Постанова

від 15.01.2014 по справі 804/15818/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2014 р. Справа № 804/15818/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Парненко В.С.

при секретарі судового засідання Драгота С.А.,

за участю:

представник позивача Сидоров Ю.В.

представник відповідача 1 та 2 Волошина В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техносфера» до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправними дії, скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

22.11.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Техносфера» (надалі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (надалі - відповідач 1), з наступними позовними вимогами (з урахуванням уточнення):

1. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

- від 13.11.2013 р. №0005502201, яким позивачу нараховане податкове зобов'язання із податку на прибуток приватних підприємств у загальній сумі 503 450,00 грн., з яких за основним платежем (збільшено податкове зобов'язання) у розмірі 402 760,00 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 100 690,00 грн.;

- від 27.08.2012 р. №0002942201, яким позивачу нараховане податкове зобов'язання із податку на додану вартість у загальній сумі 272 997,50 грн., з яких за основним платежем у розмірі 218 398,00 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 54599,50 грн., які було прийнято Лівобережною ОДПІ м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

2. Визнати протиправними дії відповідача щодо прийняття рішення про результати розгляду первинної скарги від 11.11.2013 року № 3796/10/04-36-10-04-09;

3. Скасувати рішення про результати розгляду первинної скарги від 11.11.2013 року №3796/10/04- 36-10-04-09.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.12.2013 р. залучено до участі у даній адміністративній справі в якості другого відповідача Головне управління Міндоходів у Дніпропетровській області (надалі - відповідач 2).

25.12.2013 р. ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду провадження по даній справі зупинено.

15.01.2014 р. ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного провадження по даній справі поновлено.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що винесені податковим органом податкові повідомлення-рішення є незаконними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки не ґрунтуються на законі та прийняті податковим органом без достатніх на те правових підстав. Також, вважає рішення Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, прийняте за результатами розгляду первинної скарги, протиправним, оскільки суперечить вимогам чинного законодавства.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.

Відповідач 1 та відповідач 2 в судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечували, просили у задоволенні позову відмовити. Надали заперечення проти позову, згідно якого вважають винесені податкові-повідомлення та Рішення про результати розгляду первинної скарги правомірними.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що податковим органом було проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Техносфера» (код ЄДРПОУ 33667843) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 р. по 31.12.2012 р.

По результатам проведення вказаної перевірки було складено Акт від 08.08.2013 р. № 261/22-1/33667843 (надалі - Акт перевірки 1).

В зазначеному Акті перевірки 1 зазначені наступні порушення:

1. пункту 135.1, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 137.10 статті 137, підпункту 138.2 статті 138, підпунктів 139.1.3, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму всього 402 760,0 грн. у тому числі за І квартал 2012 року - 402 178,0 грн., II квартал 2012 року - 582,0 грн. за рахунок:

- заниження доходу на суму 455 600,0 грн. за І квартал 2012 року (безоплатно отримані товари);

- завищення витрат на суму 1 462 301,0 грн., у тому числі 1 453 726,0 грн. (попередня оплата вартості товарів, послуг); 8 575,0 грн.(здійснення господарської операції, що не спрямована на настання реальних правових наслідків);

2. пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість у відповідних податкових періодах січня-травня 2012 року на загальну суму 218 398,0 грн. за рахунок завищення ПДВ, віднесеного до складу податкового кредиту.

За результатами перевірки Лівобережною ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 27.08.13 № 0002932201 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 604 140,0 грн. (основний платіж - 402 760,0 грн., штрафна санкція - 201 380,0 грн.), № 0002942201 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 272 997,5 грн. (основний платіж - 218 398,0 грн., штрафна санкція - 54 599,5 грн.).

В ході розгляду скарги ТОВ «Техносфера» на оскаржувані податкові повідомлення-рішення (лист від 10.09.2013 р. №43) ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області для об'єктивного прийняття рішення за розглядом скарги, перевірки аргументів та доводів, викладених у скарзі платника, для уточнення та обґрунтування даних, визначених попередньою перевіркою, призначено проведення документальної позапланової перевірки.

За результатами проведеної перевірки складено Акт від 24.10.2013 року № 1197/22- 01/33667843 (надалі - Акт перевірки 2).

Актом позапланової перевірки 2, проведеної у межах адміністративного оскарження, залишено без змін висновки Акту перевірки 1 щодо заниження податку на додану вартість у сумі 218 398,0 грн. та податку на прибуток у сумі 402 760,0 грн.

За результатом розгляду скарги ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області рішенням від 11.11.2013 р.№ 3796/10/04-36-10-04-09 залишає без змін податкове повідомлення-рішення Лівобережної ОДПІ від 27.08.2013 р. № 0002942201 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 272 997,5 грн., скасовує податкове повідомлення-рішення Лівобережної ОДПІ від 27.08.2013 р. № 0002932201 в частині застосування штрафної санкції з податку на прибуток у сумі 100 690,0 грн., в іншій частині залишає без змін вказане податкове повідомлення-рішення, а скаргу ТОВ «Техносфера» - без задоволення.

