ-Маркет» та ТОВ «Ріал Істейт Ф.К.А.У.» були зареєстровані платниками ПДВ, а тому, відповідно мали право виписувати податкові накладні на надані послуги.

Судом першої інстанції вірно зауважено, що посилання відповідача на ті обставини, що в актах виконаних робіт та податкових накладних, отриманих ТОВ «МЕДІА-ТРЕЙДІНГ» від контрагентів не міститься повної інформації про отримані послуги, є безпідставними, оскільки чинне законодавство не передбачає обов'язкового зазначення таких даних в актах виконаних робіт.

Крім того, колегія суддів зауважує, що судом першої інстанції встановлено зміст наданих послуг та їх відповідність первинним документам позивача і його контрагентів, які надавалися до перевірки, а тому позивачем, на підставі податкових накладних, отриманих від контрагентів, правомірно, з дотриманням вимог ст. 198 ПК України та ст. 7 Закону № 168/97-ВР, віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 1 536 134,00 грн.

Висновок контролюючого органу щодо збільшення ТОВ «МЕДІА-ТРЕЙДІНГ» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 536 134 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 267 356 грн. суперечить вимогам п. 198.6. ст. 198 та п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 р. за № 34/18772.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону №334).

Згідно із абзацом 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно до пункту 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Закону, не дозволяється.

Згідно приписів п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зістаттями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, уразі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджених податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.14.1.39. ст..14 Податкового кодексу Українигрошове зобов'язання платника податків-сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання.

Згідно з пп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

В свою чергу пп. 14.1.191 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 198.1, 198.2 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Згідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Платник податку може включити на підставі бухгалтерської довідки до податкового кредиту виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, суми податку, сплачені (нараховані) у вартості товарів/послуг, необоротних активів, що не були включені до складу податкового кредиту при придбанні або виготовленні таких товарів/послуг, необоротних активів, та/або з яких були визначені податкові зобов'язання відповідно до цього пункту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів.

З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання і податковий кредит визначаються на дату початку фактичного використання товарів/послуг, необоротних активів, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Таким чином, вказаними положеннями Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств, Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу передбачено, що валові витрати та податковий кредит з ПДВ повинні бути документально підтверджені а понесенні платником витрати з придбання товарів (робіт, послуг) повинні бути безпосередньо пов'язані із здійсненням платником податків власної господарської діяльності.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Таким чином, судова колегія вважає, що судом першої інстанції повно з'ясовані обставини справи, що мають значення для справи, висновки суду, викладені в судовому рішенні відповідають обставинам справи та засновані на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення суду першої інстанції -відсутні.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Отже, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів м. Києва - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: О.М. Романчук

Судді: Я.Б. Глущенко

О.Є.Пилипенко

.

Головуючий суддя Романчук О.М

Судді: Глущенко Я.Б.

Пилипенко О.Є.