Лівобережною ОДПІ за результатом адміністративного оскарження прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.11.2013 р. №0005502201 з податку на прибуток підприємств в сумі 402760 грн. - основний платіж, 100 690 грн. - штрафна (фінансова) санкція.

Щодо позовних вимог 2 та 3 суд зазначає наступне.

Судом з'ясовано, що позивач вважає рішення Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про результати розгляду первинної скарги від 11.11.2013 року №3796/10/04-36-10-04-09 таким, що прийнято за межами передбачених законодавством строків.

Так, позивачем направлено скаргу на оскаржувані податкові повідомлення-рішення (лист від 10.09.2013 р. №43).

Рішенням Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (лист від 17.09.2013 р. №2506/10/04-36-10-04-09) термін розгляду скарги продовжено до 09.11.2013 р. включно.

Як вже зазначалося, Рішення про результати розгляду скарги прийнято 11.11.2013 року.

Позивач вказав, що отримав зазначене Рішення 13.11.2013 р.

У судовому засіданні на обґрунтування заявленої вимоги позивач посилався на рішення Вищого адміністративного суду України (ухвала від 12.02.2013 р. №К/9991/62001/12) та Лист Міністерства доходів і зборів щодо рекомендацій до застосування п. 56.13 ст. 56 Податкового кодексу України. Відповідно до зазначеного листа, перенесення строків за правилами п. 56.13. ст. 56 Податкового кодексу України має місце лише у випадку припадання останнього дня саме 20-денного строку розгляду скарги на вихідний або святковий день, у разі прийняття контролюючим органом рішення про продовження строку розгляду скарги і припадання останнього дня такого строку на вихідний або святковий день перенесення строку за правилами п. 56.13. ст. 56 Податкового кодексу України не застосовується, отже скарга повинна бути розглянута та надана відповідь у останній робочий день такого строку.

Таким чином, на думку позивача, податковий орган порушив самостійно визначені ним строки розгляду первинної скарги, а отже у відповідності до абз.2 та 3 п.56.9 ст. 56 Податкового кодексу України така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Суд не погоджується з такими висновками позивача з огляду на наступне.

Повноваження, компетенція контролюючих органів, обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України. Органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. Податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах: загальність оподаткування; рівність усіх платників перед законом; невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства; презумпція правомірності рішень платника податку; фіскальна достатність; соціальна справедливість; економічність оподаткування; нейтральність оподаткування; стабільність; рівномірність та зручність сплати; єдиний підхід до встановлення податків та зборів. Зазначені принципи спрямовані на недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації.

Згідно п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

У відповідності до п.86.1 ст. 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується (п. 56.1-56.3 ст. 56 Податкового кодексу України).

Згідно п. 56.8 - 56.9 ст. 56 Податкового кодексу України контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Керівник (його заступник або інша уповноважена посадова особа) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або іншої уповноваженої посадової особи), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або іншої уповноваженої посадової особи) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.

Відповідно п. 56.13 Податкового кодексу України у разі коли останній день строків, зазначених у цій статті, припадає на вихідний або святковий день, останнім днем таких строків вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.

Судом встановлено, що Рішенням відповідача 2 термін розгляду скарги продовжено до 09.11.2013 р., що припадає на суботу, Рішення за результатом розгляду первинної скарги датовано 11.11.2013 р., що припадає на понеділок, а отже скаргу платника було розглянуто в межах строків, визначених Податковим кодексом України.

Таким чином, позовні вимоги 2 та 3 задоволенню не підлягають.

Щодо позовної вимоги 1 суд зазначає наступне.

Судом встановлено та відображено у Акті перевірки, що позивач мав спірні господарські відносини з ТОВ «Голден Спектр Технолоджі» (ЄДРПОУ 37391942), ТОВ «Еко-Пром-Груп» (ЄДРПОУ 34432949), ПП «Астра софт Дніпро» (ЄДРПОУ 36206545), ТОВ «Стронг Україна ЛТД» (ЄДРПОУ 35680143), ФОП «ОСОБА_5» ( ідн. НОМЕР_3).

По кожному контрагенту встановлені наступні обставини та відповідні їм порушення.

1. Відносно взаємовідносин позивача з ТОВ «Голден Спектр Технолоджі» (ЄДРПОУ 37391942) та ТОВ «Еко-Пром-Груп» (ЄДРПОУ 34432949).

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Голден Спектр Технолоджі» було укладено договір постачання від 01.03.2011 р. №7, відповідно до якого останній зобов'язаний поставити товарно-матеріальні цінності відповідно до видаткових накладних, а позивач зобов'язаний сплатити за отриманні товари певну суму грошових коштів у відповідності до видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору.

Згідно даних, наданих підприємством, станом на 01.07.2011 р. в бухгалтерському обліку обліковується кредиторська заборгованість перед ТОВ «Голден Спектр Технолоджі» у розмірі 347700,00 грн.

В подальшому, відповідно до договору про відступлення права вимоги від 18.12.2012 р. №74, першим кредитором (ТОВ «Голден Спектр Технолоджі») було передано право вимоги за договором поставки від 01.03.2011 р. №7 новому кредитору ПП «Астра Софт Дніпро», строк дії якого встановлено до 31.12.2014 р.

Крім того, між позивачем та ТОВ «Еко-Пром-Груп» було укладено договір про надання послуг від 01.03.2011 р. №4, відповідно до якого останній зобов'язаний надати послуги зазначені у п. 2.1 договору, а позивач зобов'язаний сплатити за такі послуги певну суму грошових коштів у відповідності до актів про надання послуг.

Згідно даних, наданих підприємством, станом на 01.07.2011 р. в бухгалтерському обліку обліковується кредиторська заборгованість перед ТОВ «Еко-Пром-Груп» у розмірі 107999,62 грн.

В подальшому, відповідно до договору про відступлення права вимоги від 25.11.2011 р. №137, першим кредитором (ТОВ «Еко-Пром-Груп») було передано право вимоги за договором про надання послуг від 01.03.2011 р. №4 новому кредитору ПП «Астра Софт Дніпро», строк дії якого встановлено до 31.12.2014 р.

Відповідно п 2.2 Договору від 01.03.2011 р. № 7 між позивачем та ТОВ «Голден Спектр Технолоджі» за отриманий товар покупець здійснює оплату шляхом перерахування 100% вартості товару на розрахунковий рахунок постачальника згідно виставленого рахунку протягом 10 - х банківських днів з дати поставки товару відповідно до п.3.1. даного договору і отримання оригіналів документів.

Кінцевий термін сплати за отриманих товар обумовлений у договорі від 01.03.2011 р. № 7 до 31.12.2011 року (п. 9.1). Станом на 01.01.2012 р. сплата від ТОВ «Техносфера» в адресу ТОВ «Голден Спектр Технолоджі» грошовими коштами за умовами договору від 01.03.2011 р. № 7 не проведена.

Відповідно п. 3.3 договору від 01.03.2011 р. № 4 між позивачем та ТОВ «Еко-Пром-Груп» замовник зобов'язаний перерахувати суму зазначену в акті виконаних робіт протягом 30 днів з моменту підписання такого акту.

Кінцевий термін сплати за отримані послуги обумовлений у договорі від 01.03.2011р № 4 до 31.12.2011 року. Станом на 01.01.2012 р. сплата від ТОВ «Техносфера» в адресу ТОВ «Еко-Пром-Груп» грошовими коштами за умовами договору від 01.03.2011 р. № 4 не проведена.

Згідно з ч.2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар (послуги) після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Загальні положення ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин сторін, оскільки термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин поставки (купівлі-продажу), чітко встановлений зазначеною спеціальною нормою права - покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Статтею 218 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Суд зазначає, що несплата в установлені строки кредиторської заборгованості позивачем не заперечується.

Судом з'ясовано, що по підприємству ТОВ «Голден Спектр Технолоджі» 22.11.2011 р. порушено провадження у справі про банкрутство (ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2011 р. №24/5005/16221/2011).

Свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Голден Спектр Технолоджі» анульовано 24.05.2011 р.

Згідно рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.12.2011 р. №24/5005/16221/2011 суд постановив визнати ТОВ «Голден Спектр Технолоджі» банкрутом, зобов'язано ліквідатора ТОВ «Голден Спектр Технолоджі» у 5-денний термін опублікувати у офіційних друкованих органах («Голос України» або «Урядовий кур'єр») оголошення про визнання ТОВ «Голден Спектр Технолоджі» банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури та розглянути претензії до боржника, які надійдуть в місячний строк з дня публікації оголошення про визнання боржника, який ліквідується банкрутом, повідомити кредиторів про результати розгляду їх вимог.

18.05.2011 року до Єдиного Державного реєстру внесене рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи ТОВ «Еко-Пром-Груп» (код 34432949).

26.01.2012 року по підприємству ТОВ «Еко-Пром-Груп» порушено провадження у справі про банкрутство (ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2012 р. №24/5005/2012).

Свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Еко-Пром-Груп» анульовано 26.01.2012 року.

Згідно рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2012 р. №24/5005/2012 суд постановив визнати ТОВ «Еко-Пром-Груп» банкрутом, зобов'язано ліквідатора ТОВ «Еко-Пром-Груп» у 5-денний термін опублікувати у офіційних друкованих органах («Голос України» або «Урядовий кур'єр») оголошення про визнання ТОВ «Еко-Пром-Груп» банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури та розглянути претензії до боржника, які надійдуть в місячний строк з дня публікації оголошення про визнання боржника, який ліквідується банкрутом, та повідомити кредиторів про результати розгляду їх вимог.

Відповідно до ст. 512, 514 Цивільного кодексу України першою підставою заміни кредитора у зобов'язанні є відступлення права вимоги.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов'язується або не зобов'язується їх оплатити. Договір відступлення права вимоги в практиці ділового обороту також називається «договором цесії», а його суб'єкти відповідно «цедентом» (старий кредитор) та «цесіонарієм» (новий кредитор). Зазначений договір цесії не є нормативно встановленою формою договору і за своєю суттю класифікується або договором купівлі-продажу, або договором дарування, або договором міни.

Договір відступлення права вимоги може бути оплатним, якщо в ньому передбачений обов'язок нового кредитора надати старому кредитору якесь майнове надання замість отриманого права вимоги. В такому випадку на відносини цесії розповсюджують положення про договір купівлі-продажу.

Якщо договори відступлення права вимоги є безоплатними, тобто права по зобов'язанню переходять до нового кредитора без якогось зустрічного надання, як у данному випадку укладання договорів уступки права вимоги від 18.12.2012 №137 між ТОВ «Голден Спектр Технолоджі» (Первинний кредитор), ПП «Астра Софт Дніпро» (код 36206545, Новий кредитор) та ТОВ «Техносфера» (Боржник) та від 25.11.2011 р. ТОВ «Еко-Пром-Груп» (Первинний кредитор), ПП «Астра Софт Дніпро» (код 36206545, Новий кредитор) та ТОВ «Техносфера» (Боржник), такі відносини, на думку податкового органу, регулюються нормами договору дарування.

Відповідно до ч. 3 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо така неможливість установлена договором або законом.

Згідно ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

До перевірки не були надані додаткові документи щодо письмового повідомлення підприємства ТОВ «Техносфера» про зміну кредиторів та документи, якими зафіксовані переговори, що велися з боржником, тощо.

Такі документи не були надані і до суду.

Оскільки до нового кредитора у зобов'язанні переходять всі права первісного кредитора, останній за правилами ст. 517 Цивільного кодексу України повинен передати новому кредитору всі документи, що засвідчують його права, які передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Відповідно до ч. 3 ст. 720 Цивільного кодексу України для деяких осіб законом встановлені заборони та межі дарування. Зокрема, певні обмеження стосуються можливості виступати підприємницьким товариствам стороною договору дарування (дарувальником).

Стаття 84 Цивільного кодексу України визначає підприємницькі товариства як товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками (підприємницькі товариства), можуть бути створені лише як господарські товариства (повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) або виробничі кооперативи.

Так, товариства можуть бути учасниками договірних відносин, якщо це не суперечить установчим документам товариства. Більше того, відчужувати своє майно за договором дарування підприємницькі товариства можуть лише у випадку, якщо право здійснювати дарування прямо встановлено їх установчими документами.

Таким чином, безоплатне відступати право вимоги можуть тільки суб'єкти господарювання, у засновницьких документах яких прямо передбачено право здійснювати дарування.

У ході перевірки відносно цього питання було надано запит від 16.10.2013 р. №9907/10/221 підприємству ТОВ «Техносфера», у відповідь ТОВ «Техносфера» не надано додаткових підтверджуючих документів.

Такі документи не були надані і до суду.

Згідно п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Враховуючи п.137.10 ст.137 Податкового кодексу України суми безповоротної фінансової допомоги та безоплатно отримані товари (роботи, послуги) вважаються доходами на дату фактичного отримання платником податку товарів (робіт, послуг) або за датою надходження коштів на банківський рахунок чи в касу платника податку, якщо інше не передбачено цим розділом.

Згідно положень ст. ст. 37-41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд у судовому засіданні за участю сторін приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців.

Банкрут - боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов'язання встановлена господарським судом.

Під ліквідацією розуміється припинення суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення в порядку цього Закону вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо; строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав; у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута; відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю; продаж майна банкрута допускається в порядку, передбаченому цим Законом; скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається; вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі; виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбачених цим розділом.

З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута.

У постанові про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури господарський суд призначає ліквідатора банкрута з урахуванням вимог, установлених цим Законом, з числа арбітражних керуючих, якщо інше не передбачено цим Законом.

За клопотанням ліквідатора, погодженим з комітетом кредиторів, господарський суд призначає членів ліквідаційної комісії

Ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.

З дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника (органів управління) юридичної особи - банкрута.

Під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані тільки для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Законом.

Протягом п'ятнадцяти днів з дня призначення ліквідатора відповідні посадові особи банкрута зобов'язані передати бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору. У разі ухилення від виконання зазначених обов'язків відповідні посадові особи банкрута несуть відповідальність відповідно до законів України.

Кошти, які надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на основний рахунок боржника. З основного рахунка здійснюються виплати кредиторам у порядку черговості, визначеному цим Законом.

З основного рахунка банкрута проводяться виплати кредиторам, виплати поточних платежів та витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Ліквідатор зобов'язаний на вимогу господарського суду та державного органу з питань банкрутства надавати необхідні відомості щодо проведення ліквідаційної процедури.

У постанові Дніпропетровського господарського суду від 15.12.2011 р. № 24/5005/16221/2011 про визнання банкрутом ТОВ «Голден Спектр Технолоджі» (код 37391942) призначено ліквідатором ТОВ «Голден Спектр Технолоджі» Кисельова Ю.Л.

Отже, у грудні 2012 p. ТОВ «Голден Спектр Технолоджі» знаходилось на стадії ліквідації (банкрутство).

Судом встановлено, що договір від 18.12.2012 №74 між ТОВ «Голден Спектр Технолоджі» (Первинний кредитор), ПП «Астра Софт Дніпро» (код 36206545, Новий кредитор) та ТОВ «Техносфера» (Боржник) від представника ТОВ «Голден Спектр Технолоджі» підписав директор підприємства Кисельов O.Л, а не як то вимагається законодавством ліквідатор.

Разом з тим, як вже зазначалося 18.05.2011 року до Єдиного Державного реєстру внесене рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи ТОВ «Еко-Пром-Груп» (код 34432949).

Відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потрібно доказувати.

Судом встановлено, що договір від 25.11.2011 №137 між ТОВ «Еко-Пром- Груп» (Первинний кредитор), ПП «Астра Софт Дніпро» (код 36206545, Новий кредитор) та ТОВ «Техносфера» (Боржник) від представника ТОВ «Еко-Пром-Груп» підписав директор підприємства В.М.Безуглий, а не як то вимагається законодавством ліквідатор.

Позивач зазначає, що постанова Господарського суду Дніпропетровської області від 15.12.2011 р. про визнання ТОВ «Голден Спектр Технолоджі» банкрутом скасована постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.02.2012 р.

Постанова Господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2012 р. про визнання ТОВ «Еко-пром-груп» банкрутом скасована постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.08.2012 р., провадження у справі припинено, що підтверджується рішенням Вищого господарського суду України від 16.10.2012 р.

Відповідно ч. 4 ст. 8 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ухвали та постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, прийняті господарським судом у справі про банкрутство, набирають законної сили з моменту їх прийняття, якщо інше не передбачено цим Законом.

У судовому засіданні, представник відповідача 1 та відповідача 2 пояснив, що при проведенні перевірок враховувалась обставина чинності рішень на день укладання договорів уступки права вимоги.

Позивач підтвердив, що станом на дату укладання зазначених договорів рішення відносно банкрутства підприємств були чинними.

Таким чином, суд не може прийняти твердження позивача про скасування постанов Господарського суду Дніпропетровської області від 15.12.2011 р. та від 26.01.2012 р. як виключний доказ задоволення позовних вимог у цій частині.

Крім цього, згідно ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог.

Суд звертає увагу, що докази пред'явлення вимог, щодо сплати боргу ТОВ «Техносфера» з боку ТОВ «Голден Спектр Технолоджі» та ТОВ «Еко-Пром-Груп» до суду не надані, а отже повернення заборгованості не відбулося.

Таким чином, враховуючи, що ТОВ «Голден Спектр Технолоджі» та ТОВ «Еко-Пром-Груп» - постачальники не вимагали виконання умов укладених договорів, а покупець ТОВ «Техносфера» не надав ніякої грошової, або іншої компенсації вартості товарів, отриманих від постачальників, тобто не погасив свою заборгованість (зобов'язання) перед постачальником, суд погоджується з висновками податкової інспекції, що такі товари відповідно до п.14.1.191, пп.14.1 ст.14 Податкового Кодексу України у вважаються безоплатно наданими.

Відповідно до пп. 16.1.4 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

В контексті наведеного пунктом 36.1 Податкового кодексу України також визначено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп. 1.2 п. 1, пп. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-ХІV, із змінами та доповненнями, встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Відповідно до п. 2.15, 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі ст. 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 14.1.27 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій формі, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

При цьому відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням п. 138.2, 138.11 цієї статті, п. 140.2-140.5 ст. 140, ст. 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податків.

За приписами пп. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно пп. 139.1.1, 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності та не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до підпункту «а» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платника податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Нормами пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що постачання товарів - це будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Відповідно до п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

· придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

· придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

2. Відносно взаємовідносин позивача з ПП «Астра Софт Дніпро» (ЄДРПОУ 36206545).

Судом встановлено, що між позивачем та ПП «Астра софт Дніпро» укладено договір поставки від 30.11.2010 р. №12/12 та надання послуг від 30.11.2010 р. №14/12.

Перевіркою встановлено здійснення ТОВ «Техносфера» передплати у І кварталі 2011 року у загальній сумі 1 744 471,33 грн. (у тому числі ПДВ 290 745,22 грн.) за договорами, укладеними з ПП «Астра Софт Дніпро» від 30.11.2010 №12/12 та № 14/12.

В податковому обліку ТОВ «Техносфера» суму передплати за вказаними договорами віднесено до складу валових витрат І кварталу 2011 року у розмірі 1 453 726,0 грн.

Умовами договорів передбачено , що вони діють до 31.12.2011 року.

Станом на 31.12.2011 року ТОВ «Техносфера» не отримано товар та послуги від ПП «Астра Софт Дніпро».

При цьому, за умовами укладених між ТОВ «Техносфера» та ПП «Астра Софт Дніпро» договорів, передбачено здійснення оплати лише після отримання товарів та послуг.

Згідно п. 2.2 Договору від 30.11.2010 р. №12/12 за отриманий товар покупець здійснює оплату шляхом перерахування 100% вартості товару на розрахунковий рахунок постачальника згідно виставленого рахунку на протязі 10-х банківських днів з дати поставки товару відповідно до п.3.1 даного договору і отримання оригіналів документів:

Згідно договору №14/12:

- Загальна сума договору складає суму всіх виставлених рахунків, яка повинна відповідати сумі Актів - виконаних робіт.

- Акт виконаних робіт підписується Сторонами по факту виконаних послуг.

Перевіркою встановлено укладення правочинів ТОВ «Техносфера» та ПП «Астра Софт Дніпро», що не спрямовані на настання реальних правових наслідків.

Позивач зазначив, що 10.01.2011 р. останній звернувся листом від 10.01.2011р. №02-10/11 до постачальника ПП «Астра Софт Дніпро» з вимогою поставити товар у відповідності до умов договору та з проханням визначити дату для прийняття піддонів за якістю та відповідністю.

14.01.2011 р. постачальник ПП «Астра Софт Дніпро» своїм листом від 14.01.2011 р. №12/3 повідомило позивача про те, що має можливість відвантажити піддони лише у строк не пізніше 30.03.2011 р. та з умовою про здійснення передплати, оскільки, по-перше, договір було укладено 30.11.2010 р., а заявку отримано лише 10.01.2011 р., по-друге, за цей проміжок часу суттєво змінені умови придбання зазначених піддонів у постачальників, саме в частині здійснення і передплати.

Також, відповідно до укладеного договору про надання послуг від 30.11.2010 р. №14/12, умовами якого передбачено передпродажну підготовку (технічне обслуговування) товарів, які є предметом договору поставки від 30.11.2010 р. №12/12, п. 3.3 передбачено здійснення оплати після надання послуг визначених договором про надання послуг, але з підстав що викладені у попередньому абзаці. Надавач послуг ПП «Астра Софт Дніпро» також вважав за необхідне змінити умови оплати, у зв'язку з чим ним було направлено додаткові угоди до вищезазначених договорів для підписання.

В подальшому постачальник ПП «Астра Софт Дніпро», листом від 10.03.2011 р. №10/03- 11 повідомив про готовність відвантажити піддони на суму здійсненої передплати, зазначивши при ньому про можливість позивача оглянути піддони та у разі потреби, скласти відповідний документ про відповідність та якість піддонів.

Але відповідно до дефектного акту від 14.03.2011 року, позивач зазначив, що піддони не відповідають тим характеристикам, які було узгоджені під час укладення поговору поставки та договору про надання послуг від 30.11.2010 р.

В подальшому, 25.05.2011 року та 06.10.2011 року позивачем було направлено претензії з вимогою поставити товар з відповідними характеристиками, але постачальник ТОВ «Астра Софт Дніпро» визнаючи отриману претензію від 06.10.2011 року зазначив, що для усунення недоліків щодо невідповідності піддонів узгодженим характеристикам потрібен час, у зв'язку з чим запропонував подовжити строку дії договорів від 30.11.2010 року до 31.12.2013 року.

Під час судового засідання позивач зазначив, що станом на 15.01.2014 р. йому не відомо про виконання умов зазначеного договору.

Вимоги, щодо сплати боргу ПП «Астра Софт Дніпро» з боку ТОВ «Техносфера» не пред'являлися, тоді як ТОВ «Техносфера» повинен був пред'явити до третіх осіб у т.ч. до ПП «Астра Софт Дніпро» вимоги щодо повернення наявної заборгованості перед ТОВ «Техносфера», однак такі вимоги, у перевіряємому періоді згідно первинних документів, не були пред'явлені, і як наслідок не відбулося повернення дебіторської заборгованості.

Дана обставина не була спростована позивачем під час судового розгляду.

За таких обставин, суд погоджується з висновками податкового органу щодо укладання правочинів позивачем, що не спрямовані на настання реальних правових наслідків.

3. Відносно взаємовідносин позивача з ПП «Стронг України ЛТД» (ЄДРПОУ 35680143) та ФОП «ОСОБА_5» (інд. НОМЕР_3).

Судом встановлено укладення між ТОВ «Техносфера» та ТОВ «Стронг Україна ЛТД» договору від 01.01.2011 р. №ДА 0101/2011 про придбання послуг оренди дизельного навантажувача марки Ваoli.

ТОВ «Техносфера» до перевірки надано акти виконаних робіт та накладні за лютий-квітень 2012 року на загальну суму 10 289,28 грн., у тому числі ПДВ - 1 714,88 грн.

Встановлено, що в актах виконаних робіт не зазначено посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

Розрахунки між підприємствами проведено в безготівковій формі шляхом перерахування ТОВ «Техносфера» на розрахунковий рахунок ТОВ «Стронг Україна ЛТД» грошових коштів на загальну суму 10 289,28 грн., у тому числі ПДВ - 1 714,88 грн. В податковому обліку вартість послуг за вказаним договором віднесено до складу витрат у загальній сумі 8 575,0 грн., у тому числі за І квартал 2012 року - 5 822,0 грн., II квартал 2012 року - 2753,0 грн.

Крім того, Лівобережною ОДПІ використані матеріали зустрічної звірки ТОВ «Стронг Україна ЛТД» (Акт ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська від 15.02.2013 р. № 997/22.2-11/35680143), за висновками якого фінансово-господарська діяльність ТОВ «Стронг Україна ЛТД» інформація, щодо використання ТОВ «Стронг Україна ЛТД» офісного, складського приміщень, наявності виробничих потужностей - відсутня.

Таким чином, податковим органом зроблений висновок щодо завищення ПДВ, віднесеного ТОВ «Техносфера» до складу податкового кредиту податкових періодів лютого-квітня 2012 року, у сумі 1 715,0 грн. за договором, укладеним з ТОВ «Стронг Україна ЛТД», що не спрямований на настання реальних правових наслідків.

Разом з тим, проведеною позаплановою перевіркою встановлено взаємовідносини ТОВ «Техносфера» з ФОП «ОСОБА_5» (І.Н НОМЕР_3) в травні 2012 року згідно договору від 01.03.12 № 0103/2 з придбання канцтоварів на загальну суму 1 219,5 грн., у тому числі ПДВ - 203,25 грн. Перевіркою не встановлено фактичного придбання товарів у ФОП «ОСОБА_5» на загальну суму 1219,5 грн., що призвело до завищення ТОВ «Техносфера» ПДВ, віднесеного до складу податкового кредиту за травень 2012 року в сумі 203 грн., які не пов'язані з господарською діяльністю підприємства.

Згідно наданих до перевірки первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку та регістрів обліку валових витрат, перевіркою встановлено, що ТОВ «Техносфера» до складу валових витрат у деклараціях з податку на прибуток не відносило вартість придбаних канцтоварів.

На підтвердження вчинення господарських операцій з даним контрагентом позивачем надано копії податкових та видаткових накладних.

Відповідачем використані матеріали перевірки ФОП «ОСОБА_5» (акт від 24.12.2012 № 6355/17-1/НОМЕР_3), яким встановлено:

неможливість фактичного здійснення ФОП ОСОБА_5 господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі - продажу;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.

порушення ч. 1 ст. 203, ч.1 ст.207, ст. 215, п 1 ст. 216, ст. 228, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ФОП «ОСОБА_5» з постачальниками та покупцями.

З вищевикладеного зроблений висновок, що у ФОП «ОСОБА_5» наявні ознаки відсутності факту реального здійснення господарської діяльності, а саме здійснення господарських операцій з використанням суб'єктів господарювання, які мають ознаки фіктивності, діяльність яких спрямована на здійснення операцій з надання податкової вигоди покупцям підприємства та далі по ланцюгу постачання, метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, з використанням контрагентів, які не виконують свої податкові зобов'язання за період з 01.04.2012 р. по 06.2012 р.

З приводу зазначеного позивачем пояснень не надано.

Отже, податковим органом визначено, що фінансово-господарська діяльність ФОП «ОСОБА_5» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право-дієздатності ФОП «ОСОБА_5», фінансово-господарські взаємовідносини між ФОП «ОСОБА_5» та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які зумовлювались цими правочинами.

Відносно викладеного, суд зазначає, що під час судового розгляду справи позивачем не підтверджено належними та достатніми доказами (належним чином оформленими первинними документами) факт придбання/надання товарів/послуг, здійснення розрахунків між сторонами, використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності.

Таким чином, позивач не набув право на віднесення сплачених сум ПДВ до складу податкового кредиту підприємства.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У статті 203 Цивільного кодексу України наведено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

- Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

- Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

- Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

- Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

- Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

- Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Законом закріплено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК). З наведеного випливає, що правочин (договір) є правомірним, а отже й дійсним. Неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» встановлений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Згідно ч. 2, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно ст. 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Недійсними правочини можуть вважатися лише за умови доведеності фактів, що свідчать про нікчемність даного правочину.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 216 Цивільного кодексу України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають.

Відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

У п. 24 Постанови Пленуму від 06.11.2009 № 9 Верховний Суд України відзначив, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Під час перевірки податковий орган встановив обставини, які свідчать про укладення договорів з контрагентами без наміру створити наслідки, які передбачені договорами.

Натомість, позивачем документально не доведено виконання зобов'язань щодо надання та оплати наданих та отриманих товарів/послуг.

Зазначені обставини були встановлені податковим органом під час перевірок і залишились не спростованими в судових засіданнях.

Крім того, керуючись Листом Вищого Адміністративного Суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини.

1. Рух активів у процесі здійснення господарської операції.

2. Установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Під час судового розгляду позивач не надав належних та достатніх доказів, які підтверджують укладання позивачем угод з іншими контрагентами для настання реальних наслідків.

Позивач під час розгляду справи не навів суду жодних обставин та доказів, які б могли свідчити про реальність вчинених операцій, наявність факту поставки товарів, а також того, що вчинення зазначених операцій було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання обґрунтованої податкової вигоди.

Розглядаючи даний адміністративний спір, окружний адміністративний суд керується положеннями ч.1 ст.244-2 Кодексу адміністративного судочинства України і бере до уваги, постанову Верховного Суду України від 24.12.2006 р. у справі Господарського суду Вінницької області №9/175-04 за позовом АКБ «Мрія» до ДПІ у м.Вінниці про визнання неправомірною позапланової комплексної перевірки, згідно з якою право податкової інспекції на проведення перевірки підлягає законодавчим обмеженням та реалізується з дотриманням порядку, встановленого законом. Суд може захистити право платника податку в разі проведення перевірки за відсутності для цього належних юридичних підстав та з порушенням правил, процедури, встановлених законом. Наявність негативних наслідків такої перевірки для можливості судового захисту законом не вимагається. Право на судовий захист пов'язане із самою протиправністю дій. Суд, установивши порушення вимог законодавства, має захистити права та охоронювані законом інтереси, самостійно обравши спосіб, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, коли ці порушення ще не припинені (статті 7, 8, 11, ч. 4 ст. 112, ст. 162); спосіб захисту порушеного права може залежати від того, припинене порушення чи ні - при встановленні факту продовження протиправної поведінки суб'єкта владних повноважень на момент вирішення спору належним способом захисту права може бути зобов'язання відповідача припинити протиправні дії, а при припиненні порушення суд може задовольнити вимогу про встановлення відсутності компетенції (повноважень) у суб'єкта владних повноважень, зокрема на вчинені дії, чи про визнання дій протиправними.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що в спірних правовідносинах відповідач зробив висновок щодо визнання правочинів такими, що не спрямовані на настання реальних правових наслідків під час встановлення певних фактів та обставин в порядку виконання покладених на неї обов'язків, а саме: планової виїзної та документальної позапланової виїзної перевірок ТОВ «Техносфера». По суті зазначений висновок відповідача не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не є нормативно-правовим актом чи актом індивідуальної дії в розумінні положень ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, та не виходить за рамки компетенції податкового органу. В даному випадку немає ні юридичної форми, ні юридичних наслідків такого рішення.

Враховуючи викладене у сукупності, суд зазначає, що підстави для задоволення позовної вимоги 1 відсутні.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Техносфера» до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправними дії, скасування рішення у повному обсязі.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ч.3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Враховуючи те, що під час звернення до адміністративного суду позивач сплатив судовий збір за майнові вимоги у розмірі 458,81 грн. із необхідних 4588,00 грн., то з нього підлягає стягнення до Державного бюджету України решта судового збору у розмірі 4129,19 грн.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Техносфера» до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправними дії, скасування рішення, - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техносфера» на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 4129,19 грн. (чотири тисячі сто двадцять девять грн., 19 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Повний текст постанови складено 20 січня 2014 року

Суддя (підпис) З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили 20.01.14 СуддяВ.С. Парненко В.С. Парненко